Рішення

від 13.02.2024 по справі 320/893/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року № 320/893/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Київгазенерджи"

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Михайла Андрійовича Корольова

про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «Київгазенерджи» з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, третя особа ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №73476767 про стягнення з боржника ДП «Київгазенерджи» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича: - додаткових витрат виконавчого провадження на загальну суму 890,90 грн.; - основної винагороди на загальну суму 12 557 068,31 грн. - розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 431,00 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та додаткових витрат виконавчого провадження прийняті приватним виконавцем в порушення вимог пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач підпадає під дію норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Заборгованість за виконавчим документом - наказом Господарського суду м. Києва - підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». За вказаних обставин, основна винагорода приватного виконавця не може бути стягнута під час виконання наказу Господарського суду м. Києва в силу прямої норми Закону України «Про виконавче провадження». При прийнятті постанов про розмір додаткових та мінімальних витрат виконавчого провадження відповідач обмежився вказівкою на перелік витрат відповідно до розділу І наказу №2830/5, тоді як фактичний розмір таких витрат у постанові не відображений, відповідачем до додаткових витрат віднесено мінімальні витрати виконавчого провадження, що прямо заборонено вимогами Інструкції №512/5.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві. Вказує, що у нього на виконанні перебуває наказ Господарського суду м. Києва про стягнення з Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 68 510 584, 66 грн. основного боргу, 23 085 534, 43 грн. пені, 25 783 863, 94 грн. штрафу, 1 550 998,42 грн. 3% річних, 5 772 155,11 грн. інфляційних втрат. Керуючись статтями 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», 30.11.2023 відкрито виконавче провадження №73476767. Приватним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва були винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанови про додаткові витрати виконавчого провадження, що регулює порядок примусового стягнення за виконавчими документами. Вважає, що ним не порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Також відповідач зауважив, що позивач не надав йому документів (договору про організацію взаєморозрахунків), що підтверджують врегулювання заборгованості з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Вважає, що навіть за умови внесення позивача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, цей факт не є процедурою врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-IX і не свідчить про її використання. Враховуючи, що позивачем не було надано доказів взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості відповідно до Закону №1639-IX, спірні постанови є правомірними і скасуванню не підлягають.

Третя особа свої пояснення суду не надала. У судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити. Фактично підтримала позицію відповідача.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.01.2024.

22.01.2024 адміністративна справа №320/893/24 знята з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою. Наступне судове засідання призначено на 12.02.2024.

12.02.2024 у судове засідання прибули сторони.

Суд вважає за необхідне, подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 по справі №910/9745/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4Б, код ЄДРПОУ 39835779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 68 510 584, 66 грн. основного боргу, 23 085 534, 43 грн. пені, 25 783 863, 94 грн. штрафу, 1 550 998,42 грн. 3% річних, 5 772 155,11 грн. інфляційних втрат, 867 546, 54 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі №910/9745/22 Господарським судом міста Києва був виданий 07.11.2023 судовий наказ №910/9745/22.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем було відкрито 30.11.2023 виконавче провадження ВП №73476767 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/9745/22, про що винесено відповідну постанову у виконавчому провадженні.

Одночасно в день відкриття виконавчого провадження 07.11.2023 ВП №73476767 приватним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника ДП «Київгазенерджи» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича: - додаткових витрат виконавчого провадження, загальна сума додаткових витрат склала 890, 90 грн.; - основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, загальна сума основної винагороди склала 12 557 068, 31 грн.; - розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума мінімальних витрат склала 431,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2020 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частинами першою - сьомою статті 31 Закону України 2Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VII) передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

VI. Оцінка суду

З посиланням саме на імператив частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII відповідач обстоює свою позицію щодо безальтернативності дій приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, який зобов`язаний одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною третьою статті 45 Закону №1404-VІІІ встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Так, згідно з пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Отже, зазначеними положеннями Закону №1404 передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Таким чином, перед тим як винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавець повинен перевірити чи не підлягає стягненню за виконавчим документом заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та у разі встановлення факту, що стягненню за виконавчим документом підлягає заборгованість, на яку поширюється дія норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», обов`язку щодо винесення разом з постановою про відкриття виконавчого провадження постанови про стягнення з боржника основної винагороди у приватного виконавця не виникає.

Так, за змістом статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року №1639-IX (далі - Закон №1639-IX) заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону включає, зокрема:

-заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;

-заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;

-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;

-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно;

-заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), не сплачена станом на розрахункову дату;

-заборгованість та/або грошові зобов`язання постачальників природного газу, які в період з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", не сплачені станом на 30 листопада 2022 року;

-заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";

-заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату;

-заборгованість (грошові зобов`язання) особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (особи, що здійснює функції оператора газосховищ), перед акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та/або перед державним бюджетом, не сплачена станом на 31 грудня 2022 року;

-заборгованість особи, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, перед НАК "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату.

Також у статті 1 Закону №1639-IX визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 2 Закону №1639-IX дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Тож для застосування положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» суб`єкти ринку природного газу повинні були включені до Реєстру.

У постанові від 01 лютого 2022 року у справі №902/368/16 Верховний Суд дійшов правового висновку, відповідно до якого у разі невключення підприємства/організації до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не поширюється.

Як встановлено судом, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1075 від 06.09.2022 Дочірнє підприємство «Київгазенерджи» (код ЄДРПОУ 39835779) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Тобто на момент винесення оскаржуваних у цій справі постанов позивач перебував у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Наказ Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 №910/9745/22 про стягнення з Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» 68 510 584, 66 грн. основного боргу, 23 085 534, 43 грн. пені, 25 783 863, 94 грн. штрафу, 1 550 998,42 грн. 3% річних, 5 772 155,11 грн. інфляційних втрат, 867 546, 54 грн. витрат по сплаті судового збору, який є виконавчим документом, виданий на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі №910/9745/22, що набрало законної сили 02.10.2023.

Заборгованість Дочірнього підприємства «Київгазенерджи», що визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», станом на розрахункову дату погашена не була.

Таким чином, виконавчий документ - наказ Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 №910/9745/22 виданий щодо стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Микола Андрійович не мав правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30.11.2023 ВП №73476767 з огляду на приписи частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII.

Відтак, постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 30.11.2023 ВП №73476767 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно прийняття приватним виконавцем постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.11.2023 ВП №73476767 суд виходить з такого.

Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430 (далі - наказ №2830/5), відповідно до розділу І якого до витрат виконавчого провадження належить:

1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;

7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою;

8) сплата судового збору;

9) оплата вчинюваних нотаріальних дій;

10) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

11) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ цього ж наказу, приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.

Приписами пунктів 1 та 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку).

Дослідивши зміст спірної постанови, зокрема розрахунок калькуляції витрат виконавчого провадження, суд встановив, що відповідач обмежився виключно вказівкою на перелік витрат відповідно розділу І наказу №2830/5, без належного обґрунтування сум.

Також відповідно до пункту 8 розділу ІІ наказу №2830/5 приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг, тобто розмір понесених приватним виконавцем витрат виконавчого провадження має бути підтверджений відповідними документами про придбання товарів або послуг.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі №640/1612/20 та враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд зауважує, що постанова приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.11.2023 ВП №73476767 є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому у разі її оскарження в судовому порядку вона підлягає перевірці на відповідність критеріям, що визначені в частині другій статті 2 КАС України.

Проте, відповідач не надав суду документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг та тим самим не підтвердив правомірність визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження у сумі 431,00 грн., тобто не довів належними й допустимими доказами фактичне понесення витрат у спірному виконавчому провадженні 30.11.2023 ВП №73476767.

З урахуванням наведеного, постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.11.2023 ВП №73476767 належить визнати протиправною та скасувати.

Стосовно прийняття приватним виконавцем постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.11.2023 ВП №73476767 суд виходить з такого.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України (абзац 2 частини десятої статті 31 Закону №1403-VIII).

Пунктом 2 Розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

У мотивувальній частині спірної постанови зазначено, що для боржника Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» визначено додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 850,00 грн., які складаються з виготовлення документів виконавчого провадження 390,00 грн. (папір, копіювання, друк документів, канцтовари); пересилання документів виконавчого провадження 460,00 грн. (конверт, знаки поштової оплати (марки), послуги поштового зв`язку).

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.08.2022 у справі №640/4440/21 зазначено, що мотивувальна частина постанови повинна містити детальний розрахунок здійснених витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження.

Водночас, дослідивши текст спірної постанови від 30.11.2023 ВП №73476767, судом встановлено, що заявлений у ній розрахунок не містить конкретизації та обґрунтування вартості витрат виконавчого провадження як то кількість витраченого офісного паперу, швидкозшивача, файлів, не обґрунтовано заявлену вартість картриджа принтера, не конкретизовано заявлену вартість канцтоварів, відсутня конкретизація наданих послуг поштового зв`язку тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна постанова від 30.11.2023 ВП №73476767 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження є неконкретизованими з огляду на незазначення в них детального розрахунку здійснених витрат із зазначенням обґрунтування, обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, постанову приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 30.11.2023 ВП №73476767 належить визнати протиправною та скасувати.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У порушення вимог частини другої вказаної статті, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності винесених постанов.

Натомість позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн. Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 9084,00 грн. за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №73476767 від 30.11.2023 про стягнення з боржника основної винагороди.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №73476767 від 30.11.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича у виконавчому провадженні ВП №73476767 від 30.11.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" (код ЄДРПОУ 39835779, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4б) судові витрати в розмірі 9084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (код ЄДРПОУ 3251508657, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2, приміщення 3, офіс 4).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 13.02.2024