Рішення

від 14.02.2024 по справі 400/130/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 р. справа № 400/130/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фьорст Сервіс", пл. Спортивна, 1-А, м. Київ, 01601,

до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, , вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправною та скасування постанови від 27.10.2022 року № 31/1ДПС/ТД-ФС

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьорст Сервіс» (далі позивач) звернулось з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № 31/1ДПС/ТД-ФС від 27.10.22 р. про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Фьорст Сервіс» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 8 ст.265 КЗпПУ фактично встановлена заборона накладання штрафу за порушення передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), виключенням є накладення штрафу без здійснення відповідного заходу на підставі рішення суду, яким зафіксовано відповідні обставини. Тому підстави для накладання штрафу за порушення, передбачене абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ лише на підставі акта фактичної перевірки ДПС без проведення перевірки відповідачем відсутні. Також, позивач зазначив, що за адресою проведення перевірки працює два підприємства ТОВ «Фьорст Сервіс» (ЄДРПОУ 43809273, позивач) та ТОВ «Фьорст Він». Особи, які зазначені в акті перевірки працівниками позивача без оформлення трудового договору працюють не у позивача: ОСОБА_1 з грудня 2021 р. працює у ТОВ «Фьорст Він», а ОСОБА_2 працює у ТОВ «Прімум». Щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то вони ознайомлювались з можливою роботою в ТОВ «Фьорст Він», а не працювали чи проходили стажування у ТОВ «Фьорст Сервіс», ОСОБА_4 в подальшому був прийняти на роботу ТОВ «Фьорст Він», але відповідач не дослідив зазначене і не врахував під час винесення спірної постанови. Пояснення бармена ОСОБА_5 не можуть бути взяті до уваги, адже він працює в іншому підприємстві і він був необізнаний про підстави та обставини перебування зазначених осіб у закладі.

Суд ухвалою від 09.01.23 р. відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не надав відзив, ухвали суду отримані ним через особистий кабінет 09.01.23 р. 17:24 та 27.02.23 15:34 відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Працівниками ГУ ДПС в Одеській області 30.08.22 р. проведено фактичну перевірку ТОВ «Фьорст Сервіс» за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 6964/15/26/РРО/43809273 від 05.09.22 р.

З акт перевірки вбачається, що в ході фактичної перевірки, зокрема встановлено, що в закладі знаходять робітники, які не оформлені належним чином, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

13.10.22 р. до головного управління Держпраці в Одеській області надійшов лист Головного управління ДПС в Одеській області № 13988/5/15-32-07-06-05, яким було надано матеріали фактичної перевірки.

27.10.22 р. відповідачем за результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС в Одеській області винесено постанову № 31/1ДПС/ТД-ФС про накладення на ТОВ «Фьорст Сервіс» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» № 509 від 17.07.13 р. передбачено, що штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Статтею 265 КЗпПУ встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, в установі, організації.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до ч. 8 ст. 265 КЗпПУ фактично встановлена заборона накладання штрафу за порушення передбачене абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тому вважає протиправною спірну постанову, оскільки саме відповідач не проводив перевірку, а підстави для застосування штрафу на підставі акта ДПС відсутні.

Зі змісту вказаної норми можливо зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 КЗпПУ не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком № 509.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 28 січня 2021 р. у справі № 380/1116/20 , у справі № 460/3829/20 від 29.09.22 р.

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач мав право приймати спірну постанову на підставі акта перевірки ДПС.

Спірною постановою на позивача накладено штраф в сумі 260 000 грн. за порушення ним законодавства про працю та зайнятість населення, а саме за фактичний допуск чотирьох працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) до роботи без оформлення трудового договору за адресою АДРЕСА_1 .

За змістом статті 21 КЗпПУ трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпПУ передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.18 р. у справі № 820/1432/17, від 13.06.19 р. у справі № 815/954/18, від 04.09.19 р. у справі № 480/4515/18 та від 26.09.19 р. у справі № 0440/5828/18.

В акті фактичної перевірки зазначено про допуск позивачем працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору за адресою АДРЕСА_1 , однак ні до акту перевірки, ні до суду не надано належних доказів виконання трудових функцій діяльності підприємства саме позивача.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 17.11.21 р. за адресою АДРЕСА_1 працює два підприємства ТОВ «Фьорст Сервіс» (позивач) та ТОВ «Фьорст Він» і відповідно до заяви про прийняття на роботу, наказу про прийняття на роботу та табеля обліку робочого часу ОСОБА_1 він працює у ТОВ «Фьорст Він», при цьому діяльність ТОВ «Фьорст Він» не була предметом перевірки. Також ОСОБА_2 є працівником ТОВ «Прімум» з листопада 2021 р., що підтверджується копіями заяви про прийняття на роботу, наказу про прийняття на роботу та табелем обліку робочого часу. Доказів відібрання пояснень у зазначених осіб до суду не надано, тому їх допуск до роботи без оформлення трудового договору саме позивачем не доведено.

Щодо інших двох осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд приймає до уваги пояснення позивача та докази, що зазначені особи під час перевірки ознайомлювались з роботою на посадах адміністратора та охоронця ТОВ «Фьорст Він», але фактично не виконували її і за результатами ознайомлення ОСОБА_4 був прийняти на роботу в ТОВ «Фьорст Він». Доказів зворотного та фактичного виконання зазначеними особами роботи саме у позивача відповідачем до суду не надано. Пояснення ОСОБА_5 долучені до акту перевірки не є належним доказом, оскільки він є працівником іншого підприємства, тоді як пояснення від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також будь-якого працівника саме позивача до суду не надані.

Згідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено фактичний допуск позивачем чотирьох працівників до роботи без оформлення трудового договору, а тому спірна постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, маються підстави для задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 900 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших витрат сторонами до суду не надано.

Керуючись ст. ст.2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Сервіс» (пл. Спортивна, буд. 1-А, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 43809273) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 44742194), задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 31/1ДПС/ТД-ФС від 27.10.22 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 44742194) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фьорст Сервіс» (пл. Спортивна, буд. 1-А, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 43809273) судовий збір в сумі 3 900 грн. (три тисячі дев`ятсот гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз