Ухвала

від 14.02.2024 по справі 640/4748/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/4748/19

адміністративне провадження №К/990/43027/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., розглянувши клопотання Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення дії рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 640/4748/19,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської Митрополії Української Православної Церкви на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 640/4748/19.

Одночасно із касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про зупинення дії рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 640/4748/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Клопотання обґрунтоване тим, що через дію оскаржуваного в цій справі наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року № 37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на рівні міських, сільських та селещних громад та їх виконавчих органів відбувається фактично тотальне знищення релігійних громад УПЦ, шляхом масового прийняття незаконних рішень про обмеження або заборону діяльності релігійних організацій УПЦ на відповідній території. За твердженнями заявника такі рішення приймаються на основі оскаржуваних судових рішень у справі № 640/4748/19, а тому не зупинення їх дії може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів не лише позивача Київської Митрополії Української Православної Церкви, а й парафіяльної спільноти.

На підтвердження вказаних аргументів заявник додає витяг з офіційного сайту Городищенської сільської ради з рішенням 18 сесії восьмого скликання від 23 червня 2022 року № 18/7; копії листа-повідомлення від 18 травня 2022 року № 1.14-02/01/4281 та рішення Броварської міської ради Боварського району Київської області від 06 травня 2022 року № 716-26-08; копію рішення Переяславської міської ради від 19 травня 2022 року № 01-32-VІІІ; копію рішення Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області від 15 червня 2022 року № 295-20-ІХ; копія проекту рішення Київської міської ради від 22 липня 2022 року № 08/231-909/ПР; копію рішення Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від 27 травня 2022 року № 6; витяг з офіційного сайту Рівненської обласної ради із рішенням Рівненської обласної ради 8 скликання від 10 квітня 2023 року № 699; витяг з офіційного сайту Тернопільської міської ради із рішенням від 17 квітня 2023 року №8/п24/02.

Вирішуючи заяву скаржника, суддя-доповідач виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції може зупиняти виконання судових рішень, які оскаржуються.

Згідно з частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та зупинення їх дії є повноваженнями суду касаційної інстанції, завданням яких є не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати, у зв`язку з виконанням оскаржених судових рішень.

При цьому, оскарження у касаційному порядку рішення, яке не передбачає примусового виконання, не є безумовною підставою для зупинення виконання такого рішення.

Виходячи зі змісту наведених норм, зупинення виконання оскаржуваного судового рішення або зупинення його дії можливе лише за наявності для цього поважних причин й, при цьому, є правом, а не обов`язком суду касаційної інстанції.

Своєю чергою для визнання обґрунтованим клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії необхідна наявність вагомих причин, які б підтверджували наявність підстав для виникнення порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів учасників справи при настанні наслідків, пов`язаних з виконанням вирішених позовних вимог.

Клопотання про зупинення виконання або дії судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання чи дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Сама по собі незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їхньої дії, оскільки перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи.

Так, у цій справі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, відмовлено Київській Митрополії Української Православної Церкви у задоволенні позовову, зокрема і про визнання протиправним та скасуванні наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року №37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Відповідно, рішення судів не підлягають примусовому виконанню.

Аргументуючи наявність підстав для зупинення дії вказаних судових рішень заявник, серед іншого, вказує, що через дію оскаржуваного в цій справі наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року № 37 на рівні міських, сільських та селещних громад та їх виконавчих органів приймаються незаконні рішення про обмеження або заборону діяльності релігійних організацій УПЦ на відповідній території, що супроводжується припиненням права користування і розпорядження земельними ділянками, скасуванням рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно права постійного користування релігійними організаціями тощо. Підтвердженням зазначеного є додані заявником докази із роздруківками рішень відповідних рад.

Оцінюючи наведені заявником доводи та надані на їх підтвердження докази необхідно зазначити, що рішення Городищенської сільської ради 18 сесії восьмого скликання від 23 червня 2022 року № 18/7, Броварської міської ради Боварського району Київської області від 06 травня 2022 року № 716-26-08, Переяславської міської ради від 19 травня 2022 року № 01-32-VІІІ, рішення Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області від 15 червня 2022 року № 295-20-ІХ, проєкт рішення Київської міської ради від 22 липня 2022 року № 08/231-909/ПР, рішення Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від 27 травня 2022 року № 6, Рівненської обласної ради 8 скликання від 10 квітня 2023 року № 699 та Тернопільської міської ради від 17 квітня 2023 року №8/п24/02 не містять вказівки, як на підставу прийняття цих рішень, а ні на оскаржуваний наказ Міністерства культури України від 25 січня 2019 року № 37, а ні на оскаржувані у цій справі судові рішення.

Так, із змісту рішення Городищенської сільської ради 8 сесії восьмого скликання від 23 червня 2022 року № 18/7 слідує, що підставою його прийняття слугували обставини військової агресії російської федерації проти України, численні випадки колабораціонізму з боку священиків Української Православної Церкви (московського патріархату), а також благословіння цієї війни патріархом РПЦ Кірілом.

Лист-повідомлення Броварської міської ради Боварського району Київської області від 18 травня 2022 року та рішення цієї ради від 06 травня 2022 року № 716-26-08 мотивовані тим, що Українська Православна Церква (московського патріархату) за статутом є самокерованою частиною руської Православної Церкви, з`єднана з Помісними Православними Церквами через руську Православну Церкву, керується в своїй діяльності постановами Архієрейського Собору руської Православної Церкви від 25-27 жовтня 1990 року, рішеннями помісних Соборів руської Православної Церкви, а також обставинами розв`язанання 24 лютого 2022 року російською федерацією повномасштабної війни на всій території України та численними випадками колабораціонізму з боку священиків Української Православної Церкви (московського патріархату), Броварська міська рада Броварського району Київської області.

Рішення Переяславської міської ради від 19 травня 2022 року № 01-32-VІІІ прийнято на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VІІІ, враховуючи норми Закону України «Про внесення змій до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)», Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», метою прийняття якого є недопущення розколу Переяславської міської територіальної громади на релігійному підґрунті, проросійської пропаганди в храмах московського Патріархату та релігійних організацій, які є частиною російської православної церкви, у тому числі Української православної церкви.

З аналогічних підстав прийняті рішення Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області від 15 червня 2022 року № 295-20-ІХ, Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області від 27 травня 2022 року № 6, Рівненської обласної ради 8 скликання від 10 квітня 2023 року № 699 та Тернопільської міської ради від 17 квітня 2023 року №8/п24/02.

Серед іншого, заявник надає проєкт рішення Київської міської ради від 22 липня 2022 року № 08/231-909/ПР, проте доказів того, що цей проєкт набув статусу рішення в установленому законодавством порядку, заявником не надано. При цьому із пояснювальної записки до проєкту цього рішення слідує, що підставою необхідності його прийняття слугували, в тому числі, випадки співпраці священників Української Православної Церкви (московського патріархату) зі спецслцжбами рф, російською армією, силовими структурами рф та окупаціними адміністраціями російської федерації тимчасово окупованих теріторій України.

Важливо зауважити, що зазначені рішення прийняті у часі раніше аніж ухвалені у справі №640/4748/19 рішення судів першої та апеляційної інстанції, а особи, на яких поширюють вони поширюють свою дію, не були позбавлені можливості оскаржити їх в установленому законом порядку.

Таким чином відсутній причинно-наслідковий зв`язок між ухваленням судових рішень у справі №640/4748/19, дію яких просить зупинити заявник та прийняттям вказаних рішень органів місцевого самоврядування.

Аргументи та доводи заявника вцілому зводяться до незгоди з оскаржуваним наказом Міністерства культури України від 25 січня 2019 року № 37, оскільки настання негативних наслідків та порушення прав Київської Митрополії УПЦ заявник пов`язує саме з його дією.

Водночас оцінка правомірності наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року №37 буде надана судом касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних у цій справі судових рішень.

Беручи до уваги наведене, обґрунтовані підстави для зупинення дії оскаржуваних судових рішень у цій справі відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Підсумовуючи наведене, суддя-доповідач приходить до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 340, 355, 359, 375 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення дії рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №640/4748/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

Суддя Верховного Суду