Ухвала

від 14.02.2024 по справі 640/4748/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/4748/19

адміністративне провадження №К/990/43027/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши клопотання Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення провадження у справі №640/4748/19,

УСТАНОВИВ:

Київська Митрополія Української Православної Церкви (далі - позивач 1) звернулася до суду з позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 25 січня 2019 року №37 "Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо розміщення 26 січня 2019 року на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання "Урядовий кур`єр" Переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та інформації Міністерства культури України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, стосовно переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", яким необхідно внести зміни до свого статуту (положення) та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку;

- зобов`язати Міністерство культури України негайно відкликати публікацію, розміщену 26 січня 2019 року на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання "Урядовий кур`єр", переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та інформації Міністерства культури України - центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, стосовно переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", яким необхідно внести зміни до свого статуту (положення) та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку шляхом опублікування оголошення про відкликання публікації на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання "Урядовий кур`єр".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 640/4748/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Почаївська Свято-Успенська Лавра (далі - позивач 2) також звернулася до суду з позовом Міністерства культури України (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 25 січня 2019 року №37 "Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення релігієзнавчої експертизи щодо встановлення Переліку релігійних організацій (об`єднань, які підпадають під дію норм частини сьомої та восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- визнати протиправними дії Міністерства культури України в частині розміщення на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання "Урядовий кур`єр" інформації щодо включення Почаївської Свято-Успенської Лаври (в переліку "Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- зобов`язати Міністерство культури України відкликати, розміщену на офіційному сайті Міністерства культури України та через офіційне видання "Урядовий кур`єр" інформацію щодо включення Почаївської Свято-Успенської Лаври (в переліку "Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7082/19 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у справі №640/4748/19 об`єднано в одне провадження адміністративну справу № 640/4748/19 за позовом Київської Митрополії Української Православної Церкви до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та адміністративну справу № 640/7082/19 за позовом Почаївської Свято-Успенської лаври до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії; об`єднаним справам присвоєно номер справи 640/4748/19; змінено процесуальний статус Почаївської Свято-Успенської Лаври з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на другого позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року прийнято адміністративну справу №640/4748/19 до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Київської Митрополії Української Православної Церкви на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі №640/4748/19.

01 лютого 2024 року Київською Митрополією Української Православної Церкви на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України подано до Суду клопотання про зупинення провадження у справі №640/4748/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/26027/23 .

В обґрунтування клопотання заявник вказує, що оскаржувані судові рішення у цій справі були прийняті на підставі висновку релігієзнавчої експертизи, затвердженого наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27 січня 2023 року № Н-8/11, що наразі оскаржується у пов`язаній справі № 320/26027/23.

За твердженнями заявника умови за яких оскаржуваний у справі № 320/26027/23 висновок релігієзнавчої експертизи, затверджений наказом від 27 січня 2023 року № Н-8/11 може бути визнаний нечинним в судовому порядку знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із дотримання первинної процедури прийняття Міністерством культури України оскаржуваного у цій справі наказу від 25 січня 2019 року № 37 "Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Отже, задоволення позовних вимог Київської Митрополії УПЦ у справі № 320/26027/23, на думку заявника, виключає можливість задоволення об`єднаних позовних вимог Київської Митрополії УПЦ та Почаївської Свято-Успенської лаври до Міністерства культури України про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства культури України від 25 січня 2019 року № 37 в рамках цього провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України підготовчі дії, визначені пунктом 2 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування та заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право учасників справи на подання до суду пояснень, доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Вимога процесуального закону щодо подання до суду разом з відповідним клопотанням доказів надіслання його іншим учасникам справи, кореспондується з обов`язком суду, передбаченим частиною четвертою статті 340 КАС України щодо вирішення письмово заявлених клопотань при підготовці справи до касаційного розгляду з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування та заперечення щодо їх вчинення.

До поданого Київською Митрополією Української Православної Церкви клопотання не додані докази надсилання його копій іншим учасникам справи, що позбавляє Суд можливості виконати вимоги частини четвертої статті 340 КАС України, як і можливості інших учасників ознайомитися з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення щодо такого клопотання.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене клопотання Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення провадження у справі підлягає поверненню без розгляду.

Керуючись статтями 236, 248, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Київської Митрополії Української Православної Церкви про зупинення провадження у справі № 640/4748/19 повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

Суддя Верховного Суду