Рішення

від 26.01.2024 по справі 346/4945/19

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4945/19

Провадження № 2/346/22/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

з участю: секретаря Романчук Л.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.08.1991 року, йому, позивачу, належить доля спадкового майна після смерті матері, яке складається із цегляного будинку та господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 (к.н. і номер будинку АДРЕСА_2 .

17 липня 1991 року виготовлено технічний паспорт на вказаний житловий будинок.

Рішенням Коломийського райсуду Івано-Франківської області від 20 червня 1995 року реально поділено домоволодіння між ним, позивачем та відповідачем по справі ОСОБА_3 .

Згідно даного рішення йому позивачу ОСОБА_1 виділено в даному будинку приміщення №3,4, що становило 45/100 часток всіх будівель, а відповідачу ОСОБА_3 в цьому ж будинку виділено приміщення №1,2 що становило 55/100 частки будинку.

У 2018 році домоволодінню його, позивача, присвоєно адресу АДРЕСА_1 .

14.01.2019 року за його, позивача заявою, виготовлено технічний паспорт на вказане домоволодіння.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156607699, він позивач є власником домоволодіння в АДРЕСА_1 .

Вказав, що Воронською сільською радою Коломийського району 08.10.2018 р. видано довідку № 803 про те, що згідно погосподарської книги №7 особовий рахунок НОМЕР_1 станом на 2001 рік за ним, позивачем по АДРЕСА_1 числилося 0.16 га землі.

Згідно довідки Воронської сільської ради №802 на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1147 га. проходить охоронна зона ЛЕП 0.4 кВ.

Відповідно до архівного витягу із протоколу засідання виконавчого комітету Воронської сільської ради від 26.11.1993 р. йому, позивачу вирішено передати земельну ділянку у приватну власність.

У 2019 році він, позивач ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Геоземкадсервіс» із заявою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У технічній документації зазначено, що площа на яку виготовлялася технічна документація становить 0.1147 га та розташована по АДРЕСА_1 . Також дана технічна документація погоджено Головою та землевпорядником Воронської сільської ради та суміжним землекористувачем ОСОБА_5

12.06.2019 року він, позивач, звернувся до Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заяво про внесення даних земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

19.06.2019 року рішенням № РВ-26-736572019 йому відмолено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: перетин ділянок з ділянкою 2623280901:01:008:0022.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку власником ділянки 2623280901:01:008:0022 є відповідач ОСОБА_3 . Даний державний акт виданий відповідачу на підставі рішення Воронської сільської ради від 05 вересня 2006 року.

Не зважаючи на те, що спадщину на будинок він, позивач та відповідач отримали в розмірі ч., Воронська сільська рада 05.09.2006 року постановила рішення №? 27-3/2006, яким надала у власність відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку для обслуговування даного будинку площею 0. 2499 га, а йому, позивачу, ОСОБА_1 залишила 0.1149 га. Розробляючи технічну документацію на земельну ділянку відповідач ОСОБА_3 запевнив, що згідно даної документації межа між сторонами проходить по спільній стіні їх будинку, а старий паркан, встановлений під його, позивача, вікном, відповідач забере і перемістить так, щоб знаходився на межі. Коли відповідач дізнався, що він, позивач, виготовляє технічну документацію на свою земельну ділянку, то взимку 2019 року встановив постійний паркан на місці старого дерев?яного, а не по спільній стіні як було домовлено, чим обмежив доступ до частини стіни. За таких обставин він, позивач не має змоги користуватися своєю стіною, утеплити її та проводити інші роботи, оскільки частину земельної ділянки згідно державного акту, як з`ясувалося, привласнив відповідач.

Виготовивши держаний акт, із порушенням меж, відповідач порушив право його,позивача, на вільне користування та розпорядження земельною ділянкою, унеможливив оформлення документів на право власності на земельну ділянку, тому він, позивач, змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Просить, визнати незаконним та скасувати Рішення Воронської сільської ради №27-3/2006 від 05.09.2006 року та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку сері ЯД №876708, виданий 21.05.2007 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010730500025, на відповідача ОСОБА_3 .

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, підтримав поданий відзив на позов у якому покликається на те, що аналіз обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог в позовній заяві про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради та державного акту на право приватної власності на землю свідчить про наступне: лише в 2018 р. домоволодінню позивача присвоєний номер АДРЕСА_1 ., а в січні 2019 р. ним виготовлений технічний паспорт на домоволодіння; 18.02.2019 р. за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно; як видно з долучених до позовної заяви документів, технічна документація на земельну ділянку площею 0, 1149 га, не погоджена з ним відповідачем ОСОБА_3 як суміжним користувачем, не містить дат погодження з іншими суміжними користувачами, прийому-передачі межових знаків на зберігання, отже, рішення про відмову позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 19.06.2019 р. є законним і обґрунтованим.

На підставі рішення Воронської сільської ради від 05.09.2006 р. він відповідач ОСОБА_3 став власником земельної ділянки площею 0,2499 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 та виданий йому державний акт, що зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства 21.05.2007 р. Згідно плану та опису меж земельної ділянки, кадастровий номер 2623280901:01:008:0022, земельна ділянка площею 0,2499 га межує з двох сторін із землями сільської ради, а з однієї сторони із землями позивача.

В подальшому, 27.09.2017 р. він, відповідач отримав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що була здійснення ПП ОСОБА_6 . Ця обставина підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином, на час прийняття Воронською сільською радою Коломийського району рішення від 05.09.2006 р. про передачу йому, відповідачу, земельної ділянки у власність, права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 не були порушені, так як на той час сусідні земельні ділянки відносилися до земель запасу сільської ради.

Розміри земельних ділянок позивача та відповідача відповідають даним погосподарських книг Воронської сільської ради Коломийського району.

Крім того, вважає що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 вимоги заявленого позову підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.

Представник Отинійської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Воронською сільською радою Коломийського району, актовий запис № 7 (т.1 а.с.8)

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 1991 року, виданого Державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 являється син - ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_3 на /одну другу/ долю спадкового майна - будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , а доля цього ж будинковолодіння залишається відкритою (т.1 а.с.9)

Рішенням Коломийського райсуду Івано-Франківської області від 20 червня 1995 року позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння задоволено. Вирішено, розділити будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_4 між сторонами, виділивши позивачу ОСОБА_1 в жилому будинку приміщення №3,4, площею 24.2 м2 та 8.3 м2 вартістю 222168450 крб., що становить 45/100 часток від всіх будівель. Відповідачу ОСОБА_3 в цьому ж будинку виділено приміщення №1,2 площею 6.4 м2 та 18.5 м2 вартістю 210094350 крб., стайню «Е» вартістю 42935700 крб., стодолу «В» вартістю 8291550 крб., сарай «Г» вартістю 6588150 крб., всього на загальну суму 267909750 крб., що становить 55/100 часток від всіх будівель. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2287057 крб. компенсації за належну йому частку 1138 крб. держмита та 101800 крб. судвитрат та 22215707 крб. держмита в дохід держави. (т.1 а.с.14)

Із довідки виконкому Воронської сільської ради Коломийського району вбачається, що вулиця Калініна у 1991 році перейменовано на вул.Л.України (т.1 а.с.25)

Згідно архівного витягу із протоколу засідання виконавчого комітету Воронської сільської ради від 26 листопада 1993 року, виконком Воронської сільської ради народних депутатів вирішив передати земельні ділянки у приватну власність таким громадянам: 54. позивачу ОСОБА_1 , підстава Фр.124, оп.1, спр.58, арк..60, 62, 64 (т.1 а.с.24)

Згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності №1566076699 від 18.02.2019 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 65 кв.м. (житлова площа 36,2 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.20)

Відповідно до копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) від 2019р., позивач ОСОБА_1 є землекористувачем земель для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд 0,1147 га. з яких: 0,1070 - прибудинкової території, 0,0077 будівлі. (а.с.26-27)

Із акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, без зазначення дати, місяця, року складання такого акту, вбачається, що проведено погодження визначених в натурі меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Показані позивачем ОСОБА_1 межі в натурі (на місцевості) проходять по встановлених межах (т.1 а.с.28).

Зокрема, із акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (згідно вимог наказу Держкомзему від 18.05.2010 №376), без зазначення дати, місяця, року складання такого акту, межові знаки пред`явлені та передані на зберігання позивачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.29).

Рішенням №РВ-2600736572019 від 19.06.2019 р., державним кадастровим реєстратором Міськрайонним управлінням у Коломийському районі та м.Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 2623280901:01:008:0022 площа співпадає на 11.149 % (т.1 а.с.31).

Встановлено, що рішенням Воронської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 05.09.2006 року № 27-3/2006 затверджено технічну документацію на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачу ОСОБА_3 площею 0,25 га в АДРЕСА_5 та передано у власність відповідача земельні ділянки площею 0,6485 га в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2499 га (т.1 а.с.35)

21 травня 2007 року відповідачу ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №876708 для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд площею 0,2499 га. (т.1 а.с.34)

Позивач зазначає про порушення його прав відповідачем, проте такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року витребувано у міського управління у Коломийському районі та м.Коломия Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області технічну документацію на земельну ділянку кадастровий номер 2623280901:01:008:0022 (на електронному та паперових носіях), належної відповідачу ОСОБА_3 , розташовану в АДРЕСА_1 .

В технічній документації міститься акт обстеження, встановлення межових знаків і погодження меж земельної ділянки відповідача від 05.05.2005 р., який підписаний в тому числі позивачем ОСОБА_1 , який був сусіднім землекористувачем.(т.1 а.с.178)

При цьому, в даному акті заперечення чи зауваження зі сторони представників і суміжних землекористувачів в т.ч. позивача ОСОБА_1 - відсутні.

Таким чином, у позивача на момент оформлення відповідачем документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, були відсутні будь-які заперечення чи зауваження, що спростовує доводи позивача про порушення його права.

До того ж суд звертає увагу, що усталена судова практика йде тим шляхом, що відсутність погодження кимось із сусідніх землекористувачів меж земельної ділянки не є безумовною підставою для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Безпідставними є доводи позивача щодо набуття ним права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на 1/2 ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 (к.н. і номер будинку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Так, відповідно до частини другої статті 548 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спадщини позивачем) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

У матеріалах справи відсутні докази укладення з власником спірної земельної ділянки цивільно-правових угод, на підставі яких право власності або право користування на зазначену земельну ділянку могло перейти до позивача.

Встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 долю спадкового майна - вищезгаданого будинковолодіння, позивач отримав 06.08.1991р., рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20.06.1995р. позов задоволено та розділено вищезгадане будинковолодіння між позивачем та відповідачем. Однак позивач не оформив цивільно-правових угод, на підставі яких право власності або право користування на зазначену земельну ділянку могло перейти до нього, і останній повинен був передбачити можливі для нього негативні наслідки.

Позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують його права на земельну ділянку, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Встановлено, що у позивача відсутній кадастровий номер земельної ділянки, яка нібито належить йому. Відсутність кадастрового номеру вказує на те, що земельна ділянка позивача не є сформованою.

Земельна ділянка відповідачу ОСОБА_3 була передана у власність у межах згідно з планом та у розмірі фактичного користування ним.

Із висновку експерта №СЕ-19/109/21/10734ЗТ від 06.10.2022 р. вбачається, що фактична конфігурація (межі) та площа земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022, що розташована в АДРЕСА_1 , не відповідають конфігурації та площі, що вказані в правовстановлюючих документах та документації із землеустрою на цю ділянку. Фактична конфігурація (межі) та площа земельної ділянки в АДРЕСА_5 не відповідають конфігурації та площі, що вказані в документації із землеустрою на цю земельну ділянку, що надана на дослідження. Встановити чи відповідають фактична конфігурація та площа земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , конфігурації та площі, що вказані у правовстановлюючих документах на неї, не представляється за можливе.

Існує накладання меж між земельною ділянкою відповідача з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022 в АДРЕСА_1 ) та земельною ділянкою домоволодіння позивача, що розташоване в АДРЕСА_1 . Площа накладання становить 0,0023 га. Встановити чи відповідає фактична конфігурація (межа) та площа земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022, що розташована в АДРЕСА_1 , даним внесеним в Публічну кадастрову карту України, не представляється за можливе. Земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_1 , фактично зменшилась на 0,0133 га. З урахуванням причин наведених у дослідженні, встановити зменшення чи збільшення площі земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , не представляється за можливе (т.2 а.с.49-56).

Згідно із положеннямистатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою та другою статті321, статті391 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Після набуття відповідачем ОСОБА_3 у власність земельної ділянки подальше втручання у таке право власності повинне бути правомірним та допустимим.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України»).

Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 570/2615/17.

Доводи позивача щодо необхідності визнати недійсними як рішення органу місцевого самоврядування, так і Державного акта на право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 , оскільки при цьому порушуються права позивача ОСОБА_1 - не є вагомими та переконливими.

Задоволення позову можливе у разі доведеності порушення прав позивача, а цього зроблено не було.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). При цьому відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач успадкував майно у виді 1/2 долі спадкового майна після смерті ОСОБА_4 у 1991 році, рішенням Коломийського райсуду Івано-Франківської області від 20 червня 1995 року розділено будинковолодіння, позивачу ОСОБА_1 присуджено 45/100 часток будинковолодіння, а відповідачу ОСОБА_3 55/100.

Встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався 19.06.2019р. з відповіді землевпорядної організації та рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (т.1 а.с.а.с.31-32, 33), тому посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності є безпідставними.

Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою відмови у задоволенні позову за його обґрунтованості, а необґрунтованість вимог є підставою для відмови у позові саме з цих підстав.

Також, суд зазначає, що спірний державний акт на право власності на земельну ділянку виданий відповідачу ОСОБА_3 у 2007 році, а технічна документація розроблялася у 2006 році.

До 2019 року позивач не висловлював своїх претензій до відповідача ОСОБА_3 як суміжного землекористувача.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через необґрунтованість та недоведеність, підстав для відмови у задоволенні позову з причин пропуску строків позовної давності, не встановлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст.12,89,141,259,263-265 ЦПК України, ст.83 ЗК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання незаконним, скасування рішення Воронської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області № 27-3/2006 від 05.09.2006 року та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 876708, виданого 21.05.2007 року ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяБеркещук Б. Б.