Постанова
від 07.05.2024 по справі 346/4945/19
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4945/19

Провадження № 22-ц/4808/504/24

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Баркова В.М.,

секретар Петрів Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франіквської області до ОСОБА_2 , Воронської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.08.1991 року йому належить доля спадкового майна після смерті матері, яке складається із цегляного будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . 17 липня 1991 року виготовлено технічний паспорт на вказаний житловий будинок.

Рішенням Коломийського райсуду Івано-Франківської області від 20 червня 1995 року було реально поділено домоволодіння, при цьому ОСОБА_1 виділено в будинку приміщення №3,4, що становило 45/100 часток всіх будівель, а ОСОБА_2 в цьому ж будинку виділено приміщення №1,2 що становило 55/100 частки будинку.

У 2018 році домоволодінню ОСОБА_1 , присвоєно адресу АДРЕСА_2 . 14.01.2019 року виготовлено технічний паспорт на вищевказане домоволодіння.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є власником домоволодіння в АДРЕСА_2 .

Воронською сільською радою Коломийського району 08.10.2018 р. видано довідку № 803 про те, що згідно з погосподарською книгою № НОМЕР_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , станом на 2001 рік за ним по АДРЕСА_2 , числилося 0,16 га землі.

Згідно з довідкою Воронської сільської ради №802 на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1147 га. проходить охоронна зона ЛЕП 0.4 кВ.

Зазначав, що відповідно до архівного витягу із протоколу засідання виконавчого комітету Воронської сільської ради від 26.11.1993 р. йому вирішено передати земельну ділянку у приватну власність.

У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Геоземкадсервіс» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У технічній документації зазначено, що площа, на яку виготовлялася технічна документація, становить 0.1147 га та розташована по АДРЕСА_2 . Також дана технічна документація погоджена головою та землевпорядником Воронської сільської ради, а також суміжним землекористувачем ОСОБА_4

12.06.2019 року позивач звернувся до Міськрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про внесення даних земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

19.06.2019 року рішенням № РВ-26-736572019 йому відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з таких підстав: перетин ділянок з ділянкою 2623280901:01:008:0022.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку власником ділянки 2623280901:01:008:0022 є ОСОБА_2 .. Даний державний акт виданий відповідачу на підставі рішення Воронської сільської ради від 05 вересня 2006 року.

Спадщину на будинок сторони отримали по частці, Воронська сільська рада 05.09.2006 року постановила рішення №27-3/2006, яким надала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для обслуговування даного будинку площею 0, 2499 га, а позивачу ОСОБА_1 залишила 0.1149 га. Розробляючи технічну документацію на земельну ділянку, відповідач ОСОБА_2 запевняв, що згідно з документацією межа між їх частками проходить по спільній стіні їх будинку, а старий паркан, встановлений під вікном позивача, він перемістить так, щоб знаходився на межі. Коли ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 виготовляє технічну документацію на свою земельну ділянку, то взимку 2019 року встановив постійний паркан на місці старого дерев?яного, а не по спільній стіні як було домовлено, чим обмежив доступ до частини стіни. За таких обставин ОСОБА_1 не має змоги користуватися своєю стіною, утеплити її та проводити інші роботи, оскільки частину земельної ділянки на підставі державного акту, як з`ясувалося, привласнив ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 порушив межі поділу земельних ділянок, тим самим порушив право позивача на вільне користування та розпорядження земельною ділянкою, унеможливив оформлення документів на право власності на земельну ділянку, тому позивач зернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення Воронської сільської ради №27-3/2006 від 05.09.2006 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку сері ЯД №876708, виданий 21.05.2007 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №010730500025 ОСОБА_2 ..

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення Воронської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області № 27-3/2006 від 05.09.2006 року; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 876708, виданого 21.05.2007 року ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову йому неправильно відмовлено через недоведеність та необгрутованість.

Судом першої інстанції зазначено, що безпідставними є доводи позивача щодо набуття ним права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 . В обгрунтування суд першої інстанції посилається на те, що апелянт ОСОБА_1 отримав спадщину у 1991 році та зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спадщини) при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку може перезходити на підставі цивільно-правових угод, які відсутні у матеріалах справи, та зазначено, що ОСОБА_1 повинен був укласти таку угоду з власником земельної ділянки.

Однак,станом на1991рік діявЗК УРСРвід 18грудня 1990року,в якому небуло статті120,тому вказанасудом першоїінстанції нормазакону простоне існувала.Вона почаладіяти уредакції 2001року. Окрім цього зазначає, що дана норма не могла бути застосована апелянтом, оскільки згідно з погосподарською книгою спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв?язку з чим виникла необхідність успадкувати житловий будинок і відповідно земельну ділянку під ним. Таким чином, ОСОБА_1 , отримавши у спадок частину будинку, ніяк не міг укласти цивільно-правову угоду із власником земельної ділянки, яка вже померла.

Апелянт посилається на те, що ст. 28 3К УРСР передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об?єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В раз зміни цільового призначення надання земельної ділянки у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок та господарські будівлі і споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку, в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне володіння або користування власників будинку і споруд. Як вбачається із ситуаційної схеми (а.с 14 т.2) до висновку земельно-технічної експертизи, межі земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022 проходять не повністю по стіні будинку, а частково приватизована земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , розміщена під будинком апелянта.

Також апелянт зазначає, що однією із підстав для відмови у задоволенні позову стало посилання суду на те, що позивачем не надано до позовної заяви доказів, які підтверджують його право власності на земельну ділянку. Проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи містять копію рішення № 31 від 29.12.1993 року про передачу у приватну власність земельних ділянок та архівний витяг із протоколу засідання, згідно з яким ОСОБА_1 передавалась у приватну власність земельна ділянка, а відповідно до чинного законодавства зареєструвати таке право можливо за умови внесення даної земельної ділянки до публічної кадастрової карти, що власне апелянт і не може зробити, оскільки частина його земельної ділянки вже приватизована ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача про порушення його прав відповідачем не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Адже ним надано до матеріалів справи докази отримання спадщини після смерті матері, а саме житлового будинку у АДРЕСА_2 в розмірі 45%. Надано виписку з погосподарської книги, згідно з якою у власності спадкодавця перебувала земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_3 площею 0,34 га. За законом земельна ділянка переходить у власність пропорційно житловому приміщенню. Таким чином, отримавши у власність 45% домоволодіння, позивач повинен був отримати у власність 0,153 га земельної ділянки, а відповідач 0,187 га, проте у власності відповідача перебуває земельна ділянка площею 0,2499 га. а позивачу виділено 0,1147 га, що не відповідає пропорційності. Окрім того, житловий будинок позивача на даний час частково розміщений на приватизованій земельній ділянці відповідача, яким встановлено паркан по межі приватизації, що унеможливлює доступ до частини стіни будинку позивача, зокрема для його догляду.

Висновком земельно-технічної експертизи встановлено, що існує накладка між земельними ділянками позивача та відповідача. Із висновку експерта вбачається, що площа обох ділянок фактично зменшилася, проте земельна ділянка відповідача зменшилася у результаті неправильної приватизації своєї земельної ділянки, в той час як земельна ділянка позивача зменшилася за рахунок того, що ОСОБА_2 приватизував свою земельну ділянку, відступивши від меж з усіх трьох сторін окрім межі з позивачем, що вбачається із ситуаційної схеми.

Таким чином рішення органу місцевого самоврядування та акт на право власності на земельну ділянку відповідача порушують його права на вільне володіння та користування земельною ділянкою, яка надана йому у користування, та яку він має намір приватизувати

Отже, судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог. Просить рішення Коломийського міськрайонного суду від 26 січня 2024 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьоїст.360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачі ОСОБА_2 , представник Отинійської селищної ради до суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник Отинійської селищної ради і відповідач ОСОБА_2 направили до апеляційного суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Голіней Л.Д., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені встатті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 (т.1 а.с.8)

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 серпня 1991 року, виданого Державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна ОСОБА_3 , являється син - ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_4 на долю спадкового майна - будинковолодіння за адресою АДРЕСА_5 , а доля цього ж будинковолодіння залишається відкритою (т.1 а.с.9)

Рішенням Коломийського райсуду Івано-Франківської області від 20 червня 1995 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний поділ будинковолодіння задоволено. Вирішено розділити будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_5 між сторонами, виділивши позивачу ОСОБА_1 в жилому будинку приміщення №3,4, площею 24.2 м2 та 8.3 м2 вартістю 222168450 крб., що становить 45/100 часток від всіх будівель. Відповідачу ОСОБА_2 в цьому ж будинку виділено приміщення №1,2 площею 6.4 м2 та 18.5 м2 вартістю 210094350 крб., стайню «Е» вартістю 42935700 крб., стодолу «В» вартістю 8291550 крб., сарай «Г» вартістю 6588150 крб., всього на загальну суму 267909750 крб., що становить 55/100 часток від всіх будівель. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2287057 крб. компенсації за належну йому частку 1138 крб. держмита та 101800 крб. судвитрат та 22215707 крб. держмита в дохід держави. (т.1 а.с.14)

Із довідки виконкому Воронської сільської ради Коломийського району вбачається, що вул.Калініна у 1991 році перейменовано на вул. Л.України (т.1 а.с.25)

Згідно з архівним витягом із протоколу засідання виконавчого комітету Воронської сільської ради від 26 листопада 1993 року, виконком Воронської сільської ради народних депутатів вирішив передати земельні ділянки у приватну власність позивачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.24)

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацією права власності №1566076699 від 18.02.2019 року, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 65 кв.м. (житлова площа 36,2 кв.м.) за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.20)

Відповідно до копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) від 2019 р., позивач ОСОБА_1 є землекористувачем земель для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд 0,1147 га. з яких: 0,1070 - прибудинкової території, 0,0077 будівлі. (а.с.26-27)

Із акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, без зазначення дати, вбачається, що проведено погодження визначених в натурі меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 . Показані позивачем ОСОБА_1 межі в натурі (на місцевості) проходять по встановлених межах (т.1 а.с.28).

Зокрема, із акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (згідно з вимогами наказу Держкомзему від 18.05.2010 №376), без зазначення дати, межові знаки пред`явлені та передані на зберігання позивачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.29).

Рішенням №РВ-2600736572019 від 19.06.2019 р., державним кадастровим реєстратором Міськрайонним управлінням у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 2623280901:01:008:0022 площа співпадає на 11.149 % (т.1 а.с.31).

Встановлено, що рішенням Воронської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 05.09.2006 року № 27-3/2006 затверджено технічну документацію на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачу ОСОБА_2 площею 0,25 га в АДРЕСА_6 та передано у власність відповідача земельні ділянки площею 0,6485 га в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,2499 га (т.1 а.с.35)

21 травня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №876708 для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд площею 0,2499 га. (т.1 а.с.34)

Судом першої інстанції витребувано у міського управління у Коломийському районі та м.Коломия Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області технічну документацію на земельну ділянку кадастровий номер 2623280901:01:008:0022 (на електронному та паперових носіях) відповідача ОСОБА_2 , розташовану в АДРЕСА_2 .

В технічній документації міститься акт обстеження, встановлення межових знаків і погодження меж земельної ділянки відповідача від 05.05.2005 р., який підписаний в тому числі позивачем ОСОБА_1 , який був сусіднім землекористувачем. Заперечення чи зауваження зі сторони представників і суміжних землекористувачів в т.ч. позивача ОСОБА_1 відсутні. (т.1 а.с.178)

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції врахував те, що у позивача відсутній кадастровий номер земельної ділянки, на яку він претендує і це вказує на те, що земельна ділянка позивача не є сформованою. Земельна ділянка відповідачу була передана у власність у межах згідно з планом та у розмірі фактичного користування. Доводи позивача щодо необхідності визнати недійсними як рішення органу місцевого самоврядування, так і Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 , оскільки при цьому порушуються права позивача ОСОБА_1 , не є вагомими та переконливими, оскільки суд першої інстанцій не встановив порушення прав позивача.

Не погодитися з таким висновком неможливо.

Відповідно до частини другої статті 548 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 28 ЗК УРСР (в редакції, чинній на час прийняття спадщини позивачем) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить і право володіння або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у володіння або користування здійснюється в порядку відведення.

Встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 долю спадкового майна - будинковолодіння, позивач отримав 06.08.1991р., рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20.06.1995р. позов задоволено та розділено будинковолодіння між позивачем та відповідачем. Однак позивач не оформив цивільно-правових угод, на підставі яких право власності або право користування на зазначену земельну ділянку могло перейти до нього.

Так, позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують його права на земельну ділянку, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Встановлено, що у позивача відсутній кадастровий номер земельної ділянки, яка нібито належить йому. Відсутність кадастрового номеру вказує на те, що земельна ділянка позивача не є сформованою.

Земельна ділянка відповідачу була передана у власність у межах згідно з планом та у розмірі фактичного користування ним.

Із висновку експерта №СЕ-19/109/21/10734ЗТ від 06.10.2022 р. вбачається, що фактична конфігурація (межі) та площа земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022, що розташована в АДРЕСА_2 , не відповідають конфігурації та площі, що вказані в правовстановлюючих документах та документації із землеустрою на цю ділянку. Фактична конфігурація (межі) та площа земельної ділянки в АДРЕСА_5 не відповідають конфігурації та площі, що вказані в документації із землеустрою на цю земельну ділянку, що надана на дослідження. Встановити чи відповідають фактична конфігурація та площа земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 , конфігурації та площі, що вказані у правовстановлюючих документах на неї, не представляється за можливе.

Існує накладання меж між земельною ділянкою відповідача з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022 в АДРЕСА_2 ) та земельною ділянкою домоволодіння позивача, що розташоване в АДРЕСА_2 . Площа накладання становить 0,0023 га. Встановити чи відповідає фактична конфігурація (межа) та площа земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:01:008:0022, що розташована в АДРЕСА_2 , даним внесеним в Публічну кадастрову карту України, не представляється за можливе. Земельна ділянка, що розташована в АДРЕСА_2 , фактично зменшилась на 0,0133 га. З урахуванням причин наведених у дослідженні, встановити зменшення чи збільшення площі земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 , не представляється за можливе (т.2 а.с.49-56).

Суд першої інстанції керувався положеннями статті 41 Конституції України, які передбачають, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою та другою статті321, статті391 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином право власності відповідача на спірну земельну ділянку захищено законом та подальше втручання у таке право власності повинне бути правомірним та допустимим.

Доводи позивача щодо необхідності визнати недійсними як рішення органу місцевого самоврядування, так і Державного акта на право власності на земельну ділянку відповідача, оскільки при цьому порушуються права позивача, нічим не підтверджені об`єктивно.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задовленні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до критики рішення з вимогами переоцінки доказів, в той час, як суд при вирішенні позовних вимог виходив з положень статей 81,89 ЦПК України. Апелянтом не наведено мотивованих причин для скасування рішення, оскільки доводи апеляційної скарги по суті аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві, які були предметом аналізу суду першої інстанції, і яким суд надав аргументовану оцінку.

Так, судом першої інстанції правильно зазначено, що безпідставними є доводи позивача щодо набуття ним права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 .

Ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Тобто, набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Помилкове посилання суду першої інстанції на норму ЗК УРСР 1990 року, яка не рулює спірні правовіднсини, не потягнуло за собою неправильного рішення, оскільки зміст статті, яка регулювала перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю на момент відкриття спадщини, судом вказаний правильно. Отже, судом застосовані норми закону, які регулювали відносини на час їх виникнення стаття 28 ЗК УРСР 1990 року. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Як вбачається зі справи, позивач з моменту отримання права власності на спадкове майно не реалізував можливості на оформлення за собою прав на відповідну земельну ділянку, більше того, він погодив межі земельної ділянки відповідача від 05.05.2005 р. підписав акт як сусідний землекористувач (т.1 а.с.178). В апеляційному суді позивач не спростував такі обставини, посилання на те, що він не підписував такий акт нічим об`єктивно не підтверджені.

Колегія суддів, перевіривши справу, вважає, що висновок суду про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог є правильним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене рішення вимогам законності та обґрунтованості відповідає.

Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. В апеляційній скарзі позивач не спростував висновок суду, а по суті виразив незгоду із рішенням без будь-якого правового обґрунтування.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які суд перевіряв під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 374, 367, 375, 381,382 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовлення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 травня 2024 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А.Девляшевський

В.М. Барков

СудІвано-Франківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення07.05.2024
Оприлюднено13.05.2024
Номер документу118945238
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —346/4945/19

Постанова від 07.05.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Постанова від 07.05.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Ухвала від 03.04.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Ухвала від 12.03.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Ухвала від 28.02.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Мальцева Є. Є.

Рішення від 26.01.2024

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Рішення від 26.01.2024

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Ухвала від 20.02.2023

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Ухвала від 13.10.2022

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

Ухвала від 06.09.2021

Цивільне

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Беркещук Б. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні