Постанова

від 14.02.2024 по справі 902/1003/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року Справа № 902/1003/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.10.23р. суддею Анатолієм ТВАРКОВСЬКИМ у м.Вінниці, повний текст складено 09.10.23р. у справі № 902/1003/23

за позовом Фермерського господарства "Грищук"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман"

про стягнення 132086,83 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством "ГРИЩУК" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" про стягнення 132086,83 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №б/н від 29.07.2022 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого Фермерським господарством "ГРИЩУК" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" 80105,91 грн пені, а також 51980,92 грн - 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.10.23 стягнуто з Фермерського господарства "ГРИЩУК" в дохід Державного бюджету України 95 грн недоплаченого судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" на користь Фермерського господарства "ГРИЩУК" 80105,91 грн - пені; 11637,6 грн - 3% річних; 40343,32 грн - інфляційних втрат та 2684 грн - витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 525, 526, 527, 530, 538, 610, 612, 632, 655, 664, 692, 693, 712 ЦК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на 13.02.2023 не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1089394,78 грн. При цьому такий борг станом на 03.04.2023 склав 1079394,78 грн, враховуючи погашення відповідачем у вказану дату 10000 грн, та на дату звернення із позовом у справі №902/1003/23 не змінився, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних "LІGA 360" поданий позивачем розрахунок пені (за період прострочення з 15.03.2023 по 07.05.2023), 3% річних (за період прострочення з 15.03.2023 по 23.07.2023) та інфляційних втрат (за період прострочення з 01.02.2023 по 30.06.2023) на відповідні суми заборгованості (1089394,78 грн та з 03.04.2023 -1079394,78 грн), зазначив, що заявлені складові заборгованості є обґрунтованими у визначених позивачем сумах: пеня в сумі 80105,91 грн; 3% річних в сумі 11637,6 грн та інфляційні втрати в сумі 40343,32 грн, а тому дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 у справі №902/1003/23, за позовом Фермерського господарства ГРИЩУК до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЮС ГУРМАН про стягнення коштів. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 у справі №902/1003/23, за позовом Фермерського господарства ГРИЩУК до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЮС ГУРМАН - скасувати та прийняти своє рішення яким у задоволенні позову відмовити.

З посиланням на ст.ст.11, 14, 509, 526, 538, 611, 612, 614, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, постанови Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, умови договору, вважає, що обов`язок відповідача по оплаті залишку 14 відсотків від суми був пов`язаний із моментом зустрічного виконання позивачем свого обов`язку по наданню визначеного договором переліку документів.

Вказує, що ФГ «ГРИЩУК», не виконало свого зустрічного зобов`язання з надання визначених п.п. 3.2., 5.1 договору від 29.07.2022, документів для оплати за яким воно є боржником у зобов`язанні, у відповідача виникло право зупинити виконання свого кореспондуючого обов`язку з оплати передбаченого частиною третьою статті 538 ЦК України. Відповідно, виконання зобов`язання відстрочується на час прострочення кредитора згідно з частиною другою статті 613 ЦК України.

Скаржник зауважує, що на день розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання свого обов`язку по наданню документів відповідно позовні вимоги є передчасними і не підлягали задоволенню судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення суду першої інстанції від 09.10.2023 залишити без змін, а в вимогах апеляційної скарги - відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.23 у справі № 902/1003/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.07.2022 між Фермерським господарством "ГРИЩУК" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю Товар власного виробництва - с/г продукція, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов Договору та видаткових накладних.

Остаточна кількість та вартість Товару буде визначена у накладних на відпуск Товару та/або актах приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього Договору. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого Товару згідно накладних підписаними належними представниками обох сторін, та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.2. Договору).

Згідно із п. 3.1. Договору базисом поставки Товару, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору, вважається ЕХW франко-склад, та адресою: с. Цівківці вул. Польова 2, Новоушицького району, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що разом із Товаром Продавець зобов`язаний надати: Договір купівлі-продажу; Товарну накладну; податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію, Витяг ЄДР станом на поточний місяць, Свідоцтво про державну реєстрацію або Виписку суб`єкта підприємницької діяльності, Витяг з реєстру платників ПДВ, Довідку з реєстру платників єдиного податку станом на поточний рік, Довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Державної служби з питань геодезії та кадастру та/або органів місцевого самоврядування про площу та склад сільськогосподарських угідь; Форма 4 СГ із квитанцією про прийняття; Форма 29 СГ із квитанцією про прийняття; Форма 37 СГ із квитанцією про прийняття; Декларацію платника єдиного податку із квитанцією про її отримання. Всі вищевказані документи мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата Товару, що поставляється Продавцем відповідно до умов даного Договору, здійснюється Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок Продавця наступним чином: 86 % від суми здійснюється за фактом відгрузки. Можлива попередня оплата; 14 % від суми - після отримання оригіналів документів та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно із п. 7.2. Договору за невиконання своїх обов`язків щодо оплати Товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день такого невиконання.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов Договору у жовтні-листопаді 2022 року позивач поставив відповідачу обумовлений Товар на загальну суму 1407977,9 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: №7 від 21.10.2022 на суму 454414,80 грн; №15 від 01.11.2022 на суму 109785,93 грн з ПДВ; №16 від 02.11.2022 на суму 370130,31 грн; №17 від 03.11.2022 на суму 238277,12 грн; №18 від 04.11.2022 на суму 82686,46 грн; №19 від 05.11.2022 на суму 90551,91 грн; №20 від 06.11.2022 на суму 62131,37 грн; а також відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 23-44, т.1).

Крім того, Продавець здійснив реєстрацію за першою подією (поставка Товару) в ЄРПН податкових накладних, що підтверджується податковими накладними: №8 від 21.10.2022, №15 від 01.11.2022; №16 від 02.11.2022; №17 від 03.11.2022; № 18 від 04.11.2022; №19 від 05.11.2022; №20 від 06.11.2022 та квитанціями про їх реєстрацію (а.с. 51-64, т.1).

Поряд з цим, як підтверджується обопільно підписаним сторонами Актом звірки розрахунків за період 01.01.2022 - 23.11.2022, станом на 23.11.2022 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" на користь Фермерського господарства "ГРИЩУК" склала 1489394,78 грн.

29.12.2022 відповідачу сплачено позивачу за Договором 200000 грн відповідно до платіжної інструкції №961 та 17.01.2023 сплачено суму 200000 грн відповідно до платіжної інструкції №978, внаслідок чого основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" станом на 13.02.2023 склав 1089394,78 грн. Таку заборгованість зафіксовано в обопільно підписаному та скріпленому печатками сторін Акті звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2023 - 13.02.2023.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №1 від 07.03.2023 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" 1089394,78 грн основного боргу протягом семи днів з моменту пред`явлення вимоги, реагування відповідача на яку матеріали справи не містять. При цьому 03.04.2023 сума основного боргу за Договором зменшилася на 10000 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку Фермерського господарства "ГРИЩУК", внаслідок чого основний борг склав 1079394,78 грн.

За фактом прострочення оплати вартості поставленого Товару Фермерське господарство "ГРИЩУК" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" 80105,91 грн пені (за період прострочення з 15.03.2023 по 07.05.2023), 11637,6 грн 3% річних (за період прострочення з 15.03.2023 по 23.07.2023) та 40343,32 грн інфляційних втрат (за період прострочення з 01.02.2023 по 30.06.2023).

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, за своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №б/н від 29.07.2022.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем поставлено товар на загальну суму 454 414,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, а саме, видаткові накладні: № 15 від 01.11.2022 поставлено товар на загальну суму 109 785,93 грн в тому числі ПДВ; № 16 від 02.11.2022 поставлено товар на загальну суму 370 130,31 грн в тому числі ПДВ; № 17 від 03.11.2022 поставлено товар на загальну суму 238 277,12 грн в тому числі ПДВ; № 18 від 04.11.2022 поставлено товар на загальну суму 82 686,46 грн в тому числі ПДВ; № 19 від 05.11.2022 поставлено товар на загальну суму 90 551,91 грн в тому числі ПДВ; № 20 від 06.11.2022 поставлено товар а загальну суму 62 131,37 грн в тому числі ПДВ; № 7 від 21.10.2022.

Проте, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором станом на 13.02.2023 не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1089394,78 грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. При цьому такий борг станом на 03.04.2023 склав 1079394,78 грн, враховуючи погашення відповідачем у вказану дату 10000 грн, та на дату звернення із позовом у справі №902/1003/23 не змінився, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять (позов направлено до суду 24.07.2023 згідно відбитку штемпеля поштового відділення на конверті).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата товару, що поставляється продавцем відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів в гривнях України на поточний рахунок продавця наступним чином: 86 % від суми здійснюється за фактом відгрузки. Можлива попередня оплата; 14 % від суми - після отримання оригіналів документів та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Колегія суддів зауважує, що оскільки поставка товару на умовах попередньої оплати не здійснювалася, обов`язок оплати вартості отриманого товару в розмірі 86% виник за фактом його отримання, що кореспондується з приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України. Що стосується обов`язку оплати решти 14% такої вартості, то пункт 5.1. договору не містить чіткого зазначення про отримання яких саме оригіналів документів іде мова.

Суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 3.2. договору сторони погодили, що разом із товаром продавець зобов`язаний надати: договір купівлі-продажу; товарну накладну; податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію, витяг ЄДР станом на поточний місяць, свідоцтво про державну реєстрацію або виписку суб`єкта підприємницької діяльності, витяг з реєстру платників ПДВ, довідку з реєстру платників єдиного податку станом на поточний рік, довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Державної служби з питань геодезії та кадастру та/або органів місцевого самоврядування про площу та склад сільськогосподарських угідь; форма 4 СГ із квитанцією про прийняття; форма 29 СГ із квитанцією про прийняття; форма 37 СГ із квитанцією про прийняття; декларацію платника єдиного податку із квитанцією про її отримання. Всі вищевказані документи мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці.

Отже, зі змісту п. 3.2. договору убачається, що надання вищезазначених документів обумовлено сторонами в копіях, позаяк вказано, що такі документи мають бути завірені підписом керівника та печаткою на кожній сторінці.

Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутні підстави ототожнювати обов`язок оплати решти 14% вартості товару, пов`язаний з отриманням оригіналів документів, із переліком документів, визначених п. 3.2. договору, надання яких обумовлено в копіях.

Разом з тим, хоча п. 5.1. договору не містить чіткого визначення обов`язку оплати решти 14% вартості товару з прив`язкою до переліку документів, водночас кінцевою умовою оплати є факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Тобто, в цілому зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару є простроченим за фактом поставки його відповідачу та за фактом реєстрації кінцевої податкової накладної в ЄРПН. Оскільки крайня видаткова накладна зареєстрована у ЄРПН 24.11.2022, тому прострочення в будь-якому випадку мало місце з 25.11.2022.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, вищевикладене спростовує доводи скаржника, що у нього не виникло прострочення зі сплати вартості товару, оскільки позивач не виконав зустрічного зобов`язання з надання визначених пунктами 3.2, 5.1. Договору документів. При цьому факт поставки підтверджено належними первинними документами - видатковими та товарно-транспортними накладними, а також отримання такого Товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС ГУРМАН" не заперечується.

Більше того обов`язок оплати 14 відсотків вартості поставленого товару (п.5.1 Договору), на переконання суду апеляційної інстанції, також виникає в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України після його прийняття відповідачем, оскільки ні умовами договору, ні іншими актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. При цьому посилання в п.5.1 договору на здійснення оплати лише після отримання оригіналів документів не є строком у розумінні ч.1 ст.252 ЦК України, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність застосування до вказаних правовідносин приписів ч.1 ст.692 ЦК України щодо оплати товару одразу після його поставки. Тобто строк виконання відповідачем зобов`язань настав одразу ж після отримання товару. А тому у визначені позивачем періоди відповідач є таким, що прострочив зобов`язання.

Як убачається із матеріалів справи, станом на 13.02.2023 не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1089394,78 грн, а станом на 03.04.2023 основний борг склав 1079394,78 грн, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за невиконання своїх обов`язків щодо оплати товару, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день такого невиконання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів зауважує, що положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п.7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Отже, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими на період дії карантину.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних "LІGA 360" поданий позивачем розрахунок пені (за період прострочення з 15.03.2023 по 07.05.2023), 3% річних (за період прострочення з 15.03.2023 по 23.07.2023) та інфляційних втрат (за період прострочення з 01.02.2023 по 30.06.2023) на відповідні суми заборгованості (1089394,78 грн та з 03.04.2023 -1079394,78 грн), вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення пені в сумі 80105,91 грн; 3% річних в сумі 11637,6 грн та інфляційних втрат в сумі 40343,32 грн.

Крім того, слід зазначити, що обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Вінницької області у справі №902/409/23, яке скасовано в апеляційному порядку, не має преюдиційного значення у даній справі, а заявлені періоди заборгованості у справі №902/409/23 та у справі №902/1003/23 є різними і не охоплюються один одним. Крім того, судом апеляційної інстанції скасовано рішення у справі №902/409/23 та залишено позов ФГ "Грищук" без розгляду згідно п.2 ч.1 ст.226 ГПК України у зв`язку із порушенням норм процесуального права, а саме, що позовну заяву підписано представником позивача з використанням факсиміле, що не передбачено чинним законодавством, а також враховуючи те, що факсиміле по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа, при цьому не встановлюючи фактичні обставини справи.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2023 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Гурман" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.23 у справі № 902/1003/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.23 у справі №902/1003/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 902/1003/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.