Рішення

від 06.02.2024 по справі 916/3954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа № 916/3954/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 23А літера М; код ЄДРПОУ 42588390),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю КІМ (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, вул. Лазурна, 9; код ЄДРПОУ 19059540),

про стягнення 140228,91 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Слободяник І.П.;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КІМ про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання у розмірі основної суми боргу 316650,37 грн, суми пені у розмірі 63339,62 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн, суми процентів за користування коштами у розмірі 12894,82 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 справу № 916/3954/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 12.09.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3954/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.10.2023 о 12:40 год.

У підготовчому засіданні 10.10.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.11.2023 о 12:40 год. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/3954/23 на 30 днів.

Ухвалою суду від 10.10.2023 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю КІМ, що наступне підготовче засідання у справі № 916/3954/23 призначене на 21.11.2023 о 12:40 год. Неявка учасників справи у підготовче засідання не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 21.11.2023 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/3954/23 впродовж розумного строку. Призначено підготовче засідання у справі на 19.12.2023 о 15:20. год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 19.12.2023 о 15:20 год.

19 грудня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 16.01.2024 о 17:40 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.01.2024 о 17:40 год.

Ухвалою суду від 16.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/3954/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 о 10:50 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 06.02.2024 о 10:50 год.

17 січня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява, в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині погашення заборгованості за основним зобов`язанням та закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн.

Вказану заяву позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засідання 06.02.2024 позовні вимоги в частині стягнення сум пені, інфляційних втрат та відсотків за користування коштами підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 06.02.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 06.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали, згідно якої суд закрив провадження у справі № 916/3954/23 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн. Суд повідомив представника позивача про орієнтовний час складення повної ухвали.

Також у судовому засіданні 06.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомив представника позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснювалось постачання електричної енергії відповідачу на підставі заяви-приєднання від 10.12.2019 № 1354 (надалі заява-приєднання) (т.1, а.с. 52-53) до публічного договору Товариства про постачання електричної енергії споживачу у період з 01.01.2020 по 31.07.2022.

За результатами фактичного споживання протягом грудня 2021 року - липня 2022 року позивачем сформовано та направлено на зазначені у заяві-приєднання адреси відповідача наступні акти приймання-передачі товарної продукції:

- акт від 31.12.2021 № 4520 на суму 76894,92 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 15822 кВт*год;

- акт від 31.01.2022 № 89 на суму 49646,05 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 10581 кВт*год;

- акт від 28.02.2022 № 465 на суму 33805,86 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 7205 кВт*год;

- акт від 31.03.2022 № 672 на суму 32177,74 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 6858 кВт*год;

- акт від 30.04.2022 № 916 на суму 49430,22 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 10535 кВт*год;

- акт від 31.05.2022 № 1174 на суму 48805,98 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 13787 кВт*год;

- акт від 30.06.2022 № 1476 на суму 19724,88 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 5572 кВт*год;

- акт від 31.07.2022 № 1666 на суму 14156,46 грн з ПДВ згідно з обсягом споживання у розмірі 3999 кВт*год;

- акт коригування від 16.09.2022 до акту від 31.07.2022 № 1666 на суму 7373,82 грн з ПДВ згідно зі скоригованим обсягом споживання у розмірі 2083 кВт*год.

Таким чином, протягом періоду грудень 2021 року - липень 2022 року Відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 72443 кВт*год, загальною вартістю 317859,47 грн з ПДВ.

Наведені акти, окрім акту від 30.06.2022 № 1476, акту від 31.07.2022 № 1666 та акту коригування від 16.09.2022 до акту від 31.07.2022 № 1666, містять підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток.

Натомість, акти від 30.06.2022 № 1476, від 31.07.2022 № 1666 та акт коригування від 16.09.2022 до акту від 31.07.2022 № 1666, відповідачем не буди повернуті позивачу з невідомих для нього причин.

Незважаючи на те, що відповідачем здійснювалось фактичне споживання електричної енергії до липня 2022 року, останній платіж за Договором у розмірі 50000,00 грн здійснено ним лише 29 грудня 2021 року.

Відсутність здійснення відповідачем будь-яких інших оплат за Договором після 29.12.2021 підтверджується випискою АТ «Укрексімбанк» по IBAN рахунку позивача за період з 01.01.2020 по 29.03.2023 (т.1, а.с. 79).

Кошти у розмірі 50000,00 грн в порядку, передбаченому Договором, зараховані позивачем в якості повної оплати спожитої в листопаді 2021 року електричної енергії та часткової оплати у розмірі 1209,10 грн спожитої в грудні 2021 року електричної енергії. Відтак, розмір заборгованості згідно з актом № 4520 від 31.12.2021 становить 75685,82 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з позовною заявою розмір заборгованості відповідача за Договором становить 316650,37 грн, що є результатом наступного розрахунку: 317859,47 грн (вартість спожитої електричної енергії протягом грудня 2021 року - липня 2022 року) - 1209,10 грн (частковий розрахунок згідно з актом від 31.12.2021 № 4520) = 316650,37 грн.

З метою досудового врегулювання спору 15.07.2022 на зазначену в заяві-приєднанні адресу відповідача позивачем скеровано претензію від 14.07.2022 № 738 з проханням виконати свої зобов`язання належним чином та сплатити на рахунок Позивача заборгованість, сформовану станом на 30.06.2022, у розмірі 309276,55 грн у строк до 22.07.2022 (т.1, а.с. 84-86). Відповідач вказану претензію позивача залишив без відповіді та реагування.

Факт тривалої бездіяльності відповідача зумовив позивача звернутись з вимогою від 19.12.2022 № 1934 (т.1, а.с. 92-93), яка також залишена без відповіді та повернута позивачу.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, відсутність будь-яких дій, спрямованих на погашення утвореної заборгованості, та вичерпність способів досудового врегулювання стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс підлягають задоволенню, з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникни на підставі заяви-приєднання від 10.12.2019 № 1354 до публічного договору Товариства про постачання електричної енергії споживачу у період з 01.01.2020 по 31.07.2022.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за результатами фактичного споживання протягом грудня 2021 року - липня 2022 року позивачем сформовано та направлено на зазначені у заяві-приєднання адреси відповідача акти приймання-передачі товарної продукції, відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 72443 кВт*год, загальною вартістю 317859,47 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати спожитої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем протилежного не доведено, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі по сплаті 316650,37 грн - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами.

Разом з тим, під час розгляду справи, 17 січня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла заява, в якій позивач просив суд прийняти відмову від позову в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн.

Ухвалою від 06.02.2024 суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі № 916/3954/23 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 63339,62 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн та суми відсотків за користування коштами у розмірі 12894,82 грн,

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 63339,62 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн та суми відсотків за користування коштами у розмірі 12894,82 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Відповідно до умов п. 5.8. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожний день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 4.4. Комерційної пропозиції № 1 встановлено, що за порушення строків оплати, визначених у Договорі, споживачем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, пені і відсотків за користування коштами, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 63339,62 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн та суми відсотків за користування коштами у розмірі 12894,82 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КІМ (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, вул. Лазурна, 9; код ЄДРПОУ 19059540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 23А літера М; код ЄДРПОУ 42588390) суму пені у розмірі 63339,62 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн, суму процентів за користування коштами у розмірі 12894,82 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2103,43 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 лютого 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.