Ухвала

від 09.12.2024 по справі 916/3954/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

09 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3954/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 15.02.2024)

у справі №916/3954/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ»

про стягнення 140228,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання у розмірі основної суми боргу 316650,37 грн, суми пені у розмірі 63339,62 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн, суми процентів за користування коштами у розмірі 12894,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3954/23; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

17.01.2024 до суду від позивача надійшла заява про прийняття відмови від позову в частині погашення заборгованості за основним зобов`язанням та закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 закрито провадження у справі №916/3954/23 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 316650,37 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» суму пені у розмірі 63339,62 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн, суму процентів за користування коштами у розмірі 12894,82 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2103,43 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга подана представником скаржника через систему «Електронний суд» 22.11.2024.

Апеляційна скарга зареєстрована судом 25.11.2024 за вх.№4416/24.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено наступні клопотання:

-про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№4433/24 від 25.11.2024);

-про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№4434/24 від 25.11.2024).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотань визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №916/3954/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3954/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

04.12.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1)рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2)ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що вступну та резолютивну частини рішення Господарського суду Одеської області оголошено в судовому засіданні 06.02.2024, повний текст рішення складено 15.02.2024. Отже, 06.03.2024 є кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане судове рішення, між тим скаржник подав апеляційну скаргу 22.11.2024, тобто зі значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження.

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як на причину пропуску строку на подання апеляційної скарги апелянт послався на такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» згідно Державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 І-ОД №004532, виданого Затоківською селищною радою народних депутатів м.Білгород-Дністровського, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 1,495 га, яка виділена для будівництва і експлуатації оздоровчого закладу «Вероніка» за адресою: 67772, Одеська обл., м.Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 9.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» згідно свідоцтва про право власності індексний номер 35094230 від 18.03.2015 є власником будівель і споруд бази відпочинку «Вероніка» площею 9359 кв.м за адресою: 67772, Одеська обл., м.Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 9.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» до 23.02.2022 здійснювало свою діяльність з надання послуг відпочинку, проживання та супутніх послуг на базі оздоровчого закладу відпочинку «Вероніка» за адресою: 67772, Одеська обл., м.Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, будинок 9.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» є такі: 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання (основний); 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

При цьому апелянт зазначив, що вказана діяльність проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю «КІМ» виключно на території бази відпочинку «Вероніка» за вищевказаною адресою, в інших місцях господарська діяльність підприємством не проводиться.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану» введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений і діє по теперішній час.

З початку військової агресії та на виконання спільного наказу №9 Військової частини НОМЕР_1 і Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) від 21.05.2022, розпорядження Кароліно-Бугазької сільської ради від 16.06.2022 №61 «Про вжиття заходів заборони перебування осіб на пляжних зонах, у місцях прибережної захисної смуги Чорного моря на території Кароліно-Бугазької сільської ради», розпорядження Кароліно-Бугазької сільської ради від 14.04.2023 №44 «Про заходи щодо забезпечення заборони перебування на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та території Кароліно-Бугазької громади», Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» свою діяльність призупинило та не проводило через вжиті заходи безпеки та заборону проведення господарської діяльності, а також заборону знаходження людей на території пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» №1 від 25.02.2023 було призупинено з 25.02.2022 діяльність підприємства та бази відпочинку «Вероніка».

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» №2 від 25.02.2023 на підставі заяв працівників від 24.02.2022 про надання відпустки, а також за домовленістю та згодою сторін, надано працівникам відпустки без збереження зарплати.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» №3 від 25.02.2023 «Про вжиття заходів безпеки»: заборонено перебування працівників ТОВ «КІМ» на пляжній зоні у місцях прибережної берегозахисної смуги Чорного моря; заборонено перебування на території бази відпочинку «Вероніка» працівників ТОВ «КІМ» без робочої необхідності та дозволу директора; заборонено перебування сторонніх осіб на території бази відпочинку «Вероніка» та на пляжній зоні у місцях прибережної берегозахисної смуги Чорного моря. Також на проходах до пляжної зони, де проводило діяльність ТОВ «КІМ» біля бази відпочинку «Вероніка» були встановлені знаки «обережно міни», а також у засобах інформації неодноразово повідомлялося про підрив на мінах осіб, які знаходилися на пляжній зоні Чорного моря в районі села Кароліно-Бугаз і селища Затока. Отже, скаржник зазначив, що ділянка пляжу, де проводить діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» біля бази відпочинку «Вероніка» є небезпечною, оскільки забруднена вибухонебезпечними предметами.

Крім того, апелянт зазначив, що 15.05.2022 внаслідок ракетного обстрілу військами рф території України, зокрема, с.Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, крилатими ракетами, було пошкоджено майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ», а саме, будинки та споруди бази відпочинку «Вероніка», за адресою розташування: Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Затока, вулиця Лазурна , 9, про що на підставі акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф від 02.02.2024 №30, складеного уповноваженими особами Кароліно-Бугазької територіальної громади, було внесено інформацію до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації. Наказом від 16.05.2022 створено комісію для встановлення розміру збитків, завданих ракетним обстрілом, якою складено акт від 17.05.2022 про встановлення збитку, завданого ракетним обстрілом, у орієнтовному розмірі 1200000 грн. Акт від 17.05.2022 затверджено наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» від 17.05.2022.

У зв`язку із ракетним обстрілом, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» також звернулося до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та Управління Служби Безпеки України в Одеській області із заявами про залучення як потерпілого. Листом Управління Служби Безпеки України в Одеській області від 11.02.2024 №68116/948 повідомлено про те, що кримінальне провадження №12022162240000548 об`єднане з кримінальним провадженням №22023160000000143 та 28.04.2023 направлено для подальшого проведення досудового розслідування до ГСУ СБУ (м. Київ, вул. Володимирська, 33). Листом Головного Слідчого Управління СБ України від 20.03.2023 №6/П-780/2 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» про залучення як потерпілого до кримінального провадження №22023160000000143.

За наведених обставин, які скаржник підтверджує відповідними доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» зазначило, що з початку військової агресії останнє не може проводити господарську діяльність, оскільки не має можливості використовувати для господарської діяльності земельну ділянку та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: 67772 , Одеська обл., м.Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 9, зазнало пошкоджень майна через ракетний обстріл, не має працюючих працівників, у зв`язку з чим розгляд справи проведений за відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ».

Також апелянт зазначив, що з матеріалами справи та з судовим рішенням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» було ознайомлено 14.11.2024.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи, і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Досліджуючи обставини повідомлення судом першої інстанції апелянта стосовно судового провадження щодо нього, колегія суддів встановила, що з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» зареєстрованого Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, поштова кореспонденція суду першої інстанції, у тому числі копія рішення від 06.02.2024, направлялася судом першої інстанції на адресу, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також повідомленою скаржником у апеляційній скарзі, а саме: 67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 9, утім всі поштові відправлення поверталися до Господарського суду Одеської області з причин відсутності адресата за вказаною адресою (окрім копії ухвали від 12.09.2023 про відкриття провадження у справі, яка повернулася з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення»).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071), і які регулюють відносини між ними, надалі - Правила надання послуг поштового зв`язку.

За приписами підпункту 13 пункту 2, пункту 15 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством.

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку (пункт 73 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

За таких обставин, Господарський суд Одеської області вжив належних та необхідних заходів для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» про дату, час та місце проведення судових засідань, направляючи рекомендованою кореспонденцією відповідні ухвали за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 9).

На цю ж адресу направлялась і копія рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у даній справі, однак і це поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, відповідно до положення пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, у тому числі оскаржуване рішення суду, вважаються врученими скаржнику.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у даній справі вважається врученим Товариству з обмеженою відповідальністю «КІМ» 24.02.2024 (дата проставлення оператором поштового зв`язку у довідці про причини повернення відмітки про відсутність адресата).

Поряд з цим, слід зазначити, що 29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон України від 29.06.2023 №3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 29.06.2023 №3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом України від 29.06.2023 № 3200-IX чинності.

Тобто, із 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», зокрема, щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Законів України від 29.06.2023 №3200-IX та від 19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи») адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 84 постанови від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 зазначив, що з 04.11.2023 (дата набуття змін до абзацу 1 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, внесених Законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет.

Крім того, Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що в умовах воєнного стану багато юридичних осіб не знаходяться за своїми офіційними адресами (зазначеними у реєстрі, статуті, укладених договорах). У такому разі саме реєстрація електронного кабінету надає можливість особі бути обізнаною про наявні судові справи, швидко та своєчасно отримувати інформацію про подані до неї позови та ухвалені судові рішення, ефективно користуватися своїми процесуальними правами, незалежно від свого реального місцезнаходження, що сприяє виконанню завдання господарського судочинства - а саме, справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, враховуючи імперативні приписи частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ», як юридична особа, повинно в обов`язкову порядку зареєструвати свій Електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) з 04.11.2023, однак зареєструвало його лише 14.11.2024, у зв`язку з чим понесло негативні наслідки у вигляді невчасної обізнаності про наявне судове провадження у цій справі щодо нього.

З урахуванням наведеного, ознайомлення представника апелянта з матеріалами справи та з судовим рішенням лише 14.11.2024 не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

При розгляді клопотання заявника про визнання поважними причин невиконання вимог, визначених процесуальним законодавством, суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин такого невиконання. При цьому наведені доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію. У разі ж, коли неможливість виконання вимог процесуального законодавства настала у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини ним не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання їх поважними.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо посилань апелянта на те, що з початку військової агресії Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» не може проводити господарську діяльність, оскільки не має можливості використовувати для господарської діяльності земельну ділянку та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: 67772 , Одеська обл., м.Бiлгород-Днiстровський, смт Затока, вул. Лазурна, 9, зазнало пошкоджень майна через ракетний обстріл, не має працюючих працівників, у зв`язку з чим розгляд справи проведений за відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ», колегія суддів зазначає, що наведені обставини не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його працівниками (представниками).

Таким чином, скаржник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на що апеляційний суд визнає наведені скаржником підстави для поновлення такого строку неповажними.

По-друге, згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивач звернувся з даним позовом у 2023 році.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

За умовами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма була включена до Закону України «Про судовий збір» на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147а-VIII від 26.05.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України «Про судовий збір» з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення з позовом у даній справі (28.09.2023).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Як вже зазначалось, Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» суму пені у розмірі 63339,62 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 63994,47 грн, суму процентів за користування коштами у розмірі 12894,82 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2103,43 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №916/3954/23 в частині зменшення суми стягнення, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» суму пені у розмірі 633,62 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 639,47 грн та суму процентів за користування коштами у розмірі 1289,82 грн.

Отже, при поданні апеляційної скарги на вказане судове рішення має бути сплачено судовий збір у сумі 3220,80 грн, виходячи з такого розрахунку:

137666,00 грн (ціна позовної вимоги майнового характеру в оспорюваній сумі) х 1,5% (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) = 2064,99 грн, що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2023 року, у зв`язку з чим у даному випадку підлягає застосуванню ставка судового збору, передбачена підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - 2684,00 грн; відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 3220,80грн: 2684,00 грн (тобто мінімальна ставка судового збору за розгляд вимоги майнового характеру) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний суд») = 3220,80 грн.

Скаржник судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив, натомість одночасно із поданням апеляційної скарги заявив клопотання (вх.№4434/24 від 25.11.2024), в якому просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, посилаючись на те, що: з 24.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «КІМ» є непрацюючим вже майже 2,5 роки, а тому через пошкодження майна ракетним обстрілом, зупинення діяльності підприємства, відсутність працюючих працівників, заборону вести господарську діяльність та надавати послуги у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності, що мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у відповідача не має можливості отримувати дохід та сплатити судовий збір; на рахунку підприємства немає коштів, що підтверджується довідкою банку; на виконання рішення суду першої інстанції видано наказ та відкрито виконавче провадження №74640747, постановою ДВС у ВП №74640747 від 04.04.2024 накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» та постановою ДВС у ВП № 74640747 від 04.04.2024 накладено арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ».

Розглянувши клопотання скаржника про звільнення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№4434/24 від 25.11.2024), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2)позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

Приписи вказаної вище норми права передбачають право суду, з урахуванням майнового стану сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, тоді як законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої вказаної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Таким чином, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до осіб, що мають певний соціальний статус. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Отже, виходячи з того, що скаржник не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити/звільнити від сплати судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№4434/24 від 25.11.2024), у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За змістом частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Встановивши недоліки апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ», колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме:

-надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №916/3954/23, в якій вказати інші поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги;

-надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМ» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 у справі №916/3954/23 залишити без руху.

2.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Роз`яснити скаржнику, якщо ним не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку у встановлений в цій ухвалі строк, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Якщо не буде надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

4.Південно-західним апеляційним господарським судом рекомендовано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням засобів електронного зв`язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран