Рішення
від 05.02.2024 по справі 922/2993/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ХарківСправа № 922/2993/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна"(місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) до 1-го відповідача: Адвоката ОСОБА_1(місцезнаходження: АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1 ) , 2-го відповідача: Адвокатського об`єднання "Донець і партнери"(місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) про захист ділової репутації за участю представників:

позивача: Болоховцев Є.О.(ордер серії АХ №1152298 від 08.10.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №793 від 15.04.2011);

1-го відповідача: Лебедєв Д.В.(ордер серії АХ № 1151905 від 04.10.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000351 від 21.12.2016);

2-го відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2993/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" до 1-го відповідача Адвоката ОСОБА_1 та 2-го відповідача Адвокатського об`єднання "Донець і партнери", в якому позивач просив:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у публікації за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1: 1. " ІНФОРМАЦІЯ_2;

2. "Шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства. Конфіденційність гарантуємо!";

3. "В першому коментарі посилання на відео, яке роз`яснює що відбувається, і чому європейська компанія в Україні (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку " Glovo ") діє не по-європейськи. ";

4. "За жовтими яскравими рюкзаками, які ми зустрічаємо щодня, сховані люди, обличчя яких ми часто навіть не помічаємо. Люди, які так само, майже щодня стають жертвами застарілого законодавства та безвідповідальності компанії, бренд якої везуть на своїх плечах (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку " Glovo ").";

5. "Проте, попри всі небезпеки, компанія (за контекстом -- компанія, яка використовує торгову марку " Glovo ") влаштовує працівників неофіційно, називаючи їх просто користувачами програмного забезпечення, але аж ніяк не працівниками компанії. Це означає, що працівникам не надають жодного страхування чи компенсацій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Виглядає так, що гловери для компанії не люди, а звичайний ресурс. Якщо щось станеться - ти сам на сам з проблемами, а компанія від тебе відвернеться";

6. "Нам відомо безліч трагічних історій, жертвами яких стали кур`єри Glovo, однак, коли до нас звернувся ОСОБА_4 ми не змогли залишитись осторонь і вирішили боротися за відновлення справедливості.

В боротьбі за правду і справедливість, ми шукаємо свідків які можуть розповісти, як працює Глово. Тож якщо ви готові - просимо звернутися до нас будь-яким зручним способом.

7. "Серед кур`єрів існує дуже умовна і звісно, неофіційна статистика: ДТП - щодня, смертність - близько 20 осіб на рік.".

2) визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6:

1. "За жовтими яскравими рюкзаками, які ми зустрічаємо щодня, сховані люди, обличчя яких ми часто навіть не помічаємо. Люди, які так само, майже щодня стають жертвами застарілого законодавства та безвідповідальності компанії, бренд якої везуть на своїх плечах (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку " Glovo ").";

2. "Проте, попри всі небезпеки, компанія (за контекстом -- компанія, яка використовує торгову марку " Glovo ") влаштовує працівників неофіційно, називаючи їх просто користувачами програмного забезпечення, але аж ніяк не працівниками компанії. Це означає, що працівникам не надають жодного страхування чи компенсацій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Виглядає так, що гловери для компанії не люди, а звичайний ресурс. Якщо щось станеться - ти сам на сам з проблемами, а компанія від тебе відвернеться";

3. "Нам відомо безліч трагічних історій, жертвами яких стали кур`єри Glovo, однак, коли до нас звернувся ОСОБА_4 ми не змогли залишитись осторонь і вирішили боротися за відновлення справедливості.

4. "Серед кур`єрів існує дуже умовна і, звісно, неофіційна статистика: ДТП - щодня, смертність - близько 20 осіб на рік.".

3) зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 "запосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на офіційній Facebook-сторінці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "Спростування поширеної недостовірної інформації про Glovo".

4) зобов`язати Адвокатське об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розміщення на офіційній Facebook-сторінці Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386, доступна за посиланням: :ІНФОРМАЦІЯ_11) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "Спростування поширеної недостовірної інформації про Glovo".

5) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) компенсацію завданої ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) моральної шкоди в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень;

6) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень;

7) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на проведення лінгвістичної експертизи в розмірі 14000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень;

8) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на проведення комп`ютерної експертизи (фіксації інформації) в розмірі 5500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень;

9) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 11350,00 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2021 у справі № 922/2993/21 в позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2021 у справі № 922/2993/21 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 задоволено заяву адвоката ОСОБА_1 та ухвалено додаткове рішення про стягнення з ТОВ "Гловоапп України" на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023 касаційну скаргу ТОВ "Гловоапп України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 922/2993/21 скасовано. Справу № 922/2993/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023, справу №922/2993/21 передано на розгляд судді Рильовій В.В.

Ухвалою від 18.09.2023 прийнято справу № 922/2993/21 до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Розгляд справи № 922/2993/21 неодноразово відкладався задля необхідності забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи.

06.10.2024 до Господарського суду Харківської області від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27207 від 06.10.2023), в якому із поданим позовом перший відповідач не погоджується та просить суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав. По-перше, перший відповідач стверджує, що інформація, яку поширювали відповідачі, не стосувалась конкретно ТОВ "Гловоапп Україна", але має стосунок до Glovoapp23, S.L. Однак, важливою є не лише пряма згадка юридичної особи, а й відношення поширеної інформації до цієї особи. По - друге, відповідачем вказано, що судова практика вимагає розрізнення між фактичними твердженнями і оціночними судженнями. У даному випадку, відповідач вказує на те, що коментар мав характер оціночного судження, а не фактичного твердження, тобто не можна однозначно стверджувати, що ОСОБА_1 висловлюється саме щодо ТОВ "Гловоапп Україна".Таким чином, на думку першого відповідача, твердження позивача про те, що поширена у публікації інформація має відношення до нього, а не до іспанської компанії G!ovoapp23 - є припущенням, яке спростовується шляхом аналізу інформації у публікації на предмет відсутності у ній згадок про ТОВ "Гловоапп Україна". По - третє, відповідач зазначає, про неможливість врахування висновку експерта №76/21 від 24.06.2023 та висновку експерта №23002 від 09.01.2023, оскільки перевірка повноважень експерта ОСОБА_2 показала, що дія її свідоцтв вже припинилася станом на дату видачі висновку експерта №76/21. Отже, на думку відповідача, висновок експерта не може бути врахованим у справі через відсутність чинних свідоцтв на час його складання.

09.10.2023 на адресу Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про уточнення (в частині компенсації витрат) та часткову відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі в частині солідарного стягнення із відповідачів моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн.(вх.№27290 від 09.10.2023).

20.10.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№28633 від 20.10.2023). Позивач заперечує твердження відповідача про те, що публікація не стосувалася його, а стосувалася власника знаку " Glovo ". Позивач посилається на пункт 1 Угоди, де зазначено, що франшизодавець (іспанська компанія Glovoapp23, S.L.) зобов`язується надати франшизоотримувачу (позивачу) право використовувати знак " Glovo ". Як зазначається у відповіді на відзив, діяльність компанії "Glovo" на території України стосується саме позивача, який має відповідне право використовувати знак для товарів і послуг " Glovo ". Враховуючи це, будь-яка інформація або згадка про діяльність " Glovo " на території України має стосуватися саме позивача, як суб`єкта, що володіє відповідними правами використання цього знаку. Отже, будь-яка згадка про цей знак належить саме позивачу, а не власнику знаку. Також позивач зазначає, що висновок судового експерта ОСОБА_6 Національного наукового центру "Інститут судових експертиз мі. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції від 09 січня 2023 року № 23002 підтверджує той факт, що вищезазначені твердження є не оціночним судженням автора, а конкретними фактичними даними. Більш того, судовим експертом встановлено, що перевірка вказаних тверджень на наявність чи відсутність оціночних суджень чи фактичних даних є не питанням права, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень. Позивачем стверджується, що оскільки ділова репутація юридичної особи є важливим активом, який складається з престижу її фірмового (комерційного) найменування та інших нематеріальних активів, і визначається оцінкою її підприємницької, громадської, професійної або іншої діяльності. На думку позивача, ТОВ "Гловоапп Україна" не потрібно доводити недостовірність інформації, а лише факт її поширення відповідачем і порушення внаслідок цього особистих немайнових прав. Таким чином, на відповідачів у справі покладено основний обов`язок забезпечити докази достовірності поширеної інформації, яка може вплинути на ділову репутацію позивача.

10.11.2023 до Господарського суду Харківської області від 1-го відповідача надійшли заперечення (вх.№30756 від 10.11.2023). У вказаних запереченнях 1-м відповідачем фактично продубльовано його правову позицію, визначену у відзиві на позовну заяву, зазначено, що публікації відповідача не конкретизують, яка саме компанія "Glovo" мається на увазі, вказівка на "європейську компанію в Україні" не достатньо конкретизує, про яку саме компанію йдеться, тому, це не може вважатися однозначним посиланням на позивача.

20.11.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень 1-го відповідача (вх.№31716 від 20.11.2023). Позивач зазначає, що поширення відповідачами у мережі Facebook публікації від 14 вересня 2021 року недостовірної та негативної фактичної інформації про Позивача, що стосується здійснення ним господарської діяльності нібито із порушенням законодавства, призвело до завдання моральної шкоди Позивачу. Ця публікація спричинила приниження ділової репутації Позивача, дискредитувала його спосіб ведення господарської (підприємницької) діяльності, підірвала довіру до діяльності підприємства і знизила престиж серед кола споживачів товарів та послуг. На підставі вказаного, позивач просить суд зобов`язати відповідачів оприлюднити спростування недостовірної інформації у тому ж середовищі, де вона була поширена, з використанням аналогічних засобів розповсюдження.

04.12.2023 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення щодо повноважень експерта ОСОБА_2 при підготовці висновку експерта №76/21 (вх.№33110 від 04.12.2023). До вказаних пояснень позивачем додано документи на підтвердження кваліфікації судового експерта відповідно до яких, як зазначає позивач, вбачається, що на момент підгогтовки висновку експерта №76/21 експерт ОСОБА_2 мала діюче свідоцтво НОМЕР_2.

Разом з тим, другий відповідач своє право на подання відзиву не реалізував, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 18.12.2023 заяву позивача (вх.№27290 від 09.10.2023) про уточнення (в частині компенсації витрат) та часткову відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі в частині солідарного стягнення із відповідачів моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. задоволено та прийнято відмову від позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" на користь ТОВ "Гловоапп Україна" компенсації завданої ТОВ "Гловоапп Україна" моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн. Закрито провадження у справі №922/2993/21 в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" на користь ТОВ "Гловоапп Україна" компенсації завданої ТОВ "Гловоапп Україна" моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн.,в частині інших позовних вимог закрито підготовче провадження та призначено справу №922/2993/21 до судового розгляду по суті на "15" січня 2024 р.

В судовому засіданні 15.01.2024, розгляд справи розпочато по суті, суд, заслухаваши вступне слово представника позивача та першого відповідача, оголосив перерву на 05 лютого 2024 року, на підставі частини другої статті 216 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 15.01.2024 у справі № 922/2993/21.

Після судового засідання 15.01.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору (вх.№1066//24 від 15.01.2024).

05.02.2024 до Господарського суду Хакрівської області від 1-го відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (вх.№3176 від 05.02.2024). У вказаному клопотанні перший відповідач просить відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Гловоапп Україна" про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу з огляду на неспівмірність витрат зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

Представник позивача в судових засіданнях 15.01.2024 та 05.02.2024 року позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник першого відповідача в судових засіданнях 15.01.2024 та 05.02.2024 року проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позов та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача у судове засідання 15.01.2024 та 05.02.2024 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений ухвалами суду від 18.12.2023 та 15.01.2024.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гловоапп Україна» (позивач), діє в Україні як франчайзі іспанської компанії Glovoapp23, S.L. (податковий номер компанії (CIF): B66362906) на підставі Угоди про франшизу від 01 жовтня 2019 року (надалі - Угода).

Основною діяльністю компанії Glovoapp23, S.L. є розробка та управління платформою, що дозволяє за допомогою мобільного та/або веб-додатку деякими місцевими закладами пропонувати або розміщувати свої товари або послуги для подальшого продажу користувачам, а користувачам - здійснювати пошук та замовлення таких товарів або послуг (надалі - платформа).

Відповідно до пункту 1 Угоди (предмет угоди) франшизодавець (іспанська компанія Glovoapp23, S.L.) зобов`язується надати франшизоотримувачу на користь останнього протягом строку дії цієї Угоди та за умови дотримання передбачених нею конкретних умов: (і) послугу доступу до платформи, а також право на використання торгової марки та торгової назви, зазначених у додатку ІІ, з метою здійснення своєї діяльності; (іі) технічну інформацію або Ноу-хау, розроблені франшизодавцем; та (ііі) постійно надавати франшизоотримувачу технологічну, комерційну та технічну допомоги, а також певні послуги підтримки на час дії Угоди.

Згідно з додатком ІІ Угоди, іспанська компанія Glovoapp 23, S.L. є власником, з-поміж інших, комбінованого знаку для товарів та послуг « Glovo » (номер міжнародної реєстрації знаку для товарів та послуг - 1412099), дата реєстрації - 23 квітня 2018 року, строк дії - по 23 квітня 2028 року.

Позивач має право на використання на території України міжнародного знаку для товарів та послуг Glovo.

Як зазначає у позові позивач та не заперечується першим відповідачем (адв. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 адвокат ОСОБА_1 поширив в мережі Інтернет шляхом опублікування на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_7), яка доступна широкому загалу, повідомлення (пост) наступного змісту (повідомлення розміщене за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1):

« ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії Глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства. Конфіденційність гарантуємо!

В першому коментарі посилання на відео, яке роз`яснює що відбувається, і чому європейська компанія в Україні діє не по-європейськи. Чому у будь-якій біді Глово завжди від тебе відвернеться і залишить сам на сам.

Зверніть увагу, Міністерство соціальної політики України Державна служба України з питань праці Головне управління Держпраці у Харківській області Головне управління Держпраці у Київській області, ОСОБА_3.

За жовтими яскравими рюкзаками, які ми зустрічаємо щодня, сховані люди, обличчя яких ми часто навіть не помічаємо. Люди, які так само, майже щодня стають жертвами застарілого законодавства та безвідповідальності компанії, бренд якої везуть на своїх плечах.

Більшість робочого часу кур`єри перебувають у постійному русі, курсуючи містом, перебуваючи в небезпеці потрапити в дорожньо-транспортну пригоду. Серед кур`єрів існує дуже умовна і, звісно, неофіційна статистика: ДТП - щодня, смертність - близько 20 осіб на рік. Причин безліч: халатність учасників дорожнього руху, непристосована для руху велосипедистів інфраструктура або проблемні ділянки на дорозі. Крім того, кур`єру необхідно працювати за будь-якої погоди, будь то ожеледиця, дощ, сніг чи туман.

Здавалося б, кур`єри, які виконують важку роботу та регулярно стикаються з ризиками, мають бути додатково захищеними. Проте, попри всі небезпеки, компанія влаштовує працівників неофіційно, називаючи їх просто користувачами програмного забезпечення, але аж ніяк не працівниками компанії. Це означає, що працівникам не надають жодного страхування чи компенсацій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Виглядає так, що гловери для компанії не люди, а звичайний ресурс. Якщо щось станеться - ти сам на сам з проблемами, а компанія від тебе відвернеться.

Нам відомо безліч трагічних історій, жертвами яких стали кур`єри Glovo, однак, коли до нас звернувся (ОСОБА_4 ми нe змогли залишитись осторонь і вирішили боротися за відновлення справедливості.

І звісно нагадуємо законодавцю, що його обов`язок створювати законодавчу базу, яка покликана ефективно захищати людей, а поки цього не станеться - країна отримуватиме все нові й нові жертви, серед яких молоде, талановите майбутнє)» (надалі разом - публікація).

При цьому, як зазначає позивач та не заперечується відповідачами, автором перших чотирьох абзаців публікації є відповідач (адв. ОСОБА_1), а 5 - 10 абзаци публікації первісно опубліковані на офіційній Facebook-сторінці Адвокатського об`єднання «Донець і партнери» (ІНФОРМАЦІЯ_8) ІНФОРМАЦІЯ_9 (посилання на первісну публікацію відповідача АО «ОСОБА_1» в Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_4).

Сторінка в соціальній мережі Facebook, яка доступна широкому загалу за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 належить саме відповідачу (адв. ОСОБА_1), що підтверджується роздруківкою із Єдиного реєстру адвокатів України, яка міститься в матеріалах справи.

10.06.2021 адвокат позивача звернувся до ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» із запитом на проведення експертизи змісту публікації та щодо інформаційного наповнення ресурсу посилання в мережі Інтернет, медіаматеріалу.

На підтвердження фіксування змісту публікації в соціальній мережі Facebook позивачем до позовної заяви додано висновок експерта №75/21 щодо інформації оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет від 16.06.2021, складений судовим експертом першого кваліфікаційного класу Центру судових експертиз «Альтернатива» ОСОБА_5, відповідно до якого зміст веб-сторінки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та медіаматеріал, на який є посилання зі сторінки (ІНФОРМАЦІЯ_10), додаються до висновку у додатках: Б, В - сторінки у друкованому вигляді; А - у електронному вигляді (знімки головного вікна браузера та відеозапис).

24.06.2021 позивачем отримано висновок експерта Центру судових експертиз «Альтернатива» ОСОБА_2 №76/21 від 24.06.2021 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження (надалі - «Висновок експерта № 76/21»), згідно з яким:

1. «Текст посту у соціальній мережі «Facebook», розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо компанії, яка використовує торгову марку « Glovo » (Самі висловлювання наведено у п. 1 дослідницької частини Висновку).

Відповідно до п. 1 дослідницької частини висновку експерта №76/21 цими висловлюваннями є:

1.1. «ІНФОРМАЦІЯ_2 (заголовок публікації);

1.2. «Шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства. Конфіденційність гарантуємо!»;

1.3. «В першому коментарі посилання на відео, яке роз`яснює що відбувається, і чому європейська компанія в Україні (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку « Glovo ») діє не по-європейськи.»;

1.4. «За жовтими яскравими рюкзаками, які ми зустрічаємо щодня, сховані люди, обличчя яких ми часто навіть не помічаємо. Люди, які так само, майже щодня стають жертвами застарілого законодавства та безвідповідальності компанії, бренд якої везуть на своїх плечах (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку «Glovo»).»;

1.5. «Проте, попри всі небезпеки, компанія (за контекстом - компанія, яка використовує торгову марку « Glovo ») влаштовує працівників неофіційно, називаючи їх просто користувачами програмного забезпечення, але аж ніяк не працівниками компанії. Це означає, що працівникам не надають жодного страхування чи компенсацій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Виглядає так, що гловери для компанії не люди, а звичайний ресурс. Якщо щось станеться - ти сам на сам з проблемами, а компанія від тебе відвернеться»;

1.6. «Нам відомо безліч трагічних історій, жертвами яких стали кур`єри Glovo, однак, коли до нас звернувся ОСОБА_4 ми не змогли залишитись осторонь і вирішили боротися за відновлення справедливості.

В боротьбі за правду і справедливість, ми шукаємо свідків які можуть розповісти, як працює Глово. Тож якщо ви готові - просимо звернутися до нас будь-яким зручним способом.».

2. Висловлювання негативного характеру щодо компанії, яка використовує торгову марку « Glovo », наявні у тексті посту у соціальній мережі «Facebook», розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, викладені у формі фактичних тверджень.

Також позивач у позовній заяві вказує, що заснований у 2015 році в Барселоні сервіс Glovo - одна з передових технологічних платформ, яка уможливлює організацію надання послуг з доставки. На цей час сервіс Glovo присутній у 22 країнах. В Україні сервіс оперує використовуючи послуги позивача починаючи з 2018 року, вже присутній у 31 місті та має більше 3000 підключених партнерів. Glovo має потужну ІТ-інфраструктуру, її діяльність опосередковано впливає на економічний розвиток ІТ галузі в Україні. Успішна робота сервісу значно залежить від розвитку інфраструктури міст та, зокрема, транспортної інфраструктури, адже збільшення кількості доставок матиме наслідком підвищенням кількості двоколісного та автотранспорту на дорогах.

З 2020 року позивач є великим платником податків, присутність якого має не аби який вплив на економіку України. Зокрема, ТОВ «Гловоапп Україна» включено до Реєстру великих платників податків на 2021 рік, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 25.09.2020 №520.

До того ж позивач зазначає, що в процесі господарської діяльності позивача в Україні останній в повній мірі дотримується вимог податкового, трудового та іншого чинного законодавства і аж ніяк не ухиляється «від виконання вимог податкового та трудового законодавства», як про це неправдиво ствердив адвокат ОСОБА_1

На думку позивача, опублікована та поширена відповідачами інформація про те, що позивач нібито використовує «схеми ухилення … від виконання вимог податкового та трудового законодавства», «влаштовує працівників неофіційно, називаючи їх просто користувачами програмного забезпечення, але аж ніяк не працівниками компанії» є ствердженням фактів вчинення позивачем порушень трудового та податкового законодавства, що є неприпустимим для міжнародної технологічної компанії, яка уважно ставиться до дотримання вимог законодавства та захисту прав працівників та користувачів додатку Glovo.

Позивач у позові заперечує інформацію про те, що серед кур`єрів Glovo «смертність - близько 20 осіб на рік», оскільки з 2018 року, тобто з моменту запуску сервісу Glovo в Україні, серед кур`єрів Glovo всього мало місце два летальні випадки.

Позивач вважає, що інформація у публікації сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації публікація не містить критики або оцінки дій, виражена у формі твердження конкретних фактів (обставин), яких насправді ніколи не існувало. Відповідачі, розмістивши публікацію, здійснили поширення інформації про позивача, а саме вказали, що позивач, як компанія, яка використовує торгову марку « Glovo »:

1) доставляє «смерть»:

2) використовує «схеми ухилення … від виконання вимог податкового та трудового законодавства»;

3) «влаштовує працівників неофіційно».

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом стверджує про те, що ця інформація формує негативне враження суспільства про Glovo, позбавляючи при цьому суспільство можливості самостійно надати оцінку та скласти особисте та незалежне враження стосовно позивача, що порушує право позивача на недоторканність ділової репутації, гарантоване статтею 94 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, вищезазначені обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недостовірною та такою, що порушує право Товариства на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену відповідачами у мережі Інтернет (Facebook), зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію про Товариство та стягнення моральної шкоди (з урахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За положеннями статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 4 статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом частини першої статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка порушує право на ділову репутацію юридичної особи.

Верховний Суд неодноразово та послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як зазначалося судом раніше, ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 (перший відповідач) та Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" в мережі Інтернет шляхом опублікування на своїх сторінках в соціальній мережі Facebook було поширено повідомлення розміщене за посиланнями , зазначеними в позовній заяві. (т.1, а.с.4).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже інформація, яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

Крім того, матеріали справи містять Висновок експерта №75/21 від 16.06.2021 щодо інформації оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет. Вказаний висновок складено та підписано судовим експертом Центру судових експертиз "Альтернатива" ОСОБА_5 (Т.1, а.с.65). Відповідно вказаного висновку, зміст веб-сторінки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та медіаматеріал, на який є посилання зі сторінки (ІНФОРМАЦІЯ_10), додаються до висновку у додатках: Б, В - сторінки у друкованому вигляді; А - у електронному вигляді (знімки головного вікна браузера та відеозапис).

Таким чином, судом встановлено факт поширення відповідачами спірної інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом розміщення в соціальній мережі "Facebook".

ЄСПЛ вказує на те, що Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, а тому ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси.

Щодо твердження позивача, що поширена інформація стосується його, саме як суб`єкта господарювання.

По-перше, Угода про франшизу, укладена між іспанською компанією Glovoapp23, S.L. та Позивачем, передбачає передачу та використання останнім міжнародного знаку для товарів та послуг "Glovo" на території України (т.1.,а.с.35).

Згідно з пунктом 2 Угоди про франшизу, франшиза, яка є предметом цієї Угоди, діє виключно на унікальній території, визначеній у Додатку І для Франшизоотримувача. Відповідно до Додатку І, для Позивача цією територія є Україна (т.1, а.с.48).

Враховуючи наведені умови Угоди про франшизу та визначену територію для Позивача, яка обмежується Україною, суд погоджується з твердженням позивача, що будь-яка згадка про діяльність компанії "Glovo" на території України стосується виключно порядку ведення підприємницької діяльності саме Позивача.

По - друге, відповідачі, як автори публікації, звертали увагу до господарської діяльності Позивача контролюючих органів, а саме: Міністерства соціальної політики України, Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Харківській області, Головного управління Держпраці у Киїівській області".

Суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України, Міністерство соціальної політики України - є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики, зокрема, у сфері зайнятості населення та трудової міграції, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та інш., в кожній області створене управління Держпраці.

З зазначеного вище випливає, що вказані органи діють на території України та мають повноваження здійснювати перевірку юридичних осіб, які теж діють саме на території України, а тому суд дійшов висновку, що вказана публікація від ІНФОРМАЦІЯ_9 стосується саме позивача ТОВ "Гловоапп Україна", а не іспанської компаніі - Франшизодавця "Glovoapp23, S.L."

При розгляді справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес).

Таким чином, розглядаючи вказані спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати прийняте рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації та порушення прав інших осіб.

Статтею 30 Закону України "Про інформацію" встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина перша). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина друга). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина третя).

У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Стаття 10 передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення.

Таким чином, гарантії статі 10 цієї Конвенції поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції. (Справа ЄСПЛ "Торгіерсон проти Ісландії" від 25.06.1992 ). Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ "Лінгенс проти Австрії"). Окрім того, свобода журналістських висловлювань також припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокацій. (Справа ЄСПЛ "Прагер и Обершлік проти Австрії" від 26.04.1995).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11.04.2006), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22.12.2005, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016).

Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

Таким чином, з наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ убачається, що судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Отже, виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Суд зазначає, що оціночні поняття мають певний набір позитивних рис, зокрема вони є динамічними, що є вкрай необхідним для вчасного та оперативного нормативно-правового регулювання суспільних відносин. Оціночне поняття забезпечує можливість індивідуального регулювання законодавства, дозволяє враховувати всю специфіку соціального управління, надає суб`єктам правових відносин можливості вибору найбільш оптимального варіанту поведінки.

Таким чином, оціночні поняття, на основі яких формується оцінне судження в судовому правозастосуванні, характеризуються рядом особливостей: з логічної сторони їм властиві відома невизначеність і незавершеність змісту, формально невизначений характер; з юридичного боку істотно те, що зміст оціночного поняття встановлюється безпосередньо суб`єктом застосування права, що сприяє свободі розсуду в процесі формування оцінного судження; з змістовної сторони - пряма залежність від рівня правосвідомості особи, яка здійснює дане судження Практика Європейського Суду в рішенні від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначила про те, що висловлювання може бути перебільшеним, якщо відсутня будь-яка фактична база. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод

У рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» (Lyshkо v. Ukraine) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції

Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність оціночних суджень, думок, переконань, критичної оцінки певних фактів і недоліків та/або фактичних тверджень у поширеній відповідачами інформації.

Також під час нового розгляду справи судом враховано висновки, наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 серпня 2023 року у даній справі, які є обов`язковими для суду першої інстанції, у відповідності до частини п`ятої статті 310 ГПК України. Верховний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не вказано за яких саме міркувань було сформовано висновок про те, що у наявних у справі висновках експертів вирішується питання про право, а саме віднесення висловлювань відповідачів до фактичних тверджень чи оціночних суджень та не наведено мотивів відхилення таких висноків експертів.

Так, матеріали справи містять висновок експерта №76/21 від 24.06.2021 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження. Вказаний висновок складено та підписано судовим експертом Центру судових експертиз "Альтернатива" ОСОБА_2(Т.1, а.с.80). Відповідно до вказаного висновку, інформація, у досліджуваній публікації "Facebook" викладена у формі фактичних тверджень.

Заперечуючи проти вказаного висновку, перший відповідач у відзиві на позовну заяву, вказав на те, що станом на 24.06.2021 (дату проведення експертизи) дія свідоцтв судового експерта ОСОБА_2 була припинена, а термін дії свідоцтв не було продовжено. У зв`язку з вищезазначеним, позивачем було подано до суду додаткові пояснення (вх.№33110 від 04.12.2023), до яких додано сканкопію трудової книжки експерта ОСОБА_2, свідоцтва про підтвердження кваліфікації ОСОБА_2 №26-11 від 27.04.2011 та №448-16 від 29.03.2016 (Т.5, а.с.165), а також копію картки атестованого судового експерта ОСОБА_2, з якої вбачається, що на момент підготовки висновку експерта №76/21 ОСОБА_2 мала діюче свідоцтво НОМЕР_2 від 07.04.2021, терміном дії до 07.04.2024 (Т.5, а.с. 166). Також, відповідач зазначає те, що судовий експерт у своєму висновку вирішує питання віднесення висловлювань відповідачів до твердждень чи оціночних суджень. Проте, на думку першого відповідача, оскільки поняття "оціночне судження" міститься у законі "Про інформацію", тлумачення цього поняття є питанням права, вирішення якого віднесено до компетенції суда, а тому висновок експерта №76/21 від 24.06.2021 не може бути врахований при вирішенні справи. Крім того, в висновку експерта №76/21 від 24.06.2021 не міститься підпис ОСОБА_2 стосовно обізнаності щодо складення завідомо неправдивого висновку, тобто експерт про кримінальну відповідальність в порядку статті 384 КК України не повідомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гловоапп Україна» про призначення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи. Відповідно до висновку експерта №23002 від 09.01.2023, складеного судовим експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса" ОСОБА_6, у досліджуваній експертом статті міститься негативна інформація про юридичну особу, яка здійснює діяльність в Україні з використанням знаку для товарів та послуг "Глово".

Дослідивши вказані вище висновки експертів, суд зазначає наступне.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, відповідно до пункту 2.1.2 Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 [далі - Рекомендації], семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у наданих на дослідження текстах або усних повідомленнях (за їх текстовими відтвореннями), їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в них (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Об`єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст (промова), так і його (її) фрагменти, окремі висловлювання, слова, написи, текстові відтворення усного мовлення тощо. Якщо постає завдання здійснити семантико-текстуальну експертизу усномовленнєвого повідомлення (промови, висловлювання), то замовник цієї експертизи разом із цифровим (чи аналоговим) записом промови має надати дослівне текстове відтворення її змісту (стенограму), зроблене власними засобами.

Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), погрозу, пропозицію, обіцянку або надання, прийняття, спонукання до надання будь-якої вигоди (вказується, яких саме дій) тощо на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Як вбачається з наявних у даній справі висновків експертів, а саме №76/21 від 24.06.2021 та №23002 від 09.01.2023, інформація, розповсюджена відповідачами, містить саме фактичні твердження та носить негативний характер.

Вказані висновки складено у відповідності до норм чинного законодавства України, експерти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були повідомлені про настання кримінальної відповідальності в порядку статті 384 КК України, про що свідчать їх підписи у висновках експертів (Т.1, а.с. 74, Т.3.,а.с.237), а тому суд вважає вказані висновки експертиз належними та допустимими доказами у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, такі вислови відповідачів, як "ІНФОРМАЦІЯ_2", "шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства", "чому європейська компанія в Україні діє не по-європейськи", "люди, які майже щодня стають жертвами застарілого законодавства те безвідповідальності компанії, бренд якої везуть на своїх плечах", "компанія влаштовує працівників неофіційно", по суті є фактичним твердженням оскільки вони містять конкретні заяви про дії чи практики компанії позивача, які можна перевірити на достовірність та підтвердити або спростувати за допомогою конкретних фактів або свідчень.

Судом встановлено, що спірна інформація викладена у формі твердження та не є оціночним судженням, оскільки не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність.

Крім того, суд зазначає, а відповідачами не спростовано той факт, що словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_2" - є заголовком публікації адвоката ОСОБА_1 поширеної у соцмережі "Facebook" ІНФОРМАЦІЯ_9. Заголовок є першим елементом, який привертає увагу читача і передає основну ідею тексту, викладеного відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_9 у соцмережі "Facebook". Наступні тези, зазначені відповідачем у публікації, наприклад "шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства", "компанія влаштовує працівників неофіційно" - не виражають оцінку, невпевненість, не підкреслюють вірогідність повідомлюваного, а мають навпаки стверджувальний, об`єктивний характер, не відображають особистої думки чи погляду автора на події, а лише констатують фактичні обставини.

Необхідно підкреслити, що з контекста словосполучення "шукаємо свідків, які готові виступити в суді і розкрити подробиці схеми ухилення компанії глово від виконання вимог податкового та трудового законодавства" судом вбачається, що першим відповідачем стверджується про наявність "схеми ухилення" ТОВ "Гловоапп Україна". Суд зазначає, що в широкому розумінні свідком є особа яка була очевидцем певної події і готова про це свідчити. Свідок може надати об`єктивну інформацію про події, факти або обставини, що сталися. З вищевказаного випливає, що перший відповідач стверджує про наявність певної обставини (схеми ухилення позивачем від виконання вимог податкового та трудового законодавства), а тому шукає свідків які б надали інформацію про вказану обставину.

У висловлюванні "влаштовує працівників неофіційно", перший відповідач стверджує, що інформація, яку він публікував, не стосується безпосередніх працівників Позивача з відповідними трудовими договорами, а стосується кур`єрів (або "користувачів програмного забезпечення"), які на його думку, вважаються фактичними працівниками. Проте, допуск кур`єра (на думку першого відповідача - фактичного працівника) до роботи без укладення трудового договору є порушенням трудового законодавства, за що законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Суд зазначає, що право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.

Юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, тобто, вона, як і фізична особа, може мати будь-які права й обов`язки, за винятком тих, які по своїй суті можуть належати тільки фізичній особі; юридична особа має право на ділову репутацію і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

З урахуванням усіх вищезазначених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідачів складу правопорушння, а саме:

1) Інформацію було поширено до широкого кола аудиторії.

2) Поширена інформація стосується конкретної юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гловоапп Україна», оскільки містить фактичні твердження, насамперед заголовок публікації має назву "Глово - доставка смерті".

3) Поширена інформація - є недостовірною. Вказані в публікації дані не є достовірними, відповідачами не надано доказів порушення позивачем вимог податкового чи трудового законодавства, як і не надано свідчень третіх осіб, які могли б підтвердити факт таких порушень.

4) Поширення вищезазначеної інформації, порушило особисте немайнове право позивача - право на недоторканість ділової репутації. Частиною другою ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"). Шкода діловій репутації позивача виразилась у втраті довіри до позивача з боку клієнтів, а саме через дискредитацію способу ведення його господарської діяльності, підрив довіри до діяльності підприємства, зниження престижу серед кола споживачів товарів та послуг, що спричинило немайнову шкоду.

Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України особа (в тому числі і юридична особа), особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Також, суд наголошує, що публікація відповідачів викладена виключно у формі фактів та тверджень, є недостовірною та негативною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню відповідачами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обствини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переонанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Необхідно наголосити, що частина третя статті 277 ЦК України (негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного) виключена на підставі Закону України від 27.03.2014 №1170-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" і не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України. Проте, суд при вирішенні спору виходить з із закріплених у частині третій статті 2 ГПК України основних засад (принципів) господарського судочинства зокрема, верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. Тому посилання відповідача на те, що позивач повинен довести недостовірність поширеної відповідачем інформації, безпідставні.

Таким чином обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Як зазначалося судом раніше, в матеріалах справи містяться Висновки експерта №76/21 та №23002, з яких вбачається, що поширена відповідачами інформація є фактичними твердженнями та носить негативний характер. Вислови відповідачів є твердженнями про факти, тобто такі висловлювання, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності чи недостовірності. Доводи відповідачів, висвітлені у публікації, стосовно порушення позивачем законодавства та кількості летальних випадків серед кур`єрів, всупереч вимогам статті 74 ГПК України не були доведені.

У світлі доведених фактів та відповідно до чинного законодавства, судом при прийнятті вказаного рішення дотримано вказаних принципів, взято до уваги доводи, аргументи всіх учасників справи та почуто їх, забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, що відповідає як вимогам ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»).

З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням (означене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц (провадження № 61-3 8478св 18).

На підставі вказаного вище, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" до 1-го відповідача Адвоката ОСОБА_1 та 2-го відповідача Адвокатського об`єднання "Донець і партнери", про визнання недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" та про спростування зазначеної недостовірної інформації підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд має право прийняти додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №922/4129/19 (п. 10.1) вказано, що оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 870,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2211594380.1 від 27.07.2021 на суму 11 350,00 грн. (Т.1, а.с.11) та квитанцією №0.0.2222176523.1 від 07.08.2021 на суму 4 520,00 грн. (Т.1, а.с.104).

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23 805,00 грн., що підтверджується квитанцією №1689-13-001/С від 13.12.2021 (Т.3, а.с.18).

За подання касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 31 780,00 грн., що підтверджується квитанцією №32528798800006814719 від 30.04.2023 на суму 31740,00 грн. (Т.4, а.с.164) та квитанцією №32528798800006938873 від 19.05.2023 (Т.4., а.с. 194).

Загалом, витрати зі сплати судового збору сплачені позивачем, складають 71 455,00 грн.

Проте, суд зазначає , що ухвалою Господарського суду Хакрівської області від 18.12.2023 прийнято відмову ТОВ "Гловоапп Україна" від позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" на користь ТОВ "Гловоапп Україна" компенсації завданої ТОВ "Гловоапп Україна" моральної шкоди в розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 130 у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Отже, за вказану вище позовну вимогу у зв"язку з відмовою від неї позивача, судові витрати у сумі 2 250,00 грн. (1,5 % від 150 000,00 грн.) на відповідачів не покладаються.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволені повністю, витрати, понесені ТОВ "Гловоапп Україна" зі сплати судового збору у сумі 69 205,00 грн. покладаються на відповідачів порівну.

Відповідно до п.2. ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. 4, ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, за проведення комп`ютерної експертизи сплачено 5 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №611 від 14.06.2021 (Т.1, а.с.64).

Також за проведення лінгвістичної експертизи сплачено 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №610 від 14.06.2021 (Т.1, а.с.63).

Враховуючи, що рішенням господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволені повністю, витрати, понесені ТОВ "Гловоапп Україна" за проведення судових експертиз, покладаються на відповідачів порівну.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначалося позивачем у заяві (вх.№27990 від 09.10.2023) позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження цього, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 19.11.2019.

Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати Замовникові юридичні послуги (далі за текстом - «Послуги»), а Замовник зобов`язується прийняти надані Послуги та оплатити їх своєчасно і у повному обсязі згідно з умовами цього Договору.

Послуги включатимуть зокрема представництво інтересів Замовника в судових та правоохоронних органах.

За умовами цього Договору Замовник надає виконавцю повноваження представляти замовника, з усіма правами, що надані останньому як учаснику відповідних правовідносин.

Відповідно до п.1.2. більш детальний обсяг послуг може бути погоджений шляхом обміну електронними листами або шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що розрахунок за надані послуги замовник здійснює на підставі рахунків наданих виконацем.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 19.11.2019 Підписанням цієї Додаткової угоди Сторони дійшли згоди, що у відповідності до умов Договору та умов цієї Додаткової угоди Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати останньому професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом інтересів Замовника в межах судової справи № 922/2993/21 щодо захисту ділової репутації.

Відповідно до 1.2. Обсяг правничої допомоги, яку Виконавець надає Замовнику у зв`язку з юридичним супроводом розгляду Справи в Господарському суді Харківської області, включатиме зокрема Пошуку технічних, лінгвістичних та інших експертів, ознайомлення та аналіз Виконавцем інформації і матеріалів, представництво Виконавцем інтересів Замовника в межах всіх судових засідань у Справі, що відбудуться під час розгляду справи у Господарському суді Харківської області, підготовку та подання Виконавцем до Господарського суду Харківської області заяв по суті спору та інших процесуальних документів.

Відповідно до п.2.1 Вартість юридичних послуг Виконавця, пов`язаних із наданням Замовнику професійної правничої допомоги згідно з обсягом, передбаченим у пункті 1.2 цієї Додаткової угоди у процесі юридичного супроводу Справи у Господарському суді Харківської області становить фіксовану суму 111 159 (сто одинадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 83 копійки, крім того ПДВ (20%) - 22 231 (двадцять дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 97 коп., всього разом з ПДВ -133 391 (сто тридцять три тисячі триста дев`яносто одна) грн. 80 коп., які Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю не пізніше 28 жовтня 2021 року.

Договір та додаткову угоди підписано сторонами та скріплено печатками.

В матеріалах справи наявний ордер серіі КС № 606587 від 26.07.2021, виданий АО "Хілмонт Партнерс" на ім`я адвоката Чорноуса А.Г. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 19.11.2019.

Відповідно до акту наданих послуг №67 від 30.09.2021 виконавцем - АО "Хілмонт Партнерс" були надані послуги з надання правової допомоги відповідно до договору на суму 133 391,80 грн.

З наявного у справі платіжного доручення № 6710116304 від 12.10.2021 вбачається, що ТОВ "Гловоапп Україна" сплачено користь АО "Хілмонт Партнерс" 133 391,80 грн ( призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно рахунку № 111 від 30.09.2021р.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Як зазначалося судом раніше, 05.02.2024 від першого відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№3176 від 05.02.2024), в якому він просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Перший відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обсяг наданої правничої допомоги, розмір якої, на думку першого відповідача є завищенним.

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що справа №922/1993/21 розглядається протягом тривалого часу, представником позивача проаналізовано значний обсяг інформації, в тому числі висноки судових експертів. Матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги представником позивача, зокрема, позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про уточнення (в частині компенсації витрат), додаткові пояснення, підписані адвокатом Чорноус А.Г.

Твердження першого відповідача про те, що пошук експертів, замовлення висновків не відноситься до чітко визначених в статті 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видів адвокатської діяльності є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Видами адвокатської діяльності є, зокрема, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2.1 ДУ до Договору від 19.11.2019 до обсягу правничої допомоги наданої виконавцем віднесено пошук експертів замовлення відповідних експертних висновків, які є необхідними для формування доказової бази, яка вже в свою чергу необхідна для правового супроводу юридичної особи в контексті ст. 19 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Щодо відсутності детального опису робіт, на що вказано першим відповідачем, суд зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Як зазначалося судом раніше, в Договорі від 19.11.2019 встановлено фіксовану суму вартості юридичних послуг Виконавця. Суд вказує на те, що норма ч.3. ст 126 ГПК України, запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

При оцінці обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. є підтвердженим, а розмір цих витрат заявлений до стягнення з урахуванням результатів розгляду спору по суті (позов задоволено повністю).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Керуючись ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 99, 101, 126, 127, 129, ч. 6 ст. 233, ст.. 236 - 238, абз. 2 ч. 1 ст. 256, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Головоапп Україна" задовольнити повністю.

1) Визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у публікації за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1: 1. " ІНФОРМАЦІЯ_2;

2) Визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6:

3) Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на офіційній Facebook-сторінці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "Спростування поширеної недостовірної інформації про Glovo".

4) Зобов`язати Адвокатське об`єднання "Донець і партнери" (місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням:

5) Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

6) Стягнути з Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

7) Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на проведення лінгвістичної експертизи в розмірі 7 000,00 гривень.

8) Стягнути з Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на проведення лінгвістичної експертизи в розмірі 7 000,00 гривень.

9) Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на проведення комп`ютерної експертизи (фіксації інформації) в розмірі 2 750,00 гривень.

10) Стягнути з Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат на проведення комп`ютерної експертизи (фіксації інформації) в розмірі 2 750,00 гривень.

11) Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 34 602,50 грн.

12) Стягнути з Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (місцезнаходження: 61024, Харківська область,місто Харків,вулиця Пушкінська,будинок 96 А; ІКЮО: 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вулиця Мирного Панаса,будинок 11,офіс 2/21; ЄДРПОУ:42555522) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 34 602,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" лютого 2024 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа №922/2993/21


Дата ухвалення рішення	05.02.2024
Оприлюднено	19.02.2024
Номер документу	117009710
Судочинство	Господарське
Суть	захист ділової репутації

Рильова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.02.2024 по справі 922/2993/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/2993/21

Рішення від 05.02.2024

Рішення
від 05.02.2024 по справі 922/2993/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ