Постанова

від 06.02.2024 по справі 914/2901/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2901/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кавчука А. В. (адвокат),

відповідача - Хомин Н. М. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 (суддя Козак І. Б.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 (судді: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Кравчук Н. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовківський племптахорепродуктор"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жовківський племптахорепродуктор" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Управління) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач правомірно набув право власності на об`єкт нерухомості шляхом придбання його з електронних торгів в межах виконавчого провадження, однак після реєстрації права власності було виявлено, що об`єкт нерухомості перебуває в податковій заставі та знаходиться під забороною відчуження, однак будь-які підстави для перебування цього об`єкта нерухомості під обтяженням відсутні.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, позов задоволено повністю: вирішено усунути перешкоди у здійсненні Товариством права користування та розпоряджання майном - цілісним майновим комплексом шляхом припинення податкової застави, накладеної Управлінням на майно третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (далі - ПрАТ "Аеробуд").

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивач обмежений у здійсненні своїх прав власника щодо користування і розпорядження цілісним майновим комплексом, однак зазначене нерухоме майно не може бути продане відповідно до статті 95 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу ПрАТ "Аеробуд", адже не належить цьому платнику податку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування положень статей 316, 319, 328, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), наведених в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 21.09.2022 у справі № 761/2631/21, від 31.01.2023 у справі № 752/20187/20, від 26.04.2023 у справі № 461/3008/21.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 914/2901/21та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.02.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. За результатами електронних торгів, проведених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у системі СЕТАМ 19.04.2020 (реєстраційний номер лота 471789), Товариство придбало цілісний майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 12 136,4 м2, розташований за адресою: Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 85 (об`єкт нерухомості). Попереднім власником об`єкта нерухомості було ПрАТ "Аеробуд" (код ЄДРПОУ 21598792).

10. Управління не було стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1. Поряд з цим, з 27.02.2017 об`єкт нерухомості, як власність ПрАТ "Аеробуд", перебував у податковій заставі, яка не припинена.

11. На підставі акта про проведені електронні торги, затвердженого приватним виконавцем Білецьким Ігорем Мироновичем 11.05.2021, приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О. Р., видано свідоцтво від 14.05.2021 № 576, що посвідчує факт належності Товариству права власності на об`єкт нерухомості.

12. Право власності Товариства на об`єкт нерухомості зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2021. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2358151046227.

13. Водночас об`єкт нерухомості перебуває в податковій заставі та знаходиться під забороною відчуження. Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на об`єкт нерухомості накладено обтяження від 28.03.2019 № 41938990, обтяжувач - ГУ ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Управління. Підставою обтяження № 41938990 був лист ГУ ДФС у Львівській області від 27.03.2019 № 3517/9/17.2-12 та акт опису майна від 26.03.2019 № 10, виданий ГУ ДПС у Львівській області (боржник - ПрАТ "Аеробуд").

14. У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 27.07.2021 № 27-07/21 приватний виконавець Білецький І. М. надіслав лист від 02.08.2021 №3944, в якому повідомив, що в процесі виконавчого провадження № НОМЕР_1 ним було скеровано запит до Управління про розмір заборгованості ПрАТ "Аеробуд".

15. Управління повідомило, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів станом на 28.05.2021 в інтегрованих картках ПрАТ "Аеробуд" обліковується податковий борг по Україні на загальну суму 5 627 047,85 грн, зокрема: - Львівська область, Жовківський район: заборгованість з податку на нерухоме майно у сумі 112 250,00 грн; - Львівська область, Жовківський район: заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у сумі 913 968,99 грн.

16. Докази погашення податкового боргу ПрАТ "Аеробуд" відсутні.

17. Господарський суд Львівської області рішенням від 27.10.2022 у справі № 914/3707/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, відмовив Управлінню у задоволенні позову про визнання недійсними електронних торгів, які відбулися 19.04.2021 щодо продажу цілісного майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 12 136,4 м2, розташований за адресою: Львівська область, Жовківський район, смт. Куликів, вул. Шевченка, 85, і про визнання протиправними дій приватного нотаріуса. Провадження в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) приватного виконавця закрив.

18. Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави.

Позиція Верховного Суду

19. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

22. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

24. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що Верховний Суд у постановах від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 21.09.2022 у справі № 761/2631/21, від 31.01.2023 у справі № 752/20187/20, 26.04.2023 у справі № 461/3008/21 сформував висновок з приводу застосування положень статей 316, 319, 328, 391 ЦК України, а саме що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що Товариство є власником цілісного майнового комплексу будівель та споруд, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів в рамках виконавчого провадження, однак це нерухоме майно перебуває у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у ПрАТ "Аеробуд", відповідно Товариство обмежене у здійсненні своїх прав власника щодо користування і розпорядження цілісним майновим комплексом будівель та споруд. Водночас зазначене нерухоме майно не може бути продане відповідно до статті 95 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу ПрАТ "Аеробуд", адже не належить цьому платнику податку.

26. Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України.

Згідно з пунктом 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Встановивши, що позивач придбав майно, яке є предметом оспорюваної податкової застави, на прилюдних торгах та правомірність цього продажу підтверджена судовими рішеннями у справі № 914/3707/21, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення з-під податкової застави належного позивачу цілісного майнового комплексу будівель та споруд, оскільки Товариство не відповідає за податковими зобов`язаннями попереднього власника майна - ПрАТ "Аеробуд".

Так, податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг у той час, як позивач не є боржником зі сплати податків, правомірно придбав майно на прилюдних торгах, а боржником є ПрАТ "Аеробуд".

Схожий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 26.01.2022 у справі № 464/3242/20.

27. Таким чином, оскільки податкова застава не пов`язана з особою позивача, стосується майна, яке придбано на електронних торгах, порушує права власника на розпорядження цим майном, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного нерухомого майна, що узгоджується із висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21.

28. Водночас правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 21.09.2022 у справі № 761/2631/21, від 31.01.2023 у справі № 752/20187/20, 26.04.2023 у справі № 461/3008/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не стосуються правовідносин щодо податкової застави.

29. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень статей 316, 319, 328, 391 ЦК України, наведених в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 21.09.2022 у справі № 761/2631/21, від 31.01.2023 у справі № 752/20187/20, 26.04.2023 у справі № 461/3008/21, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

30. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17, від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 21.09.2022 у справі № 761/2631/21, від 31.01.2023 у справі № 752/20187/20, 26.04.2023 у справі № 461/3008/21, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

31. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

34. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

36. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Управління залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

37. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 914/2901/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік