Постанова

від 12.02.2024 по справі 464/4239/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/4239/20 Головуючий у 1 інстанції: Мички Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/3726/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

адвоката Яцків Н.І. представника ОСОБА_1 ;

адвоката Вовчак Р.Я. представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , та апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні2020року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_6 , про поділ майна подружжя, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив:

-визнати об`єктом права особистої приватної власності ОСОБА_1 88/100 ідеальних часток квартири АДРЕСА_1 (в подальшому «спірна квартира»);

-визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя 12/100 часток спірної квартири;

-визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 88/100 ідеальних часток спірної квартири;

-визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на 6/100 ідеальних часток спірної квартири;

-визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_5 право власності на 6/100 часток спірної квартири;

-припинити право спільної сумісної вланості подружжя на 12/100 часток спірної квартири.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 22.08.1998 року між сторонами було зареєстровано шлюб, під час перебування у якому ОСОБА_1 28.10.2003 року отримав у подарунок від свого діда ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_2 . В подальшому, а саме 21.05.2007 року, ОСОБА_1 цей будинок за 92329 грн. продав, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.05.2007 року. Офіційно отримані кошти у розмірі 92 329 грн, що на день продажу будинку були еквівалентні 18 283, 97 доларів США, цього ж дня разом із іншими отриманими приватними коштами позивача (загальна сума яких становили 53 000 доларів США), були внесені ОСОБА_1 на його накопичувальний рахунок в ПАТ " Комерційний банк "Надра". 19.06.2007 року ОСОБА_8 за згодою ОСОБА_1 було придбано спірну квартиру за 274200 грн., що на той час було еквівалентно 54297, 03 доларів США. До складу коштів, що були витраченими на купівлю спірної квартири, входили: 47 760 доларів США, що були особистими коштами ОСОБА_1 (в т.ч. 18 282, 97 доларів США, які він офіційно отримав за продаж належного йому будинку), та 6 537, 03 доларів США, що були спільними коштами позивача та відповідача. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що його особистою приватною власністю є 88/100 часток спірної квартир, що у відсотковому відношенні відповідає його внеску у розмірі 47 760 доларів США, а 12/100 часток спірної квартири є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (том 1, а.с. 1-6; том 2, а.с. 54-57).

22 березня 2021 року заочним рішенням Сихівського районного суду міста Львова позов ОСОБА_1 (в його первинній редакції) було частково задоволено.

Визнано об`єктом права особистої приватної власності ОСОБА_1 1/3 ідеальну частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнано в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), за ОСОБА_1 право власності на 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), за ОСОБА_5 право власнсті на 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовлено (том 1, а.с. 86-89).

Позивач ОСОБА_1 вищезгадане заочнерішення неоскаржував і 22 листопада 2021 року по Договору дарування 2/3 часток квартири подарував 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_6 своїй матері (том 2, а.с. 125-126).

13 січня 2022року ухвалою Сихівського районного суду міста Львова за заявою відповідачки ОСОБА_2 вищезгадане заочне рішення суду від 22 березня 2021 року було скасовано та признвачено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (том 1, а.с. 157-159).

31січня 2022року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в кінцевій редакції позовних вимог якого просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

-1/2 вартості транспортного засобу Lexus RX 350 3456, 2007 року випуску, у розмірі 64 000 грн.;

-1/2 частку внесків ОСОБА_1 до статутного капіталу Приватного підприємства "Вест- Гермет" (ідентифікаційний код юридичної особи 34768462) у розмірі 1000 грн.;

-1/2 частку внесків ОСОБА_1 до статутного капіталу Приватного підприємства "АДАТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 33753556) у розмірі 25 000 грн.;

-1/2 вартості транспортного засобу Acura MDX, обєм двигуна 3471 куб.см., 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 124 920 грн., припинивши її право власності на цю частку в згаданому транспортному засобі;

-1/2 частину транспортного засобу Toyota Camry 2.4, обєм двигуна 2362 куб.см., 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 99 520 грн., припинивши її право власності на цю частку в згаданому транспортному засобі.

(том 1, а.с. 174-180; том 2, а.с. 71-74).

21лютого 2022року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_2 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 (том 1, а.с. 251-252).

23січня 2023року протокольною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) було залучено ОСОБА_6 (том 2, а.с. 128-129).

Оскаржуваним рішенням первісний позов ОСОБА_1 частково задоволено.

Визнано об`єктом права особистої приватної власності ОСОБА_1 1/3 ідеальну частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнано в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), за ОСОБА_1 право власності на 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ), за ОСОБА_5 право власнсті на 1/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ) на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку внесків ОСОБА_1 до статутного капіталу Приватного підприємства "Вест- Гермет" (ідентифікаційний код юридичної особи 34768462) у розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку внесків ОСОБА_1 до статутного капіталу Приватного підприємства "АДАТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 33753556) у розмірі 25 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості транспортного засобу Acura MDX, обєм двигуна 3471 куб.см., 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 124 920 грн.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину транспортного засобу Acura MDX, обєм двигуна 3471 куб.см., 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В рештізустрічного позовувідмовлено (том 2, а.с. 198-203).

Дане рішення оскаржили представники обох сторін спору.

Представник ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення частково скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з висновком суду про те, що 18282, 97 доларів США з 47760 доларів США були особистою власністю ОСОБА_1 , апелянт звертає увагу на те, що 21.05.2007 року ОСОБА_1 продав також і набуту ним в порядку приватизації земельну ділянку, а відтак вважає, що суд «мав би віднести до особистої власності ОСОБА_1 , також, як мінімум, ще 8890,40 дол. США … внесені на його рахунок і використані для купівлі спірної квартири», хоча насправді за згадану земельну ділянку ним було отримано 50000 доларів США, що ствердив в судовому засіданні в якості свідка покупець цієї земельної ділянки ОСОБА_9 . Відтак, особистою власністю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 «має бути88/100часток» згаданої квартири, а спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише 12/100 часток цієї квартири.

Вважає помилковим висновок суду про те, що автомобіль «Acura MDX», обєм двигуна 3471 куб.см., 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є придбаним під час шлюбу і є спільною власністю подружжя, оскільки такий було придбано 26.02.2013 року, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 , що стверджується рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21.07.2014 року про розірвання їхнього шлюбу.

Також вважає помилковим висновок суду про те, що матеріалами справи стверджується те, що « ОСОБА_1 відчужив частки в статутних капіталах ПП, які сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя (набуті у шлюбі з відповідачем) на підставі договорів купівлі - продажу, тому ОСОБА_2 має право на компенсацію 1/2 частки внесків, а саме до статутного капіталу Приватного підприємства "Вест- Гермет" (ідентифікаціцний код юридичної особи 34768462) у розмірі 1000 грн., приватного підприємства "АДАТ" (ідентифікаціцний код юридичної особи 33753556) у розмірі 25000 грн.», оскільки «сам по собі факт продажу частки в статутних капіталах ПП «Вест Гермет» та ПП «АДАТ» у період після розірвання шлюбу між сторонами жодним чином не підтверджує того, що внесення відповідних коштів у статутний капітал підприємств відбулось у період шлюбу», а « ОСОБА_2 не булонадано ів матеріалахсправи відсутнібудь-якідокументи,що …підтверджували бвнесення ОСОБА_1 будь-якихкоштів достатутного капіталуПП «Вест-Гермет»та ПП«АДАТ» самеу періодшлюбу» та які б «підтверджували розмірвнесків ОСОБА_1 достатутних капіталівПП «Вест-Гермет»та ПП«АДАТ». Відтак, вважає, що суд «фактично підмінив(абопереплутав)поняття внескудо статутногокапіталу …із коштами,отриманими відпродажу часткиу статутномукапіталі» (том 2, а.с. 206-214).

Представник ОСОБА_2 , покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права, також просить оскаржуване рішення частково скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що поділу між сторонами підлягали квартира АДРЕСА_5 (чотири) автомобілі та ПП «Вест Гермет» та ПП «АДАТ», засновником яких був ОСОБА_1 , оскільки «вказане майно було набуте за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя».

Вважає, що «висновки суду про визнання 1/3 квартири як особистої приватної власності ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи», оскільки розрахунок за проданий ОСОБА_1 житловий будинок здійснювався у гривнях (що стверджується договором купівлі-продажу цього будинку), а на депозитний рахунок у банку кошти, як вносилися, так і знімалися з цього рахунку (для розрахунку за придбану квартиру) у доларах США, а відтак вважає, що «відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що на рахунок були внесені особисті кошти ОСОБА_1 , отримані ним за продаж його житлового будинку».

Висновок суду про те, що автомобіль «Toyota Camry 2.4 2362, 2004 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 … не відноситься до спільного майна подружжя», оскільки «право власності на вказаний автомобіль набуто 22.07.2014 року, а шлюб між сторонами розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.07.2014 року», вважає «припущенням суду», оскільки «у рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 21.07.2014 року у справі № 466/2767/14-ц не зазначено з якого саме часу (конкретна дата) з якої фактичні шлюбні відносини припинилися».

Стверджує, що автомобіль Lexus RX 350 3456, 2007 року випуску, ОСОБА_1 відчужив без згоди на те ОСОБА_2 , а тому вважає, що суд «мав биприйняти рішенняпро стягненняз ОСОБА_1 на ( ОСОБА_2 )користь грошову компенсаціюза 1/2частину вартостіспірного автомобіляLexusRX» (том 2, а.с. 225-236).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін на підтримання доводів поданих ними апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що обидві апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

Відповідно до частини першоїстатті 36 Сімейного кодексу України(далі - СК України) шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція статей60,70 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Таким чином, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, встановивши факт набуття цього майна подружжям у період перебування в шлюбі, застосуванню підлягають положення статей60,70 СК Україниз урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно.

Визначення режиму особистої приватної власності майна одного з подружжя передбачено устатті 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але напідставі договорударування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але закошти,які належали їй, йому особисто.

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма учасниками справи, а відтак (у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає, те що:

-22.08.1998 року між сторонами даного спору ( ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ) було укладено шлюб (том 1, а.с. 9);

-28.10.2003року ОСОБА_1 отримав в дар від свого дідуся ОСОБА_7 житловий будинок у селі Звенигород Львівської області (том 1, а.с. 8, 11);

-22.06.2004 року Базарко приватизував земельну ділянку площею 0,1501 га під вищезгаданим будинком у селі Звенигород Львівської області (том 2, а.с. 58, 86-87);

-21.05.2007 року ОСОБА_1 вищезгадані житловий будинок та земельну ділянку по Договорах купівлі-продажу продав за (відповідно) 92329 грн. та 44896 грн. 51 коп., які отримав готівкою в день укладення згаданих договорів (том 1, а.с. 12; том 2, а.с. 58);

-21.05.2007року (тобто вдень укладеннявищезгаданих Договорівкупівлі-продажу) ОСОБА_1 вніс у банк (ВАТ КБ «Надра») 53000 доларів США (том 1, а.с. 19, 169);

-19.06.2007 року ОСОБА_1 зняв зі свого поточного рахунку у ВАТ КБ «Надра» 47760 доларів США (том 1, а.с. 164, 170);

-19.06.2007 року ОСОБА_11 у ВАТ КБ «Надра» по укладеному нею Кредитному договору отримала кредит в сумі 6000 доларів США для «проведення розрахунківпо договорукупівлі-продажу… квартиру АДРЕСА_1 » (том 1, а.с. 132);

-19.06.2007 року ОСОБА_8 по Договору купівлі-продажу купила спірну квартиру за 274200 грн., «що еквівалентно54297,03… доларівСША (заофіційним курсомНаціонального банкуУкраїни надень укладеннядоговору 1долар США=5,05гривень)» (том 1, а.с. 16).

На твердження ОСОБА_2 , 53000 доларів США (х 5,05 = 267650 грн.), внесених ОСОБА_1 21.05.2007 року на поточний рахунок у ВАТ КБ «Надра», «є спільними коштами подружжя».

В той же час, як вбачається з наявної у матеріалах справи інформації з Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, за період по лютий 2007 року максимальний місячний дохід ОСОБА_12 становив 4215 грн. 01 коп., які підлягали оподаткуванню у розмірі 613 грн. 66 коп.:

4215, 01 613, 66 = 3601 грн. 35 коп.

Інших доказів про доходи молодої сім`ї ОСОБА_13 (обоє мали по 27 років і на утриманні малолітню дитину) станом на час внесення 53000 доларів США на поточний рахунок у ВАТ КБ «Надра» (21.05.2007 року) ОСОБА_2 до суду подано не було і матеріали справи таких не містять.

За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що кошти, отримані ОСОБА_1 21.05.2007року від продажу належних саме йому на праві приватної власності житлового будинку та земельної ділянки, є складовими коштів внесених ним в цейже день(21.05.2007року) на його поточний рахунок у ВАТ КБ «Надра» і такі були використані у подальшому (а саме 19.06.2007 року) для придбання ОСОБА_12 спірної квартири. Відтак, відступ суду першої інстанції від рівності розміру часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірній квартирі є обґрунтованим і доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 висновків суду в цій частині не спростовують.

Судами також встановлено та стверджується матеріалами справи те, що:

-22.03.2021 року судом уданій справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнанняправа власностіна майнота поділмайна подружжябуло ухваленозаочне рішення,яким згаданийпозов булозадоволено лише частково, а саме: визнано об`єктомправа особистоїприватної власності ОСОБА_1 1/3ідеальну часткуспірної квартири,а 2/3частки цієїквартири визнанооб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ,і (вкінцевому підсумку)визнано за ОСОБА_1 право власностіна 2/3частки спірноїквартири(том 1, а.с. 86-89);

-ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги (в порушення вимоги, яка містяться у частині 2 статті 83 ЦПК України) не обґрунтовував Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2007 року і цей Договір … був поданий ним до суду лише 12.05.2022року вже після скасування вищезгаданого заочного рішення та подання ОСОБА_2 до суду зустрічного позову;

- ОСОБА_1 вищезгаданого заочного рішення не оскаржував, а відтак є всі підстави для висновку про те, що він погодився з висновками суду, наведеними у цьому рішенні, про що свідчить (зокрема) наступне:

-22.11.2021року ОСОБА_1 присуджених йомузаочним рішенням2/3частки спірноїквартири подарувавсвоїй матері, ОСОБА_6 (том2,а.с.125-126):цей Договірдарування 2/3часток квартириніким неоскаржувався іне скасовувався;сам ОСОБА_1 не ініціюваврозірвання цьогодоговору іна данийчас вінє чинним,а ОСОБА_6 залишається власницеюцих 2/3часток спірноїквартири.

За вищенаведених обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновків суду в частині визначення розміру часток колишнього подружжя у спірній квартирі також до уваги прийматися не можуть.

Так само, не можуть прийматися доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно помилковості висновків суду про те, що автомобіль «Acura MDX», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є придбаним під час шлюбу і є спільною власністю подружжя: з посиланням на те, що такий було придбано 26.02.2013 року, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2 , що стверджується рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21.07.2014 року про розірвання їхнього шлюбу, оскільки (як вбачається з описової частини цього рішення суду) пояснення про те, що «вони (сторонипо справі)більше одногороку непідтримують подружніхвідносин» ОСОБА_8 були данимив судовомузасіданні 21.07.2014року (а не містились у поданому до суду 30.04.2014 року позові; том 1, а.с. 10).

21липня 2014року мінус1(один)рік =липень 2013року,що значнопізніше від26.02.2013року дати придбаннявищезгаданогоавтомобіля «Acura MDX».

Зустрічний позов ОСОБА_2 містить позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку внесків ОСОБА_1 до статутного капіталу Приватного підприємства "Вест- Гермет" (ідентифікаційний код юридичної особи 34768462) у розмірі 1000 грн. та до статутного капіталу Приватного підприємства "АДАТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 33753556) у розмірі 25 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, наведені суми (1000 грн. та 25000 грн.) ОСОБА_2 взяті з Договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі згаданих приватних підприємств (копії яких були витребувані судом), згідно яких саме ОСОБА_1 продав частки у статутному капіталі цих підприємств у розмірі 100 % статутного капіталу за (відповідно) 50000 грн. та 2000 грн. (том 2, а.с. 32-35).

Стверджуючи у апеляційній скарзі про те, що «сам по собі факт продажу частки в статутних капіталах ПП «Вест Гермет» та ПП «АДАТ» у період після розірвання шлюбу між сторонами жодним чином не підтверджує того, що внесення відповідних коштів у статутний капітал підприємств відбулось у період шлюбу», а також те, що « ОСОБА_2 не булонадано ів матеріалахсправи відсутнібудь-якідокументи,що …підтверджували бвнесення ОСОБА_1 будь-якихкоштів достатутного капіталуПП «Вест-Гермет»та ПП«АДАТ» самеу періодшлюбу» та які б «підтверджували розмір внесків ОСОБА_1 до статутних капіталів ПП «Вест-Гермет» та ПП «АДАТ», ОСОБА_1 (як засновник згаданих ПП) не зазначає,коли самевідбулось «внесення відповідних коштів у статутний капітал підприємств».

Так само, як не зазначає конкретний «розмір внесків ОСОБА_1 до статутних капіталів ПП «Вест-Гермет» та ПП «АДАТ».

А виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12 та 13 ЦПК України), саме ОСОБА_1 (оспорюючи розмір внесків до статутного капіталу приватних підприємств), мав би (якзасновник цихпідприємств,продавець частоку їхньомустатутному капіталі,сторона посправі таапелянт) належнимита допустимимидоказами довестив якийсаме часвідбулось «внесеннявідповідних коштіву статутнийкапітал підприємств» та у якому саме розмірі, чого ним зроблено не було, а тому доводи апеляційної скарги його представника, які лише ставлять під сумнів (однак ажніяк неспростовують) висновки суду в частині розміру внесків ОСОБА_1 до статутних капіталів приватних підприємств, також до уваги прийматися не можуть.

Як вже зазначалося вище, в описовій частині рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21.07.2014року про розірвання шлюбу між сторонами даного спору міститься посилання на те, що в судовому засіданні позивачка ОСОБА_8 сама «додатково пояснила,що вони(сторонипо справі)більше одногороку непідтримують подружніхвідносин.Вказала,що вонашість місяцівперебуває уфактичних шлюбнихвідносинах зіншим чоловіком» (том 1, а.с. 10).

21 липня 2014 року мінус 1 (один) рік = липень 2013 року.

ОСОБА_5 у поданому нею до суду зустрічному позові датою придбання автомобіля «Toyota Camry 2.4 2362», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , зазначає 22.07.2014 року, а автомобіля «Lexus RX 350 3456», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , - 06.06.2014року (том 1, а.с. 176).

Тобто, обидва вищезгаданих автомобіля ОСОБА_1 були придбаними вже після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_5 , а один з них («Toyota Camry 2.4 2362») навіть після ухвалення 21 липня 2014 року судом рішення про розірвання їхнього шлюбу.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно неправомірності висновків суду про те, що вищезгадані автомобілі «Toyota Camry 2.4 2362» та «Lexus RX 350 3456» не відносяться до спільного майна подружжя, також до уваги прийматися не можуть.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційні скарги представників сторін на нього, доводи яких не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , та апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 15 лютого 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.