Рішення

від 05.02.2024 по справі 689/1249/22

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1249/22

Провадження № 2/689/25/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2024 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Мазурчака В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Войт Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування,

встановив:

1. Стислий виклад позиції Позивача

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач, Орендодавець) звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія», Відповідач, Орендар) та просив розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500013, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008; усунути йому перешкоди у користуванні та володінні належною йому на праві приватної власності ділянкою та повернути її з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія» (т.1 а.с. 1-14, 137-150, т.2 а.с.70-73, т.3 а.с. 98-106).

Позов мотивував тим, що у порядку спадкування набув право приватної власності на земельну ділянку. Про існування спірного договору оренди між попереднім власником ОСОБА_4 та СФГ «Віталія» від 30 січня 2007 року йому не було відомо. Зазначив, що бажає самостійно користуватись та володіти своєю ділянкою. Спірний договір містить пункт 36, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору.

2. Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач заперечував проти позову з підстав: 30 січня 2007 р між СФГ «Віталія» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років; попри це 19 жовтня 2018 року між ПП «ГВМ-Агро» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди цієї ж ділянки, речове право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; до укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» та передачі йому ділянки ОСОБА_2 отримував орендну плату від СФГ «Віталія», що підтверджується відомостями про видачу зерна в рахунок орендної плати орендодавцям СФГ «Віталія» за 2007 р., 2010 р., та 2011 р.; після укладання договору з ПП «ГВМ-Агро» ділянка позивача перебуває у користуванні ПП «ГВМ-Агро», а тому вимога до СФГ «Віталія» про повернення безпідставна, її слід пред`являти до ПП «ГВМ-Агро»; позивач намагається захистити своє право користування, однак СФГ «Віталія» на даний час не користується ділянкою.

У відповідності до пунктів 32-36 договору від 30 січня 2007 року його виконання в частині розірвання здійснюється виключно за згодою сторін. Звертає увагу на висновки п.6.31 та 6.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2020 року у справі №920/418/19. З посиланням на статті 256, 257, 260-262, 267 ЦК України просив застосувати позовну давність три роки як підставу для відмови у позові (т.3 а.с. 1-5, т.3 а.с. 155-156, т.3 а.с. 169).

3. Процесуальні дії та рішення у справі

ОСОБА_1 звернувся до суду разом з іншими позивачами із спільним позовом до СФГ «Віталія» у липні 2022 року (т.1 а.с. 1-14).

Ухвалою від 28 липня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі (суддя Кульбаба А.В. ) (т.1 а.с. 164).

Ухвалою від 21 березня 2023 року заяву про відвід судді Кульбаби А.В. задоволено (т.2 а.с. 96-98).

Ухвалою від 23 березня 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу (суддя Шевчик О.М.) (т.2 а.с. 101).

Ухвалою від 09 травня 2023 року заяву про самовідвід судді Шевчик О.М. задоволено (т.2 а.с. 165).

Ухвалою від 17 травня 2023 року прийнято до провадження справу за спільним позовом ОСОБА_1 до відповідача, призначено підготовче судове засідання загального позовного провадження (т.2 а.с.178, 179).

Ухвалою від 07 вересня 2023 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву, призначено у справі підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, встановлено відповідачу СФГ «Віталія» строк для подання до суду відзиву (а.с. т.3 а.с. 148-149).

Ухвалою від 05 жовтня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (т.3 а.с. 159-160).

4. Рішення щодо позову

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, як окремо так і взаємний їх зв`язок, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з підстав.

5. Фактичні обставини, встановлені судом

Громадянин України ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 3,02 га, кадастровий номер 6825889600:02:005:0008, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Хмельницька обл., Ярмолинецький р., с/рада Ясенівська.

Ця обставина підтверджена відомостями договору оренди, що містять посилання на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Р2 №883067, та сторонами визнається (т.1 а.с. 115-116).

Він уклав договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року з орендарем Селянським (фермерським) господарством «Віталія». Договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500013 (т.1 а.с. 115-116, т.3 а.с. 132-136).

Предметом договору є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008. Договір укладено на 49 років (пункти 1 та 7 договору).

Серед інших умов сторони погодили пункт 36 договору, відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки від 30 січня 2007 року ОСОБА_2 здав, а голова СФГ «Віталія» ОСОБА_5 прийняла спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 117).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 березня 2015 року (т.3 а.с.75).

22 квітня 2015 року зареєстрована спадкова справа №57369866 після його смерті, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.3 а.с. 189).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 березня 2017 року, що посвідчене приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Павлик Н.П., ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008. Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Динько Г.А. 29 серпня 2012 року (т.3 а.с. 188).

Відповідно до копії вимоги від 19 травня 2023 року, адресованої СФГ «Віталія», новий власник земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі пункту 36 договору оренди земельної ділянки висловив бажання розірвати (припинити) даний договір. Дана вимога направлена на дві адреси Відповідача що підтверджується описами вкладення у цінний лист та накладними (т.2 а.с. 219-220, т.3 а.с. 107-108).

6. Зміст спірних правовідносин

Предметом спору є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, стосовно якої він просить прийняти судове рішення, а сам, Позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки; усунути йому перешкоди у користуванні та володінні належною йому на праві приватної власності ділянкою та повернути йому дану спірну земельну ділянку з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія».

7. Оцінка судом аргументів учасників справи, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 3 ЦК України визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

Згідно статті 13 Закону №161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Закону №161-ХІV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

Договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

У разі зміни особи орендаря чи орендодавця договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами.

Умовами договору оренди землі сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору (пункт 36).

Отже, наявні підстави для розірвання договору оренди землі. Позивач просить розірвати договір не у зв`язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв`язку із настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Поведінка позивача ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди є послідовною, добросовісною та не є суперечливою. Так, право орендодавця вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 36 виникло при зміні власника орендованої земельної ділянки. Після набуття права власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 не висловлював бажання та не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір продовжити дію договору оренди. У травні 2023 року він звернувся до Відповідача із заявою на підставі п.36 договору оренди про його розірвання (припинення).

Висновок суду про обґрунтованість вимог Позивача про розірвання договору оренди не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19 про те, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

У справі № 920/418/19 суди встановили, що на земельній ділянці, договір оренди якої просив розірвати орендодавець (Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області), розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать орендарю ТОВ «Рітейл Девелопмент» та, укладаючи договір оренди, вказане товариство мало на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірні очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використання. Саме на вказані обставини Велика Палата Верховного Суду вказала як на істотні при вирішенні питання розірвання договору оренди землі в справі № 920/418/19 (тотожна думка див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №375/278/20).

Відповідачу передана в оренду земельна ділянка, на якій відсутнє будь-яке нерухоме майно. Судом не було встановлено істотних обставин для незастосування погоджених сторонами в договорі оренди підстав його розірвання.

Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що відсутні докази користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 40 та 43) цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

Таким доказам є факт наявності зареєстрованого договору оренди земельної ділянки. Реєстрація проведена за нормами земельного законодавства, що були чинними до 1 січня 2013 року (спірний договір зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 червня 2007 року за №040776500130).

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено засади державної реєстрації прав. Так, відповідно до частини третьої статті 3 цього закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, сама по собі наявність зареєстрованого у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, в силу закону підтверджує право Відповідача користування цією ділянкою. Більше того, Відповідач стверджував, що періодично нею користувався, за що платив орендну плату і за змістом своїх заперечень претендує далі користуватись цією ділянкою.

Судовому захисту підлягає як право так і законний інтерес (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України) порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб (стаття 3, пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

ОСОБА_1 має право самостійно розпоряджатись своєю земельною ділянкою (користуватись самостійно, передавати в оренду, вільно обирати орендаря, передати в іпотеку тощо). Наявність зареєстрованого договору порушує це право. За цих обставин право власності Позивача підлягає захисту.

Редакція пункту 36 оспорюваного договору оренди є самостійною підставою для припинення договору у спосіб розірвання. Реалізація цього пункту сторонами не поставлена у залежність від інших пунктів розділу договору «Зміна умов договору і припинення його дії». Суд вважає, що Сторони визначили у цьому пункті право на розірвання і його підставу. Однак, не зафіксували право на розірвання саме в односторонньому порядку за цієї підстави.

У зв`язку з цим у спірних фактичних правовідносинах розірвання договору відбувається не в односторонньому порядку (наприклад, автоматично, чи після повідомлення однієї стороною іншу), а саме в судовому порядку.

У цьому пункті Сторони договору фактично передбачили два запобіжники:

1) право нового власника земельної ділянки не продовжувати орендні правовідносини із попереднім орендарем;

2) суд як незалежний арбітр, а не Сторони, має оцінити (кваліфікувати її наявність) підставу розірвання. Судове рішення є підставою для розірвання (припиняє правовідносини, визначає час їх припинення), а не одностороннє волевиявлення однієї із сторін.

Водночас, Позивачем частково невірно ідентифіковано спосіб захисту його права. Так, Позивач кваліфікував свій позов як віндикаційний (керується статтями 387 та 388 ЦК України) та водночас як негаторний (на підставі статті 391 ЦК України).

Вони є взаємовиключними способами захисту прав (перший віндикаційний позов у порядку статтей 387 та 388 ЦК України подається неволодіючим (тим, що втратив титул права власності) власником об`єкта нерухомого майна до володіючого невласника (до того, хто незаконно заволодів титулом власника), а другий негаторний на підставі статті 391 ЦК України подається володіючим (титульним) власником про припинення триваючого порушення фактичним володільцем та користувачем).

Обидва ці способи та означені норми не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та є зайвими, оскільки:

- титул власника Позивач не втрачав, а Відповідач його не набував (не оформляв), що виключає віндикаційний позов;

- характерною особливістю негаторного позову є відсутність договірних чи інших зобов`язальних правовідносин у позивача-власника та правопорушника-відповідача (див.: п.89-92 висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі №922/3166/20 та п.94 цієї ж постанови, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про те, що позовна вимога про розірвання договору оренди землі є негаторний позовом).

У зв`язку з тим, що спір виник щодо розірвання договору оренди, то право власника суд захищає за допомогою зобов`язально-правового способу розірвання договору.

Цей спосіб є самодостатнім та ефективним.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Отже, наслідком судового рішення про розірвання договору є обов`язок Відповідача (орендаря) повернути земельну ділянку Позивачу (Орендодавцю). Обов`язок визначено законом, а тому відсутня потреба (доцільність) його дублювання у рішенні суду. Крім того, Відповідач має право повернути Позивачу земельну ділянку раніше - до набрання рішенням законної сили.

Інші доводи Відповідача не впливають на висновки суду, оскільки вони стосуються попереднього власника ОСОБА_2 та виконання ним спірного договору, тобто обставин, що існували до виникнення підстави позову (зміна власника) про розірвання договору. ОСОБА_2 не є учасником спірних матеріальних правовідносин.

Щодо строку позовної давності

Суд відмовляє у задоволенні заяви представника Відповідача адвоката Луценка Р.О. про застосування позовної давності як самостійної підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору з підстав.

Представник просив застосувати позовну давність до вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та відмовити у позові. Зазначив, що договір було укладено 30 січня 2007 року. Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Послався на частину першу статті 257 , частину четверту статті 267 та частину третю статті 267 ЦК України. Будь-яких інших мотивів у заяві не було зазначено.

З означених у заяві підстав вона є необґрунтованою. Фактично Відповідач відраховує початок перебігу загального трирічного строку позовної давності від дати укладання договору, тобто від 30 січня 2007 року. Договір укладено ОСОБА_2 , а позов пред`явлено ОСОБА_1 . Останній не був стороною договору від 30 січня 2007 року. Крім того, підставою позову є перехід права власності на спірну земельну ділянку, а тому саме у момент набуття права власності ОСОБА_1 став учасником спірних правовідносин. У зв`язку з цим у контексті клопотання слід було обґрунтувати чи довідався і чи міг довідатися ОСОБА_1 (знав чи міг знати) про існування спірного договору оренди земельної ділянки на момент набуття ним права власності; і відповідно чи пропустив він три роки до моменту звернення до суду, тобто до 8 липня 2022 року. Однак, щодо цих обставин доводи Відповідача у його клопотанні відсутні.

Позивач щодо пропуску строку позовної давності заперечував у своїй заяві з підстав. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2 . Відкрилася спадщина, яку він прийняв. Своє право власності посвідчив 27 березня 2017 року. Ні він особисто, ні його дід про існування договору оренди від 30 січня 2007 року не знали. Він дізнався про існування договору 11 травня 2021 року, після того як мешканці його села Ясенівка учасники справи ознайомилися з метеріалами цивільної справи №689/326/21, провадження у якій було відкрито ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2021 року. В межах трьох років він звернувся до суду з позовом. Крім того, трирічний строк позовної давності зупинено у зв`язку з веденням карантину, а згодом у зв`язку з введенням воєнного стану. Просив визнати поважним та поновити пропущений строк позовної давності.

Судом так оцінено доводи Позивача:

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 березня 2015 року (т.3 а.с.75).

22 квітня 2015 року зареєстрована спадкова справа №57369866 після його смерті.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 березня 2017 року, що посвідчене приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Павлик Н.П., ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 спірну земельну ділянку.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником із часу відкриття. Відсутність реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно зумовлює обмеження тільки у праві розпорядження ним (постанова Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19).

Отже, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку 17 березня 2015 року.

Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для з`ясування моменту початку перебігу строку позовної давності суду слід було встановити:

1) Чи знав на момент 17 березня 2015 року ОСОБА_1 про існування договору оренди від 30 січня 2007 року між орендодавцем його дідусем ОСОБА_2 та орендарем СФГ «Віталія»? Коли він про це довідався?

2) Чи міг він довідатись про договір і коли ?

Як уже вказано вище Відповідач своїх доводів щодо даних питань не навів.

Доводи Позивача про те, що він вперше дізнався про існування договору 11 травня 2021 року, тобто з матеріалів цивільної справи №689/326/21 Ярмолинецького районного суду Хмельницької області підтвердженні документально.

Зокрема, Позивач зазначив у позові про те, що ухвалою суду від 23 квітня 2021 року у справі №689/326/21 відкрито провадження у цивільній справі за позовом СФГ «Віталія» до Приватного підприємства «ГВМ-Агро», треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , Державний реєстратор Комунального підприємства «Чемеровецьке бюро нерухомості» Хмельницької області Козловець Леся Миколаївна, Державний реєстратор Комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Хмельницької області Денисюк Тетяна Іванівна, Державний реєстратор Шарівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Бачинська Олександра Василівна про скасування записів про право оренди земельних ділянок.

Крім цього, до свого позову ОСОБА_1 долучив копії з матеріалів справи №689/326/21: позовну заяву СФГ «Віталія» у тому числі до нього, ОСОБА_1 , від 22 лютого 2021 року; спірний договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року та акт про передачу та прийом земельної ділянки (т.1 а.с. 28-41, 115-117).

Таким чином, ОСОБА_1 дізнався про існування договору оренди 11 травня 2021 року. З цієї дати три роки ще не минуло.

Суд встановлено таке:

1) За наслідками оформлення права власності ОСОБА_1 нотаріусом Павлик Н.П. у реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди не було виявлено (т.3 а.с. 116-119); Отже, від нотаріуса він про це не міг дізнатися.

2) ОСОБА_1 спірну земельну ділянку передав в оренду ПП «ГВМ-Агро» згідно договору від 19 жовтня 2018 року. При цьому реєстрацію речового права здійснила державний реєстратор Шарівської сільської ради Бачинська О.В. Яка теж не виявила права оренди за спірним договором оренди і відповідно не внесла відомості про нього до ДРРПНМ (т.3 а.с. 116-119).

3) У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до цього часу відсутні будь-які відомості про спірний договір (т.3 а.с. 116-119).

4) У матеріалах справи наявний лист в.о. начальника Відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі від 22 вересня 2016 року за №221-99.7-2662/0/28-16 на ім`я реєстратора Козловець Л.М., з якого вбачається, що відділом не виявлено відомостей про реєстрацію договору оренди на ім`я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008, площею 3,02 га. (т.2 а.с. 31). Це свідчить про те, що якби ОСОБА_1 самостійно звернувся до Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі, то теж міг би отримати аналогічну відповідь.

5) За наслідками витребування оригіналу договору, у тому числі в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області, одержано відповіді Відділу надання адміністративних послуг Ярмолинецької селищної ради, СФГ «Віталія», Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про відсутність останнього (ухвала суду від 29 червня 2023 року т.3 а.с. 87-92, 96, 113, 130, 131). Таким чином, суду не вдалось витребувати оригінал договору чи його копію з відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та від Відповідача.

Враховуючи означені обставини у сукупності, відсутність будь-яких протилежних доводів та доказів зі сторони Відповідача, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно не міг довідатися про існування спірного договору раніше за дату, яку він зазначив.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СФГ «Віталія» 8 липня 2022 року, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції (т.1 а.с. 1). Вимогу про розірвання договору оренди пред`явив 20 липня 2023 року (т.3 а.с. 98-106).

Загальний трирічний строк позовної давності Позивачем не був пропущений.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).

Суд стягує з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України, які він сплатив 9 вересня 2023 року на виконання вимог ухвали від 11 серпня 2023 року за позовну вимогу про розірвання договору (т.3 а.с. 123-, 124, 139).

Судом задоволено лише позовну вимогу про розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (Розміри ставок судового збору) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривень. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 1073,6 грн з розрахунку добутку чисел 2684 та 0,4.

На основі викладеного та керуючись статтями 258, 264 та 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500013, предметом якого є строкове оплатне користування земельною ділянкою площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на користь ОСОБА_1 судові витрати судовий збір у сумі 1073,6 гривень України.

Учасники справи,а такожособи,які небрали участіу справі,якщо судвирішив питанняпро їхніправа,свободи,інтереси та(або)обов`язки,мають правооскаржити вапеляційному порядкурішення судуповністю абочастково.Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення доХмельницького апеляційногосуду.Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручене удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://ym.km.court.gov.ua/sud2221/, а інформацію про зміст судових рішень у справі - за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

2. Відповідач Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (Код ЄДРПОУ 30919703, 02002, м. Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 21, офіс 83, 29008, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Олега Ольжича, будинок 16, квартира 35)

Повне рішення складено 15 лютого 2024 року.

Суддя В. Мазурчак