Постанова

від 03.12.2024 по справі 689/1249/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 689/1249/22

провадження № 61-9688св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Селянського (фермерського) господарства «Віталія» - ОСОБА_8 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року в складі судді Мазурчака В. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року в складі колегії суддів Ярмолюка О. І., П`єнти І. В., Янчук Т. О.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння і користування та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі - СФГ «Віталія») про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

06 червня 2023 року ухвалами Ярмолинецького районного суду Хмельницької області позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виділені в самостійні провадження.

У липні 2023 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, зазначивши, що за умовами договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року його спадкодавець ОСОБА_7 передав СФГ «Віталія» в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0222 га (кадастровий номер 6825889600:02:005:0008), розташовану на території колишньої Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка). Пунктом 36 цього договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, у зв`язку з чим він успадкував земельну ділянку. Після набуття права власності на земельну ділянку повідомив СФГ «Віталія» про свій намір самостійно обробляти земельну ділянку та висунув відповідачу вимогу про розірвання договору оренди землі, але не отримав відповіді на своє звернення.

ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 і СФГ «Віталія»; усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою; повернути йому земельну ділянку з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія» на підставі вказаного договору оренди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

05 лютого 2024 року рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки б/н від 30 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та СФГ «Віталія», що зареєстрований у Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500013, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 травня 2024 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу СФГ «Віталія» залишено без задоволення, рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду). Згідно з частиною п`ятою статті 32 Закону про оренду перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (зокрема в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами. Умовами договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_7 і СФГ «Віталія», визначено, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки є підставою для розірвання договору (пункт 36). Оскільки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 березня 2017 року право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , який не виявив бажання продовжувати з СФГ «Віталія» договірні відносини та повідомив відповідача про припинення договору, виникла підстава для розірвання договору оренди землі.

У справі відсутні докази щодо суперечливої та недобросовісної поведінки ОСОБА_1 , а тому підстави для застосування судом принципу заборони суперечливої поведінки відсутні.

Твердження СФГ «Віталія» про сплив позовної давності за вимогами ОСОБА_1 не відповідають закону. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку 17 березня 2015 року (з часу відкриття спадщини), водночас у справі відсутні докази про його обізнаність до 2022 року про укладення ОСОБА_7 і СФГ «Віталія» договору оренди земельної ділянки. Саме з 2022 року ОСОБА_1 довідався про порушення свого права, у зв`язку з чим у нього виникло право на позов. ОСОБА_1 пред`явив позов 08 липня 2022 року. Оскільки ОСОБА_1 пред`явив позов до закінчення загальної позовної давності, то строк його звернення до суду не пропущено.

Оскільки ОСОБА_1 під час проведення підготовчого засідання доповнив свої первісні вимоги про усунення перешкод і повернення земельної ділянки вимогою про розірвання договору оренди землі, тобто ним не змінювався одночасно предмет і підстави позову, твердження СФГ «Віталія» про порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

08 липня 2024 року керівник СФГ «Віталія» - ОСОБА_8 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року, в якій просить їх в частині задоволення вимоги про розірвання договору скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки не переглядалося в апеляційному порядку, тому в цій частині позову справа не є предметом касаційного перегляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позов у первинній редакції не містив вимоги про розірвання договору та не був обґрунтований зміною власника земельної ділянки. ОСОБА_1 змінив предмет та підставу позову одночасно, що не допускається, тому позов необхідно було залишити без розгляду. Суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 19 листопада 2020 року в справі № 638/5172/17, від 18 травня 2022 року в справі № 570/5639/16-ц, від 25 серпня 2022 року в справі № 757/31785/19-ц, від 12 жовтня 2022 року в справі № 723/1233/17, від 15 вересня 2023 року в справі № 161/7449/22, від 10 квітня 2024 року в справі № 754/12484/20, від 27 листопада 2023 року в справі № 603/761/19.

Також суди не врахували правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19, про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам собою безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама собою не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

ОСОБА_1 діяв недобросовісно, його попередня поведінка щодо передачі землі в оренду іншій особі, зміни предмета й підстав позову суперечить теперішній поведінці.

ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку 27 березня 2017 року, а з позовом про розірвання договору оренди землі звернувся 20 липня 2023 року, тобто з пропуском строку давності.

Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до суду в межах позовної давності з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав. Постанови Верховного Суду, на які посилається заявник, стосуються відмінних від цієї справи обставин. СФГ «Віталія» не здійснювало обробіток землі, тому він не міг дізнатися про наявність договору оренди. Не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами за збереження первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_7 був власником спірної земельної ділянки.

30 січня 2007 року ОСОБА_7 і СФГ «Віталія» уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_7 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку в платне користування строком на 49 років, а товариство зобов`язалося сплачувати ОСОБА_7 орендну плату в грошовій та натуральній формі в розмірі: зерно - 300-500 кг за собівартістю, яка складається на момент розрахунків з орендодавцем; солома, оранка одного городу - щорічно до 30 грудня поточного року. Того ж дня Ярмолинецький районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував указаний договір у Державному реєстрі земель за № 040776500013.

Згідно з пунктом 34 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договору оренди земельної ділянки визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 березня 2017 року, виданим приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Павлик Н. П. (зареєстровано в реєстрі за № 193), ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку після смерті ОСОБА_7 .

19 травня 2023 року ОСОБА_1 повідомив СФГ «Віталія» про розірвання раніше укладеного із ОСОБА_7 договору оренди земельної ділянки у зв`язку з переходом права власності на цю ділянку до нього та наміром обробляти землю самостійно.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону про оренду відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом (далі - ЗК) України, Цивільним кодексом (далі - ЦК) України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1 Закону про оренду, яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до статті 13 Закону про оренду договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору

(пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону про оренду передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землів односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом 36 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

У цій справі умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначені підстави для такого розірвання. Положення пункту 36 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

У пункті 36 спірного договору оренди земельної ділянки відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону про оренду цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи.

Позивач є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону, відповідачем належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, суди обґрунтовано виснували про те, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню, оскільки до ОСОБА_1 як нового власника перейшло право власності на передану в оренду СФГ «Віталія» земельну ділянку та він вимагає його розірвання у зв`язку з наміром самостійно обробляти земельну ділянку.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом

в постановах: від 21 червня 2018 року в справі № 624/210/17 (провадження

№ 61-1812св17), від 08 квітня 2019 року в справі № 624/99/17-ц (провадження

№ 61-31457св18), від 16 жовтня 2019 року в справі № 624/678/16-ц (провадження № 61-21989св18), від 10 лютого 2022 року в справі № 550/1061/19-ц (провадження № 61-566св21), від 09 жовтня 2024 року в справі № 689/1478/23 (провадження № 61-7745св24).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 920/418/19 (провадження № 12-38гс20), в якій зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам собою безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди, є безпідставними, адже в справі № 920/418/19 суди з`ясували, що на орендованій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать орендареві на праві приватної власності.

У цій справі таких обставин не встановлено, натомість сторони спірного договору оренди землі в пункті 36 передбачили можливість розірвання договору в разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а СФГ «Віталія» відмовляється в добровільному порядку виконати вимоги нового власника, тому виникла підстава для розірвання договору.

Касаційна скарга мотивована також тим, що позов у первинній редакції не містив вимоги про розірвання договору та не був обґрунтований зміною власника земельної ділянки. ОСОБА_1 змінив предмет та підставу позову одночасно, що не допускається, тому позов необхідно було залишити без розгляду. Суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 916/1764/17, від 19 листопада 2020 року в справі № 638/5172/17, від 18 травня 2022 року в справі № 570/5639/16-ц, від 25 серпня 2022 року в справі № 757/31785/19-ц, від 12 жовтня 2022 року в справі № 723/1233/17, від 15 вересня 2023 року в справі № 161/7449/22, від 10 квітня 2024 року в справі № 754/12484/20, від 27 листопада 2023 року в справі № 603/761/19.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У наведених вище постановах Верховного Суду зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які сукупно дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

ОСОБА_1 під час проведення підготовчого засідання доповнив свої первісні вимоги про усунення перешкод і повернення земельної ділянки вимогою про розірвання договору оренди землі та доповнив позов новими обставинами зі збереженням первісних (про розірвання договору оренди на підставі пункту 36 вказано й у первісній редакції позову), що не може свідчити про зміну підстав позову.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для залишення уточненої позовної заяви без розгляду.

Стосовно доводів касаційної скарги про недобросовісність ОСОБА_1 необхідно зазначити таке.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суперечливої поведінки ОСОБА_1 Верховний Суд не встановив, адже позивач вчиняє послідовні дії щодо захисту права на успадковану земельну ділянку, спрямовані на припинення відносин оренди з СФГ «Віталія».

Відсутні також підстави для висновку щодо пропуску позивачем позовної давності.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку 27 березня 2017 року, а з позовом про розірвання договору оренди землі звернувся 20 липня 2023 року, тобто з пропуском строку давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини їх порушення.

Зміст наведених у частині першій статті 261 ЦК України термінів, зокрема «довідався» та «міг довідатися», свідчить про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Доведенню позивачем підлягає також той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, які є підставами її вимог і заперечень.

Отже, перебіг позовної давності в справі починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права.

Встановивши, що ОСОБА_1 довідався про порушення права на успадковану земельну ділянку в 2022 році та відразу звернувся за захистом цього права, що СФГ «Віталія» не спростувало такі обставини та не підтвердило факт обробітку землі товариством у спірний період, а тому позивач не міг дізнатися про наявність договору оренди раніше, суди правильно застосували частину першу статті 261 ЦК України й обґрунтовано відмовили відповідачу в застосуванні наслідків спливу строку давності до вимог позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами не вбачає.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, оцінка яких надана судами попередніх інстанцій як судами факту, а суд касаційної інстанції як суд права позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку.

Інші доводи касаційної скарги на правильність рішень судів не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Селянського (фермерського) господарства «Віталія» - ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року в частині вирішення вимог про розірвання договору оренди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська