Постанова

від 30.05.2024 по справі 689/1249/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1249/22

Провадження № 22-ц/4820/919/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» про розірвання договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні та володінні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Віталія» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5лютого 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і процесуальні дії суду

У липні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі СФГ «Віталія») про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Ухвалами від 6 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 виділені в самостійне провадження.

У липні 2023 року ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, зазначивши, що за умовами договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року ОСОБА_7 передав СФë³талія» в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0222 га (кадастровий номер 6825889600:02:005:0008), яка розташована на території колишньої Ясенівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі земельна ділянка).

Пунктом 36 цього договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, у зв`язку з чим позивач успадкував земельну ділянку. Після набуття права власності на земельну ділянку позивач повідомив СФГ «Віталія» про свій намір самостійно обробляти земельну ділянку та висунув відповідачу вимогу про розірвання договору оренди землі, але до цього часу він не отримав відповіді на своє звернення.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:

розірвати договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, що укладений між ОСОБА_7 і СФГ «Віталія»;

усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою;

повернути йому земельну ділянку з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія» на підставі вказаного договору оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Розірвано договіроренди земельноїділянки б/нвід 30січня 2007року,укладений між ОСОБА_7 та СФë³талія»,що зареєстрованийу Ярмолинецькому відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 січня 2007 року за №040776500013, предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою площею 3,02 га з кадастровим номером 6825889600:02:005:0008.

В частині решти вимог у позові відмовлено.

Стягнуто з СФГ «Віталія» на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору.

Суд керувався тим, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до ОСОБА_1 є підставою для розірвання раніше укладеного між ОСОБА_7 і СФГ «Віталія» договору оренди землі. Поведінка ОСОБА_1 щодо розірвання цього договору є добросовісною, а позовна давність у спірних правовідносинах не сплила. Водночас ОСОБА_1 обрав неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права в часині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі СФГ «Віталія» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про розірвання договору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що СФГ «Віталія» виконувало зобов`язання за укладеним із ОСОБА_7 договором оренди землі та не порушувало прав ОСОБА_1 як нового власника земельної ділянки. Водночас ОСОБА_1 створює відповідачу перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, його дії щодо розірвання договору оренди землі є суперечливими та недобросовісними, а позовна давність за позовом ОСОБА_1 сплила. Суд першої інстанції не застосував чинні норми законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд неправомірно розглянув вимоги ОСОБА_1 після одночасної зміни ним підстав і предмету позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, указавши на його законність та обґрунтованість.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

СФГ «Віталія» не оскаржує рішення суду в частині відмови в позові про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_7 був власником земельної ділянки.

30 січня 2007 року ОСОБА_7 і СФГ «Віталія» уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_7 передав СФГ «Віталія» земельну ділянку у платне користування строком на 49 років, а те, у свою чергу, зобов`язалося сплачувати ОСОБА_7 орендну платуу грошовійта натуральнійформі,у розмірі:зерно 300-500кг пособівартості,яка складаєтьсяна моментрозрахунків зорендодавцем;солома,оранка одногогороду -щорічно до30грудня поточногороку. Тогож дняЯрмолинецький районний відділ Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» зареєстрував указаний договір у Державному реєстрі земель за №040776500013.

Згідно пункту 34 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договору оренди земельної ділянки визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 березня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Павлик Н.П. (зареєстровано в реєстрі за №193), ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку після смерті ОСОБА_7 .

19 травня 2023 року ОСОБА_1 повідомив СФГ «Віталія» про розірвання раніше укладеного із ОСОБА_7 договору оренди земельної ділянки у зв`язку з переходом права власності на цю ділянку до нього.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

У статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначені основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

В силу частини першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною другою статті 124 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як передбачено частиною другою статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» (далі Закон №161-ХІV).

Із положень статті 13 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону №161-ХІV розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

За змістом статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно з частиною п`ятою статті 32 Закону №161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Реалізація принципу свободи договору передбачає також право його сторін змінити (повністю або частково) та припинити (розірвати) договір, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом із тим, свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, здійснюються на договірних засадах.

Договір оренди землі є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої орендодавець зобов`язується передати орендареві земельну ділянку у строкове володіння та користування, а орендар, у свою чергу, зобов`язується використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням для особистої мети та вносити орендодавцеві плату за землю (орендну плату).

У разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи договір оренди землі може бути розірваний на вимогу однієї з сторін, якщо така підстава припинення договору передбачена його умовами.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2007 року, що укладений між ОСОБА_7 і СФГ «Віталія», за яким права та обов`язки перейшли до нового власника (орендодавця) земельної ділянки ОСОБА_1 , визначено, що перехід права власності на орендовані земельні ділянки є підставою для розірвання договору (пункт 36).

Оскільки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27березня 2017 року право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , який не виявив бажання продовжувати з СФГ «Віталія» договірні відносини та повідомив відповідача про припинення договору, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди землі.

У справі відсутні докази щодо суперечливої танедобросовісної поведінки ОСОБА_1 , а тому підстави для застосування судом доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), відсутні.

Доводи СФГ «Віталія» з цього приводу є необґрунтованими.

Посилання СФГ «Віталія» на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2020 року (справа №920/418/19), щодо підстав для розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, за обставинами названої справи, в якій касаційним судом висловлена правова позиція, предметом договору оренди землі була земельна ділянка, на якій розташовані належні орендарю об`єкти нерухомого майна, що давало право останньому на вільний доступ до свого майна та можливість його використання. При цьому касаційний суд виходив з того, що розірвання такого договору оренди землі не призведе до порушення, невизнання чи оспорювання суб`єктивного права орендодавця.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що спірна земельна ділянка є вільною від забудови та не використовується СФГ «Віталія».

Твердження СФГ «Віталія» про сплив позовної давності за вимогами ОСОБА_1 не відповідають закону.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із положень частини першої статті 261 ЦК України слідує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом указаних правових норм позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку 17 березня 2015 року (з часу відкриття спадщини), водночас у справі відсутні докази про його обізнаність до 2022 року про укладення ОСОБА_7 і СФГ «Віталія» договору оренди земельної ділянки.

Саме з 2022 року ОСОБА_1 довідався про порушення свого права, у зв`язку з чим у нього виникло право на позов.

ОСОБА_1 пред`явив позов 8 липня 2022 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції СФГ «Віталія» зробило заяву про застосування позовної давності (т. 3 а.с. 169).

Оскільки ОСОБА_1 пред`явив позов до закінчення загальної позовної давності, то строк його звернення до суду не пропущено.

До того ж, в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України (у відповідній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) (норма діє з 2 квітня 2020 року), та у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (норма діє з 17 березня 2022року), перебіг позовної давності зупинено на строк цих подій.

Оскільки ОСОБА_1 під час проведення підготовчого засідання доповнив свої первісні вимоги про усунення перешкод і повернення земельної ділянки вимогою про розірвання договору оренди землі, тобто ним не змінювався одночасно предмет і підстави позову, то твердження СФГ «Віталія» про порушення судом норм процесуального права не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції правомірно розглянув змінені позовні вимоги, а його процесуальні дії відповідають нормам статті 13, 49 ЦПК України та не впливають на правильність вирішення спору.

Водночас суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про недотримання норм матеріального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Віталія» залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 червня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

І.В. П`єнта

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Мазурчак В.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47