Постанова

від 15.02.2024 по справі 704/88/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 704/88/19Провадження № 22-ц/821/320/24Категорія: 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Токар Ольга Михайлівна

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: адвокат Борзов Ярослав Едуардович

третя особа,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача: Матусівська сільська рада

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року (ухваленого під головуванням судді Дьяченка Д.О. в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області, повний текст рішення суду складено 24 листопада 2023 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Матусівська сільська рада Шполянського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в :

Короткий змістпозовних вимог

30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 .

Будучи єдиною спадкоємицею за законом після смерті дядька,вказує позивачка, вона звернулась до Тальнівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк.

08 липня 2017 року Тальнівською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу та видано позивачу витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі за №48340865.

Після закінчення строку на прийняття спадщини та оформлення спадкових прав, позивач звернулась до нотаріальної контори повторно із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але у його видачі позивачці постановою від 11 січня 2018 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Державний нотаріус Тальнівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, аргументуючи відмову тим, що до нотаріальної контори звернулась громадянка ОСОБА_2 , яка разом з заявою про прийняття спадщини подала нотаріусу заповіт, посвідчений виконкомом Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області 19 жовтня 2002 року за №355 від імені ОСОБА_3 , згідно якого їй заповідане все майно спадкодавця.

Отримавши копію зазначеного заповіту та ознайомившись з ним, зазначає позивачка, в неї виник сумнів щодо дійсності вказаного документу, так як місце складання заповіту не відповідало постійному місцю проживання спадкодавця ОСОБА_3 і вчинені підписи та написи, на переконання ОСОБА_1 , не відповідають дійсному почерку та підпису останнього.

Викладене вище стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання заповіту від 19 жовтня 2002 року №355, посвідченого Матусівською сільською радою недійсним.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Матусівську сільську раду Шполянського району Черкаської області.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року призначено в справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення експертам експертної установи Черкаського відділення НДІСЕ (науково-дослідного інституту судових експертиз), м. Черкаси, вул. Небесної Сотні 31/1.

У зв`язку з непогодженням терміну виконання експертизи, несплати її вартості та незадоволення клопотання експерта, Черкаським відділенням НДІСЕ направлено повідомлення про неможливість надання висновку експерта у справі №704/88/19.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року призначено в справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення експертам експертної установи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступні запитання:

Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, у незвичних умовах (відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання приладу для писання, температурні навантаження тощо)?

- Чи перебувала особа, яка виконала підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, у незвичайному стані (захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп`яніння, під дією фармакологічних препаратів збуджуючої дії тощо)?

- Який минув час після виконання підпису в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області?

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки згідно з висновками судової почеркознавчої експертизи та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів, підпис та напис в оспорюваному позивачем заповіті від 19 жовтня 2002 року посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Броварською Л.П. та зареєстрованому у книзі для запису нотаріальних дій за №355, вчинені не заповідачем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою, а також встановлено, що даний заповіт не відповідає даті його вчинення, то є обгрунтовані підстави стверджувати про недійсність такого заповіту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі,поданій 25грудня 2023року, ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що висновки експерта ОСОБА_5 №9638 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 28 січня 2021 року та висновок експерта Юрченко Є.М. №9660 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів від 05 березня 2021 року не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки такі висновки складені експертами, свідоцтва яких на момент проведення експертних досліджень були анульовані, що вбачається з Реєстру атестованих судових експертів, який міститься в матеріалах справи. Відомості про продовження дії свідоцтв експертів в матеріалах справи відсутні.

Також скаржниця вважає, що оскільки ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не є державною експертною установою, то відповідно останнє не може залучати до виконання експертного дослідження експертів. Крім того, ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не є суб`єктом судово-експертної діяльності.

Вважає, що судом першої інстанції на викладені вище обставини належної уваги звернуто не було, що стало наслідком ухвалення судового рішення на підставі доказів, які є сумнівними та такими, що складені не у відповідності до вимог законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу

16 січня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Токар О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є надуманими, не спростовують правильних висновків суду щодо наявності обгрунтованих підстав для визнання заповіту недійсним, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, у зв`язку із чим представник позивачки просить залишити рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є племінницею ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Тальне.

Згідно із заповітом від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області Броварською Л.П., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно заповідає ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта №9638 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 28.01.2021р., експерт ОСОБА_5 прийшла до висновку, що підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_3 від 19.10.2002р., посвідченому секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_6 та зареєстрованому у книзі для запису нотаріальних дій за №355, виконаний не ОСОБА_3 (зокрема, у незвичних зовнішніх умовах або у незвичайному психофізіологічному стані), а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 . Діагностичні ознаки, які свідчили б про вплив на процес письма при виконанні підпису від імені ОСОБА_3 у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_3 від 19.10.2002 природних збиваючих факторів (до яких, зокрема, належать зовнішні обставини відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання пишучого приладу, температурні навантаження, а також незвичайний внутрішній стан виконавця, пов`язаний із захворюванням, травмою, стомленням, хвилюванням, алкогольним або наркотичним сп`янінням, впливом фармакологічних препаратів збуджуючої дії), у даному підписі відсутні.

Згідно з висновком експерта №9660 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів від 05.03.2021р., експерт ОСОБА_7 прийшов до висновку, що підпис та напис «Костенко П.Ф.» в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, виконано в період 2016-2017 років.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правиламЦК Українищодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 272/1197/18 (провадження № 61-15998св20).

Тлумачення частини другоїстатті 1257 ЦК Українисвідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити юридичну долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбаченихЦК України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 703/4689/18 (провадження № 61-14976св21).

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті12та стаття1234 ЦК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні, як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою, як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 558/520/17 (провадження № 61-3640св21).

Відповідно достатті 1247 ЦК Українизаповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм Книгишостої ЦК Українисвідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом та посадовою особою органу місцевого самоврядування (статті 1248, 1249, 1251, 1253ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Зміст частини першоїстатті 1257 ЦК Україниу смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені углаві 85 ЦК України, зокрема у статтях1247-1249,1251,1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту, як письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте, допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, в яких може опинитися особа, яка бажає реалізувати своє право на заповіт та розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Згідно зі статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

При вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до вимог частини першої та третьої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що недійсність оскаржуваного заповіту, зокрема виявляється в тому, що вчинені підписи та написи, не відповідають дійсному почерку та підпису ОСОБА_3 .

Для встановлення належності підпису та напису на оскаржуваному заповіті ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року призначено в справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення експертам експертної установи Черкаського відділення НДІСЕ (науково-дослідного інституту судових експертиз), м. Черкаси, вул. Небесної Сотні 31/1.

У зв`язку з непогодженням терміну виконання експертизи, несплати її вартості та незадоволення клопотання експерта, Черкаським відділенням НДІСЕ направлено повідомлення про неможливість надання висновку експерта у справі №704/88/19.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року призначено в справі судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення експертам експертної установи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз».

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступні запитання:

Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, у незвичних умовах (відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання приладу для писання, температурні навантаження тощо)?

- Чи перебувала особа, яка виконала підпис в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, у незвичайному стані (захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп`яніння, під дією фармакологічних препаратів збуджуючої дії тощо)?

- Який минув час після виконання підпису в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області?

Згідно з висновком експерта №9638 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 28.01.2021 р., експерт ОСОБА_5 прийшла до висновку, що підпис від імені ОСОБА_3 у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_3 від 19.10.2002р., посвідченому секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_6 та зареєстрованому у книзі для запису нотаріальних дій за №355, виконаний не ОСОБА_3 (зокрема, у незвичних зовнішніх умовах або у незвичайному психофізіологічному стані), а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3 . Діагностичні ознаки, які свідчили б про вплив на процес письма при виконанні підпису від імені ОСОБА_3 у рядку «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_3 від 19.10.2002 природних збиваючих факторів (до яких, зокрема, належать зовнішні обставини відсутність або обмеження зорового контролю, незвична поза, незвичне тримання пишучого приладу, температурні навантаження, а також незвичайний внутрішній стан виконавця, пов`язаний із захворюванням, травмою, стомленням, хвилюванням, алкогольним або наркотичним сп`янінням, впливом фармакологічних препаратів збуджуючої дії), у даному підписі відсутні.

Згідно з висновком експерта №9660 за результатами проведення фізико-хімічної експертизи матеріалів документів від 05.03.2021р., експерт ОСОБА_7 прийшов до висновку, що підпис та напис «Костенко П.Ф.» в оригіналі заповіту від 19.10.2002 року, посвідченого секретарем Матусівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, виконано в період 2016-2017 років.

Зазначені вище висновки експертів покладені в основу прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Проте, колегія суддів з такою позицією місцевого суду не погоджується, вважає її передчасною, оскільки не знаходить обгрунтованих підстав стверджувати, що такі експертні висновки за результатами проведення експертизи є належними та допустимими доказами у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судову експертизу» організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про судову експертизу» та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція № 53/5) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Інструкцією № 53/5 передбачено вимоги, яким має відповідати висновок експерта, а також і порядок призначення експертизи.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, яка згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).

З викладеного слідує, що ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не є державною експертною установою, а тому не має повноважень на здійснення такого виду криміналістичних експертиз, зокрема почеркознавчої.

Подібні за своїм змістом позиції викладені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №715/316/18 (провадження №61-1362св20) та у постанові від 29 серпня 2023 року у справі №916/476/21.

Згідно з частинами 1 3 статті 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Вирішуючи спір по суті та покладаючи в основу прийнятого рішення висновки експертів від 28.01.2021 року та від 05.03.2021 року, суд першої інстанції не врахував, що почеркознавча експертиза, яка відноситься до категорії криміналістичних експертиз, проводиться виключно державними спеціалізованими установами, а тому, задовольняючи клопотання позивачки про призначення судово-почеркознавчої експертизи, в якому остання просила доручити проведення експертизи ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», не роз`яснив сторонам, що вказана експертиза може бути проведена виключно державними спеціалізованими установами, та помилково визначив для проведення експертизи установу, яка не має її проводити.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки інша сторона не заперечувала проти проведення експертизи в певній експертній установі, то проведення експертизи має відбуватися саме в установі, про яку просить заявник і не може бути доручена іншій експертній установі.

Такий висновок місцевого суду є помилковим, адже у випадку, коли експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, це не означає, що проведення такої експертизи не може бути доручено іншій експертній установі, яка має право на проведення експертиз певного виду самостійно судом, оскільки сторони від проведення судової експертизи не відмовлялись і для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні технічні знання.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, які зводяться, зокрема, до не доведення позивачкою позовних вимог, колегія суддів зауважує, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права щодо проведення експертизи експертною установою та експертами, які не наділені повноваженнями на її проведення, є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на те, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не з`ясовано належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного вирішення спору по суті позовних вимог.

Також колегія суддів зауважує, що інші належні та допустимі докази, які б об`єктивно та беззаперечно підтверджували обґрунтованість позовних вимог в матеріалах справи відсутні. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, воно не може залишатися в законній силі, підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За приписами ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачкою судові витрати у суді першої інстанції слід залишити за останньою та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.141,258,368,374,376,381,382,383,384ЦПК України,апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Матусівська сільська рада Шполянського району Черкаської області про визнання заповіту недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1152,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Н.І. Гончар

/повний текст постанови суду виготовлено 16 лютого 2024 року/