Постанова

від 16.02.2024 по справі 201/7339/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/739/24 Справа № 201/7339/18 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утриманнябудинку таприбудинкової території

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2018 року ОСББ Амфітеатр звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території. В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач посилається на те, що 09.12.2016 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було зареєстровано як юридичну особу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр», до складу якого увійшли житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . 21.12.2016 року, Протоколом № 2 зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було затверджено тариф (внесок) на утримання житла та прибудинкової території. 25.01.2017 року зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було складено Протокол № 2.1, відповідно до якого, було затверджено тариф (кошторис) на охорону (систему безпеки) будівель та споруд ОСББ «Амфітеатр». 26.04.2017 року зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було складено Протокол № 4, яким було змінено тарифи (внесок) на утримання житла та прибудинкової території. 04.12.2017 року проведено загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр», на яких прийнято рішення про направлення всім власникам квартир і нежитлових приміщень від правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку листів з повідомленням про наявну заборгованість з обслуговування із попередженням про застосування санкцій у вигляді відключення енергоносіїв і подання позову. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , номер особового рахунку НОМЕР_1 а, однак не виконує свої зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг відповідно до встановлених тарифів та мається заборгованість за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року в розмірі 246170,66 грн., яка складається з: основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року - 201502,32 грн.; нарахованих інфляційних витрат - 32044,66 грн.; 3% річних - 12623,68 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті житло-комунальних послуг в розмірі 246170,66 грн. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (а.с.3-7).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року позовні вимоги ОСББ «Амфітеатр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Амфітеатр» заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року в розмірі 246170,66 грн., яка складається з: основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року - 201502,32 грн.; нарахованих інфляційних витрат - 32044,66 грн.; 3% річних - 12623,68 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Амфітеатр» судовий збір за подання позовної заяви у сумі 4032,00 грн.(а.с.118-121).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 124718,23 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 09.12.2016 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради було зареєстровано як юридичну особу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр», до складу якого увійшли житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

21.12.2016 року Протоколом №2 зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було затверджено тариф (внесок) на утримання житла та прибудинкової території.

25.01.2017 року зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було складено Протокол № 2.1, відповідно до якого, було затверджено тариф (кошторис) на охорону (систему безпеки) будівель та споруд ОСББ «Амфітеатр».

26.04.2017 року зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» було складено Протокол № 4, яким було змінено тарифи (внесок) на утримання житла та прибудинкової території.

04.12.2017 року проведено загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр», на яких прийнято рішення про направлення всім власникам квартир і нежитлових приміщень від правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку листів з повідомленням про наявну заборгованість з обслуговування із попередженням про застосування санкцій у вигляді відключення енергоносіїв і подання позову.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно та йому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 а.

07.02.2018 року на адресу відповідача було направлено претензію № 05/02-18.3 з вимогою щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідач не виконує вимоги, щодо сплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг відповідно до встановлених тарифів внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ОСББ Амфітеатр за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року в розмірі 246170,66 грн., яка складається з : основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року - 201502,32 грн.; нарахованих інфляційних витрат - 32044,66 грн.; 3% річних - 12623,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що оскільки відповідач ОСОБА_1 , як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в порушення вищевказаних норм діючого законодавства та Статуту ОСББ неналежним чином не виконує свої зобов`язання щодо сплати на користь ОСББ внесків з утримання будинку та прибудинкової території, сплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 246170,66 грн., яка складається з: основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року - 201502,32 грн.; нарахованих інфляційних витрат - 32044,66 грн.; 3% річних - 12623,68 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким твердженням суду 1 інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник багатоквартирного будинку зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ч. 1 ст. 17 цього Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Положення ст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно ст. 20 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Стаття 23 Закону України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» закріплює, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплати рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку (ч.8 ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному житловому комплексі може бути створене тільки одне об`єднання. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку -та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами. Об`єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання.

У відповідності до ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушене зобов`язання.

Згідно до ст.625 Цивільного кодексу України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від 11 листопада 2015 року у справі № 914/189/14 (№ 3-945г 15).

Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Згідно вимог ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст.ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття судом 1 інстанції заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач правомірно пред`явив вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, при цьому жодним чином не змінював одночасно підстав та предмету позову, а твердження про те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості доповнення предмету позову, є вкрай помилковими та суперечать приписам статті 49 ЦПК України, адже зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач протягом двох років не цікавився розглядом своєї справи, колегія суддів вважає недоречними. Тривалість судового розгляду була зумовлена виключно підставами, які не залежали від волі позивача, а саме через зміну складу суду.

Колегія судів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині посилання на сплив строку позовної давності в частині вимог про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, нараховані за період з 01.01.2018 року по 22.04.2018 року, а також інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 22.04.2018 року. Враховуючи, що за пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України за постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 року та припинено за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 30 червня 2023 року, а тому порядок обрахування відповідачем строків позовної давності є помилковим.

Кім того безпідставними є посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану. Оскільки, правовий режим воєнного стану на території України введено з 24 лютого 2022 року, тоді як заборгованість за рішенням суду була стягнута за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач ОСОБА_1 , як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в порушення вищевказаних норм діючого законодавства та Статуту ОСББ неналежним чином не виконує свої зобов`язання щодо сплати на користь ОСББ внесків з утримання будинку та прибудинкової території, сплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 246170,66 грн., яка складається з: основної заборгованості за період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року - 201502,32 грн.; нарахованих інфляційних витрат - 32044,66 грн.; 3% річних - 12623,68 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: