Ухвала

від 20.03.2024 по справі 201/7339/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 201/7339/18

провадження № 61-3723ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінськогорайонного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року у складі судді: Куцевола В. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» (далі - ОСББ «Амфітеатр») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року, позовні вимоги ОСББ «Амфітеатр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Амфітеатр» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 246 170,66 грн, яка складається з: основної заборгованості за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року - 201 502,32 грн; нарахованих інфляційних втрат - 32 044,66 грн; 3% річних - 12 623,68 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 246 170,66 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, оскільки після збільшення розміру позовних вимог за критерієм ціни позову ціна позову перевищила сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібі справа перестала бути малозначною. Проте згідно пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2021 року суд, з урахуванням змісту пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК, вказав, що справа є незначної складності. Тому посилання на помилковість віднесення справи до малозначних необґрунтовані. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має виняткове значення для відповідача, оскільки він став власником квартири у неповнолітньому віці і зараз є особою молодого віку і не встиг набути достатньо коштів для сплати стягнутого судом боргу. Таким чином, внаслідок виконання судового рішення відповідач може втратити житло. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для відповідача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Бабушкінськогорайонного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Амфітеатр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков