Рішення

від 29.01.2024 по справі 127/21013/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/21013/23

Провадження 2/127/2608/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб, -

в с т а н о в и в:

14.07.2023 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортний засіб, яку мотивовано тим, що 02.07.2014 року позивач на підставі довідки-рахунку серії ВІА№ 514127 від 02.07.2014 року, виданої ПП «Автоекспертсервіс» придбав транспортний засіб марки САЗ 3507, 1992 року випуску, № шасі (рама) НОМЕР_1 , кузов (коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ вантажний, повна маса самоскид.

Звернувшись до РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області щодо реєстрації транспортного засобу за ним, позивач отримав відмову від 06.07.2023 року у реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу з тих підстав, що відповідно до вимог Постанови КМУ № 941 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», з 18.11.2015 року довідка-рахунок не являється документом, який підтверджує право власності на транспортний засіб.

Оскільки у позивача виникли труднощі у здійсненні реєстраційних дій з метою переоформлення права власності на транспортний засіб, який ним було придбано та яким він відкрито користується, починаючи з 02.07.2014 року і по даний час, він звернувся до суду із даним позовом.

ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на транспортний засіб САЗ 3507, 1992 року випуску, № шасі (рама) НОМЕР_1 , кузов (коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ вантажний, повна маса самоскид, який придбаний ним на підставі довідки-рахунку серії ВІА№ 514127 від 02.07.2014 року, виданої ПП «Автоекспертсервіс».

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 19.07.2023 року було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року було залучено в якості співвідповідача Головний сервісний центр МВС (ЄДРПОУ 40109173, 04085 м. Київ, вул. Лук`янівська, 62) до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб.

Ухвалою від 19.12.2023 року було закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності на транспортний засіб, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закрито підготовче провадження у справі 127/21013/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про визнання права власності на транспортний засіб.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Корнійчук С.А. позов підтримав за викладених обставин, просив вимоги ОСОБА_1 задоволити, оскільки в позасудовому порядку вирішити спір щодо права власності неможливо.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, підтримала відзив на позов, що приєднаний до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 02.07.2014 року позивач ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку серії ВІА№ 514127 від 02.07.2014 року, виданої ПП «Автоекспертсервіс» придбав транспортний засіб марки САЗ 3507, 1992 року випуску, № шасі (рама) НОМЕР_1 , кузов (коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ вантажний, повна маса самоскид, сплативши кошти в касу ВАТ «Томашпільське РП «Агромаш» (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про реєстрацію власником транспортного засобу було ВАТ «Томашпільське підприємство «Агромаш» (а.с. 14).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ «Томашпільське підприємство «Агромаш» змінило організаційну форму на ПрАТ «Томашпільське районне підприємство «Агромаш», до реєстру внесені відомості щодо припинення юридичної особи (а.с. 177). Правонаступників немає.

В судовому засіданні був оглянутий оригінал свідоцтва і встановлено, що наявна відмітка про зняття транспортного засобу з обліку для реалізації 02.07.2014 року.

Відомості щодо належності транспортного засобу САЗ 3507, д.н. НОМЕР_3 ВАТ «Томашпільське підприємство «Агромаш» та щодо зняття з обліку транспортного засобу також наявні в реєстраційній картці ТЗ (а.с. 147).

ОСОБА_1 звернувся за реєстрацією транспортного засобу на підставі довідки-рахунку, проте 06.07.2023 року йому було відмовлено у реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу з тих підстав, що відповідно до вимог Постанови КМУ № 941 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», з 18.11.2015 року довідка-рахунок не являється документом, який підтверджує право власності на транспортний засіб.

Згідно висновку спеціаліста № 383 від 28.09.2007 року ринкова вартість автомобіля САЗ 3507, 1992 року випуску, д.н. НОМЕР_3 згідно його строку експлуатації та технічнго стану складає 3 393,25 грн. (а.с. 171-173).

Факт купівлі транспортного засобу позивачем та здійснення фінансової операції підтверджений квитанцією ВАТ «Томашпільське РП «Агромаш» до прибуткового касового ордеру № 48 від 12.12.2007 року на суму 3 460 грн. (а.с. 174, 175).

В судовому засіданні також було встановлено, що автомобіль був переданий позивачу у фактичне володіння.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу набуття і захисту права власності на рухоме майно, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України, Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та другастатті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина першастатті 11 ЦПК України).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третястатті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має біти вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

Згідно з частиною першою та другоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостоюстатті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша, другастатті 228 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 210 ЦК Українипередбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно достатті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі частини п`ятоїстатті 656 ЦК Україниособливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відчуження транспортного засобу може бути проведеноодним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса;продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Згідно із пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі-правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема:довідка-рахунокза формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Зазначена правова позиція є незмінною у судовій практиці, зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 465/5492/15-ц, провадження 61-3790 св 18.

Таким чином, придбання ОСОБА_1 автомобіля САЗ3507, 1992 р.в., що підтверджується довідкою-рахунком серії НОМЕР_4 , виданою ПП «Автоекспертсервіс», було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

В судовому засіданні було встановлено факт передачі автомобіля ОСОБА_1 , оригіналу свідоцтва про реєстрацію, ключів, а також факт зняття автомобіля з обліку для продажу і перереєстрації.

Разом з тим, позивачем протягом встановленого строку, не проведена перереєстрація транспортного засобу. Дана обставина не спростовує факту набуття ОСОБА_1 права власності на автомобіль. Довідка-рахунок є оригінальною, правомірною, законною, виданою суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, бланк відповідає встановленому зразку.

Правочин є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

В Єдиному реєстрі боржників, Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутня інформація щодо ВАТ "Томашпільське підприємство "Агромаш" (ПрАТ "Томашпільське районне підприємство "Агромаш" (код ЄДРПОУ 03567434) та щодо ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_5 ).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщоінше не встановлено договором або законом(частина першастатті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четвертастатті 334 ЦК України).

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертоїстатті 334 ЦК Українизастосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що:«положеннями частини першоїстатті 334 ЦК Українищодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійсненняйого державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей6,627,628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Отже, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт купівлі ОСОБА_1 02.07.2014 року транспортного засобу, здійснення оплати за придбання автомобіля в касу ВАТ «Томашпільське РП «Агромаш», передачу придбаного автомобіля позивачу, а також враховуючи те, що на даний час неможливо зареєструвати перехід права на підставі довідки-рахунку, суд вважає, що право ОСОБА_1 порушене і підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на транспортний засіб САЗ 3507, 1992 року випуску, № шасі (рама) НОМЕР_1 , кузов (коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ вантажний, повна маса самоскид, який придбаний ним на підставі довідки-рахунку серії ВІА№ 514127 від 02.07.2014 року, виданої ПП «Автоекспертсервіс».

При ухваленні такого рішення суд також враховує роз`яснення, викладені в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року № 761/22937/18.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 610, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 13, 76-82, 89, 141, 263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на транспортний засіб САЗ 3507, 1992 року випуску, № шасі (рама) НОМЕР_1 , кузов (коляска) НОМЕР_2 , тип ТЗ вантажний, повна маса самоскид, який придбаний ним на підставі довідки-рахунку серії ВІА№ 514127 від 02.07.2014 року, виданої ПП «Автоекспертсервіс».

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смт Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_5

- відповідач Головний сервісний центр МВС, 04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173

Повне судове рішення складене 07 лютого 2024 року.

Суддя: