Рішення

від 13.02.2024 по справі 371/741/22

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.02.2024 Єдиний унікальний № 371/741/22 провадження № 2/371/64/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/741/22

Провадження № 2/371/64/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі:

секретаря судових засідань Литвин С.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача

Миронівської міської ради Лях В.М.,

Представника відповідача

СФГ «Панчук» Побережник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, Селянського (фермерського) господарства «Панчук» про витребування земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду з цим позовом до Миронівської міської ради, СФГ «Панчук», посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який мав право на отримання у власність земельну ділянку, як власник земельної частки (паю) розміром 4,41 га, яка знаходилась на території Потіцької сільської ради.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року № 2о-36/2010 спадщину у виді земельної частки (паю) розміром 4,41 га, що залишилася після смерті ОСОБА_3 визнано відумерлою.

Відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області у справі 371/1497/16 від 11 січня 2017 року їй продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

14 лютого 2017 року вона звернулася до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Потіцькою сільською радою зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку розміром 4,2701 га з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246. Зазначена земельна ділянка була сформована шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), що належала померлому ОСОБА_3 та була визнана відумерлою спадщиною. Однією з підстав для реєстрації права власності на земельну ділянку стало рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року № 2о-36/2010.

03 жовтня 2017 року зазначену земельну ділянку Потіцька сільська рада передала в оренду СФГ «Панчук» терміном на 15 років на підставі договору оренди.

Вказала, що Потіцька сільська рада була обізнана про те, що їй надано додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини, проте вчинила дії щодо виділення земельної частки в натурі (на місцевості) та передачі сформованої земельної ділянки в оренду. Внаслідок цих дій право власності на земельну частку (пай), яке належало спадкоємцю, трансформувалося в об?єкт цивільних прав земельну ділянку.

У зв?язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину через відсутність у позивача документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, позивач звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом про визнання у порядку спадкування права власності на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 371/1416/19 визнано право позивача на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 га в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю КВ, виданого Потіцькою сільською радою 27 квітня 1995 року КСП ім. Карла Маркса у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Відтак цим рішенням її визнано спадкоємцем ОСОБА_3 .

Вказала, що вона, як спадкоємець, набула право на спадкування права на земельну частку (пай) з часу відкриття спадщини. Також з часу відкриття спадщини вона набула речове право на отримання у власність земельної ділянки та як неволодіючий власник спадщини - право на захист цього права, в тому числі на витребування спадкового майна від його добросовісного набувача, зокрема, у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Також вказала, що оскільки спадщина, незалежно від часу її прийняття, належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, то виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику, а його підписання іншою особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення договору оренди землі.

Крім того, зазначила, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246, яка є комунальною власністю, передано в оренду без проведення земельних торгів з продажу права оренди цієї земельної ділянки, що є порушенням земельного законодавства, зокрема вимог частин 1 та 2 статті 124 ЗК України і підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Посилаючись на правила частини 1 статті 1216, частини 1 статті 1218, частини 3 статті 1223, частини 5 статті 1268, частини 2 статті 1280, статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388, 396 ЦК України, просила витребувати на її користь у Миронівської міської ради, яка є правонаступником Потіцької сільської ради, земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 загальною площею 4,2701 га, розташовану на території Потіцької сільської ради.

Також, посилаючись на правила частини 1 та 2 статті 1220, частини 5 статті 1268, статей 16, 203, 215 ЦК України, частин 1 та 2 статті 124 ЗУ України, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2017 року, який був укладений між Потіцькою сільською радою та СФГ «Панчук».

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О. від 23 серпня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року клопотання представника СФГ «Панчук» задоволено, зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі ЄУН 371/1416/19.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

12 вересня 2022 року від відповідача Миронівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому Миронівський міський голова заперечив проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, представник Миронівської міської ради вказав, що територіальна громада Потіцької сільської ради зареєструвала за собою право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 4,2701 кадастровий номер 3222985900:02:001:0246 на підставі виготовленої технічної документації та рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року у справі 2о-36/2010.

Враховуючи, що дана земельна ділянка перейшла у власність територіальної громади Потіцької сільської ради, а дохід від здачі її в оренду надходив Миронівській РДА, оскільки вона була часткою земельної ділянки (значилась як відумерла спадщина) за договором оренди землі між Миронівською РДА та СФГ «Панчук» площею 16,55 га, в зв?язку зі зміною власника земельної ділянки 03 жовтня 2017 року було переукладено договір оренди землі уже між територіальною громадою в особі Потіцької сільської ради та СФГ «Панчук».

Фактично при поновленні договору оренди землі були змінені умови договору, зокрема, після рішення суду про визнання спадщини відумерлою в договорах оренди, починаючи з 2011 року Миронівська РДА конкретизувала статус земельних ділянок, а саме окремо вказувалася площа невитребуваних паїв та окремо площа 4,27 га, як відумерла спадщина, а також змінено неналежну сторону договору Миронівську районну державну адміністрацію Київської області на Потіцьку сільську раду Миронівського району Київської області.

Вказав, що СФГ «Панчук» орендує спірну земельну ділянку з 2004 року, належно виконує взяті на себе за умовами договору оренди зобов?язання, а тому за приписами статті 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право на поновлення договору оренди землі і таке право не підлягало продажу на конкурентних засадах за приписами абзацу 22 частини 2 статті 134 ЗК України. Статус СФГ «Панчук» як орендаря земельної ділянки не оспорювався та був юридично визнаним фактом у рішенні Миронівського районного суду від 22 вересня 2010 року у справі № 2о-36/2010, яким спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,41 га, визнано відумерлою та передано територіальній громаді Потіцької сільської ради.

20 вересня 2022 року від відповідача СФГ «Панчук» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказала про невизнання позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому до правовідносин щодо спадкування його майна застосуванню підлягають приписи ЦК УРСР.

Оскільки позивач є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , вона не входить до кола спадкоємців, визначених статтями 529 та 530 ЦК УРСР. Тому позивач не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 та їй не належить право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Також зазначила, що права позивача не порушуються оспорюваним договором оренди і позивач не зазначила, які її права, свободи чи законні інтереси порушені внаслідок укладення спірного договору, та на захист якого права відповідно спрямована заявлена позовна вимога як спосіб захисту.

Щодо тверджень позивача про порушення процедури укладення договору, вказала, що СФГ «Панчук» був орендарем спірної земельної ділянки щонайменше з 2010 року і така обставина визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи. До укладення спірного договору між СФГ «Панчук» та Миронівською РДА був укладений договір оренди землі площею 16,55 га (з них 12,28 невитребувані паї, 4,27 відумерла спадщина, яка є предметом спору) на 15 років. У зв?язку з завершенням формування спірної земельної ділянки і присвоєнням їй кадастрового номера, враховуючи переважне право СФГ «Панчук» на користування такою земельною ділянкою, між відповідачами було укладено (поновлено) договір її оренди. Тому твердження позивача про порушення відповідачами вимог статті 134 ЗК України є безпідставними.

Також у відзиві на позовну заяву вказала на пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про оспорення договору оренди та у разі, якщо суд дійде висновку про порушення прав позивача, просила застосувати до позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним наслідки пропуску строку позовної давності. Вважає, що право оренди за СФГ «Панчук» на спірну земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 жовтня 2017 року, відомості реєстру є загальнодоступними, а тому саме з такого часу розпочався перебіг строку позовної давності для позивача, оскільки з цього часу позивач могла дізнатися про порушення свого цивільного права. Відтак встановлений законодавством трирічний строк позовної давності на оспорення договору оренди закінчився 17 жовтня 2020 року.

14 листопада 2022 року від представника відповідача СФГ «Панчук» окремо надійшла заява про застосування строків позовної давності в якій представник відповідача виклала обґрунтування тверджень про підстави для застосування строків позовної давності до позовних вимог про визнання договору оренди недійсним, які аналогічні підставам, викладеним у відзиві на позовну заяву. Додатково представник відповідача вказала, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є доступними ще з 25 листопада 2014 року, а з 01 січня 2015 року фізичні особи мають можливість замовляти інформаційні довідки із реєстру.

Вказала, що матеріалами справи підтверджується, що позивач, починаючи з грудня 2016 року вживає активних заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на майно, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 . Так за даними офіційного сайту Миронівського районного суду ще 07 грудня 2016 року на його адресу надійшов позов у справі № 371/1497/16, в якому позивач просила суд продовжити їй строк для прийняття спадщини.

Позивач повинна була і могла дізнатися про стан майнових прав щодо земельної ділянки, яка є предметом спору, починаючи з кінця 2016 року початку 2017 року, оскільки з такого часу розпочала вживати активних дій щодо отримання такої земельної ділянки у власність та, ініціюючи судові провадження, повинна була і могла встановити склад осіб, яким належить право власності чи право користування земельною ділянкою, яка є предметом спору. Такі обставини могли бути встановлені позивачем шляхом направлення запитів про доступ до публічної інформації, направлення адвокатських запитів її представником, отримання інформаційних довідок із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вважає, що встановлений законодавством трирічний строк позовної давності на оскарження спірного договору закінчився для позивача 17 жовтня 2020 року, а позовна заява датована 19 серпня 2022 року, тобто подана з пропуском строку майже на 2 роки.

18 грудня 2023 року від представника відповідача СФГ «Панчук» адвоката Побережник А.О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначила, що постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі 371/1416/19 скасована постанова Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, яка позивачем зазначена єдиною підставою для подання цього позову, і на встановлені в якій обставини позивач посилалася, як на підставу для позову.

Відтак факт наявності у позивача статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_3 та складу майна, що входить до складу спадщини підлягає доказуванню у цій справі.

Доводи та обґрунтування тверджень щодо відсутності права позивача на спадкування майна після смерті ОСОБА_3 виклала аналогічні доводам, наведеним у відзиві на позовну заяву та додатково зазначила, що заявлений позивачем факт наявності у позивача статусу спадкоємця спростовується нормами матеріального права (статтями 529-530 ЦК УРСР) та практикою Верховного Суду (постанова від 08 квітня 2019 року у справі № 530/306/18, постанова від 10 червня 2020 року у справі № 187/1562/18).

Наголосила, що рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року у справі 371/1497/16, яким позивачу продовжено строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не має преюдиційного значення для вирішення справи, оскільки СФГ «Панчук» не мало статус учасника справ № 371/1416/19 та № 371/1497/16, а тому вправі на загальних підставах заперечувати ті чи інші обставини, встановлення яких є важливим для вирішення поточної справи. З огляду на приписи частини 2 статті 82 ЦПК України, вказала, що правова оцінка, надана Миронівським районним судом обставинам у справах № 371/1416/19 та № 371/1497/16, не є обов?язковою для суду, що розглядає дану справу.

Вказала, що висновки Миронівського районного суду, викладені у рішенні від 11 січня 2017 року у справі № 371/1497/16, не є приюдиційними, не можуть враховуватися судом в рамках цієї справи, оскільки питання про належність особи до кола спадкоємців згідно з чергами спадкування, наявності підстав для закликання до спадкоємства, належності права на спадщину вирішується нотаріусом при поданні такою особою заяви, видачі свідоцтва про право на спадщину чи у разі подальшого спору про таке право.

12 грудня 2021 року від представника відповідача Миронівської міської ради Київської області надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій викладено прохання про застосування до позовних вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності у разі, якщо суд дійде до висновку про порушення прав позивача.

Обґрунтовуючи вимоги про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, вказав про те, що позивач мала право на захист порушених на її думку прав щонайменше з моменту подання нею заяви про прийняття спадщини, якщо вважала, що вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . Зазначив, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є публічними, а тому з моменту реєстрації в цьому реєстрі права власності на спірну земельну ділянку за Потіцькою сільською радою та права оренди за СФГ «Панчук» за договором від 03 жовтня 2017 року позивач мала об?єктивну можливість дізнатися про порушення її права щонайменше в жовтні 2017 року. Також вказав на те, що матеріалами справи підтверджено направлення в 2017 році представником позивача запитів в інтересах позивача щодо належності останній спадкового майна.

З огляду на це, вважає, що встановлений законодавством трирічний строк позовної давності на оскарження договору закінчився 17 жовтня 2020 року, позовна заява підписана позивачем 19 серпня 2022 року та подана з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю. В поясненнях послалися на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача додатково пояснила, що після звернення позивача до суду з цим позовом Верховний Суд 14 грудня 2023 року прийняв постанову у справі № 371/1416/19. Звернула увагу, що у зазначеній постанові Верховний Суд вказав позивачу на обрання нею неналежного способу захисту, зокрема визначив, що належним чпособом захисту є звернення позивача, як спадкоємця, з позовом про передання в натурі майна, яке перейшло як відумерле до територіальної громади на підставі рішення суду і зберезглося, за умови, що такому спадкоємцю надано додатковий строк для прийняття спадщини та він подав відповідну заяву. Вказала що про факт визнання спадщини у виді права на земельну частку (пай) відумерлою, факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку, сформовану за рахунок цієї земельної частки (паю), та факт наявності договору оренди вказаної земельної ділянки, позивачу стало відомо в момент отримання відзиву на позовну заяву у справі № 371/1416/19, тобто під час розгляду справи № 371/1416/19. Також вказала, що факт звернення позивача до суду з позовом (в рамках справи № 371/1416/19) відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України перериває перебіг строків позовної давності за позовним вимогами. Також звернула увагу на продовження строків позовної давності в зв?язку з встановленням карантину.

Представник відповідача Миронівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, просила в позові відмовити, а у разі, якщо суд дійде до висновку про порушення прав позивача, застосувати наслідки спливу позовної давності. В поясненнях послалася на підстави та обґрунтування, викладені у відзиві на позовну заяву та заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності.. Додатково пояснила, що рішення суду від 11 січня 2017 року орган місцевої ради не оспорював, оскільки право на пай, належне ОСОБА_3 вже не входило до складу спадкового майна, оскільки було визнано судом відумерлою спадщиною. Потіцька сілська рада не оспорювала підстави звернення позивача з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, оскільки їй не було відомо про факт такого звернення. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 була сформована з загального масиву невитребуваних паїв до якого входив і пай ОСОБА_3 .

Представник відповідача СФГ «Панчук» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, просила в позові відмовити, а у разі, якщо суд дійде до висновку про порушення прав позивача, застосувати наслідки спливу позовної давності. В поясненнях послалася на підстави та обґрунтування, викладені у відзиві на позовну заяву. Пояснення надала аналогічні письмовим поясненням поясненням від 18 грудня 2023 року. Також додатково пояснила, що Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 371/1416/19 не встановив, що позивач має статус спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , а виключно вказав на обрання позивачем неналежного способу захисту. Вказала, що СФГ «Панчук» не оскаржувало заяву позивача про прийняття спадщини, оскільки факт визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не свідчить про набуття особою, якій такий строк встановлено статусу спадкоємця.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 у справі № 2о- 36/2010 спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 у виді земельної частки (паю) розміром 4,41 га, яка знаходиться на території Потіцької сільської ради, визнано відумерлою та передано територіальній громаді Потіцької сільської ради (а.с. 17).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 у справі № 371/1497/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини. Продовжено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини терміном у два місяці, достатній для подачі нею заяви про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Потік Миронівського району Київської області.

В рішенні суду встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася із права на отримання у власність земельної ділянки. Зазначені обставини підтверджуються інформацією, яка міститься в довідці відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області про те, що ОСОБА_3 був включений до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства внесений за №121.

Суд під час ухвалення рішення встановив, що згідно повідомлення державного нотаріуса Миронівської районної державної нотаріальної контори № 1431/01-16 від 25 листопада 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв?язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Також суд встановив, що пропуск позивачем строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 є поважним, інші спадкоємці за заповітом та за законом відсутні, а тому вважав за можливе визначити позивачу додатковий строк достатній для подачі заяви про прийняття спадщини.

14 лютого 2017 року Миронівському районною державною нотаріальною конторою після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 60239997 (номер у нотаріуса 39/2017). 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 подала до Миронівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Такі обставини підтверджуються даними рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року у справі № 371/1497/16-ц (а.с. 185 зв.-186), Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46755881 від 14 лютого 2017 року (а.с. 184), заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини (а.с. 183).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 площею 4.2701 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська область, Миронівський район, Потіцька сільська рада зареєстроване 05 квітня 2017 року державним реєстратором КП Миронівської міської ради «Миронівка реєстр» на підставі витягу з ДЗК про земельну ділянку серії НВ номер 3208649172017, виданого 31 березня 2017 року Відділом у Миронівському районі Управління Держгеокадастру у Київській області та рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 вересня 2010 року у справі № 2о-36/2010.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2017 року 17 жовтня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 передана Потіцькою сільською радою в оренду СФГ «Панчук» на 15 років.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 4,2701 га. Згідно рішення суду справа № 2о-36/2010 від 22 вересня 2010 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 371/1416/19 рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року скасоване, позов ОСОБА_1 до Миронівської міської ради, ГУ Держгеокадастру у Київській області, Потіцької сільської ради Миронівського району, СФГ «Потік» про визнання права власності на земельні частки (паї) у порядку спадкування за заповітом та за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) середнім розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах при паюванні сільськогосподарських земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданого Потіцькою сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області 27 квітня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9-14).

Вказані обставини підтверджуються даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 294285504 від 12 січня 2022 року (а.с. 7-8), договору оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2017 року (а.с. 32-35, 61-66), витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 101067130 від 21 жовтня 2017 року та № 84802340 від 11 квітня 2017 року (а.с. 36, 67).

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року постановуКиївського апеляційного суду від 22 грудня 2021 рокув частині задоволення позову ОСОБА_1 до Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області, Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Потік» про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасоване.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенніпозову ОСОБА_1 доПотіцької сільської ради Миронівського району Київської області, правонаступником якої є Миронівська міська рада Київської області, Миронівської районної державної адміністрації Київської області, головного управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Потік» про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінене, з викладенням її мотивувальної частини в редакції постанови Верховного Суду.

Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину постанови Київського апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), вказав, що суди встановили, що після визнання спадщини відумерлою ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини, який рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року в справі № 371/1497/16 задоволено та надано ОСОБА_1 термін 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Суди також установили відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Посилаючись на правила частини 2 статті 1280 ЦК України, Верховний Суд виснував, що спадкоємець вправі вимагати передання в натурі майно, яке прийшло як відумерле до територіальної громади на підставі рішення суду і збереглося, за умови, що такому спадкоємцю надано додатковий строк на прийняття спадщини та він подав заяву на прийняття спадщини.

З урахуванням такого висновку, Верховний Суд скасував постанову апеляційної інстанції та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, вказавши, що в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Такі обставини підтверджуються даними постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 371/1416/19 (а.с. 187-197).

Згідно даних відповіді Миронівської міської ради №02-21/4356 від 08 серпня 2022 року земельні торги з продажу права оренди земельної ділянки розміром 4,2701 га кадастровий номер 3222985900:02:001:0246 не проводились. Вказана земельна ділянка входила до загальної площі земельної ділянки загальною площею 16,55 га (12,28 га-невитребувані паї, 4,27 га відумерла спадщина) на яку 04 лютого 2015 року укладений договір оренди земельної ділянки між Миронівською РДА та СФГ «Панчук». 11 квітня 2017 року Потіцька сільська рада зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222985900:02:001:0246 та 03 жовтня 2017 року був переукладений договір оренди земельної ділянки між Потіцькою сілською радою та СФГ «Панчук» (а.с. 16).

На підтвердження обґрунтування заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності представник відповідача СФГ «Панчук» надала копію відповіді Миронівської міської ради № 02-37/1188 від 24 лютого 2023 року та копію відповіді Потіцького старостинського округу № 14 Миронівської міської ради № 12/14-22/234, згідно з якими в архівах Потіцької сільської ради виявлено копію адвокатського запиту, поданого адвокатом Божком М.І. в інтересах ОСОБА_1 для отримання інформації з метою використання у спорі щодо спадкування майна, зокрема щодо трудової діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у КСП ім. Карла Маркса та долучено копію вказаного адвокатського запиту від 14 листопада 2017 року № 117/17 (а.с. 216, 218, 219).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК України,кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов?язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов?язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом п?ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За приписами пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд враховує, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 у справі № 371/1497/16-ц ОСОБА_1 продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В цьому рішенні встановлено, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв?язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, а не в зв?язку з відсутністю у позивача права на спадкування.

Суд також враховує, що Потіцькій сільській раді було відомо щодо наявності судового рішення про визнання спадщини відумерлою та про заявлення позивачем про право на спадкування на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , яка була визнана відумерлою спадщиною. Проте під час розгляду справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини вказані обставини суду сільською радою не повідомлені, рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 у справі № 371/1497/16-ц сільська рада не оскаржувала.

В рішенні Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2017 у справі № 371/1497/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини встановлено, що сільський голова села Потік Миронівського району Київської області Музичка Л.А. надала до суду заяву з проханням розглядати справу у відсутності представника сільської ради. З рішення суду вбачається, що Потіцька сільська рада, яка була учасником розгляду цієї справи, заперечень щодо позовних вимог не заявляла, відомостей про те, що земельна частка (пай), яка була спадковим майном та на яку претендувала позивач, була визнана відумерлою спадщиною, суду не надавала.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду та змінюючи мотивувальну частину рішення Миронівського районного суду у справі № 371/1415/19, не вказав на хибність висновків судів щодо наявного у позивача права на спадкування, не виснував про відсутність порушеного права позивача, як спадкоємця, а дійшов висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та пред?явлення позову до неналежних відповідачів Миронівської РДА, ГУ Держгеокадастру у Київській області, СГТОВ «Потік».

Верховний Суд вказав, що відповідно до приписів частини 2 статті 1280 ЦК України, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію. Тобто належною вимогою про захист прав спадкоємця, якому встановлено додатковий строк на прийняття спадщини, яка визнана відумерлою, є вимога про передання майна в натурі, а не про визнання права власності на таке майно в порядку спадкування. Спір у цій частині виник між ОСОБА_1 та Миронівською міською радою як правонаступником особі, якій пай передано як відумерла спадщина.

З урахуванням наведених обставин та в зв?язку з продовженням ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини у 2017 році рішенням суду правовідносини зі спадкування майна після смерті ОСОБА_3 продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року, а тому твердження відповідачів про відсутність у позивача права на спадкування в зв?язку з тим, що вона не входила до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 суд відхиляє.

Спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Такі приписи закріплено в частині 5 статті 1268 ЦК України та частині 2 статті 548 ЦК УРСР.

Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельногс кадастру.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що за рахунок земельної частки (паю), належного ОСОБА_3 було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246, право власності на яку зареєстроване за Потіцькою сільською радою, правонаступником якої є Миронівська міська рада. Тобто спадкове майно набуло ознак індивідуально визначеного майна, що існує в натурі станом на час звернення з позовом.

Для повернення відумерлого майна в порядку частини 2 статті 1280 ЦК не вимагається попереднє скасування судового рішення про визнання спадщини відумерлою. Право на захист спадкових прав шляхом подання позову про повернення відумерлого майна реалізується спадкоємцем у зв?язку з набуттям територіальною громадою права власності на спірне майно.

Згідно з приписами статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положеньглави 29 ЦК України, у тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина другастатті 1299 ЦК України).

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав (постанова ВП ВС від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Об?єктом позову є індивідуально визначене майно, що існує в натурі станом на час звернення з позовом у виді земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246. Позивач з моменту прийняття спадщини є власником, який позбавлений можливості фактично володіти спірним майном, а Миронівська міська рада є фактичним володільцем спірного майна станом на момент подання позову.

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбаченихстаттею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Оскільки закон не містить прямого застереження про необхідність скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою для реалізації спадкоємцями свого права вимоги до територіальної громади, строк, протягом якого спадкоємець має право вимагати передання відумерлою майна в натурі законом не обмежений, а іншого способу захисту своїх прав, окрім як звернення до суду у позивача немає, тому, з огляду на обставини справи та відповідні підстави, суд вважає, що позовні вимоги в частині витребування сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 у Миронівської міської ради на користь позивача є законними, обґрунтованими та є ефективним способом відновлення прав позивача.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з усталеною судовою практикою позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Заінтересована особа (не сторона правочину), яка пред`являє вимогу про визнання правочину недісним, вочевидь може й не знати про існування такого правочину.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасникаправочину маєбути вільнимі відповідатийого внутрішнійволі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першоюстатті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першоюстатті 83 ЗК Українивизначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтями13,41 Конституції Українипередбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частиною першоюстатті 122 ЗК України(в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в тому числі з підстав недотримання встановленого законодавством порядку надання земельної ділянки в оренду, а саме без дотримання конкурентних засад (земельних торгів/аукціону).

Частиною 2статті 16 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченомуЗемельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1статті 134 ЗК України(в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору оренди), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), в тому числі з розташованими на них об?єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Матеріалами справи підтверджений та не оспорюється відповідачами той факт, що передача Потіцькою сільською радою земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 в оренду СФГ «Панчук» відбулася без проведення аукціону.

Відповідачі стверджували, що право оренди на спірну земельну ділянку не підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) за правилом частини 2 статті 134 ЗК України, оскільки відбулося поновлення раніше укладеного договору оренди, який існував між СФГ «Панчук» та Миронівською РДА. При цьому вказували про тотожність понять «поновлення договору» та «укладення договору на новий строк».

Такі доводи відповідачів суд відхиляє, оскільки до формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера у СФГ «Панчук» перебувало право на оренду земельної частки (паю), тобто право на оренду умовної земельної частки в гектарах без виділення у загальному масиві невитребуваних паїв колективної власності.

Відповідно до правил частина 3 статті 1277 ЦК України та частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Однак, відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.

Зміст зазначених норм права свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається територіальною громадою з моменту реєстрації цього права за громадою.

Відтак з моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 на місцевості та державної реєстрації права власності така земельна ділянка набула статусу об?єкту цивільних прав - нерухомого майна у виді земельної ділянки комунальної власності. Оспорюваний договір оренди укладений щодо нового предмету договору (земельної ділянки комунальної власності) з новим власником (розпорядником) такої земельної ділянки, а тому такий договір не можна вважати поновленням попереднього договору оренди чи укладенням такого договору на новий строк.

Тож до порядку укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки підлягали застосуванню положення частини 2 статті 124, частини 1 статті 134 ЗУ України та частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Відтак суд встановив, що Потіцька сільська рада, укладаючи договір оренди земельної ділянки без проведення аукціону, вийшла за межі наданих їй законодавством повноважень, оспорюваний договір укладений з порушенням порядку укладення договору оренди вимогам законодавства, що відповідно до приписів статті 203, 2015 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо доводів відповідача СФГ «Панчук» про відсутність порушеного права позивача внаслідок укладення оспорюваного договору оренди суд зазначає, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання.

Суд не може залишити поза увагою той факт, що після визнання спадщини у виді земельної частки (паю) відумерлою після смерті ОСОБА_3 . Потіцька сільська рада тривалий час зволікала з оформленням права власності на спадкове майно. І тільки після ухвалення судом рішення про продовження строку для прийняття спадщини позивачем, Потіцька сільська рада, достовірно знаючи про наявність такого рішення суду і про факт, що спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , на яке претендує позивач, є право на земельну частку (пай), вчинила дії щодо формування земельної ділянки та оформлення на неї права власності.

Частинами 1 та 2 статті 3 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов?язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Оскільки спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, позивач волевиявлення на перебування спірної земельної ділянки в оренді СФГ «Панчук» не виявляла, договір укладено з порушенням вимог законодавтсва, а тому існування спірного договору між сторонами, а також фактичне та правове становище спірної земельної ділянки, яке є його результатом, не може ігноруватися. Такий договір підлягає визнанню недійсним.

Щодо заявлених відповідачами вимог про застосування наслідків спливу строків позовної давності

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов?язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести і той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов?язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з?ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Суд встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Відповідачі подали заяви про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вказаних позовних вимог, зазначаючи, що позивач мала об?єктивну можливість та повинна була довідатись про порушення її права, як спадкоємця з моменту прийняття спадщини. А щодо порушення права позивача фактом укладення договору оренди щонайменше в жовтні 2017 року, тобто з моменту державної реєстрації речового права оренди за відповідачем СФГ «Панчук».

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування строків позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Під час з?ясування обставин щодо моменту, коли позивач дізналася чи могла дізнатися про порушення її права, представник позивача вказала, що про факт визнання спадщини у виді права на земельну частку (пай) відумерлою, факт державної реєстрації права власності на земельну ділянку, сформовану за рахунок цієї земельної частки (паю), та факт наявності договору оренди вказаної земельної ділянки, позивачу стало відомо в момент отримання відзиву на позовну заяву у справі № 371/1416/19, тобто не раніше 12 листопада 2019 року - дати звернення позивача до суду з позовом у справі № 371/1416/19.

Матеріали справи не містять доказів про зворотнє і відповідачами такі твердження представника позивача не спростовані.

Доводи представників відповідачів про те, що про реєстрацію права власності та права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 позивач мала об?єктивну можливість дізнатися з відкритих даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та під час з?ясування стану майнових прав щодо успадкованого майна, суд відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не була учасником справи № 2о-36/2010 у якій право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_3 визнано відумерлою спадщиною і вбачається наявність права оренди вказану на земельну частку (пай) у СФГ «Панчук». Про обізнаність Потіцької сільської ради про розгляд такої справи свідчить інформація про наявність у справі заяви сільського голови про розгляд справи у відсутності представника сільської ради. В рішенні суду про визначення позивачу додаткового строку для прийняття позивачем спадщини відсутні відомості про повідомлення Потіцькою сільською радою суду та позивача про обставини наявності судового рішення про визнання спадщини відумерлою.

З судових рішень у справах № 371/1497/16-ц та № 371/1416/19 вбачається, що спадковим майном після смерті ОСОБА_3 значилося право на земельну частку (пай) у розмірі 4,41 га. З урахуванням змісту позовних вимог та складу відповідачів, визначених позивачем під час звернення до суду в листопаді 2019 року з позовом про визнання права на земельну частку (пай), є підстави вважати, що позивач претендувала на спадкове майно у виді земельної частки (паю). Отже факт її обізнаності про визнання спадщини відумерлою, перебування земельної частки (паю) в оренді СФГ «Панчук», трансформацію права на земельну частку (пай) в право власності на земельну ділянку (яке підлягало державній реєстрації) та наявність зареєстрованого речового права оренди на земельну ділянку за СФГ «Панчук», а отже і факт можливості довідатись про порушення її права з публічних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є недоведеним.

Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наcтупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб?єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Оскільки відповідачами не спростовано твердження представника позивача про те, що позивачу стало відомо про порушення її права органом місцевого самоврядування та СФГ «Панчук» не раніше 12 листопада 2019 року, з урахуванням продовження строків позовної давності на строк дії карантину, суд дійшов висновку, що позивач звернулася до суду в межах встановлених законодавством строків позовної давності.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторонасама визначаєстратегію свогозахисту,зміст своїхвимог ізаперечень,а такожпредмет тапідстави позову,тягар доказуваннялежить насторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування у Миронівської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 на користь позивача та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності відсутні, право позивача підлягає захисту.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пункту 10 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії, що підтверджується даними посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Київською обласною адміністрацією 02 грудня 2005 року (а.с. 15).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір» за поданнядо суду фізичною особою позовної заяви не майнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022році прожитковий мінімум на одну особу працездатну особу з 1 січня у розмірі 2481 гривня.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову за позовною вимогою до Миронівської міської ради про витребування земельної ділянки та за позовною вимогою до Миронівської міської ради та СФГ «Панчук» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі 1488, 60 грн з Миронівської міської ради (992,40/2 + 992,40) та 496, 20 грн з СФГ «Панчук» (992,40/2).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, Селянського (фермерського) господарства «Панчук» про витребування земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити повністю.

Витребувати у Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 загальною площею 4,2701 га.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03 жовтня 2017 року між Потіцькою сільською радою та Селянським (фермерським) господарством «Панчук» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222985900:02:001:0246 загальною площею 4,2701 га.

Стягнути з Миронівської міської ради Обухівського району Київської області на користь держави судові витрати у виді судового збору у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Панчук» на користь держави судові витрати у виді судового збору у розмірі 496 (чотириста дев?яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач :

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідачі :

Миронівська міська рада Обухівського району Київської області, ідентифікаційний номер 04054984, адреса місця знаходження: будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район, Київська область.

Селянське (фермерське) господарство «Панчук», ідентифікаційний код 20594881, адреса місцезнаходження: село Тулинці, Обухівський район, Київська область.

Суддя Л.О. Капшук