Постанова

від 14.02.2024 по справі 752/18246/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 752/18246/21

провадження № 61-10623 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Коломієць Тетяна Михайлівна,

відповідачі: державний виконавець Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренко Владислав Васильович, Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Дмитро Володимирович, товариство з обмеженою відповідальністю «Профітрейд 2016»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коломієць Тетяни Михайлівни,

про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Владислава Васильовича, Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ігнатова Дмитра Володимировича, товариства з обмеженою відповідальністю «Профітрейд 2016», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів та протоколу їх проведення, визнання недійсним акту

про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

(далі - державний виконавець) Кушніренка В. В., Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бучанський МВ ДВС), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Ігнатова Д. В., товариства з обмеженою відповідальністю «Профітрейд 2016» (далі -

ТОВ «Профітрейд 2016»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними електронних торгів та протоколу їх проведення, визнання недійсним акту

про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними електронні торги, проведені 18 червня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації земельної ділянки, площею 0,428 га, кадастровий номер 8000000000:90:452:4280, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (реєстраційний номер лота 423765).

Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 485652, проведених 18 червня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації земельної ділянки, площею 0,428 га, кадастровий номер 8000000000:90:452:4280, що знаходиться

за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (реєстраційний номер лота 423765).

Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 18 червня 2020 року № 485652 із реалізації ДП «Сетам» земельної ділянки, площею 0,428 га, кадастровий номер 8000000000:90:452:4280, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (реєстраційний номер лота 423765), складений державним виконавцем Кушніренком В. В.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів

від 06 липня 2020 року № 1926 на земельну ділянку, площею 0,428 га, кадастровий номер 8000000000:90:452:4280, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , видане приватним нотаріусом Ігнатовим Д. В.

Витребувано у власність ОСОБА_1 від ТОВ «Профітрейд 2016» земельну ділянку, площею 0,428 га, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (кадастровий номер 8000000000:90:452:4280), припинивши право власності ТОВ «Профітрейд 2016»

на зазначене нерухоме майно (запис про право власності № 37185420, внесений

06 липня 2020 року приватним нотаріусом Ігнатовим Д. В. на підставі рішення

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 липня 2020 року № 52983536), на підставі абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах із Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016» на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 13 271,80 грн, тобто по 3 317,95 грн із кожного. У стягненні витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Профітрейд 2016» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломієць Т. М., задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року у частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу скасовано

та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Стягнуто у рівних частинах із Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 40 000,00 грн, тобто по 10 000,00 грн

із кожного.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року стягнуто в рівних частинах із Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи,

у загальному розмірі 24 000,00 грн, тобто по 6 000,00 грн із кожного.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 14 лютого 2024 року про виправлення описки, касаційну скаргу ТОВ «Профітрейд 2016» задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року

та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасовано. Ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного виконавця Кушніренка В. В., Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса

Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними: електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів,

акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання майна

з прилюдних торгів, відмовлено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року

та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року

та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності залишено без змін.

Здійснено новий розподіл судових витрат.

Стягнуто із Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В. на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір по 2 409,93 грн із кожного.

Стягнуто із Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу: у суді першої інстанції - у розмірі 8 000,00 грн, тобто по 2 000,00 грн

із кожного; у суді апеляційної інстанції - 4 800,00 грн, тобто по 1 200,00 грн

із кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профітрейд 2016» 10 302,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коломієць Т. М.,

подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 40 000,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції. Представником позивача надано докази направлення заяви про ухвалення додаткового судового рішення разом із додатками іншим учасникам справи.

Заява мотивована тим, що за результатом касаційного перегляду судових рішень

у вказаній справі Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення основної позовної вимоги ОСОБА_1 , а саме про витребування майна із чужого незаконного володіння. Тобто порушене право позивача було поновлено судом.

Касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій подавало

ТОВ «Профітрейд 2016». ОСОБА_1 , у свою чергу, поніс судові витрати

на правничу допомогу під час розгляду справи у Верховному Суді

у розмірі 40 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - складання адвокатом і подання відзиву на касаційну скаргу; 30 000,00 грн - винагорода адвоката.

Указаний розмір витрат погоджений сторонами у додатковій угоді № 2 до договору про надання правової допомоги від 01 червня 2016 року № 18-АО/2016, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Інтеракціо» (далі -

АО «Інтеракціо»), яка підписана сторонами договору 20 січня 2021 року,

та підтверджується підписаним сторонами договору актом надання правової допомоги від 22 січня 2024 року № 3. Ця сума є обґрунтованою та співмірною

зі складністю справи, ціною позову.

При цьому у відзиві на касаційну скаргу представник позивача зазначав про те,

що орієнтовний розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції складає 20 000,00 грн, а детальний опис робіт (наданих послуг) буде надано додатково.

До вищевказаної заяви про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача додано: копію договору про надання правової допомоги від 01 червня 2016 року № 18-АО/2016, укладеного між ОСОБА_1

та АО «Інтеракціо»; копію додаткової угоди № 1 до вищевказаного договору

від 30 грудня 2016 року; копію додаткової угоди № 2 до вищезазначеного договору

від 20 січня 2021 року; копію ордера від 13 вересня 2022 року; копію свідоцтва

про права на заняття адвокатською діяльністю від 28 квітня 2016 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «Інтеракціо», необхідних

для надання правової допомоги у вказаній справі; акт надання правової допомоги № 3 від 22 січня 2024 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника позивача, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати

на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво)

та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник

(частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні

для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва

та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі

про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених

цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи

для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,

що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат

на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами

(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору

та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані

з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи

або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги

на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається

без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи

та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу

за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження

№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження

№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року колегія суддів не вирішувала питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, так як його представник указував у відзиві на касаційну скаргу товариства (а. с. 145-150, т. 6) про орієнтовний розмір таких витрат і зазначив,

що відповідні докази будуть надані додатково. Станом на день ухвалення вказаної постанови інших заяв та доказів на підтвердження остаточного розміру витрат

на правничу допомогу до Верховного Суду не надійшло.

Верховний Суд ураховує, що АО «Інтеракціо» надавало ОСОБА_1 правничу допомогу при розгляді даної справи, зокрема у суді касаційної інстанції,

що підтверджено належними та допустимими доказами.

Позивач фактично виграв справу у частині задоволеної позовної вимоги

про витребування майна із чужого незаконного володіння, так як судові рішення судів попередніх інстанцій у цій частині залишено вказаною постановою Верховного Суду без змін. У задоволенні інших позовних вимог Верховним Судом було відмовлено.

Розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, склав 40 000,00 грн, а саме: 10 000,00 грн - підготовка та направлення адвокатом відзиву на касаційну скаргу; 30 000,00 грн - винагорода адвоката,

тобто плата за досягнутий адвокатом результат, що погоджено сторонами в акті надання правової допомоги та зазначено адвокатом у детальному описі робіт (надання послуг). У вказаному акті сторони підтвердили факт надання правничої допомоги та зазначили, що вони не мають зауважень та скарг одна до одної стосовно надання відповідних послуг.

При цьому заяву про ухвалення додаткового судового рішення разом із додатками направлено іншим учасникам справи.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді

до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено

за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання

є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,

що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаних додаткових угодах до договорів про надання правової допомоги, клієнти прийняли

від адвокатського об`єднання відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатили їхню вартість.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Разом із цим, Верховний Суд ураховує, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Коломієць Т. М., просила залишити касаційну скаргу товариства без задоволення, а оскаржувані судові рішення -

без змін. Тобто розмір судових витрат на правничу допомогу визначено клієнтом

і адвокатом із урахуванням предмета спору, відповідних вимог касаційної скарги

та аргументів відзиву.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Профітрейд 2016», рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про придбання майна

з прилюдних торгів, скасував і ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 . Судові рішення

у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано. У свою чергу, рішення районного суду та постанову апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння (задоволено позов) та визнання права власності (відмовлено у позові) залишено без змін.Здійснено новий розподіл судових витрат.

Таким чином, судом фактично задоволено одну позовну вимогу ОСОБА_1 - про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено,

що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи

та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові

від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у суді касаційної інстанції, підлягають стягненню пропорційно задоволених позовних вимог, тобто

у загальному розмірі 12 000,00 грн.

При цьому у січні 2024 року ДП «Сетам» подало до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому викладено аргументи щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.

Заперечення щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, надійшло до Верховного Суду також

у лютому 2024 року від представника приватного нотаріуса Ігнатова Д. В. - адвоката Різник О. О.

Надаючи оцінку вищевказаним заявам, Верховний Суд ураховує,

що у пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано,

що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

Загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу

не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат,

так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами,

а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Верховний Суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе задовольнити частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, яким слід вирішити питання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу і стягнути з Бучанського МВ ДВС, ДП «Сетам», приватного нотаріуса Ігнатова Д. В., ТОВ «Профітрейд 2016» на користь позивача по 3 000,00 грн

із кожного.

Такі висновки узгоджуються з вищевказаною сталою судовою практикою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Керуючись статтями 137, 141, 270, 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коломієць Тетяни Михайлівни, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути із Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ігнатова Дмитра Володимировича, товариства з обмеженою відповідальністю «Профітрейд 2016» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції

у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, тобто по 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок із кожного.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець