Постанова

від 08.02.2024 по справі 643/17335/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/17335/21 Номер провадження 22-ц/814/407/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Панченка О.О., Одринської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача адвоката Чумак Р.В.,

представника відповідача адвоката Ковальова О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чумак Р.В., на рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від08 травня 2023 року

у справіза позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради, третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області про скасування рішення комісії, визнання випадку захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19 таким, що стався під час виконання трудових обов`язків та пов`язаний з виробництвом, та про зобов`язання проведення повторного розслідування

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

03.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до Комунального некомерційногопідприємства «Міськадитяча поліклініка№ 13»Харківської міськоїради (далі по тексту - КНП «МДП №13» ХМР), відповідно до якого прохав:

- скасувати рішення комісії, викладене в Акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), що стався 22.03.2021 (за фактом смерті ОСОБА_2 04.04.2021 о 13 год 55 хв) на Комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради, складеного 11.05.2021 за формою Н-1/НП.

- визнати випадок захворювання ОСОБА_2 на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що стався 22 березня 2021 року на Комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради таким, що стався під час виконання нею трудових професійних обов`язків, а отже таким, що пов`язаний з виробництвом.

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради провести повторне розслідування причин виникнення гострого професійного захворювання, що сталося 22 березня 2021 року на Комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради у ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є сином ОСОБА_2 , а також її спадкоємцем.

ОСОБА_2 працювала сестрою медичної амбулаторії № 2 ЦПМД КНП «МДП № 13» ХМР в кабінеті № 53-а. До трудових професійних обов`язків останньої входило: виконання лікарських призначень, введення звітно-облікової документації, планування проведення профілактичних щеплень, під час прийому, підготовка робочого місця лікаря, володіння технікою необхідних медичних маніпуляцій, облік та зберігання декларацій, робота наПКв медичній системі «Helsi».

У березні 2021 року ОСОБА_2 працювала за графіком у дві зміни в кабінеті № 53а та згідно зі своїми професійними обов`язками допомагала лікарюпедіатру КНП «МДП №13» ХМР ОСОБА_3 проводити прийом пацієнтів.

На підставі електронного обліку хворих лікаряпедіатра лікар-педіатр ОСОБА_3 у період з 09.03.2021 по 20.03.2021 серед хворих дітей ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було зареєстровано діагноз лабораторно підтвердженим методом ПЛР COVID-19 вірус ідентифікований. Огляд та надання медичної допомоги вказаним пацієнтам проводила лікар-педіатр ОСОБА_3 .

Останню робочу зміну ОСОБА_2 відпрацювала 20.03.2021 з 8.00 год до 13.00 год Згодом, 21.03.2021 ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомила старшу медичну сестру амбулаторії № 2 ЦПМД КНП «МДП №13» ХМР ОСОБА_6 про погане самопочуття та не вийшла на зміну.

22.03.2021 ОСОБА_2 звернулася за медичною допомогою до сімейного лікаря КНП «Міська поліклініка № 11» Харківської міської ради, де їй було видано листок непрацездатності з діагнозом «COVID-19».

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я 27.03.2021 ОСОБА_2 госпіталізували до КНП «ЦМЛ Піщанської Богоматері» ІМР, де їй був встановлений діагноз: «позашпитальна двобічна пневмонія тяжка форма ДН ІІІ ст., 2019 n COV гостра респіраторна хвороба. IХС. Атеросклеротичний кардіосклероз».

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13 год 55 хв ОСОБА_2 померла у КНП «ЦМЛ Піщанської Богоматері» ІМР.

Після смерті ОСОБА_2 на Комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР було проведено розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання, що стався 22.03.2021 відносно ОСОБА_2 .

За результатами розслідування було складено акт про те, що інфікування не пов`язане з виробництвом, оскільки виникло не за обставин, зазначених у п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів Українивід 17.04.2019№ 337 (далі Порядок № 337).

Позивач вказував, що КНП «МДП №13» ХМР неправильно витлумачені обставини випадку професійного захворювання. Так, відповідно до п. 52 вказаного Порядку № 337 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництвірегламентуються обставини, за яких нещасний випадок або гостре професійне захворювання визнаються пов`язаними з виробництвом. Серед таких обставин даний пункт виділяє наступні обставини: виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до вибуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час; однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

Позивач вважає, що захворювання його матері відбулося на роботі, оскільки вона працювала з «ковідними хворими» та надавала їм допомогу. З огляду на чинне законодавство та обставини справи, надання лікарем допомоги при проведенні прийому особам, які хворіють на COVID-19, в одному кабінеті з ними може також підпадати під умови підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до п. 141-2 Порядку № 337 розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою корона вірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коранавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, проводиться комісією з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку (далі - Комісія), утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник.

Відповідно до п. 141-2 Порядку № 337 Комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров`я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку. До складу комісії входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров`я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії); посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу; представник кадрової служби; представник фінансово-економічної служби; представник юридичної служби; представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності- уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Аналіз вищенаведеного дає підстави вважати, що до складу комісії має входити 6 осіб, серед яких представник юридичної служби.

Згідно з Актом комісії та матеріалів розслідування, комісія, що була утворена наказом Головного лікаря КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР від 19.04.2021 № 151 у складі 5осіб без представника юридичної служби, що є порушенням норм Порядку № 337, а саме п. 141-2 в частині складу комісії.

Відповідно до п. 141-13 Порядку № 337 протягом 3 років з дати отримання акта за формою Н-1 члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи мають право звернутися до закладу охорони здоров`я щодо призначення повторного розслідування у зв`язку із незгодою з причинами настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

Позивач вказував, що враховуючи той факт, що відповідач формально відмовив у проведенні повторного розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, існує необхідність у зобов`язанні його провести повторне розслідування.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказував, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи.

Зазначив, що висновок місцевого суду про припущення тверджень позивача не ґрунтується на поданих та зібраних в процесі судової справи доказах; місцевий суд невірно дійшов висновку про відсутність порушень під час проведення розслідування про нещасний випадок у відповідності із Порядком № 337; суд не взяв до уваги факт створення комісії без участі представника юридичної служби та не врахував правові висновки Верховного Суду висловлені у справі № 742/1433/21.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу КНП «МДП №13» ХМР прохали рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказували, що місцевий суд дотримався норм матеріального та процесуального права, врахував вимоги Порядку № 337 та належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що між сторонами виник спір з приводу віднесення інфікування коронавірусом гр. ОСОБА_2 (матері позивача) пов`язаним із виробництвом.

ОСОБА_2 працювала сестрою медичної № 2 ЦПМД КНП «МДП № 13» ХМР в кабінеті № 53а. До трудових професійних обов`язків ОСОБА_2 входило: виконання лікарських призначень, введення звітно-облікової документації, планування проведення профілактичних щеплень, під час прийому, підготовка робочого місця лікаря, володіння технікою необхідних медичних маніпуляцій, облік та зберігання декларацій, робота наПКв медичній системі «Helsi».

У березні 2020 року ОСОБА_2 працювала за графіком у дві зміни в кабінеті № 53а та згідно зі своїми професійними обов`язками допомагала лікарю-педіатру КНП «МДП №13» ХМР ОСОБА_3 проводити прийом пацієнтів.

21.03.2021 ОСОБА_2 не вийшла на роботу у зв`язку з поганим самопочуттям, а 22.03. 2021 звернулася за медичною допомогою до сімейного лікаря. У ОСОБА_2 був діагностований COVID-19 та вона була госпіталізована до лікарні, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у лікарні.

Після смерті ОСОБА_2 на КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» ХМР було проведено розслідування нещасного випадку гострого професійного захворювання, що сталося 22.03.2021 відносно ОСОБА_2 .

За результатами розслідування 11.05.2021 було складено Акт розслідування, де зазначено, що інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19 спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, не пов`язанез виробництвом,оскільки виниклоне заобставин, зазначених у п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженогопостановою КМУ від 17.04.2019 № 337.

Комісія одноголосно дійшла висновку, визнати випадок зазначеного інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19 спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, таким, що не пов`язаний з виробництвом та скласти акт за формою Н-1/НП. (а.с. 26-33 том 1)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд, аналізуючи вищевказані норми Порядку № 337, дійшов висновку про те, що в судовому порядку оскаржуються лише висновки повторного розслідування, а не первісного; оскарження первісного висновку розслідування не передбачено в судовому порядку.

Повторне розслідування призначається виключно у випадку наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії. Позивачем не надано таких документів та не доведено, що такі документи існують.

За таких фактичних обставин відсутні визначені законом підстави для призначення повторного розслідування.

Посилання позивача на інфікування ОСОБА_2 саме на робочому місці носять характер припущення. Позивач припустив, що інфікування трапилося під час допомоги у прийомі хворих дітей на COVID-19 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким був встановлений діагноз COVID-19. Однак, достовірно встановити даний факт неможливо. Померла не оглядала даних пацієнтів, безпосередній прийом здійснювала лікар-педіатр ОСОБА_3 , та яка не захворіла на COVID-19. Також, в період кінець березня 2021 року інших випадків інфікування серед працівників лікарні не було.

ОСОБА_2 була забезпечена засобами індивідуального захисту (халати, рукавички, одноразові медичні маски, медичні одноразові шапочки, бахіли) у достатньому об`ємі.

ОСОБА_2 за твердженням позивача була інфікована вже в останній день роботи, але не стала джерелом інфікування для працівників лікарні.

Посилання позивача на той факт, що ОСОБА_2 добиралася до роботи пішки та не могла інфікуватися в громадському транспорті, місцевий суд відхилив, як безпідставні, оскільки інфікування могло статися і на вулиці, і в ліфті, і в магазині.

Аналізуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях можливого інфікування ОСОБА_2 за місцем роботи.

Позивач вважає порушенням той факт, що до складу комісії по розслідуванню нещасного випадку входять 6 осіб відповідно до вимог п. 141-2 Порядку № 337, серед яких повинен бути представник юридичної служби. В ході розгляду справи встановлено, що юрисконсульт, юридична служба у штаті відповідача відсутні, тому вони не могли бути включеними у склад комісії.

Місцевий суд дійшов висновку, що підставою для скасування рішення комісії викладеного в Акті розслідування може бути лише неповнота проведення розслідування або проведення його з порушенням Порядку № 337. Суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що розслідування проведено неповно чи з порушенням Порядку № 337.

В судовому засіданні були допитані свідки, які є сусідками померлої ОСОБА_2 , Однак, даним свідкам достовірно невідомо про те, де трапилося інфікування. Дані свідки лише підтвердили факт хвороби ОСОБА_2 , що і так не заперечується відповідачем.

Аналізуючи вищевикладене, місцевий суд зазначив, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законодавством. Позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті43Конституції Україникожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частинами першою, другою статті153КЗпПУкраїни передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею171КЗпПУкраїни власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання -захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 337 нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контактуз представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Гостре професійне захворювання (отруєння) - це захворювання (або смерть), що виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Спеціальному розслідуванню підлягають в тому числі гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків (пункт 10 Порядку № 337).

Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок) (пункт 14 Порядку № 337).

Відповідно до положень пункту 33 Порядку № 337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 337 проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, за рішенням комісії (спеціальної комісії) у разі необхідності проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків та експертизи для встановлення обставин і причин нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та розроблення плану заходів щодо запобігання виникненню подібних нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) наказом роботодавця або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), може утворюватися експертна комісія за погодженням з органами, організаціями, установами тощо, представники яких залучаються до її роботи.

За результатами роботи експертна комісія зобов`язана скласти висновок, в якому повинна надати обґрунтовані та об`єктивні відповіді на поставлені комісією (спеціальною комісією) питання.

Зазначений висновок використовується комісією (спеціальною комісією) під час складання акта за формою Н-1 і є невід`ємною частиною матеріалів розслідування.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 52 Порядку № 337 обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом у разі: 1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений); 2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час.

Підпунктом 15 пункту 52 Порядку № 337 передбачено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом за обставин однократного впливу на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 337 за результатами перевірки об`єктивності розслідування, проведеного комісією підприємства (установи, організації), та у разі виявлення факту недотримання вимог нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці під час визначення відповідності умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці, з`ясування обставин і причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), встановлення осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розроблення плану заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням) органом Держпраці або її територіальним органом може бути прийнято рішення про призначення одного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння).

Якщо органом Держпраці не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування, результати роботи комісії, утвореної роботодавцем, оскаржуються потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) лише у судовому порядку.

Рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, робочим органом Фонду, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні).

Вирішення питання про встановлення зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання з виробництвом та складення акту за формою Н-1 належить до виключної компетенції спеціальної комісії. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія (спеціальна комісія) є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакціїзахворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2020 року № 521 «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» внесено зміни до переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, такий Перелік доповнено особливо небезпечною хворобою «COVID-19».

Процедура розслідування випадків смерті саме медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 окремо передбачена пунктами 141-1- 141-14 Порядку № 337.

Так, відповідно до пунктів 141-1-141-4, 141-13, 141-14 Порядку № 337 розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - медичні працівники), внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб проводиться комісією з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку (далі - комісія), утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник.

Керівник закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (далі - медичний працівник, що помер внаслідок інфікування), зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання інформації про випадок смерті медичного працівника надати повідомлення згідно з додатком 2 у паперовій формі: територіальному органу Держпраці; робочому органу Фонду; уповноваженому органу управління або наглядовій раді закладу охорони здоров`я (у разі її утворення).

Комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров`я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.

До складу комісії входять представники закладу охорони здоров`я: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров`я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу; представник кадрової служби; представник фінансово-економічної служби; представник юридичної служби; представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи мають право звернутися до закладу охорони здоров`я щодо призначення повторного розслідування у зв`язку із незгодою з причинами настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії, керівником закладу охорони здоров`я призначається повторне розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку.

Повторне розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією в іншому складі.

Висновки повторного розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, можуть бути оскаржені лише в судовому порядку.

Правові висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 483/1450/21 (провадження № 61-5877св23). В цій справі, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди встановили: «що до обов`язків ОСОБА_2 не входило надання медичної допомоги пацієнтам, в тому числі, з підозрою або встановленим захворюванням на коронавірусну хворобуCOVID-19; контактів ОСОБА_2 з особоюз підозрою або встановленим захворюванням на коронавірусну хворобуCOVID-19 на робочому місці не встановлено; в карті епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання підтверджено, що контакт з хворими на короновірусну хворобу ОСОБА_2 заперечувала, що підтвердила і сімейний лікар ОСОБА_3, до якої звернулася ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 не була включена до персонального переліку працівників лікувального закладу, котрі безпосередньо були зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та лікуванням пацієнтів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог, адже сам по собі факт її роботи на посаді старшої медичної сестри не може автоматично кваліфікуватись як отримання професійного захворювання, у зв`язку з цим».

В постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 742/1433/21, на яку посилається апелянт, суди встановили, що: «дійшовши висновку про обґрунтованість доводів позивачки відносно того, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідкомпотерпілого ОСОБА_1 проведено комісією, яка утворена наказом Управління Держпраці у Чернігівській області від 28 грудня 2020 року № 103-16-ГПЗ (зі змінами згідно наказу від 09 березня 2020 року № 41-16ГПЗ-ЗМ), неповно, з порушенням Порядку№ 337, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно вирішив, що наявні підстави для скасуванняакту за формою Н-1/НП, затвердженого 23 березня 2021 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Глущенком М. П. про проведення спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося із завідувачем акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Прилуцька ЦМЛ» Прилуцької міської ради ОСОБА_1. 28 листопада 2020 року о 13 год. 20 хв. Доводи касаційних скарг в частині вирішення позовних вимог про скасування акту за формою Н-1/НП не дають підстав для висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені в цій частині без додержання норм матеріального і процесуального права.Фактично доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першоїстатті 400 ЦПК Українивиходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Разом із тим,положення Порядку № 337 дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнаннягострого професійного захворювання таким, що пов`язане з виробництвом, відноситься до компетенції комісіїзі спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання. Спеціальна комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. Суд не може перебирати на себе функції уповноваженої спеціальної комісії і робити висновки про те, чи відноситься гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком до такого, що пов`язане з виробництвом, а тим більше зобов`язувати комісію зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1 та картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. При таких обставинах суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 провизнання гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком таким, що пов`язане з виробництвом, а також про зобов`язання комісії зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формоюН-1 та картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.Разом із тим, оскільки, відповідно до пункту 10 Порядку№ 337, гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків, підлягають обов`язковому спеціальному розслідуванню, слід вважати, що скасуванняакту за формою Н-1/НП має своїм наслідком проведення комісією повторного спеціального розслідування».

В постановіВерховного Судувід 29листопада 2023року усправі №537/3673/21(провадження№ 61-14044св23) відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що: «вирішення питання про встановлення зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання з виробництвом та складення акту за формою Н-1 належить довиключної компетенціїспеціальної комісії. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія (спеціальна комісія) є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту».

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 686/8863/21 (провадження № 61-3164св22).

В постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року справа № 308/7457/21 (провадження № 61-12416св22), залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд зазначив, що: «займана ОСОБА_2 посада «лікар-хірург стоматолог» охоплюється положеннями Порядку № 337. Тому його смерть повинна розслідуватися відповідною комісією, утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому він працював, а не комісією територіального органу Держпраці».

Щодо доводів скаржника про повноважність спеціально створеної комісії та щодо права оскарження акту комісії в судовому порядку.

У відповідності з п. 141-2 Порядку№ 337керівник закладуохорони здоров`я,в якомупрацював медичнийпрацівник,смерть якогонастала внаслідокінфікування коронавірусомSARS-CoV-2під часвиконання професійнихобов`язків вумовах підвищеногоризику зараженнязбудниками інфекційниххвороб (далі-медичний працівник,що помервнаслідок інфікування),зобов`язаний непізніше наступногоробочого дняз моментуотримання інформаціїпро випадоксмерті медичногопрацівника надатиповідомлення згідноз додатком2у паперовійформі: територіальномуоргану Держпраці; робочомуоргану Фонду; уповноваженому органу управління або наглядовій раді закладу охорони здоров`я (у разі її утворення).

Комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров`я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.

До складу комісії входять представники закладу охорони здоров`я:

керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров`я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);

посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу;

представник кадрової служби;

представник фінансово-економічної служби;

представник юридичної служби;

представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 19.04.2021 наказом № 151 головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №13» Харківської міської ради було створено комісію з розслідування гострого професійного COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2 працівника ОСОБА_2 (а.с. 106 т. 1)

До складу комісії було призначено: ОСОБА_7 інженер з охорони праці; ОСОБА_8 - заступник головного лікаря з медичної частини; Черкашина Л.В. - старший інспектор з кадрів; ОСОБА_9 - заступник головного лікаря з економічних питань; Оберемок О.М. голова первинної профспілкової організації.

Як слідує з наданих відповідачем пояснень, в штаті КНП «МДП №13» ХМР відсутня як посада юриста,так іюридичний відділ.

Зазначену обставину позивач не спростовує.

За таких обставин, не включення до складу утвореної КНП «МДП №13» ХМР комісії представника юридичної служби та входження до складу комісії 5, а не 6 осіб, не є підставою для визнання рішення комісії за результатом розслідування незаконним.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що висновок місцевого суду в тій частині, що оскарження первісного висновку розслідування не передбачено в судовому порядку, - є помилковим.

Місцевий суд невірно витлумачив зміст п. 141-13 Порядку № 337.

Так, згідно з п. 141-13 Порядку № 337 протягом трьох років з дати отримання акта заформою Н-1члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи мають право звернутися до закладу охорони здоров`я щодо призначення повторного розслідування у зв`язку із незгодою з причинами настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії, керівником закладу охорони здоров`я призначається повторне розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку.

Повторне розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією в іншому складі.

Висновки повторного розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Зміст зазначеної норми права визначає, що висновок комісії, наданий за результатом повторного розслідування, може бути оскаржений лише в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відмовлено у призначенні повторного розслідування.

Таким чином у нього виникло право на судовий захист, в тому числі, і право на оскарження як первісного рішення комісії з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку, так і вимагати проведення повторного розслідування.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Щодо оцінки місцевим судом доказів у справі та з`ясування обставин справи

Скаржник вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, що інфікування ОСОБА_2 відбулося саме під час виконання нею професійних обов`язків, зокрема, що останню зміну перед захворюванням ОСОБА_2 відпрацювала 20.03.2021. Під час виконання своїх трудових обов`язків вона була присутня в кабінеті із лікарем-педіатром ОСОБА_3 та допомагала проводити останній прийом хворих дітей у відповідності до своїх функціональних обов`язків, затверджених посадовою інструкцією сестри медичної наказом від 14.08.2018). Серед пацієнтів того дня були діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в яких було підтверджено інфікування вірусом COVID-19. Відстань від робочого місця ОСОБА_2 до місцезнаходження хворих дітей не перевищувала 1,5 метрів. Жодних доказів її контактування з іншими хворими, в тому числі, і по дорозі додому чи на роботу, а також за місцем проживання, матеріали розслідування не містять. Зазначені обставини свідчать про можливість інфікування ОСОБА_2 вірусом COVID-19 від цих дітей. Крім того, відповідач не забезпечив ОСОБА_2 засобами індивідуального захисту, надавши їйзасоби вменшій кількості,ніж передбачено наказом МОЗ України № 722 від 28.03.2020.

Скаржник також зазначав на неврахування судом п. 52 Порядку № 337, в якому визначено обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У даній справі суд може застосувати принцип стандарту переваги більш вагомих доказів, що не буде суперечити вимогам ЦПК України щодо оцінки доказів у справі.

Як вбачається з матеріалів розслідування смерті медичної сестри Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №13» Харківської міської ради ОСОБА_2 процедура та порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337), - відповідачем було дотримано.

Під час проведення розслідування Комісією було досліджено усі зазначені скаржником доводи, в тому числі, умови та розташування робочого місця ОСОБА_2 , можливість її інфікування від дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час їх огляду лікарем-педіатром ОСОБА_3 . Наявність у ОСОБА_2 під час даного прийому індивідуальних захисних засобів; також Комісія встановила факт інфікування вірусом і членів сім`ї померлої.

Зазначені обставини досліджувалися місцевим судом під час розгляду справи та їм надано вірно оцінку. Підстав для переоцінки вказаних фактів апеляційним судом не встановлено.

Сама по собі обставина того, що померла ОСОБА_2 працювала медичною сестрою та в час прийому лікарем-педіатром інфікованих дітей, з якою ОСОБА_2 співпрацювала в одному кабінеті і була присутня в кабінеті, не є безумовною підставою для висновку щодо зараження інфекційною хворобою саме під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків, як це визначено п. 52 Порядку № 337.

Принцип «стандарту переваги більш вагомих доказів» не впливає на висновки в частині відсутності підстав для переоцінки доказів у справі. В даній справі місцевий суд вірно дійшов висновку, що доводи позивача про те, що захворювання його матері відбулись при виконанні нею своїх трудових обов`язків, належними та достатніми доказами не підтверджено.

Підстав для скасування рішення Комісії, викладеного в акті розслідування від 11 травня 2021 року за формою Н-1/НП, колегією суддів не встановлено.

Відповідають вимогам матеріального права і висновки місцевого суду в частині, що суд не може визнавати випадки захворювання такими, що пов`язані з виробництвом, оскільки це виключна компетенція спеціальної комісії.

Відсутні підстави для скасування судового рішення і в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача провести повторне розслідування даного випадку, оскільки повторне розслідування може бути призначено керівником закладу охорони здоров`я лише в разі наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії з розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку.

Жодних додаткових доказів (документів), які б могли вплинути на висновки Комісії, до матеріалів справи долучено не було. Доводи скаржника про те, що померлій ОСОБА_2 засоби індивідуального захисту видавалися роботодавцем в меншій кількості, ніж передбачено законом, не є такими доказами.

Доводим апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно зп.2ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судовогорішення можеполягати вдоповненні абозміні йогомотивувальної та(або)резолютивної частин.

Враховуючи те, що місцевий суд по суті вірно відмовив в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи висновки, зазначені в цій постанові в частині визнання окремих доводів апеляційної скарги обґрунтованими, вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в частині мотивів відмови.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргупредставника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чумак Р.В., задовольнити частково.

Рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від08 травня 2023 року - змінити в мотивувальній частині, врахувавши мотиви, зазначені в цій постанові.

В іншій частині рішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від08 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.О. Панченко

Т.В. Одринська