Рішення

від 15.02.2024 по справі 380/23459/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 рокусправа № 380/23459/23м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Восьмого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Восьмого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 07 липня 2023 року виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн. та на 01 січня 2023 року у розмірі 2684грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 07 липня 2023року, обчисливши її розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн. та у 2023 році 2684,0 грн із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів, перерахувавши на його особовий рахунок НОМЕР_1 ; IBAN НОМЕР_2 ; РНОКПП одержувача НОМЕР_3 ; Банк одержувача Приватбанк.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що у спірні періоди (з січня 2021 року по 07 липня 2023 року) Восьмий апеляційний адміністративний суд протиправно не нарахував та не виплатив йому, як судді цього суду, суддівську винагороду у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, а саме, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684грн.

Позивач зазначає, що відповідач, з 01.01.2021 по 07.07.2023 нараховував та виплачував суддівську винагороду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102 грн, що є протиправним та суперечить Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі також Закон № 1402-VIII) та Закону України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 № 966-XIV (далі також Закон № 1402-VIII), які не передбачають окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення суддівської винагороди. Як вважає позивач, оскаржувані дії відповідача порушують гарантії незалежності суддів, що встановлені нормами національного законодавства та міжнародного права.

Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Восьмий апеляційний адміністративний суд (вул. Саксаганського, 13, м. Львів, 79000).

Ухвалою суду від 11.01.2024 залучено Восьмий апеляційний адміністративний суд в якості другого відповідача у справі.

Відповідач, Восьмий апеляційний адміністративний суд, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що виплата позивачу суддівської винагороди у спірних періодах відповідала бюджетним асигнуванням, виділеним ДСА України, як головним бюджетним розпорядником бюджетних коштів, - Восьмому апеляційному адміністративному суду.

Від відповідача, Державної судової адміністрації України, заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , Рішенням Вищої ради правосуддя №687/0/15-23 від 06.07.2023 звільнений з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 №203/к/тв Про відрахування зі штату суду Мар`яна Кушнерика оголошено Рішенням Вищої Ради Правосуддя №687/0/15-23 від 06.07.2023 та відраховано ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, 06.07.2023 у зв`язку із звільненням у відставку.

З матеріалів справи слідує, що обчислення суддівської винагороди позивача з січня 2021 по 06 липня 2023 проведено, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн. Цю обставину сторони визнають.

Позивач, вважаючи, що його суддівська винагорода у спірних періодах підлягає нарахуванню, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року у розмірі 2481грн, на 01 січня 2023 року у розмірі 2684грн звернувся до суду з цим позовом.

Виходячи з предмету та підстав позову, спір у цій справі виник у зв`язку протиправністю, на думку позивача, нарахування та виплати йому у спірних періодах суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Суд ураховує, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі по тексту - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV Про прожитковий мінімум, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV видно, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас статтею 7 Закону України №1082-ІХ, № 1928-IX, №2710-ІХ установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі станом на 1 січня, відповідно 2270грн, 2481грн, 2684грн.

При цьому суд наголошує, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірні періоди, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тому законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди - відсутні.

Водночас Законами №1082-ІХ, № 1928-IX, №2710-ІХ фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, хоча Закони Про Державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, а саме тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду у цій категорії спорів закріплено, що Законом №1402-VIII передбачено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січні відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1928-IX, була неправомірною.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 27.04.2023 у справі №240/3795/22.

Як встановив суд відповідач, Восьмий апеляційний адміністративний суд нарахував та виплатив позивачу за період з 01.01.2021 по 06.07.2021 суддівську винагороду, виходячи з розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн.

Водночас, як виснував суд, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі №1082-ІХ, № 1928-IX, №2710-ІХ була неправомірною.

Суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Восьмий апеляційний адміністративний суд здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затверджувала у його кошторисах на відповідний рік.

Ту обставину, що розрахунок суддівської винагороди позивача здійснювався, виходячи із бюджетних асигнувань, виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн у 2021, 2022, та до 06 липня 2023, Восьмий апеляційний адміністративний суд не заперечує.

Таким чином, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі щодо розміру суддівської винагороди, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Восьмого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01 січня 2022року у розмірі 2481гривні та на 01 січня 2023року у розмірі 2684 гривні.

Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання відповідача, ДСА України, вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов`язати Державну судову адміністрацію України, як розпорядника коштів, забезпечити Восьмий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270гривень, на 01 січня 2022року у розмірі 2481гривні та на 01 січня 2023року у розмірі 2684гривні.

Разом з тим, оскільки Восьмий апеляційний адміністративний суд, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду, визначав прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, бо діяв, виходячи з бюджетних асигнувань, визначених ДСА України, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, заявлених до Восьмого апеляційного адміністративного суду у спосіб зобов`язати Восьмий апеляційний адміністративний суд перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, обчисливши її розмір, виходячи у 2021році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270гривень, у 2022році - 2481 гривня, у 2023 році - 2684 гривні, з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Крім того, суд зазначає, що Наказом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 №203/к/тв Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із звільненням у відставку саме 06.07.2023 . Отже, останнім робочим днем є 06.07.2023. Таким чином, суддівську винагороду слід нарахувати та виплатити по 06.07.2023, а не 07.07.2023 як зазначає позивач.

З урахуванням наведеного, позов слід задовольнити частково.

Відповідно статті 139 КАС України судовий збір не розподіляється, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ЄДРПОУ26255795), Восьмого апеляційного адміністративного суду (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул. Саксаганського, 13; ЄДРПОУ 42268515) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Восьмого апеляційного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01 січня 2022року у розмірі 2481гривні та на 01 січня 2023року у розмірі 2684 гривні.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України, як розпорядника коштів, забезпечити Восьмий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270гривень, на 01 січня 2022року у розмірі 2481гривні та на 01 січня 2023року у розмірі 2684гривні.

Зобов`язати Восьмий апеляційний адміністративний суд перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021року по 06 липня 2023року, обчисливши її розмір, виходячи у 2021році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270гривень, у 2022році - 2481 гривня, у 2023 році - 2684 гривні, з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна