Рішення

від 22.11.2023 по справі 910/5959/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2023Справа № 910/5959/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви відповідача Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс"

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/5959/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Примаченка В`ячеслава Феліксовича ( АДРЕСА_1 )

до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (вул. Горлівська, 226/228, м. Київ, 02121)

про розірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном

Представники сторін:

Від позивача: Примаченко В.Ф., Тарасюк В.А.

Від відповідача: Пустовий М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Примаченко В`ячеслав Феліксович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про:

- розірвання Договору оренди № 20/11-20 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2020 року, укладеного між ФОП Примаченко В.Ф. та ДП "НТК "Імпульс";

- зобов`язання відповідача - ДП "НТК "Імпульс" усунути будь - які перешкоди позивачеві - ФОП Примаченко В.Ф. у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та надати доступ до власного майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, 226/228.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5959/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

В подальшому 19.07.2023 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 14.07.2023 року про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач доповнив прохальну частину позовної заяви додатковими позовними вимогами, а саме: "Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений повідомленням ДП "НТК "Імпульс" від 22.09.2022 року, адресованим ФОП Примаченко В`ячеславу Феліксовичу, про припинення дії з 22.10.2022 року Договору оренди № 20/11-20 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.11.2020 року, укладеного між ФОП Примаченко В.Ф. та ДП "НТК "Імпульс".

В судовому засіданні 03.08.2023 року суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду подану позивачем заяву б/н від 14.07.2023 року про зміну предмета позову та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням останньої та наступного предмета спору:

- визнати недійсним односторонній правочин оформлений повідомленням ДП "НТК "Імпульс" від 22.09.2022 року, адресованим ФОП Примаченко В`ячеслав Феліксович про припинення дії з 22.10.2022 року Договору оренди № 20/11-20 нерухомого майна, що належить до державної власності укладеного 20 листопада 2020 року між ФОП Примаченко В`ячеслав Феліксович та ДП "НТК "Імпульс".

- розірвати Договір оренди № 20/11-20 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 20.11.2020 року між ФОП Примаченко В.Ф. та ДП "НТК "Імпульс";

- зобов`язати відповідача - ДП "НТК "Імпульс" усунути будь-які перешкоди позивачеві - ФОП Примаченко В.Ф. у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та надати доступ до власного майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горлівська, 226/228.

- стягнути з ДП "НТК "Імпульс" (ЄДРПОУ 14307765, 02121 м. Київ, вул. Горлівська, 226/228) на користь ФОП Примаченко В.Ф. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 8 052,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 року у справі №910/5959/23 позовні вимоги ФОП Примаченко В.Ф. задоволено частково, визнано недійсним односторонній правочин, оформлений повідомленням ДП "НТК "Імпульс" від 22.09.2022 року, адресованим ФОП Примаченко В.Ф., про припинення з 22.10.2022 року дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20/11-20, укладеного 20.11.2020 року між ФОП Примаченко В.Ф. та ДП "НТК "Імпульс"; розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20/11-20, укладений 20.11.2020 року між ФОП Примаченко В.Ф. та ДП "НТК "Імпульс"; стягнуто з ДП "НТК "Імпульс" на користь ФОП Примаченко В.Ф. 5 368,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Так, через канцелярію суду 19.10.2023 року надійшла заява відповідача - Державного підприємства "НТК "Імпульс" б/н від 16.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5959/23 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 816,67 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2023 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 року прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "НТК "Імпульс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/5959/23, судове засідання по розгляду заяви відповідача призначено на 22.11.2023 року.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/5959/23 ухвалено судом в порядку загального позовного провадження та під час винесення рішення від 11.10.2023 року питання про судові витрати відповідача в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви відповідача в судовому засіданні з викликом учасників справи для розгляду питання щодо ухвалення відповідного додаткового рішення у справі № 910/5959/23 про стягнення судових витрат відповідача, та, відповідно, ухвалою від 23.10.2023 року призначено заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення до розгляду в судовому засіданні 22.11.2023 року.

Судом встановлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 16.11.2023 року від позивача надійшли пояснення б/н від 15.11.2023 року на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, з доказами їх надсилання на адресу відповідача, відповідно до яких позивач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн. з огляду на те, що їх розмір явно завищений, необґрунтований та непропорційний до предмету спора, складності справи та витраченого адвокатом часу під час розгляду даної справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 22.11.2023 року суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення 22.11.2023 року з`явились уповноважені представники позивача, відповідача та ФОП Примаченко В.Ф. особисто.

У судовому засіданні 22.11.2023 року представник відповідача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.11.2023 року представник позивача проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення заперечував з урахуванням доводів, викладених у письмових поясненнях від 15.11.2023 року щодо необхідності зменшення розміру витрат на професійну допомогу адвоката.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.11.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення 11.10.2023 року у даній справі № 910/5959/23 судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, через канцелярію суду 19.10.2023 року у відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України відповідачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/5959/23, відповідно до якої останнім зазначено про понесення у зв`язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 41 450,00 грн., у зв`язку з чим відповідач з урахуванням часткового задоволення позовних вимог рішенням суду від 11.10.2023 року у даній справі просив суд покласти на позивача витрати відповідача на правову допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 13 816,67 грн..

При цьому, зважаючи на дату ухвалення рішення у даній справі № 910/5959/23 - 11.10.2023 року, звернення відповідача до суду 16.10.2023 року (згідно відмітки Укрпошти про прийняття поштового відправлення №0212114629992 до пересилання на адресу господарського суду) з заявою б/н від 16.11.2023 року про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

В свою чергу, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

В свою чергу позивачем у письмових поясненнях викладені заперечення щодо розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх обсягу та вартості, та наголошувалось на необґрунтованості заявлених до стягнення сум.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду заяви відповідача щодо розподілу судових витрат по справі № 910/5959/23 в порядку статті 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги від 01.06.2022 року та додаткової угоди № 1 до даного договору; актів прийняття/надання правової допомоги за договорами за травень 2023 року - вересень 2023 року, платіжних доручень та платіжних інструкцій щодо оплати правової допомоги період з травня 2023 року по вересень 2023 року, рахунків за вказаний період (травень-жовтень 2023 року).

Поряд із цим, до матеріалів справи позивачем додано копію виданого адвокатським бюро «Максима Пустового» ордера №1078705 від 06.06.2023 року на надання правової допомоги у Господарському суді міста Києва адвокатом Пустовим Максимом Володимировичем, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №682 від 29.03.2010 року на ім`я адвоката Пустового Максима Володимировича.

Наразі, як підтверджується матеріалами справи, представництво інтересів Державного підприємства «НТК «Імпульс» під час розгляду справи № 910/5959/23 здійснювалось адвокатом Пустовим М.В., яким було підготовано, підписано і подано від імені ДП «НТК «Імпульс» відзив на позовну заяву від 06.06.2023 року, клопотання про повернення позивачу заяви про зміну предмета позову від 13.06.2023 року, заперечення на відповідь на відзив від 17.07.2023 року, заяву про залучення доказів (заяв свідків) від 03.08.2023 року, клопотання про повернення позивачу заяви про зміну предмета позову від 03.08.2023 року, клопотання про призначення судової експертизи від 16.08.2023 року, заяву про виклик свідків від 21.09.2023 року, а також заяву про ухвалення додаткового рішення від 16.10.2023 року.

За твердженням відповідача, загальна сума понесених ДП «НТК «Імпульс» судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/5959/23 склала 41 450,00,00 грн.

Так, за умовами укладеного 01.06.2022 року між Державним підприємством «НТК «Імпульс» (клієнт за договором, відповідач у справі) та адвокатом Пустовим Максимом Володимировичем (адвокат за договором) Договору про надання правової допомоги (далі - Договір) сторони домовились, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язуються надавати Клієнту консультаційні та юридичні послуги, правову допомогу та здійснювати представництво і захист інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах, які передбачені цим Договором, а також Додатковими угодами до даного Договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно з пунктом 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін із прикладенням печаток і діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором та Додатковими угодами до нього, стосовно надання/прийняття юридичних послуг та правової допомоги, яка була фактично оплачена Клієнтом і, відповідно, надана Адвокатом.

Відповідно до пункту 4.1 Договору за послуги, вказані у пункті 2.1 цього Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (Гонорар) у розмірі, який розраховується згідно із Додатковою угодою №1 до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною, або у відповідності до інших укладених сторонами Додаткових угод. Порядок і розмір оплати окремих доручень Клієнта, які не входять до переліку встановленого Додатковою угодою №1, визначається за окремою домовленістю сторін.

Так, між відповідачем та адвокатом було підписано Додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої сторони погодили опис та вартість послуг, що надаються адвокатом.

За умовами пункту 5.1 Договору зобов`язання Адвоката заданим Договором вважаються виконаними належним чином з моменту фактичного надання Клієнту юридичних послуг чи правової допомоги, які оплачені Клієнтом у погодженому сторонами обсязі. В підтвердження виконання зобов`язань Адвоката перед Клієнтом на протязі п`яти календарних днів з моменту здійснення дій, передбачених пункту 2.1. даного Договору, а також Додатковими угодами і рахунками до Договору, складається акт прийняття/надання правової допомоги. В разі відмови Клієнта від підписання акту Адвокат залишає за собою право складання одностороннього акту.

Як встановлено судом, між відповідачем та адвокатом на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 01.06.2022 року було погоджено та підписано акти прийняття/надання правової допомоги за Договором від 31.05.2023 року на суму 39 751,55 грн., від 30.06.2023 року на суму 37 267,08 грн., від 31.07.2023 року на суму 39 751,55 грн., від 29.09.2023 року на суму 43 478,26 грн., від 31.08.2023 року на суму 39 751,55 грн.

Також адвокатом було виставлено відповідачу рахунок №11 від 09.05.2023 року на суму 39 751,55 грн., рахунок №12 від 09.06.2023 року на суму 37 267,08 грн., рахунок №13 від 10.07.2023 року на суму 39 751,55 грн.. рахунок №14 від 04.08.2023 року на суму 39 751,55 грн., рахунок №15 від 05.09.2023 року на суму 43 478,26 грн., рахунок №16 від 04.10.2023 року на суму 43 478,26 грн.

Відповідно до вказаних актів та рахунків вбачається, що адвокатом було надано відповідачу правову допомогу при розгляді справи №910/5959/23, а саме:

- підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, виїзд до суду для ознайомлення - 1 год. 30 хв. - вартість послуги 500,00 грн.;

- виїзд до Господарського суду міста Києва для ознайомлення зі справою - 1 год. 30 хв. - вартість послуги 1500,00 грн.;

- підготовка, оформлення, направлення відзиву на позовну заяву, робота з матеріалами справи - 4 год. 30 хв. - вартість послуги 4000,00 грн.;

- представництво у судовому засіданні 08.06.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (перерва у засіданні) - 2 год. 30 хв. - вартість послуги 2250,00 грн.;

- підготовка процесуальних документів - заперечень на клопотання про витребування доказів та на заяву про зміну предмету позову - 2 год. 30 хв. вартість послуги 3200,00 грн.;

- представництво у судовому засіданні 13.07.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (перерва у засіданні) - 2 год. 30 хв. - вартість послуги 2250,00 грн.;

- підготовка, оформлення, направлення заперечень на відповідь на відзив у справі, оформлення двох письмових пояснень від працівників ДП «НТК «Імпульс» Житнікова, Ящука - 4 год. - варіть послуги 4500,00 грн.;

- підготовка заяви про залучення доказів (заяв свідків) - 1 год - вартість послуги 1200,00 грн.

- представництво у судовому засіданні 03.08.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (перерва у засіданні) - 2 год. - вартість послуги - 2250,00 грн.;

- підготовка клопотання про призначення експертизи у справі - 1 год. 30 хв. - вартість послуги 2000,00 грн.;

- представництво у судовому засіданні 16.08.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (закрито підготовче засідання у справі) - 2 год. - вартість послуги 3000,00 грн.;

- підготовка, оформлення та направлення двох адвокатських запитів до ДПІ та Державної служби зайнятості по справі - 2 год. - вартість послуги 2000,00 грн.;

- підготовка та направлення до суду процесуальних документів: заяви про виклик свідків; заяви про визнання доказів недостовірними - 2 год. - вартість послуги 2000,00 грн.

- підготовка та оформлення адвокатського запиту до Дарницького УП ГУНП у м. Києві - 1 год. - вартість послуги 1200,00 грн.;

- представництво у судовому засіданні 28.09.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (розгляд по суті) - 2 год. - вартість послуги 3000,00 грн.;

- підготовка, оформлення додаткових письмових пояснень у справі - 1 год. - вартість послуги 1200,00 грн.;

- представництво у судовому засіданні 11.10.2023 року, виїзд до Господарського суду міста Києва (розгляд по суті) - 2 год. 30 хв. - вартість послуги 3000,00 грн.;

- підготовка, оформлення, направлення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі - 2 год. - вартість послуги 2000,00 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг в межах розгляду даної справи №910/5959/23 становить 41 450,00 грн.

Окрім цього, відповідачем на підтвердження факту оплати правової допомоги за Договором надано суду копію платіжних інструкцій, а саме: №601 від 08.09.2023 року на суму 35 000,00 грн, №499 від 07.08.2023 року на суму 32 000,00 грн., №453 від 11.07.2023 року на суму 32 000,00 грн.. №404 від 12.06.2023 року на суму 30 000,00 грн., №352 від 10.05.2023 року на суму 32 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/5959/23 в Господарському суді міста Києва інтереси відповідача представляв адвокат Пустовий М.В. на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія №1078705 від 06.06.2023 року, який подавав заяви по суті справи, клопотання та документи.

Таким чином, подані відповідачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі № 910/5959/23 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року , п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, позивачем подано письмові заперечення щодо заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі щодо їх змісту, обсягу та вартості.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані відповідачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих відповідачем доказів, в тому числі актів прийняття/надання правової допомоги за договорами за травень - вересень 2023 року та рахунків за вказаний період, відповідно до яких адвокатом було надано послуги в межах розгляду даної справи №910/5959/23 на загальну суму 41 450,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Наразі, у поданій відповідачем заяві від 16.11.2023 року про ухвалення додаткового рішення, наведено детальний опис робіт, витрачений час та розрахункова вартість наданої правової допомоги, що пов`язана з розглядом даної справи, відповідно до якої судом встановлено, що вартість витрат на професійну правничу допомогу відповідачем визначалась з урахуванням часу, витраченого адвокатом на надання певних послуг, при цьому вартість однієї години визначена виходячи з тарифів, погоджених у Додатковій угоді №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.06.2022 року.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, до складу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з позивача, включені витрати на представництво інтересів клієнта в судових засіданнях 08.06.2023 року, 13.07.2023 року, 03.08.2023 року, 16.08.2023 року, 28.09.2023 року та 11.10.2023 року у Господарському суді м. Києва - загальною вартістю 15 750,00 грн. (13 год. 30 хвил.), в той час як відповідно до протоколів судових засідань від 08.06.2023 року, 13.07.2023 року, 03.08.2023 року, 16.08.2023 року, 28.09.2023 року та 11.10.2023 року тривалість засідань за участю адвоката Пустового М.В. становила 9 хвил., 10 хвил., 29 хвил., 27 хвил., 1 год. 05 хвил. та 1 год. 13 хвил., що не відповідає даним, врахованим відповідачем при визначенні вартості відповідних послуг.

Поряд з цим, згідно усталеної правової позиції Верховного Суду такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, а час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При цьому суд вважає безпідставним включення відповідачем до складу витрат на правову допомогу адвоката послуги з підготовки та оформлення адвокатського запиту до Дарницького УП ГУНП у м. Києві вартістю 1 200,00 грн., підготовки та оформлення адвокатського запиту до ДПІ та Державної служби зайнятості вартістю 2 400,00 грн., оскільки в матеріалах справи такі адвокатські запити, а також посилання на них у заявах відповідача по суті справи відсутні, у зв`язку з чим суд не може дійти висновку про необхідність вчинення адвокатом таких дій для надання правничої допомоги у даній справі.

Щодо решти поданих представником відповідача під розгляду справи заяв та клопотань, зокрема, клопотання про призначення експертизи, заяви про виклик свідків, суд зазначає, що в задоволенні вказаних останніх було відмовлено через відсутність процесуальної необхідності вчинення таких дій, у зв`язку з чим відсутні підстави для включення вартості послуг з їх вчинення до складу витрат, що мають буті відшкодовані позивачем.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів, а саме: відзив на позовну заяву (викладеного на 10 стор.), заперечення на клопотання про витребування доказів (викладеного на 2 стор.), заперечення на заяву про зміну предмета позову (викладеного на 4 сторінках), заперечення на відповідь на відзив (викладеного на 4 стор.), додаткові пояснення (викладених на 1,5 стор.), заява про ухвалення додаткового рішення (викладеної на 5 стор.), загальна вартість яких визначена відповідачем у сумі 13 400,00 грн., що, на думку суду, не відповідає критеріям співрозмірності та розумності.

Суд також зазначає, що з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, зважаючи на час, необхідний для дослідження наявної в матеріалах справи кількості доказів, нескладний характер спору та відсутність складних арифметичних розрахунків, суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачем значно завищено.

В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

При цьому судом враховано, що відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на правову допомогу адвоката у сумі, яка обрахована пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 13 816,67 грн. (41 450,00 грн. /3).

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 13 816,67 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником відповідача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом ДП «НТК «Імпульс» документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 9 000,00 грн. від попередньо зазначеної відповідачем суми 41 450,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, заява відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/5959/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Примаченка В`ячеслава Феліксовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (вул. Горлівська, 226/228, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 14307765) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти заяви відповідача відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 16 лютого 2024 року.

Суддя А.М.Селівон