Постанова

від 03.04.2007 по справі 152/20-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

152/20-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.04.07 р.                                                                                                    № 152/20-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання  Огієнку В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Новік С.Б. –дов. № 08 від 02.04.07 р., представник;

від відповідача: Трубнікова О.М. –дов. № 01 від 02.04.07 р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД»на рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006 року

у справі № 152/20-06 (суддя Іваненко Я.Л.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства «Токмацький ковальсько-штампувальний завод», м. Токмак

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД»,                 м. Бровари

про                              стягнення 135703,30 грн.

в с т а н о в и в:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД» (далі –відповідач, ТОВ «Абсолют ЛТД») про стягнення 135703,30 грн. (у тому числі 120245,56 грн. основного боргу, 11663,82 інфляційних, 3793,92 грн. –3% відсотки річних).

Клопотанням від 31.05.2006 р. №052.3/1825 позивач збільшив позовні вимоги, відповідно до яких просить стягнути з відповідача 120245,56 основного боргу, 18397,57 грн. інфляційних, 5376,47 –3% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором комісії № 742 від 08.10.2004 р.

Рішенням господарського суду Київської області позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Абсолют ЛТД»на користь Відкритого акціонерного товариства «Токмацький ковальсько-штампувальний завод»120245,56 основного боргу, 18397,57 інфляційних, 5376, 47 –3 % річних та судові витрати: 1440,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням ТОВ «Абсолют ЛТД»подало апеляційну скаргу б/н від 28.08.2006 р.  та заяву б/н про уточнення апеляційної скарги, з проханням скасувати вказане рішення, як таке, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного суду від 19.10.2006 р. у справі № 152/20-06 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД»у відновленні строку на подання апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу і додані до неї документи особі, що її подала, без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2007 року  у справі № 152/20-06 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД»та скасовано ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року у справі № 152/20-06, а справу передано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного суду від 10.02.2007 р. у справі № 152/20-06 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 03.04.2007 року.

Представник скаржника (відповідач) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача  в судовому засіданні проти задоволення  апеляційної скарги заперечив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.10.2004р. між позивачем (за договором - комітент) та відповідачем (за договором - комісіонер) було укладено договір комісії № 742 (далі - Договір) (а.с.25-27), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе обов'язок здійснити продаж товару позивача за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок позивача. Позивач в свою чергу зобов'язався  виплатити відповідачу винагороду за надану послугу (п. 1.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору (п. 1.2.) позивач передав відповідачеві на комісію вилку 352.680.11101 в кількості 1092 одиниць, на загальну суму 140245,56 грн. (товар), що становить 21294 євро. Факт передачі товару відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі товару на комісію №1 від 02.11.2004р. до Договору № 742 від 08.10.2004 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками (а.с.28).

Згідно п.1.4. Договору відповідач зобов'язався  реалізувати товар протягом 30 календарних днів з моменту передачі його на комісію, тобто до 02.12.2004р.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.29-31), відповідач поставив продукцію (вилку 352.680.11101) покупцю - фірмі «Клейн»завод шарнірних валів»(Німеччина), згідно рахунку-фактури № 45 від 01.11.2004 року на суму 21294,00 євро. Оплата за поставлену відповідачем продукцію була здійснена покупцем 23.11.2004 р., що підтверджується листом фірми «Клейн»завод шарнірних валів»(Німеччина) від 17.10.2004 року.

Згідно положень п. 2.1. Договору відповідач зобов'язаний протягом десяти календарних днів з моменту отримання грошових коштів від покупця за відвантажений товар, реалізувати іноземну валюту в повному обсязі відповідно до курсу НБУ і перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в національній валюті України, а також, надати позивачу звіт, передати всі завірені копії документів і надати разом із звітом 5-й примірник вантажної митної декларації про перетин товаром кордону України.

Отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що  відповідно до умов договору відповідач повинен був виконати обов'язок щодо перерахування коштів за проданий товар на рахунок позивача до 04.12.2004р.

Проте, у строки передбачені договором, відповідач розрахунку з позивачем не провів, в зв'язку  з чим, 11.02.2005р. позивач надіслав відповідачу претензію (а.с.32) з вимогою сплатити суму заборгованості за договором у розмірі 140245,56 грн., а також надати звіт та копії всіх документів відповідно до договору комісії, яка була отримана представником відповідача 23.02.2005 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.33).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення своїх зобов'язань  за договором комісії не надав позивачеві звіт, а також не перерахував позивачу суму коштів за проданий товар в повному обсязі, сплативши лише 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 913 від 13.06.2005р. (а.с.34) та випискою з банківського рахунку позивача (а.с.35).

Таким чином, у зв'язку з неналежним невиконанням обов'язку за договором щодо перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів в національній валюті України в повному обсязі за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 120245,56 грн. (140245,56 грн. –20000,00 грн.).

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

За змістом частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання  другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 120245,56 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем також було нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 18397,57 грн. інфляційних збитків,  5376,47 грн. 3 % річних. Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок позивача доданий до матеріалів справи (а.с.66-68) дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення 18397,57 грн. інфляційних збитків,  5376,47 грн. 3 % річних є обґрунтованими, тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий суд правильно визнав обґрунтованими позовні вимоги та задовольнив позов повністю.

Судом першої інстанції правильно вирішено питання щодо розподілу  судових витрат.

За таких обставин судове рішення у справі має бути залишене без змін.

Враховуючи вищевикладене,  колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області у справі № 152/20-06 від 03.04.2007 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 99-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют ЛТД»на рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006 року у справі № 152/20-06  залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 29.06.2006 року у справі № 152/20-06  залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

                                                                                                         Швець В.О