Рішення

від 14.02.2024 по справі 344/13701/23

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13701/23

Провадження № 2/352/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Радишевська З.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_19.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

І. Короткий зміст позовних вимог.

27.07.2023 року представник ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Загвіздянської сільської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом для спадкоємця ОСОБА_1 на все належне померлій майно, а саме: земельну ділянку. Єдиним спадкоємцем померлої є її дочка ОСОБА_1 , яка з метою прийняття спадщини звернулася до приватного нотаріуса. Проте оформити свої спадкові права на земельну ділянку не змогла, оскільки пропустила строк встановлений ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, тому приватний нотаріус, до якого зверталася позивачка, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак позивач вважає, що такий строк не було пропущено, оскільки вона постійно проживала із матір`ю та вела із нею спільне господарство до смерті останньої. Тому просить встановити факт належності позивачу типового договору оренди житла, факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача - ОСОБА_19. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Зазначила, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , іншого способу встановити факт проживання позивача із померлою та належності позивачу типового договору оренди житла, як через суд, немає. Тому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Просив розгляд справи проводити без його участі.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою міського суду від 28.07.2023 року цивільну справу за вказаним позовом вирішено направити за підсудністю для розгляду до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

11.12.2023 року дана цивільна справа надійшла до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 15.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

29.12.2023 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.01.2024 року відкрито в цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року підготовче провадження в цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини справи.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.01.1967 року РАЦС Краснокутського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої вказані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.18).

Після реєстрації шлюбу, 04.08.1990 ОСОБА_3 присвоєно прізвище « ОСОБА_3 » ( а.с. 20).

22.12.2004 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було задоволено судом клопотання - змінено ім`я на « ОСОБА_6 ». Разом з тим, зазначено, «що копія такого клопотання разом із вашим Свідоцтвом про натуралізацію, яке ви отримаєте після складання присяги, підтверджує, що ви вирішили змінити своє ім`я. У свідоцтві про натуралізацію буде вказано ваше нове ім`я, змінене за рішенням суду ( а.с.22).

Згідно типового договору оренди житла, який підписано та укладено 21.09.2018 між ОСОБА_8 ( орендодавець) та ОСОБА_6 ( орендар), остання бере в оренду приміщення, що в окрузі Берген штат Нью -Джерсі за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно п. 4 таке приміщення буде знаходиться у користуванні та в оренді орендаря та найближчої родини орендаря у складі : ОСОБА_9 - чоловік, ОСОБА_10 - син, ОСОБА_11 - мати, виключно як приватне односімейне житло і використовуватиметься лише за прямим призначенням, як житло для окремої сім`ї. Згідно з п. 1 договір діє з 01.11.2018 до 01.11.2022 ( а.с.27-30).

Відповідно до свідоцтва про смерть, департаменту охорони здоров`я Ню-Джерсі, НОМЕР_2 , реєстраційний номер справи 20190009716, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в окрузі Берген штат Нью -Джерсі за адресою: АДРЕСА_1 . Така адреса також зазначена як адреса проживання. Сповістила про смерть ОСОБА_13 , дочка. Рід смерті - природня (а.с. 33-34).

Згідно з листом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Галавай М.В. від 24.11.2021 №59/01-16, адресоване ОСОБА_1 на звернення щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 повідомлено, що у зв`язку з тим, що пропущено встановлений строк для прийняття спадщини, спадкова справа, не може бути заведена (а.с. 38).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, виданому головою Загвіздянської сільської Ради народних Депутатів П. Бігуном, 25.01.1996, ОСОБА_2 належить земельна ділянка, що розташована на території Загвіздянської сільської ради, землю передано для садового використання у садівничому товаристві «За Мир», сад № НОМЕР_3 , ділянка № НОМЕР_4 , акт зареєстрований за №ІФ №13-11-211106 (а.с. 37).

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що є свекром позивача. Вказав, що багато років тому ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до США і згодом закордон забрала матір. Разом вони проживали разом приблизно 10-12 років.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначила, що позивачка є її невісткою, свідок перебуває з нею у добрих відносинах. Зазначає, що коли померла мати позивачки, то ОСОБА_1 вважала, що спадщину можна оформити будь-коли. ОСОБА_2 померла в США, але поховали її в Україні. Разом із донькою померла проживала більше 10 років. Позивач поїхала до США сама, батько помер, потім забрала до себе маму.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, метою звернення заявника до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем під час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, вбачається, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції положень Закону, що діяли на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у вказаній редакції) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

У пунктах 1.12.-1.13. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо спадкодавець, якому належало майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України "Про міжнародне приватне право". Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку місця проживання з останнім за однією адресою.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним Постанова ВС від 23.12.2019 у справі № 303/1816/17).

При цьому, підтвердження проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтверджено лише показаннями свідків.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 759/14776/13-ц, провадження № 61-17235св18.

Відповідно до ч.1, 3 ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 22 грудня 2004 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_16 », при цьому в доданих до матеріалів справи копіях документів вбачається також, що в органах державної влади, нотаріату в Україні позивач і надалі іменується як ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 .

Так, паспорт громадянина України (у формі ІД карти) видано 18.08.2021р. на ім`я ОСОБА_1 , закордонний паспорт виданий 14.08.2020р. на ім`я ОСОБА_1 , згідно ж клопотання про зміну імені від 15.06.2004р., яке було задоволено американським судом 22.12.2004р. ім`я заявника було змінено на ОСОБА_17 , згідно типового договору оренди житла орендарем є ОСОБА_6 .

В той же час, законодавство України не передбачає можливості фізичної особи одночасно мати два імені і бути учасником правовідносин з різними суб`єктами використовуючи різні імена. Фізична особа ідентифікується за іменем, яке має бути єдиним для всіх суб`єктів та всіх правових систем.

З урахуванням викладеного та положень ст. 28 ЦК України суд позбавлений можливості встановити факти, заявлені в позовній заяві, оскільки позивач маючи два імені (одне в США - ОСОБА_17 , а інше в Україні - ОСОБА_1 ) та порушуючи положення чинного законодавства, просить суд вибірково застосовувати одне із її імен залежно від обставин, хоча процедура зміни імені для громадян України передбачена Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Крім того, на підтвердження факту постійного проживання стороною позивача надано договір оренди від 21.09.2018, однак такий не свідчить про факт проживання у зазначеному житлі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впродовж не менше ніж 183 дні (шести місяців) до смерті останньої, оскільки такий договір починає діяти з 01.11.2018, а померла спадкодавець - 13.02.2019 року, що становить три місяці та 13 днів, та є меншим від шести місяців для визнання постійним проживанням.

Щодо показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , то останні фактично не були очевидцями постійного спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 , так як в цей час проживали на території України.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає докази надані позивачем недостатніми для встановлення факту постійного проживання разом із померлою та факту належності позивачу типового договору оренди житла.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно є похідною вимогою та залежить від задоволення судом вимог про встановлення фактів, то в її задоволенні теж слід відмовити.

VІІ. Судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те що в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, тому судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.11, 15, 16, 182, 328, 392, 1218, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволення позову ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

відповідач: Загвіздянська сільська рада, вул. Липова-Осада, 22, с. Загвіздя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область,77450, ЄДРПОУ:04356219

Рішення складене в повному обсязі 19.02.2024 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.