Рішення

від 05.02.2024 по справі 465/256/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/256/22

2/465/1382/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - cудді Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок» про стягнення компенсації за порушення авторського права, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Братківський Клим Сергійович звернуся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення його майнових авторських прав на твори образотворчого мистецтва в розмірі 24000,00 грн. та судові витрати в розмірі 908,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач є відомим художником та дизайнером, який створив та оприлюднив 02.10.2019 року на своїй веб-сторінці в соціальній мережі "Фейсбук", малюнок з авторським підписом " ОСОБА_4 " на тему "формули Штайнмаєра". У вересні 2021 року був виявлений номер газети "Високий замок" №79 (5921) за 3-9 жовтня 2019 року, в якому на першій сторінці розміщено малюнок під назвою " ОСОБА_5 " із підписом " ОСОБА_6 ", однак без оригінального підпису "Паленко 2019" та дозволу автора. ОСОБА_3 звертався до видавця газети, а саме ТОВ "Видавничий дім "Високий замок" із претензією щодо порушення авторського майнового права, але у відповідь отримав лист, в якому зазначено, що відповідач має право вільно використовувати твір без згоди автора на підставі п.3 ч.1 ст. 21 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Не погодившись із аргументами відповідача, 04.11.2021 року позивач надіслав претензію №69-11/21 про порушення авторського права, в якій детально роз`яснив про безпідставність посилання на вищевказану норму, однак відповіді не отримав. Вказує, що розмір авторської винагороди за надання позивачем дозволуна одноразове використання його твору в друкованому виданні становить 8000,00 грн., а оскільки, на думку сторони позивача, порушення авторських прав позивача при виданні газети було вчинено відповідачем умисно, компенсація за ці порушення має бути стягнута у трьохкратному розмірі винагороди, а саме: 8 000 грн. х 3 = 24 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 23, 440, 443, 444 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Відзив обґрунтований тим, що відповідач має особливий статус - як засобу масової інформації, а тому має право використовувати у своїй діяльності будь-які ілюстрації без згоди автора. Зазначає, що автором не доведено належності прав на об`єкти інтлектуальної власності, а також у матеріалах справи відсутнє відповідне правоохоронне свідоцтво на твір, де автором зазначено позивача, а також не встановлено в належній формі власника чи автора веб-сторінки Facebook, на якій був розміщений об`єкт інтелектуальної власності. Вважає, що долучені позивачем докази не відповідають вимогам достовірності, оскільки не можуть підтверджувати дійсних обставин справи.

28.05.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, у якій позивач зазначає, що представник відповідача невірно тлумачить норми матеріального та процесуального законодавства. Зазаначає, що виникнення у автора авторського права на твір не пов`язується ні з державною реєстрацією, ні з використанням знака охорони авторського права, а також те, що використання твору допускається виключно на основі авторського договору. Щодо підтвердження власника веб-сторінки, то зазначає, що він не є власником веб сайту Facebook, однак є користувачем соціальної мережі та має власну сторінку на якій зазначено "Офіційна сторінка художника ілюстратора ОСОБА_7 ".

05.09.2022 року року до суду надійшло клопотання про відхилення відповіді на відзив, оскільки позивач не додав документи, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, однак від представника позивача надійшло заперечення на клопотання від 30.09.2022 року у якому долучив підтвердження надсилання відповіді на відзив сторонам по справі на електронну пошту.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 року, вказану цивільну справу передано судді Марків Ю.С.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Марків Ю.С. від 10.04.2023 року прийнято до провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова Марків Ю.С. від 14.06.2023 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив такий задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, просив відмовити у такому.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, вислухавши думку учасників справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є автором твору образотворчого мистецтва.

ТОВ «Видавничий дім «Високий Замок» здійснило видання газети "Високий Замок" №79 за 3-9 жовтня 2019 року, на першій сторінці якої відтворено примірник картини, автором якого є позивач.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 54 Конституції України, кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

За положеннями ч. 1 ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 ЦК України).

Згідно ст. 421 цього Кодексу, суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

За приписами ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч. 1 ст. 8 цього Закону, та інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до правочину або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, твори образотворчого мистецтва.

За змістом ч. 1 ст. 433 ЦК України, об`єктами авторського права є літературні та художні твори, зокрема, твори живопису.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

За приписами ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Згідно ч. 1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною третьою ст. 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, зокрема, його публікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; продаж, передання в найм (оренду) тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 442 ЦК України, твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав встановлені ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Так, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було використано без відповідного дозволу позивача картину, автором якої є позивач, при виданні номеру газети "Високий Замок" №79 (5921) за 3-9 жовтня 2019 року, зокрема, на першій сторінці, відтворено примірник картини з назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " із підписом : " ОСОБА_6 ".

Таким чином, обставини використання відповідачем малюнка, автором якого є позивач, без відповідного дозволу автора при виданні номеру газети вважаються доведеними.

Разом з тим, відповідач вважає, що таке використання було здійснено з додержанням вимог п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до п. 2,3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Ілюстрацією є зображення, що розкриває текст літературного твору, або є його супроводом, з метою полегшення для читача візуалізації змісту, зокрема, це графічне зображення, що пояснює або доповнює основний текст, вміщений на сторінках (аркушах), включених в пагінацію (позначки на сторінках книг, які містяться збоку сторінки) або фоліацію (нумерація аркуша) документа.

Так, «Словник української мови» в 11 томах (1970-1980) - том 4, 1973 - стор. 17) містить, зокрема, таке тлумачення слова «ілюстрація»: зображення в книжці або журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту; малюнок.

З огляду на зазначене, суд вважає, що зображення, яке знаходяться на першій сторінці газети, та на якій відтворений примірник картини, не є ілюстрацією, що розкриває відповідний текст статті, а є умовним та декоративним зображенням з метою привабити читача та надати інформацію про наповнення статті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що малюнок, який знаходиться на першій сторінці номеру газети, та на якій відтворено примірник малюнка, не є ілюстрацією у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому відповідачем при виданні газети "Високий Замок" використано малюнок, автором якого є позивач, без відповідного дозволу автора з порушенням вимог ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відтак, суд вважає, що порушення авторського права позивача відбулось шляхом відтворення художнього твору, автором якого є позивач, на першій сторінці газети, що не є використанням творів як ілюстрацій у виданні.

Пунктом «а» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у трьохкратному розмірі - 24 000 грн., обґрунтовуючи суму компенсації тим, що порушення авторських прав позивача при виданні газети було вчинено відповідачем умисно.

Зазначена сума обрахована позивачем, виходячи з того, що при виданні газети "Високий Замок" було використано твір позивача, та за отримання дозволів автора на використання цих творів відповідач повинен був би сплатити позивачу авторську винагороду у фіксованій сумі 8000 грн. (паушальна сума).

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач умисно порушив майнові авторські права на твір, оскільки відповідачу було відомо про належність прав саме позивачу, проте відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження факту звернення до позивача про укладення відповідного договору на використання відповідного твору. У силу приписів ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідач повинен був отримати дозвіл на використання цього твору, і отримання такого дозволу (тобто, укладення відповідного договору) було б єдиною законною підставою для його використання при виданні номеру газети.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 24 000 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2398023293.1 від 28.12.2021 року, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок» про стягнення компенсації за порушення авторського права задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок» на користь ОСОБА_3 компенсацію за порушення його авторських прав в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Високий Замок», код ЄДРПОУ 13807781, адреса: м.Львів, вул.Героїв УПА, буд.65.

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2024 року.

Суддя Марків Ю.С.