Постанова

від 08.02.2024 по справі 913/205/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/205/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Кадацька Д.М., посвідчення №072726 від 01.03.2023,

позивача - Краснякова А.В., довіреність №19 від 21.01.2023, наказ 72-к від 25.10.2021, посадова інструкція від 16.11.2020,

відповідача - Сутковий А.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1113216 від 20.02.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№2664Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Смола С.В, дата складання повного тексту рішення - 12.10.2023, та на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Смола С.В, дата складання повного тексту додаткового рішення - 25.10.2023, у справі №913/205/23

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сєвєродонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", м. Київ, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство", смт Білокуракине Луганської області,

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Старобільське лісомисливське господарство", с. Запорізьке Старобільського району Луганської області,

до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Івано-Франківськ,

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Лозно-Олександрівської селищної ради, повноваження якої виконує тимчасовий орган Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація Сватівського району Луганської області, у якій просив витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної ради земельну ділянку площею 62, 0855га з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1541917144209), яка розташована в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області, за межами смт Лозно-Олександрівка.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 Державному підприємству "Білокуракинське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Білокуракинське ЛМГ") передано для заліснення земельні ділянки загальною площею 860га. Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 19, 5845га включено до кварталу №24 виділів №1, 2, 3, 4 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

У подальшому, як вказує прокурор, розпорядженням Білокуракинської районної державної адміністрації від 24.07.2013 №145 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель державної та комунальної форми власності за межами населених пунктів на території Білокуракинського району орієнтовною площею 828га з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій.

Прокурор зазначає, що на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 62, 0855га, до якої, як вважає прокурор, ввійшла спірна ділянка площею 19, 5845га, присвоєно кадастровий номер 4420955700:17:002:0340. Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.

Як вказує прокурор, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023, вищевказана земельна ділянка знаходиться в комунальній власності Лозно-Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Лозно-Олександрівської селищної ради.

На думку прокурора, передача зазначеної земельної ділянки у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної об`єднаної територіальної громади відбулася з порушення норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі власника земельної ділянки - держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, оскільки на момент проведення інвентаризації частина земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340, а саме, 19, 5845га, перебувала в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Хоча Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування, як вважає прокурор, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка з часу надання згоди органом виконавчої влади - районною державною адміністрацією на передачу в постійне користування (розпорядження від 06.02.2006 №35) є земельною ділянкою лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ", а, отже, повноваженнями щодо розпорядження нею наділено Луганську обласну державну адміністрацію.

У зв`язку з наведеним, на думку прокурора, виникає необхідність захисту інтересів держави шляхом витребування земельної ділянки, яка на даний час перебуває у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради, що стало підставою для звернення заступника керівника Луганської обласної прокуратури до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 у позові заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про витребування земельної ділянки відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 14 171, 75грн покладено на Луганську обласну прокуратуру.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що зі змісту розпорядження 06.02.2006 №35 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель відносилась спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона до складу земель загальною площею 333, 2га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

У свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35.

Як встановлено судом першої інстанції, надана прокурором до матеріалів справи копія планшету №5 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 №35. Крім того, у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали; із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "860", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35", у той же час графи "рік" та "від кого прийнято" не заповнені.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35, ураховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 24.04.2018, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, як уважає прокурор, мало місце.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі частина спірної земельної ділянки площею 19, 5845га, яка, як вважає прокурор, належить до земель лісогосподарського призначення, не мала кадастрового номеру та не була сформована як самостійний об`єкт нерухомості. На переконання суду, спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 42, 501га, ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень Лісового кодексу України, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у лісгоспу (19, 5845га).

Також, як зазначив місцевий господарський суд, обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Додатковим рішенням Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 у справі №913/205/23 стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 45 000, 00грн.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що понесені Лозно-Олександрівською СВА Сватівського району Луганської області витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 45 000, 00грн підлягають відшкодуванню Луганською обласною прокуратурою в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 у справі №913/205/23 та постановити нове рішення про задоволення позову прокурора.

Також просить скасувати додаткове рішення від 24.10.2023 у справі №913/205/23 про стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 000 гривень.

Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у зв`язку із окупацією території Луганської області відсутня можливість витребувати у ДП "Білокуракинське ЛМГ" копію планшету №5 з підписами осіб, які його склали.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 №35, посилаючись на сумнів представника відповідача щодо відповідності поданої копії; рішенням Господарського суду Луганської області від 29.06.2021 у справі №913/166/21 встановлено, що 06.02.2006 Білокуракинською РДА прийнято розпорядження №35, яким надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

Як зазначає прокурор, розпорядження №35 від 06.02.2006 є законним, не було оскаржено і було реалізовано шляхом проведення актуалізації планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Прокурор посилається на те, що у матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства, який включає "Таксаційний опис лісових насаджень" та "План лісових насаджень Лозно-Олександрівського лісництва" ДП "Білокуракинське ЛМГ", планшет №5, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 №35.

Поряд з цим, як зазначає прокурор, через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумні обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор також вважає незаконним додаткове судове рішення від 24.10.2023, зазначає, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 у справі №913/205/23; встановлено учасникам справи строк до 05.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 05.01.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "24" січня 2024 р. о 10:00год.

04.01.2024 від Луганської обласної прокуратури надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, просить приєднати до матеріалів справи копії клопотання №15/1-1499вих.23 від 01.11.2023, листа ДП "Білокуракинське ЛМГ" №48/05 від 03.02.2021 та планшету №5 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" лісовпорядкування 2007 року з підписами.

Як зазначає прокурор, з метою усунення сумнівів у достовірності доказу - розпорядження голови Білокуракинської РДА від 06.02.2006 №35 прокурором здійснено ознайомлення з матеріалами справи №913/166/21; у вказаній справі від ДП "Білокуракинське ЛМГ" на вимогу органів прокуратури отримано лист №48/05 від 03.02.2021 з додатками: копії планшету №5 Лозно-Олександрівського лісництва з підписами, розпорядження №35 від 06.02.2006.

08.01.2024 від позивача надійшли пояснення, зазначає, що земельна ділянка не надана на праві постійного користування ДП "Білокуракинському ДЛМГ", з тексту розпорядження неможливо встановити ідентифікаційні ознаки земельної ділянки: площу, точне місце розташування тощо (відповідно до тексту розпорядження по Лозно-Олександрівській сільській раді зазначена загальна площа 333, 2га).

Як зазначає позивач, спірна земельна ділянка вперше як об`єкт цивільних прав виникла 21.10.2013, у відповідності до технічної документації та наказу, яким її затверджено (та які чинними і не оскаржуваними на момент пред`явлення позовної заяви чи розгляду справ по суті) віднесена до земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, що є достовірними відомостями у відповідності до законодавства України до внесення відповідних змін до державного земельного кадастру та відміни технічної документації із землеустрою.

Позивач вважає, що при задоволенні позову на його користь буде витребувана земельна ділянка, яка має площу 62, 0855га, а площа накладення земель лісогосподарського призначення (відповідно до матеріалів справи, наданих прокурором, без підтвердження вказаного факту матеріалами землеустрою у відповідності до вимог законодавства) складає 19, 5845га, тобто витребовується більша частина земельної ділянки, відносно якої взагалі відсутні відомості щодо прав на неї лісогосподарських підприємств.

Як зазначає позивач, на відміну від усталеної судової практики щодо віндикації у схожих (але не подібних) правовідносинах, особливістю правовідносин у цій справі є те, що вказана земельна ділянка взагалі не була сформована та зареєстрована за лісогосподарським підприємством.

Позивач просить врахувати подані пояснення під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 заяву представника Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "24" січня 2024 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 заяву представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "24" січня 2024 о 10:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області.

23.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення, зазначає, що надана апелянтом "Схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340" відносно земельної ділянки лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ" не відповідає критерію вірогідності ні в частині визначення площі (19, 5845га), ні в частині визначення місця розташування.

Крім того, відповідач зазначає, що підписи та прізвища виконавців, котрі брали участь при його складанні: начальника лісовпорядної партії, геодезиста, інженера-таксатора є обов`язковими реквізитами оригіналу планшету.

Відповідач вважає, що посилання суду у справі №913/166/21 не створюють преюдиційного характеру для спірних правовідносин.

На думку відповідача, з огляду на відсутність підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської РДА Луганської області від 06.02.2006 №35, а також що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 24.04.2018, обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає змісту порушення, яке, на думку прокурора, мало місце.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Також просить стягнути з Луганської обласної прокуратури судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та надати строк для подачі суду необхідних доказів на підтвердження судових витрат.

23.01.2024 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, зазначає, що апеляційна скарга подана Харківською обласною прокуратурою, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Заявник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази залучення Харківської обласної прокуратури до участі у справі.

Як вказує заявник, Харківська обласна прокуратура не є прокуратурою вищого рівня по відношенню до Луганської обласної прокуратури, а заступник Харківської обласної прокуратури не є прокурором вищого рівня по відношенню до заступника керівника Луганської обласної прокуратури, який брав участь у судовому розгляді в Господарському суді Луганської області.

За таких обставин, на думку відповідача, у розумінні частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" відсутні підстави для виникнення у Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника на подання або підписання апеляційної скарги по справі.

З огляду на викладене, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 у справі №913/205/23 та повернути скаржнику апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.01.2024, що відбулось у режимі відеоконференції, прокурор оголосила доводи апеляційної скарги, клопотання про долучення до справи додаткових доказів.

Представник позивача не заперечує проти клопотання, а представник відповідача питання щодо вирішення клопотання залишає на розсуд суду.

Також представник відповідача оголосив заперечення на апеляційну скаргу, клопотання про закриття апеляційного провадження.

Прокурор проти клопотання заперечує; представник позивача залишає його вирішення на розсуд суду.

Треті особи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались; представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча учасники справи були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до "08" лютого 2024 р. о 14:00год.; постановлено судове засідання, призначене на "08" лютого 2024 о 14:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та представником Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації.

29.01.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, зазначає, що з огляду на те, що Господарський суд Луганської області територіально розташований у м. Харкові, участь у розгляді справи №913/205/23 забезпечується прокурорами управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури.

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження.

До початку судового засідання від відповідача надійшли додаткові пояснення, зазначає, що відсутність підписів уповноважених осіб на планшеті №5 доводить невиконання ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" приписів законодавства України щодо розробки документів лісовпорядкування.

Відповідач вважає за необхідне долучити до додаткових пояснень скріншоти з сервісу Google maps, котрі, на думку відповідача, доводять, що на земельній ділянці кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 відсутні будь-які об`єкти лісового фонду або лісові насадження, як про це зазначає апелянт.

Відповідач зазначає, що ці докази були наведені у відзиві з посиланням на загальнодоступні ресурси.

На думку відповідача, зазначення апелянтом полезахисних лісових смуг, які є землями сільськогосподарського призначення, землями лісового фонду є введенням суду в оману.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.02.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції, прокурор підтримала вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача та відповідача проти апеляційної скарги заперечують.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Як зазначалось вище, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 подано заступником керівника Харківської обласної прокуратури А. Кравченком.

За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноваження.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

Вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від одної і не є взаємопов`язаними.

У силу приписів частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, у даному випадку прокурор подав апеляційну скаргу як орган, якому законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, держави.

Статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з підпунктом 11.2 пункту 11 наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді", наказано підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).

Відповідно до пункту 8.4. наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, апеляційні скарги на судові рішення у справах, розглянутих за участі прокурора, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокуратур та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ.

Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи, з огляду на те, що Господарський суд Луганської області територіально розташований у м. Харкові, участь у розгляді справи №913/205/23 і в суді першої інстанції забезпечувався прокурорами управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що правові підстави для закриття апеляційного провадження відсутні.

Щодо клопотання прокурора про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прокурор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовом.

Прокурор просить приєднати до матеріалів справи копії клопотання №15/1-1499вих.23 від 01.11.2023, листа ДП "Білокуракинське ЛМГ" №48/05 від 03.02.2021 та планшету №5 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" лісовпорядкування 2007 року з підписами.

Як вбачається із клопотання прокурора, останній посилається на можливість подання цих доказів після ознайомлення з матеріалами справи №913/166/21.

Однак, судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Прокурор у клопотанні не посилається на обставини об`єктивної неможливості ознайомлення з матеріалами справи №913/166/21 раніше, під час підготовки та подання позовної заяви, або під час розгляду справи №913/205/23 в суді першої інстанції, і відповідно, подання доказів суду першої інстанції.

Фактично подані прокурором додаткові докази спрямовані на спростування встановлених судом першої інстанції обставин відсутності підписів уповноважених осіб на копії планшету №5 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ", що наявна у матеріалах справи №913/205/23.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції наданих прокурором додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього прокурором суду апеляційної інстанції не надано.

Однак, і надання прокурором додаткових доказів, що були отримані ним із матеріалів іншої справи №913/166/21 не спростовує встановленої судом першої інстанції обставини подання прокурором у даній справі №913/205/23 доказів, зокрема копії планшету №5 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" без підписів уповноважених осіб.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані позивачем до апеляційної скарги додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

З тих же підстав, судова колегія не приймає і додані відповідачем до додаткових пояснень скріншоти з сервісу Google maps.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор та представники позивача та відповідача оголосили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка у судове засідання представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду скарги, про що учасники справи були повідомлені ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 12.12.20223 та від 24.01.2024, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача та відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненях, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі" надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860, 0га, зокрема, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333, 2га, з них пасовищ 100, 4га та сіножатей 232, 8га, які надаються в постійне користування ДП "Білокуракинське ЛМГ" із земель державної власності на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській та Лозно-Олександрівській селищних радах.

Надана прокурором копія розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 частково нечитаєма, має дописки, частина тексту через низьку якість копії майже непридатна для сприйняття.

Також на вказаній копії міститься відмітка про її засвідчення, однак, відсутні такі елементи: найменування посади особи, яка вчинила засвідчення, та дата засвідчення копії.

У позовній заяві прокурор зазначив, а присутня у судовому засіданні Господарського суду Луганської області 15.08.2023 прокурор Горбач Н.О. підтвердила, що в органах прокуратури відсутній оригінал розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35.

Сторони на виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 15.08.2023 надали пояснення, що не можуть надати оригіналу вказаного розпорядження через окупацію Луганської області.

Як зазначає прокурор, на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 19, 5845га включено до кварталу №24 виділів №1, №2, №3, №4 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" місцевим господарським судом встановлено, що у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "860", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35", у той же час графи "рік" та "від кого прийнято" не заповнені.

Надана прокурором до матеріалі справи копія планшету №5 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 №35.

Крім того, у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданих прокурором документах (копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період", планшету №5 лісовпорядкування 2007 року) відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №145 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель запасу за межами населених пунктів на території Білокуракинського району Луганської області орієнтовною площею 828га, з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій.

18.10.2013 висновком Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області №1424 погоджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.

18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №227 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.

Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843, 3376га до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельній ділянці площею 62, 0855га присвоєно кадастровий номер 4420955700:17:002:0340.

24.04.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 62, 0855га кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

18.06.2019 наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №1187-сг вирішено передати Лозно-Олександрівській селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Лозно-Олександрівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради, Мирненської, Солідарненської сільських рад Білокуракинського району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.

18.06.2019 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області та Лозно-Олександрівською селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого ГУ Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77, земельні ділянки загальною площею 1062, 0328га згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку, площею 62, 0855га з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 (пункт 51 додатку до акту приймання-передачі).

Прокурор посилається на те, що Державне підприємство "Харківська державна лісовпорядна експедиція" листом від 26.04.2023 №162 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 повідомило Сватівську окружну прокуратуру, що земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП "Білокуракинське ЛМГ" Лозно-Олександрівського лісництва кв.24, орієнтовна площа перетину становить 19, 5845га з загальної площі 62, 0855га.

Місцевим господарським судом встановлено, що до позовної заяви прокурором на підтвердження місцезнаходження земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 надано схему поділу земель Лозно-Олександрівської селищної ради, яку затверджено рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 06.12.2005 №39/2.

Копія вказаного рішення також неякісна, оригінал відсутній.

З указаної схеми вбачається, що землі запасу, які вирішено надати у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на підставі рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 06.12.2005 №39/2, знаходяться біля державного кордону, про що свідчить відповідне умовне позначення на зазначеній схемі ліній державного кордону.

У той час як земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 знаходиться значно південніше населеного пункту Лозно-Олександрівка.

Таким чином, локація земель запасу, наданих у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ знаходиться майже за 10 км від земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:17::002:0340, про що відповідачем наглядно показано суду першої інстанції на відповідних схемах.

Луганська обласна державна адміністрація листом від 30.05.2023 №4/01.01-13-22144 повідомила Луганську обласну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 у постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в облдержадміністрації відсутня.

Також Луганська обласна державна адміністрація зазначила, що ДП "Білокуракинське ЛМГ" або інші органи, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України про ймовірну наявність порушень вимог чинного законодавства при розпорядженні землями лісового фонду, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 площею 62, 0855га до облдержадміністрації з 2018 року не звертались.

Крім того, у листі указала, що оскільки земельна ділянка має лише частковий перетин із землями лісогосподарського призначення, з метою запобігання необґрунтованого виведення із обігу сільськогосподарських земель та захисту права власності Лозно-Олександрівської селищної ради на частину земельної ділянки, яка є землями сільськогосподарського призначення, у разі пред`явлення позовної заяви при визначенні змісту позовних вимог доречним вважає витребувати тільки ту частину земельної ділянки, що є землями лісогосподарського призначення.

Указані обставини стали підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор зазначив, що звернувся до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації з листом від 12.05.2023 №15/1-115 вих-23, у якому виклав обставини порушення інтересів держави щодо незаконної передачі земель лісогосподарського призначення у власність Лозно-Олександрівської селищної ради та просив надати інформацію, чи зверталася ОДА до суду з позовною заявою про витребування спірної земельної ділянки та чи планує таке звернення, а в разі невжиття заходів прокурор просив повідомити причини, які перешкоджають здійсненню наданих повноважень щодо захисту інтересів держави.

У відповідь Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація в листі від 30.05.2023 №4/01.01-13-2144 зазначила, що інформація про перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" в ОДА відсутня. Також зауважила, що питання передачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області цієї земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради з ОДА не погоджувалося. На думку ОДА, вона не має достатніх повноважень щодо порушення питань про витребування земельної ділянки комунальної власності.

Судова колегія зазначає, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відтак, Луганська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо передачі у власність або у користування, а також надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, саме Луганській обласній державній адміністрації надано право звертатися до суду на захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено, зокрема Луганську обласну військову адміністрацію.

Невжиття дій із захисту інтересів держави протягом розумного строку починаючи з дати, коли адміністрацію листом від 12.05.2023 було повідомлено прокурором про порушення, і до 16.06.2023, дати подання позовної заяви прокурором до суду, зазначається прокурором як бездіяльність цього компетентного органу від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, про необхідність захисту яких зазначав прокурор.

Вказане у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації в порядку, передбаченому статтями 53, 54 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі України, за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, земельним законодавством у редакції чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 передбачено, що підставою набуття права користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 1 розпорядження від 06.02.2006 №35 зазначено: дати згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та на розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860 га, в т.ч. пасовищ 476, 6га та сіножатей 383, 4га під заліснення, в т.ч. по Тимошинській сільській раді 125, 6га, з них пасовищ 99, 6га, сіножатей 26 га, по Червоноармійській сільській раді 124, 9га, з них пасовищ 124,9 га, по Дем`янівській сільській раді 77, 87га, з них пасовищ 25,7 га та сіножатей 52, 1га, по Шарівській сільській раді 9, 1га, з них сіножатей 9,1 га, по Курячівській сільській раді 31,7 га, з них сіножатей 31,7 га, по Білокуракинській селищній раді 26,1 га, з них пасовищ 26, 1га, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333, 2га, з них пасовищ 100, 4га та сіножатей 232, 8га, по Олексіївській сільській раді 6, 4га, з них 6, 4га пасовищ, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, які заданими державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах.

Зі змісту вказаного рішення судова колегія доходить висновку, що районною державною адміністрацією лише було надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333, 2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді.

Однак, належних та допустимих доказів виконання даного розпорядження у порядку, визначеному земельним законодавством, матеріали справи не містять.

Так, статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Прокурор вважає, що передана Білокуракинському ДЛМГ земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Судова колегія зазначає, що статтею 55 Земельного кодексу України встановлено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України, землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 17 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35) передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У розпорядженні від 06.02.2006 №35 зазначено, що землі, що підлягають передачі, відносяться до земель пасовищ і сіножатей. Відомості, що вказані земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, відсутні.

Прокурор посилається на те, що на підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 19, 5845га включено до кварталу №24 виділів №1, №2, №3, №4 Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ".

Судова колегія зазначає, що Проект містить позначку "Покотилівка - 2009" (тобто, імовірно Проект був складений лише у 2009 році), титульний аркуш Проекту не містить підписи уповноважених осіб ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", відомостей щодо затвердження вказаного Проекту матеріали справи не містять.

Доказів погодження Проекту у визначеному статтею 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи також не містять.

Оригіналу Проекту матеріали справи не містять і сторонами суду такий не надано.

Доказів наявності погодження відповідного рішення про передачу земель ДП "Білокуракинське ЛМГ" в порядку статті 17 Лісового кодексу України матеріали справи також не містять.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що до проекту доданий додаток 2 протокол другої технічної наради за підсумками польових лісовпорядних робіт, виконаних в ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" Луганської області і основні положення проекту організації і розвитку лісового господарства на ревізійний період 2008-2017.

Цей додаток також уповноваженими особами не підписаний, як і не підписаний додаток 5 акт приймання-здавання польових лісовпорядних робіт, складений між ДП "Білокуракинське ЛМГ" і начальником лісовпорядної партії Харківської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект".

Отже, судова колегія доходить висновку, що розпорядженням №35 від 06.02.2006 лише надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333, 2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді.

Однак, прокурором не доведено дотримання визначеної законом процедури виконання у подальшому цього розпорядження.

Матеріалами справи не підтверджується здійснення ДП "Білокуракинське ЛМГ" розробки технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333, 2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді, і, як наслідок, набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 в порядку статей 116, 123 Земельного кодексу України або статті 17 Лісового кодексу України.

Щодо доводів прокурора, що судом у справі №913/166/21 встановлено обставину прийняття Білокуракинською РДА розпорядження №35 від 06.02.2006, яким надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.

Судом у даній справі №913/205/23 також надано оцінку вказаному розпорядженню і встановлено, що відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 районною державною адміністрацією надано згоду на надання в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ та розробку технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, зокрема на земельну ділянку площею 333, 2га (з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га) по Лозно-Олександрівській селищній раді.

Однак, доказів оформлення права користування Білокуракинським ДЛМГ у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, як і не містять доказів заліснення земельної ділянки відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006.

Тобто, встановлені у справі №913/166/21 обставини не протирічать встановленим судом у даній справі №913/205/23 обставинам.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Однак, відповідні докази набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин пункту 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до вказаної норми, до одержання в установленом порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі статтею 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до статті 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 48 Лісового кодексу України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Під "раніше наданими" слід розуміти землі надані до дати набрання чинності пункту 5 перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно.

Однак, у спірних правовідносинах прокурором факту передачі земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі", чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, не доведено.

Поряд з цим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку, що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35.

Щодо доводів прокурора, що факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджується планово-картографічними матеріалами, зокрема, планшетом №5 лісовпорядкування 2007 року та додатком №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" судова колегія зазначає таке.

Із наданої прокурором копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період" місцевим господарським судом встановлено, що у графі "лісництво" зазначено "Білокуракинське, Лозно-Олександрівське", у графі "прийнято" "860", у графі "підстави для приймання" "Розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35", у той же час графи "рік" та "від кого прийнято" не заповнені.

Надана прокурором до матеріалі справи копія планшету №5 лісовпорядкування 2007 року не містить посилань на розпорядження від 06.02.2006 №35; у вказаній копії відсутні підписи осіб, які її склали: начальника партії Ревако Л.Ю., інженера-таксатора Висоцького А.П., картографа Висоцького А.П.

Судом першої інстанції встановлено, що у наданих прокурором документах (копії додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" "Відомості про приймання та передавання лісових ділянок за минулий ревізійний період", планшету №5 лісовпорядкування 2007 року) відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

З огляду на приписи статті 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що копії планшету №5 лісовпорядкування 2007 року та додатку №4 до проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське ЛМГ" не є підставами для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Білокуракинське ЛМГ", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а наявність посилання у додатку №4 на розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 не підтверджує факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі вказаного розпорядження.

До позовної заяви доданий план лісонасаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ" Луганської області; на титульному аркуші Плану зазначено "Додаток 13", але до якого документа цей План є додатком, не вказано.

При цьому, даний План не містить посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки орієнтовною площею 19, 5845га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.

Судова колегія зазначає, що з жодного з наданих прокурором доказів, як із кожного окремо, так і у їх сукупності, неможливо встановити імовірний перетин спірної земельної ділянки площею 62, 0855га із кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 із земельною ділянкою орієнтованою площею 19, 5845га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" зазначає прокурор.

Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись детальні пояснення представника відповідача щодо місця розташування спірної земельної ділянки; згідно пояснень відповідача на відповідних схемах, локація земель запасу, наданих у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ знаходиться майже за 10 км від земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:17:002:0340.

І прокурор проти цього обґрунтованих і доведених належними та допустимими доказами заперечень не надав.

Сам прокурор визнає орієнтовність, приблизність даних вимірювань внаслідок відсутності сформованості земельної ділянки орієнтовної площі 19, 5845га.

З урахуванням масштабу Плану 1:25000, 1 см на зображенні 250 метрів на місцевості, відповідно 1 мм 25 метрів. Відповідно планшет має масштаб 1:10000, 1 см на зображенні дорівнює 100 метрів на місцевості, відповідно 1мм 10 метрів. Товщина ліній 1-2мм. Тобто, навіть різниця у вимірюваннях площі по внутрішньому контуру фігури та по її зовнішньому контуру складає сотні метрів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту розпорядження №35 від 06.02.2006 неможливо достеменно встановити, до якої групи земель могла відноситись спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона взагалі до складу земель загальною площею 333, 2га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ, як про це зазначає прокурор.

З огляду на недоведеність прокурором факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 "Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35, ані після його прийняття, до земель лісового фонду не належала.

Отже, безпідставними є доводи прокурора, що через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумні обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Як зазначено вище, 18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №227 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.

Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843, 3376га до категорії земель сільськогосподарського призначення.

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельній ділянці площею 62, 0855га присвоєно кадастровий номер 4420955700:17:002:0340.

24.04.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 62, 0855га кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

Тобто, вперше земельна ділянка площею 62, 0855га кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 була сформована як об`єкт цивільних прав 24.04.2018.

Щодо наданого прокурором листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26.04.2023 №162, в якому зазначено про частковий перетин земельної ділянки площею 62, 0855га із кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 із земельною ділянкою орієнтованою площею 19, 5845га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" зазначає прокурор, з посиланням на Схему розташування земельної ділянки площею 62, 0855га із кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ", судова колегія зазначає таке.

По-перше, як зазначено вище, матеріалами справи не підтверджується набуття ДП "Білокуракинське ЛМГ" права постійного користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006, як і не підтверджено набуття права користування будь-яким іншим чином до 28.03.2006; доказів погодження Проекту у визначеному статтею 123 Земельного кодексу України порядку матеріали справи не містять. По-друге, прокурором не надано взагалі доказів, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку, як таку що передавалась згідно розпорядження від 06.02.2006 №35; із матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням до земель лісового фонду не належала. І по-третє, сама по собі Схема не містить ідентифікуючих відомостей про частковий перетин земельної ділянки площею 62, 0855га із кадастровим номером 4420955700:17:002:0340 із земельною ділянкою орієнтованою площею 19, 5845га, про передачу якої ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" відповідно до розпорядження №35 від 06.02.2006 зазначає прокурор.

Крім того, сторони не заперечують, що оригінали документів, на які посилається прокурор, відсутні та імовірно перебувають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести свої вимоги і заперечення.

Докази подаються учасниками справи, а суд надає їм відповідну правову оцінку; судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права держави, а не, як вірно зазначено судом першої інстанції, безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша на 42, 501га, ніж площа земельної ділянки, яка, на думку прокурора, перебувала на праві постійного користування у ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" (орієнтовно 19, 5845га).

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, у сфері земельних відносин також статтею 152 Земельного кодексу України та спеціальними нормами земельного законодавства.

За наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина земельної ділянки площею 42, 501 (62, 0855га - 19, 5845га), відносно якої взагалі відсутні відомості щодо її можливого перебування у користуванні лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення.

Тобто, фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.

Наведе суперечить змісту віндикаційного позову відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.

Також обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки: її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.01.2024 прокурор надала пояснення, що доречним вважає витребувати спірну земельну ділянку на користь позивача, а в подальшому буде вирішено питання щодо її розподілу і цільового використання.

Однак, очевидно, що така позиція прокурора не відповідає вимогам процесуального законодавства та положенням Цивільного кодексу України щодо способу захисту порушеного права, і матиме наслідком порушення права відповідача на мирне володіння належній їй спірної земельної ділянки.

Обрання прокурором неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Судова колегія відхиляє доводи прокурора щодо застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, оскільки в спірних правовідносинах прокурор просить витребувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 62, 0855га, у той час, як сам зазначає, що орієнтовний перетин із земельною ділянкою лісового фонду може складати 19, 5845га.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про обґрунтованість та правомірність висновку місцевого господарського суду про недоведеність прокурором підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як встановлено місцевим господарським судом, 09.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, у якому відповідач просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат та стягнути з заявника - Луганської обласної прокуратури на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000, 00грн.

До клопотання додані докази на підтвердження обставин понесення відповідачем зазначених судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів, 20.02.2023 між Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області (далі - клієнт) та адвокатом Сутковим А.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №20/02/23, за умовами пункту 1.1 якого, адвокат зобов`язується: надавати клієнту консультації з питань земельного, містобудівного, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Послуги, надані адвокатом, можуть виконуватись та надаватись клієнту у вигляді друкованої продукції, на магнітних носіях, через телефонні мережі, поштою та в усній формі (пункт 2.3 договору).

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (пункт 2.4 договору).

Правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000 грн 00 коп., фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000 грн 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30 000 грн 00 коп. за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху полягає корегуванню за домовленістю сторін.

Додатково оплачується: участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3 000 грн 00 коп. за одне судове засідання; добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670 грн 00 коп.; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті (пункт 4.1 договору).

Фіксований гонорар успіху сплачується у наступному порядку: 100 % - протягом трьох днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції, постанови судом апеляційної та або касаційної інстанції (пункт 4.2 договору).

Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі непідписання акту наданих послуг протягом трьох днів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв`язком тощо (пункт 4.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (пункт 7.1 договору).

09.10.2023 між Лозно-Олександрівською СВА Сватівського району Луганської області та адвокатом Сутковим А.М. підписано акт №2 до договору від 20.02.2023 №20/02/23 про наступне: рішенням Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 у справі №913/205/23 у задоволенні вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, до Лозно-Олександрівської СВА Сватівського району Луганської області про витребування земельних ділянок було відмовлено повністю, у клієнта залишилось право власності на земельну ділянку площею 62, 0855га, кадастровий номер 4420955700:17:002:0340 на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олександрівській селищній раді Сватівського району Луганської області, за межами населених пунктів.

У акті зазначено, що адвокатом на виконання договору від 20.02.2023 №20/02/23 було надано клієнту наступні нетарифіковані послуги: правовий аналіз позовних вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації до Лозно-Олександрівської СВА Сватівського району Луганської області про витребування земельних ділянок; підготовка та спрямування адвокатських запитів, аналіз відповідей на них; підготовка та подання до суду відзиву на позов; підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив; підготовка та подання до суду додаткових пояснень та клопотань та тарифіковані послуги:представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 27.07.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 17.08.2023 (у режимі відеоконференції) 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 29.08.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 12.09.2023 (у режимі відеоконференції) 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 03.10.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн.

З урахуванням гонорар успіху - 30 000, 00грн, загальна сума складає 45 000, 00грн.

Клієнт визнає та приймає виконану роботу та надані юристом послуги згідно договору.

Також 09.10.2023 адвокатом було виставлено Лозно-Олександрівській СВА Сватівського району Луганської області рахунок на оплату №09/10/23 на суму 45 000 грн 00 коп.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 45 000, 00грн відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги №20/02/23 від 20.02.2023, акту №2 до договору від 09.10.2023 та рахунку №09/10/23 від 09.10.2023.

Дослідивши матеріали справи, надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем докази є такими, що підтверджують витрати позивача у розмірі 45 000, 00грн на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість тверджень прокурора про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки на підтвердження зазначеного прокурор не надав суду жодних доказів; не обґрунтував, з яких обставин він вважає витрати відповідача завищеними.

Безпідставними є доводи прокурора, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено про фіксовану ставку гонорару успіху у розмірі 30 000, 00грн.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому, прокурор не наводить власної позиції, яка, на його думку, сума понесених відповідачем витрат на правову допомогу є розумною та виправданою.

У свою чергу, вимога прокурора відмовити відповідачу у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат повністю не узгоджується з принципом господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Досліджуючи питання співмірності витрат із складністю справи, в контексті викладених прокурором заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з відповідачем в Договорі, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, відтак, надані відповідачем документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок Луганської обласної прокуратури витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000, 00грн, оскільки вказаний розмір понесених відповідачем витрат об`єктивно не є завищеним та є документально обґрунтований.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи прокурора не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 у справі №913/205/23 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати прокуратури зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023 у справі №913/205/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023 у справі №913/205/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.02.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза