Постанова

від 12.07.2024 по справі 913/205/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/205/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 913/205/23

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військової адміністрації

до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", 2) Державне підприємство "Білокуракинське лісопромислове господарство" і 3) Державне підприємство "Старобільське лісопромислове господарство",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 4) Головне управління Держгеокадастру у Луганській області,

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 17.06.2024 касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 913/205/23 залишено без змін.

2. 02.07.2024 відповідач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

3. В обґрунтування заявленого до стягнення з прокуратури розміру гонорару адвоката за прийняття судом касаційної інстанції позитивного рішення для відповідача, останній наголошує, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 913/205/23 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 03.10.2023, додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 24.10.2023, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 913/205/23 було залишено без задоволення.

4. Як наслідок, у Клієнта залишилося право власності на земельну ділянку площею 62,0855 га з кадастровим номером 4420955700:17:002:0340, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олександрівській селищній раді Сватівського району Луганської області.

5. Розглянувши це клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на таке.

6. Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

7. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

8. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

9. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

10. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

11. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

12. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

13. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

14. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

16. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

17. 01.05.2024, тобто ще до ухвалення Верховним Судом постанови від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу у цій справі заявив про те, що ним попередньо очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 33 000 грн (без урахування компенсації відряджень (витрати на квитки та добові) до суду для участі в судових засіданнях).

18. Отже, відповідач дотримався вимог пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

19. На обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 30 000 грн, відповідач зазначає, що 01.05.2024 між відповідачем (клієнт) і Сутковим Андрієм Миколайовичем (адвокат) було укладено договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 47, відповідно до пункту 1.1 якого адвокат зобов`язується, зокрема, здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справи № 913/205/23 на стадії касаційного провадження, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

20. Відповідно до пункту 4.2 договору вартість послуг адвоката складає, зокрема, за супровід розгляду справи в суді касаційної інстанції, складання та подання відзиву на касаційну скаргу, представництво при розгляді в суді касаційної інстанції тощо оплачується клієнтом адвокату у вигляді фіксованого гонорару у розмірі 30 000 грн.

21. До заяви також долучено акт № 47/1 від 01.07.2024 та специфікацію до договору з відображенням послуг, наданих на виконання договору, а також ордер від 01.05.2024 серії АН № 1410394, виданий адвокату Сутковому А. М. на представництво інтересів відповідача у Верховному Суді.

22. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

23. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

24. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

25. Загальне правило розподілу судових витрат визначено в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

26. Зокрема відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

27. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

28. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

29. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

30. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

31. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

32. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

33. Від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких прокурор просить відмовити у задоволенні відповідної заяви.

34. Обґрунтовуючи свої заперечення, прокурор наголошує на тому, що заявлений відповідачем розмір фіксованого гонорару є непропорційним до предмета спору та неспіврозмірним зі складністю цієї справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювався за участю одного й того самого представника відповідача, що й на стадії касаційного провадження - адвоката Суткового А. М., позовні вимоги та докази, що їх підтверджують, були сформовані ще на стадії розгляду в суді першої інстанції, відтак представнику відповідача не було потреби вивчати додаткові джерела права, позаяк останній був обізнаним про позицію прокуратури та законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, доводи, якими прокурор обґрунтовував свої вимоги, тобто підготовка до розгляду цієї справи не вимагала великого та істотного обсягу юридичної та технічної роботи, а відзив представника відповідача не містить нових аргументів, відмінних від аргументів його відзивів на позов та на апеляційну скаргу.

35. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

36. Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

37. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід / Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

38. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20).

39. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

40. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

41. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

42. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

43. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

44. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

45. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

46. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

47. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

48. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

49. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

50. У пункті 169 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність у суду права на підставі частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України зменшувати розмір фіксованого гонорару в разі доведення іншою стороною обставин його неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

51. Що стосується специфікації до договору № 47 в частині надання послуг з представництва інтересів відповідача в суді касаційної інстанції, колегія суддів зауважує, що послуги адвоката за "супровід розгляду справи в суді касаційної інстанції, представництво при розгляді в суді касаційної інстанції" цілком охоплюються послугою зі "складання та подання відзиву на касаційну скаргу" з огляду на відсутність підготовки адвокатом Сутковим А. М. будь-яких інших процесуальних документів.

52. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим і неспівмірним включення заявником до витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, витрат з підготовки відзиву на касаційну скаргу в сумі 30 000 грн, оскільки зазначений відзив є дуже схожим за своїм змістом та правовим обґрунтуванням із раніше поданим відзивом на апеляційну скаргу, що вочевидь не призвело до значного збільшення обсягу та часу юридичної роботи адвоката з метою оформлення відзиву на касаційну скаргу, а тому наявні правові підстави для зменшення зазначеної завищеної суми витрат на правову допомогу до 12 300 грн. Суд також враховує викладене у додатковій постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № 913/50/22, прийнятій за схожих обставин між тими ж учасниками.

53. Таким чином, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником відповідача роботи в суді касаційної інстанції, колегія суддів відзначає, що заперечення відповідача проти аргументів поданої касаційної скарги є подібними доводам, які наводилися у суді апеляційної інстанції щодо суті спору (зміст відзиву на касаційну скаргу у більшій мірі дублює відзив на апеляційну скаргу), а сума, визначена за супровід розгляду справи в суді касаційної інстанції, складання та подання відзиву на касаційну скаргу, представництво при розгляді в суді касаційної інстанції, є неспівмірною із складністю справи, часом, об`єктивно необхідним для викладення у відзиві доводів, які подібні до тих, що наводились представником відповідача в попередніх судових інстанціях. Більше того, в частині клопотання про відшкодування судових витрат Суд звертається до викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 (пункти 6.6-6.28, 6.76).

54. Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, частково з огляду на озвучені доводи прокурора, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з прокуратури на користь відповідача 12 300 грн витрат на правову допомогу.

55. Отже, враховуючи наведене, оцінивши доводи клопотання відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заперечень прокуратури, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, а також беручи до уваги викладене у пунктах 6.70, 6.74 і 6.77 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, колегія суддів дійшла до висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з касаційним переглядом справи № 913/205/23, підлягають частковому задоволенню та стягненню з прокуратури в сумі 12 300 грн, в стягненні решти заявлених витрат необхідно відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області 12 300 (дванадцять тисяч триста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції у справі № 913/205/23.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил