Ухвала

від 19.02.2024 по справі 913/337/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/337/18

Провадження №15/913/639/19

Суддя Смола С.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 14.02.2024 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (кв. Гайового, буд. 35-а, м. Луганськ, 91021)

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032),

відповідача-2 Комунального підприємства «Попаснянський районний водоканал» (вул. Дніпровська, буд. 89, м. Попасна Луганської області, 93304),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Військово-цивільна адміністрація сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області (вул. Різдвяна, буд.52, с. Нижня Вільхова, Станично-Луганський район, Луганська область, 93641);

2)Вовчоярівська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул. Поштова, буд. 23, смт. Вовчоярівка, Попаснянський район, Луганська область, 93315);

3)Гірська міська рада Попаснянського району Луганської області (вул. Центральна, буд.7, м. Гірське, 93292);

4)Військово-цивільна адміністрація міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області (кв. Сонячний, буд. 8а, м. Золоте, Попаснянський район, Луганська область, 93295);

5)Мирнодолинська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул. Освіти, буд. 1, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321);

6)Малорязанцівська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул. Центральна, буд. 122а, смт. Малорязанцеве, Попаснянський район, Луганська область, 93313);

7)Нижнєнська селищна рада (вул. Центральна, буд. 11а, смт. Нижнє, Попаснянський район, Луганська область, 93290);

8)Нижньотеплівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області (с. Нижньотепле, вул. Центральна, буд. 1, Станично-Луганський район, Луганська область, 93632);

9)Військово-цивільна адміністрація селища Новотошківське та села Жолобок Попаснянського району Луганської області (вул. Партизанська, буд. 7, смт. Новотошківківське, Попаснянський район, Луганська область, 93891);

10)Попаснянська міська рада (вул. Мічуріна, буд. 1, м. Попасна, Луганська область, 93300);

11)Розквітненська міська рада Станично-Луганського району Луганської області (вул. Шкільна, буд. 2, с. Розквіт, Станично-Луганський район, Луганська область, 93625);

12)Тошківська селищна рада (вул. Миру, буд. 33, смт. Тошківка, Попаснянський район, Луганська область, 93280);

13)Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області (вул. Центральна, буд.52, смт. Станиця Луганська, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600),

про зобов`язання припинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі ТОВ «ЛЕО») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі ДП «НЕК «Укренерго»), та відповідача-2 Комунального підприємства «Попаснянський районний водоканал» (далі КП «Попаснянський райводоканал») (ураховуючи заяву про зміну предмету позову від 08.10.2018 за вих.№01-19/2/161) про:

зобов`язання ДП «НЕК «Укренерго» припинити дії по відмові ТОВ «ЛЕО» здійснювати відключення ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2, які належать КП «Попаснянський райводоканал», від ПС 220 кВ Ювілейна, яка знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго», з підстав виникнення ризиків технологічних порушень та з використанням норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», оскільки такі дії порушують право ТОВ «ЛЕО» на відключення від електропостачання об`єктів КП «Попаснянський райводоканал» ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2;

зобов`язання КП «Попаснянський райводоканал» забезпечити безперешкодний доступ представникам ТОВ «ЛЕО» до електричних установок КП «Попаснянський райводоканал» для здійснення відключення та обмеження споживання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-2 зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.07.2015 №2 в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, позивач неодноразово звертався до Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго» з листами повідомленнями про обмеження постачання електричної енергії КП «Попаснянський райводоканал». Проте зазначені повідомлення були залишені ДП «НЕК «Укренерго» без відповіді. Відповідно до пп.3 п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, п.3 Порядку обмеження електричної енергії споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №93, пп.2.3.20 договору відповідач-2 зобов`язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію самостійно обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю припинити у разі відсутності такої. В порушення зазначених норм законодавства та умов договору відповідач-2 за умови несплати за спожиту електричну енергію, відсутності аварійної чи екологічної броні самостійно не припинив власне електроспоживання. У зв`язку з тим, що частина живлень відповідача-2 здійснюється від мереж позивача, останній має технічну можливість самостійно частково відключити відповідача-2 від поставки електричної енергії. Втім, відповідач-2 в порушення норм пп.15 п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, умов п.2.3.11 договору, не допустив представників позивача до своїх електроустановок для виконання відключення та обмеження електропостачання.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 позов задоволено повністю: зобов`язано ДП «НЕК «Укренерго» припинити дії по відмові ТОВ «ЛЕО» здійснювати відключення ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2, які належать КП «Попаснянський райводоканал», від ПС 220 кВ Ювілейна, яка знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго», з підстав виникнення ризиків технологічних порушень та з використанням норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», оскільки такі дії порушують право ТОВ «ЛЕО» на відключення від електропостачання об`єктів КП «Попаснянський райводоканал» ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2; зобов`язано КП «Попаснянський райводоканал» забезпечити безперешкодний доступ представникам ТОВ «ЛЕО» до електричних установок КП «Попаснянський райводоканал» для здійснення відключення та обмеження споживання електричної енергії; стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «ЛЕО» витрати на судовий збір у сумі 1 762 грн 00 коп.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 залишено без змін.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 у даній справі скасовано; справу №913/337/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Луганської області від 28.05.2020 у позові ТОВ «ЛЕО» до відповідача-1 ПрАТ «НЕК «Укренерго», про зобов`язання ПрАТ «НЕК «Укренерго» припинити дії по відмові ТОВ «ЛЕО» здійснювати відключення ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2 відмовлено повністю; у позові ТОВ «ЛЕО» до відповідача-2 КП «Попаснянський районний водоканал», про зобов`язання забезпечити безперешкодний доступ представникам ТОВ «ЛЕО» до електричних установок КП «Попаснянський райводоканал» відмовлено повністю; судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви віднесені на позивача; стягнуто з ТОВ «ЛЕО» на користь КП «Попаснянський районний водоканал» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 643 грн 00 коп.; стягнуто з ТОВ «ЛЕО» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3 524 грн 00 коп.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 указане рішення залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28.05.2020, яке набрало законної сили 31.08.2020, 11.09.2020 видані відповідні накази, зокрема наказ про стягнення з ТОВ «ЛЕО» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 524 грн 00 коп.

27.01.2021 старшим державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64300857 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 11.09.2020 №913/337/18 про стягнення з ТОВ «ЛЕО» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 524 грн 00 коп.

14.02.2024 через систему «Електронний суд» ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою від 14.02.2024 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

У вказаній заяві ПрАТ «НЕК «Укренерго» просить звернути стягнення на грошові кошти, а саме: вартість необлікованої електричної енергії у сумі 7 984 грн 52 коп., судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп. що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах заборгованості останньої перед ТОВ «ЛЕО» згідно заочного рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.10.2020 у справі №425/2211/20, на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго», у межах задоволення вимог до ТОВ «ЛЕО» у розмірі стягнутого судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 524 грн 00 коп. на підставі рішення Господарського суду Луганської області від 28.05.2020 у справі №913/337/18.

Також заявлено клопотання про витребування доказів, у якому заявник просить витребувати від Рубіжанського ВДВС у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості щодо стягнутих з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за виконавчим провадженням ВП №66999272 грошових сум на користь ТОВ «ЛЕО».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 заява передана на розгляд судді Смолі С.В.

Дослідивши матеріали заяви, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).

Частиною 2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі №905/813/20 провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства далі КУзПБ).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч.13 ст.30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами ст.7 КУзПБ.

Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 ст.7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

За змістом ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України»).

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений процесуальний порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до положень ст.336 ГПК України, суд може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на грошові кошти/майно передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

Як уже зазначалось, у заяві від 14.02.2024 ПрАТ «НЕК «Укренерго» просить звернути стягнення на грошові кошти, а саме: вартість необлікованої електричної енергії у сумі 7 984 грн 52 коп., судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп. що належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах заборгованості останньої перед ТОВ «ЛЕО» згідно заочного рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.10.2020 у справі №425/2211/20, на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго», у межах задоволення вимог до ТОВ «ЛЕО» у розмірі стягнутого судового збору за подання касаційної скарги в сумі 3 524 грн 00 коп. на підставі рішення Господарського суду Луганської області від 28.05.2020 у справі №913/337/18.

Водночас, відповідно до інформації з автоматизованої системи документообігу суду в провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа №913/567/19 за заявою боржника ТОВ «ЛЕО», про банкрутство.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі №913/567/19 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛЕО»; введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України від 18.10.2019 №63786.

На момент постановлення цієї ухвали процедура розпорядженням майном боржника у справі №913/567/19 триває.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст.7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів ст.7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що безпосередньо або опосередковано впливатимуть на майнові активи боржника, можуть відбуватися, зокрема, у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Також у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16 Верховний Суд зазначив, що на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ст.48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.2023 у справі №910/21981/16).

У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Застосовуючи наведене до поданої ПрАТ «НЕК «Укренерго» заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд бере до уваги, що заявник просить звернути стягнення на грошові кошти сумі 7 984 грн 52 коп. (вартість необлікованої електричної енергії) та в сумі 2 102 грн 00 коп. (судовий збір), які згідно заочного рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.10.2020 у справі №2/425/587/20 стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛЕО».

Отже, фактично указані грошові кошти є кредиторською заборгованістю ТОВ «ЛЕО» та майновим активом боржника, що у подальшому може увійти до складу його ліквідаційної маси.

На думку суду, вирішення заяви ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 14.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, має здійснюватися у межах справи про банкрутство ТОВ «ЛЕО» №913/567/19, оскільки результати вирішення можуть вплинути на розмір та склад ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що вказана заява ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 14.02.2023 має розглядатися судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника ТОВ «ЛЕО».

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи №913/337/18 та матеріалів заяви ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 14.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, для розгляду в межах справи №913/567/19 про банкрутство ТОВ «ЛЕО».

Керуючись ст.7 КУзПБ, ст.ст.232 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Справу №913/337/18 разом із заявою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 14.02.2023 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, з усіма додатками передати для розгляду в межах справи №913/567/19 Господарського суду Луганської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання».

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 19.02.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Суддя Сергій СМОЛА