Ухвала

від 19.02.2024 по справі 927/163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/163/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 14037, АДРЕСА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (адреса для листування, адреса представника адвоката Замури Людмили Павлівни (РНОКПП НОМЕР_2 ))до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» (код 33469297) 14007, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 74, кв. 30 14035, м. Чернігів, проспект Левка Лук`яненка, 51, кв. 88 (адреса для листування)про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що, на його думку, спірне рішення є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства України, а тому вбачаються підстави для визнання його недійсним.

Згідно ст. 161, 164 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявою по суті справи є, зокрема, позовна заява.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Конвенція у пункті 1 статті 6 закріпила право на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Доступ до суду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.

ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду (див.: Курс цивільного процесу: підручник. За ред. проф. В. В. Комарова. Х.: Право, 2011. С. 516-519).

Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Ані ГПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує декілька вимог в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту три частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить:

визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», оформлене протоколом № 4 від 16.10.2021,

скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» (код 33469297): зміна установчих документів реєстрація в новій редакції Статуту кооперативу; дата державної реєстрації: 04.02.2022; № реєстраційної дії: 1000641070010001507.

Отже, предметом даного позову є дві матеріально-правові вимоги позивача до відповідача немайнового характеру; при цьому, як вірно зазначив позивач в позовній заяві вимога про скасування державної реєстрації є самостійною похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним рішення; кожна з цих вимог підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок, встановлених п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на вищенаведені висновки місцевого господарського суду, які узгоджуються з висновками Верховного Суду, звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір в загальному розмірі 6056,00 грн.

Натомість в якості доказів сплати судового збору у встановленому розмірі позивачем до позовної заяви додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 22 від 07.02.2024 на суму 3028,00 грн, тобто судовий збір сплачений за одну вимогу немайнового характеру.

Отже, звертаючись з даним позовом позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Крім того, згідно ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В позовній заяві позивач в якості місцезнаходження відповідача зазначає адресу, присвоєну кооперативу рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.09.2013 № 251 «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна»: 14037, м. Чернігів, вул. Кільцева; також позивач зазначає адресу АДРЕСА_3 як адресу для листування (згідно доданих до позову документів).

На адресу для листування позивачем були направлені копії позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.02.2024, накладною № 1400058461328 від 09.02.2024 та фіскальним чеком від 09.02.2024.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_4 .

Таким чином, позивачем не подано документів на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, вона залишається без руху.

Керуючись ст. 161, 164, 172, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу залишити без руху.

Зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

- докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- докази сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Дата набрання ухвалою законної сили 19.02.2024.

Суддя А.С. Сидоренко