Рішення

від 09.04.2024 по справі 927/163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/163/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заявиза позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (адреса для листування, адреса представника - адвоката Замури Людмили Павлівни (РНОКПП НОМЕР_2 ))до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» (код 33469297) 14007, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 74, кв. 30 14035, м. Чернігів, проспект Левка Лук`яненка, 51, кв. 88 (адреса для листування)про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто), Замура Л.П. - адвокат (ордер серії СВ № 1075458 від 09.02.2024)

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в підготовчому засіданні з 28.03.2024 по 09.04.2024, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В підготовчому засіданні 09.04.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що, на його думку, спірне рішення є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства України, а тому вбачаються підстави для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2024 постановлено:

позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу залишити без руху;

зобов`язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

- докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- докази сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн;

роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 19.02.2024 направлена повноважному представнику позивача - адвокату Замурі Людмилі Павлівни до її електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 19.02.2024 13:09.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.02.2024 є такою, що отримана позивачем 19.02.2024.

22.02.2024, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 (з урахуванням ухвали суду від 07.03.2024 про виправлення описки) постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 28 березня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.03.2024, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги визнаються кооперативом в повному обсязі.

Дана заява по суті справи містить заперечення відповідача щодо визначеного позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 185, 191 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання позову Обслуговуючим кооперативом «Садівниче товариство «Електрон», роз`яснивши, при цьому, повноважному представнику юридичної особи наслідки відповідних процесуальних дій та перевіривши чи не обмежений він у повноваженнях на їх вчинення.

В підготовчому засідання 28.03.2024 оголошено перерву до 09.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2024 постановлено заяву від 04.04.2024 про забезпечення позову повернути Обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Електрон».

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом (ч. 1 ст. 94 Господарського кодексу України).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України «Про кооперацію» (надалі - Закон).

Згідно ст. 1-3, 5, 6 Закону кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути, зокрема садово-городніми. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» зареєстровано 20.04.2005, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10641020000001507; орган управління юридичної особи - загальні збори; юридична особа є членською неприбутковою організацією.

Згідно Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», затвердженого загальними зборами - протокол № 1 від 05.10.2016 (надалі - Статут), напрямком діяльності кооперативу значиться садово-городній обслуговуючий кооператив. Організаційно - правова форма - обслуговуючий кооператив.

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» згідно ст. 2 Закону України «Про кооперацію» є обслуговуючим кооперативом, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» згідно ст. 23 Закону України «Про кооперацію» надає послуги, не маючи на меті одержання прибутку, тобто є неприбутковою юридичною особою, що визначено у п.п. 2 п. 133.1.1 ст. 133 Податкового кодексу, яка відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 44 220 м2, яка за рішенням Чернігівської міської ради від 20.06.1994 № 112 передана у колективну власність садівничому товариству та складається із земель загального користування, що знаходиться у колективній власності товариства, на орендованих землях та землях, що знаходяться у приватній власності членів товариства.

Статут затверджується зборами обслуговуючого кооперативу відповідно до Закону України «Про кооперацію», Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статут товариства є основним документом, що регулює його діяльність, він затверджується на загальних зборах товариства та підлягає реєстрації в державних органах.

Зміни та доповнення у статут товариства вносять рішенням загальних зборів.

Основним завдання товариства є вирощування саду, ягідних і овочевих культур з метою забезпечення членів товариства та їх сімей фруктами, овочами та іншою сільгосппродукцією.

Статті 10, 12 Закону України передбачають, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Основними правами члена кооперативу, зокрема є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського кодексу України основними правами членів виробничого кооперативу є участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі № 509/577/18 та від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства «Електрон», за якою закріплена ділянка НОМЕР_3 площею 0,0384 га, а тому з огляду на вищенаведені положення Закону та висновки Верховного Суду має право участі в господарській діяльності відповідача, право голосу на його загальних зборах, право звертатись до органів управління кооперативу з метою отримання інформації щодо діяльності юридичної особи та її посадових осіб.

Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 вказує на порушення відповідачем її права як члена кооперативу на участь в позачергових загальних зборах членів кооперативу, що були проведені 16.10.2021, оскільки всупереч положень Статуту та Закону вона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце їх проведення і як наслідок - була позбавлена права голосу на таких зборах.

На думку ОСОБА_1 спірне рішення позачергових зборів членів кооперативу, оформлене Протоколом № 4 від 16.10.2021, є таким, що прийняте за відсутності кворуму для його ухвалення, а тому воно підлягає визнанню недійсним.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спір у справі стосується питання визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предмет доказування складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2021 відбулись позачергові загальні збори членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», результати яких оформлені Протоколом № 4 від 16.10.2021.

До порядку денного зборів включені наступні питання:

1) обрання голови та секретаря зборів;

2) підтвердження повноважень керівника Кооперативу;

3) затвердження Статуту Кооперативу в новій редакції;

4) визначення уповноваженої особи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Кооператив.

Позачерговими загальним зборами 16.10.2021 були прийняті наступні рішення:

питання № 2 - підтвердити повноваження керівника Кооперативу ОСОБА_3 та внести відомості до ЄДР як представника юридичної особи;

питання № 3 - внести зміни до Статуту Кооперативу та затвердити його в новій редакції;

питання № 4 - уповноважити діючого керівника Кооперативу провести державну реєстрацію змін до відомостей про Кооператив.

Зі змісту Протоколу № 4 від 16.10.2021 вбачається, що всього членів Кооперативу 100 осіб, присутні - 57 осіб.

Додатком № 1 до Протоколу № 4 від 16.10.2021 є список членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», які засвідчують своїм особистим підписом хто проголосував на загальних зборах, проведених 16 жовтня 2021 року, із зазначенням результату свого голосування «за» чи «проти» (спірне рішення прийнято одноголосно всіма присутніми учасниками зборів).

Згідно Закону (ст. 16) виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу.

Правління очолює голова кооперативу, який обирається загальними зборами членів виробничого кооперативу. Функції голови кооперативу і порядок його відкликання визначаються статутом кооперативу (ч. 3 ст. 103 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 8 Закону, статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити, зокрема такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок скликання загальних зборів. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статутом передбачено, що членами кооперативу є орендарі і власники садівницьких ділянок, права і обов`язки яких перед товариством однакові, незалежно від форм володіння землею.

Член товариства має право, зокрема брати участь в діяльності товариства, обирати та бути обраним в органи його управління та контролю.

З наведеного вище вбачається, що однією зі складових корпоративних прав є правомочність члена кооперативу на участь в управлінні кооперативом, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах членів кооперативу.

Вказані права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо член кооперативу не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні кооперативом.

За правилами ст. 15 Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Згідно Статуту керівництво товариством здійснюється загальними зборами, які можуть розглядати усі питання діяльності товариства та взаємовідносин членів товариства між собою і товариством, зокрема приймають статут товариства, вносять до нього зміни та доповнення; обирають терміном на два роки голову правління садівничого товариства, правління та ревізійну комісію.

Загальні збори членів товариства скликаються правлінням двічі на рік, повідомлення членів вирішується не пізніше за десять днів до проведення зборів. Позачергово збори скликаються правлінням на вимогу не менше половини членів товариства.

Протоколи загальних зборів членів товариства і засідань правління оформляються у триденний термін, підписуються головою і секретарем зборів, засвідчуються печаткою і зберігаються в справах товариства постійно.

Отже положеннями Статуту не передбачений чіткий порядок повідомлення учасника кооперативу про проведення позачергових загальних зборів, однак обраний особою, що скликає такі збори учасників, спосіб повідомлення про проведення позачергових загальних зборів повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника про час та місце проведення зборів з метою реалізації ним свого права на участь у цих зборах.

Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 908/3577/16.

Як зазначає ОСОБА_1 , вона як член кооперативу з 2005 року, жодних повідомлень про скликання на 16.10.2021 позачергових загальних зборів членів кооперативу не отримувала (докази протилежного в матеріалах справи відсутні); про те, що такі збори були проведені їй стало відомо лише в січні 2024 року після ознайомлення з отриманими головою правління ОСОБА_2 в Центрі надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради копіями документів, зокрема спірного Протоколу № 4 від 16.10.2021 та нової редакції Статуту.

В січні 2024 року позивачка звернулась до відповідача, зокрема з проханням скликати позачергові загальні збори (заява від 23.01.2024).

Листом від 29.01.2024 № 7 відповідач повідомив про неможливість станом на 01.02.2024 скликання позачергових загальних зборів з дотриманням вимог ст. 15 Закону щодо кворуму; на день розгляду відповідного звернення можливою є участь у зборах 40 членів кооперативу, інші особи перебувають за межами Чернігова та взагалі України; одночасно відповідач запропонував ОСОБА_1 для захисту прав та інтересів звернутись до суду.

Статут передбачає, що член товариства має право, зокрема звертатися про захист своїх прав в разі їх порушення; оскаржити рішення правління чи загальних зборів в разі незгоди з ним.

За змістом ч. 6 ст. 7 Закону при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

«Кворум» - це установлена законом, статутом або постановою певної організації найменша кількість членів, присутність яких є необхідною умовою для відкриття засідання чи зборів і прийняття правосильних ухвал.

Згідно довідки від 29.01.2024 відповідача за списками членів садівничого товариства обліковується 100 членів станом на 01.01.2021.

Як вбачається зі змісту спірного рішення на позачергових загальних зборах членів кооперативу були присутні 57 осіб.

При цьому, згідно ст. 15 Закону рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Отже, 16.10.2021 на позачергових зборах, результати якого оформлені Протоколом № 4, мали бути присутніми 75 членів товариства, однак фактично були присутні 57 осіб, що свідчить про неправомочність таких зборів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Зазначений підхід щодо правової природи рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є усталеним в судовій практиці та знайшов своє відображення у численних висновках Верховного Суду, викладених зокрема у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 910/23631/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 909/556/18, від 01 вересня 2022 року у справі № 922/2402/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 916/4097/21 та інших.

Цей підхід щодо правової природи рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є загальним стосовно рішень органів управління юридичної особи.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2023 по справі № 918/919/22.

З огляду на наведені вище обставини та відповідні висновки Верховного Суду проведення позачергових загальних зборів за відсутності повідомлення всіх членів кооперативу, у т.ч. ОСОБА_1 , про місце та час їх проведення, свідчать про організацію та проведення зборів 16.10.2021 з порушенням Закону; як наслідок - прийняття позачерговими загальними зборами рішення за відсутності кворуму для їх проведення та прийняття рішення є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Крім того, суд враховує, що спірним рішенням була затверджена нова редакція Статуту, якою фактично змінюється предмет діяльності юридичної особи, внаслідок чого остання може втратити статус неприбуткової організації, що суперечить визначеним Законом меті та завданням кооперативу.

Щодо вимоги ОСОБА_1 скасувати державну реєстрацію змін про юридичну особу суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», згідно ст. 25 якого державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.02.2022 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема зміна установчих документів (реєстрація в новій редакції статуту кооперативу) (номер реєстраційної дії 1000641070010001507).

З огляду на те, що відповідна реєстраційна дія була проведена на підставі рішення позачергових загальних зборів членів кооперативу, оформлене Протоколом № 4 від 16.10.2021, яке визнається судом недійсним, вимога про її скасування є обґрунтованою та такою, що також підлягає задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 6 056 грн судового збору.

Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Законом України «Про судовий збір» (ч. 3 ст. 7) передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачеві 50 відсотків сплаченого до Державного бюджету України квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 224 від 20.02.2024 судового збору при зверненні до суду з даним позовом, а саме 3 028,00 грн.

Крім того, звертаючись з даним позовом, позивач просив, зокрема стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, визначені в розмірі в сумі 13 500,00 грн.

Відзив на позовну заяву містить заперечення відповідача щодо визначеного позивачем розміру відповідних витрат та просить відмовити в їх стягненні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що він є неприбутковою організацією, існує за рахунок членських внесків і іншою діяльністю, яка би приносила прибуток, ним не ведеться.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, 23.01.2024 між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Замурою Л.П. (Адвокат) був укладений Договір № 177/01-24 про надання правової допомоги, за умовами якого остання зобов`язалась представляти права і законні інтереси Клієнта, зокрема у судах України загальної юрисдикції з усіма процесуальними правами як представника позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Договір діє з моменту його підписання сторонами до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше року з правом пролонгації. Оплата гонорару визначається за домовленістю сторін, який розраховується з консультацій, складання заяв і запитів, підготовка та складання позовної заяви. Даний договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

Згідно Акту від 09.02.2024 попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 13 500,00 грн, оплата останніх проводиться за прибутковим касовим ордером.

Надані Адвокатом послуги складаються з:

консультація - 1 год. вартістю 500,00 грн,

складання заяви до Садового товариства «Електрон» - 1 год. вартістю 500,00 грн,

вивчення правової позиції та складання позовної заяви - 5 год. вартістю 9 500,00 грн,

участь в судових засіданнях - орієнтовно 3 год. вартістю 3 000,00 грн, всього 13 500,00 грн.

Факт сплати Клієнтом грошових коштів Адвокату підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 17/01-24 від 09.02.2024.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище свідчить про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Оцінивши заявлені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих Адвокатом послуг, участі представника в двох нетривалих у часі підготовчих засіданнях, визнання позову відповідачем, що позбавило позивача необхідності підготовки відповіді на відзив, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат з професійної правничої допомоги при розгляді даної справи в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 130, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації змін про юридичну особу задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», оформлене протоколом № 4 від 16.10.2021.

Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Електрон» (код 33469297) щодо реєстрації в новій редакції Статуту Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон», проведену 04.02.2022, номер реєстраційної дії 1000641070010001507.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Електрон» (14007, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 74, кв. 30; код 33469297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3 028 грн 00 коп. судового збору та 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг м.Чернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA098999980313121206083025739, Банк отримувача: Казначейство України) 3 028 грн 00 коп. судового збору, сплаченого квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 224 від 20.02.2024.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2024.

Суддя А.С.Сидоренко