Ухвала

від 06.02.2024 по справі 910/12839/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12839/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.;

представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Курдельчук І.Д.)

від 23.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Ходаківська І.П., судді - Владимиренко С.В., Демидова А.М.)

від 04.10.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

про стягнення заборгованості 2 017 929,10 грн

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (далі - Підприємство) про стягнення 2 017 929,10 грн, з яких: 1 634 745,28 грн основної заборгованості, 36 806,21 грн 3 % річних та 346 377,61 грн інфляційних втрат.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманої електроенергії за договором № 31/12/2021 від 31.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), у зв`язку з чим утворилась заборгованість за лютий - червень 2022 року.

3. Відповідач заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що Товариство не надсилало актів приймання-передавання електричної енергії за лютий - червень 2022 року на адресу Підприємства. Відповідні документи Підприємство отримало 07.11.2022 разом з претензією.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 31.12.2021 Товариство (постачальник) та Підприємство (споживач) уклали договір, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію (електрична енергія за кодом ДК 021:2015: 09310000-5) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії в порядку та на умовах договору. Кількість товару визначена у специфікації товару, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 2.1).

5. Відповідно пункту 5.6 договору приймання-передавання електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Споживач протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання рахунка та акта прийняття-передачі розглядає їх, підписує та направляє постачальнику один підписаний примірник акта прийняття-передачі або направляє в цей же строк постачальнику мотивовану відмову від підписання.

6. Згідно з пунктом 5.8 договору оплата фактично спожитої електричної енергії в розрахунковому місяці здійснюється споживачем до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, на підставі отриманого споживачем оригіналу належним чином оформленого рахунку від постачальника та підписаного сторонами акта приймання-передавання. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

7. Обсяг споживання електричної енергії по об`єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (із змінами) та інших нормативно-правових актів України. Якщо споживач не здійснив оплату за договором у передбачені договором строки, крім випадків визначених договором або не допустив представників постачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше ніж за 20 (двадцять) робочих днів до дня відключення (пункт 5.9 договору).

8. Товариство в період з 01.01.2022 по 31.07.2022 поставило на об`єкти Підприємства електричну енергію обсягом 489 552 кВт/год на загальну суму 2 026 745,28 грн з ПДВ (січень 2022 - 106 847 кВт/год на суму 442 346,58 грн з ПДВ; лютий 2022 - 174 097 кВт/год на суму 720 761,58 грн з ПДВ; березень 2022 - 45 062 кВт/год на суму 186 556,68 грн з ПДВ; квітень 2022 - 37 246 кВт/год на суму 154 198,44 грн з ПДВ; травень 2022 - 61 370 кВт/год на суму 254 071,80 грн з ПДВ; червень 2022 - 34 091 кВт/год на суму 141 136,74 грн з ПДВ; серпень 2022 - 30 839 кВт/год на суму 127 673,46 грн з ПДВ).

9. Підприємство не підписало направлені Товариством акти приймання-передавання електричної енергії від 28.02.2022 №УГР00000724 на суму 720 761,58 грн; від 31.03.2022 №УГР00001308 на суму 600 556,68 грн; від 17.06.2022 №УГР00002506 (акт коригування) на суму - 414 000 грн; від 30.04.2022 №1920 на суму154 198,44 грн; від 31.05.2022 №2404 на суму 254 071,80 грн; від 30.06.2022 №2930 на суму 141 136,74 грн, письмово обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів за лютий - червень 2022 року також не надало.

10. Підприємство підписало та повернуло Товариству акти приймання-передавання електричної енергії за січень і липень 2022 року, а саме: від 31.01.2022 №УГР00000334 на суму 442 346,58 грн та від 31.07.2022 № 3317 на суму 127 673, 46 грн.

11. Підприємство зобов`язання з оплати поставленої йому електричної енергії виконало не в повному обсязі, заборгованість за договором склала 1 634 745,28 грн, що і стало підставою для звернення з позовом у цій справі.

12. Після відкриття провадження у справі Підприємство перерахувало Товариству 1 634 745,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2022 № 12718 на суму 70 000,00 грн; від 30.12.2022 № 12719 на суму 50 000,00 грн та від 22.05.2023 № 12901 на суму 1 514 745,30 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.05.2023 закрив провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 120 000,00 грн. Позов задовольнив, стягнув з відповідача 1 514 745,28 грн основного боргу, 36 806,21 грн 3 % річних, 346 377,61 грн інфляційних втрат, 28 468,94 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано таким:

- позивач в період з 01.01.2022 по 31.07.2022 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 026 745,28 грн, яку відповідач оплатив лише частково;

- заперечення відповідача, що позивач не надсилав актів приймання-передавання спростовуються тим, що відповідач підписав два з восьми актів, не надав заперечень на непідписані та частково їх оплатив;

- після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу 1 634 745,28 грн, а тому провадження у вказаній частині підлягає закриттю (у мотивувальній частині рішення зроблено висновок щодо наявності підстав для закриття провадження в частині вимог про стягнення 1 634 745,28 грн, однак в резолютивній частині провадження закрито в частині вимог про стягнення 120 000, 00 грн);

- відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, а тому вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

15. 04.10.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині стягнення 1 514 745,28 грн основного боргу та у цій частині закрив провадження у справі, у решті рішення залишив без змін.

16. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована таким:

- відповідач виконав зобов`язання щодо оплати поставленої йому позивачем електричної енергії лише після порушення провадження у справі. Суд першої інстанції, констатувавши факт повної сплати відповідачем основної заборгованості, закрив провадження у справі лише в частині 120 000,00 грн, не врахувавши суму 1 514 745, 28 грн, тому у вказаній частині рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (в частині стягнення 1 514 745, 28 грн);

- посилання відповідача на неотримання ним актів та рахунків на оплату не підтверджено належними та допустимими доказами та спростовується його обов`язком здійснити оплату отриманої електроенергії у строк, який визначений в пункті 5.8 договору - до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад позиції інших учасників справи. Підстава відкриття касаційного провадження

17. 14.11.2023 Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

18. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, а саме:

- частину другу статті 625 ЦК України, оскільки суди не взяли до уваги, що відповідач не мав простроченої заборгованості і не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання;

- статті 530 ЦК України, оскільки суди не звернули уваги, що обов`язок оплати безпосередньо настає у відповідача з дати отримання оригіналу рахунку від позивача та підписаного сторонами акта приймання-передавання, тому строк виконання грошових зобов`язань не настав на дати, які вказані позивачем в розрахунках позову, і не врахували висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

19. 28.12.2023 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечував проти вимог касаційної скарги.

20. Відзив на касаційну скаргу мотивовано таким:

- доводи скаржника щодо неотримання рахунків на оплату та актів приймання-передавання спростовуються встановленими судами обставинами справи (підписанням двох актів, часткова оплата);

- суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач має оплати отриману електроенергію у строк, який визначений в п. 5.8 договору - до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд відповідно до частини першої статті 300 ГПК України розглядає касаційну скаргу в межах вимог та доводів, наведених в ній.

22. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

23. У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21).

24. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша). Водночас суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта).

26. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

27. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

28. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

29. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

30. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, на які посилається скаржник, сформувала висновок, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вирішувала, зокрема, можливість стягнення 3% та інфляційних втрат за невиконання рішення суду. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням рішення суду на підставі частини другої статті 625 ЦК України. У справі № 646/14523/15-ц виконання рішення зупинялось судом касаційної інстанції, однак вказана обставина не змінює можливості застосування частини другої статті 625 ЦК України.

31. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 28 постанови від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, на висновок у якій посилається скаржник, зазначає, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

32. За встановленими у справі № 910/13071/19 обставинами, зобов`язання покупця з оплати товару виникало не пізніше 10 банківських днів з дати його поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Верховний Суд дійшов висновку, що момент прострочення починається після реєстрації податкової накладної, яку було здійснено пізніше 10 днів з моменту поставки (товар поставлено 22.11.2018, а накладна зареєстрована 14.12.2018).

33. Натомість у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за інших фактичних обставин справи (пунктом 5.8 договору передбачено, що оплата фактично спожитої електричної енергії в розрахунковому місяці здійснюється споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, на підставі отриманого споживачем оригіналу належним чином оформленого рахунку). Суди попередніх інстанцій відхилили посилання Підприємства на неотримання ним актів та рахунків на оплату з огляду на те, що отримання та оплата частини актів ним не заперечується і положення пункт 5.8. договору щодо його обов`язку здійснити оплату отриманої електроенергії до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем.

34. Тобто спірні правовідносини у цій справі та у наведених скаржником справах є неподібними за змістовним критерієм.

35. Доводи скаржника зводяться до намагання переоцінити встановлені судами фактичні обставини справи щодо отримання актів та рахунків, що в силу частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

36. При цьому скаржник не визначав підставою касаційного провадження процесуальні порушення (не дослідження зібраних у справі доказів, відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи або встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 та частиною третьою статті 310 ГПК України.

37. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не була належно обґрунтована скаржником та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

38. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

39. З огляду на викладене, касаційне провадження, яке відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі № 910/12839/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко