Рішення

від 20.02.2024 по справі 727/10516/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/10516/23

Провадження № 2/727/378/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого - судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Гелка А.С.

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Санітарія» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Санітарія» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Посилалася на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.1995 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

30.01.2023 року нею було виявлено ознаки залиття квартири. Оскільки квартира розташована на останньому п`ятому поверсі будинку, причиною залиття міг бути лише аварійний стан покрівлі дому.

Відповідач ПП «Санітарія» є управителем житлового будинку АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим позивач 30.01.2023 року звернулась до відповідача із заявою про залиття квартири, в якій просила направити комісію для обстеження покрівлі будинку і пошкодженої залиттям стелі в квартирі, виконати ремонт покрівлі.

Проте, ПП «Санітарія» комісію для обстеження покрівлі та квартири не направив. У зв`язку з бездіяльністю відповідача через декілька днів стан покрівлі та наслідки залиття було зафіксовано комісією за участю співвласників будинку, про що складено акт про залиття квартири АДРЕСА_1 від 03.02.2023 року. Даним актом зафіксовано факт замокання в квартирі АДРЕСА_1 : стелі в коридорі, площею 1 кв.м.; стелі в кімнаті, площею 1 кв.м.; стелі в під`їзді №2, площею 1 кв.м. Причиною замокання визнано аварійний стан покрівлі над квартирою та під`їздом , а також засмічення зливової каналізації на даху будинку.

ПП «Санітарія» тривалий час не вживало заходів щодо ремонту покрівлі, прочищення зливової каналізації та нічого не робило для усунення причин залиття. Тому залиття у квартирі АДРЕСА_1 продовжувалося протягом кількох місяців, площа замокання стелі постійно збільшувалася, почали замокати стіни, обсяги завданої шкоди зростали. Стан квартири дійшов до критичного. 26.05.2023 року позивач повторно звернулась до відповідача з скаргою на продовжуване залиття та вимагала усунути причини залиття. Проте її звернення було проігноровано.

Вказувала на те, що відповідач як управитель багатоквартирного будинку, згідно чинних нормативно-правових актів, зобов`язаний здійснювати поточний ремонт покрівлі як спільного майна багатоквартирного будинку та у випадку виникнення аварій своєчасно виконувати аварійно-відновлювальні роботи.

Проте, всупереч вимогам п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом №76 від 17.05.2005 року ПП «Санітарія» не було складено акт про залиття, у зв`язку з чим позивачем за участю інших співвласників будинку було складено акт про залиття від 03.02.2023 року за формою, передбаченою Правилами.

Для встановлення розміру завданої майнової шкоди позивач звернулась до СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» з заявою про проведення будівельно-технічної експертизи. За результатом проведеної експертизи складено висновок №115 від 30.06.2023 року, відповідно до якого розмір завданої ОСОБА_3 майнової шкоди у зв`язку з пошкодженням квартири становить 31445 грн. 74 коп.

Зазначеним висновком експерта також встановлено причину завдання шкоди, а саме: частина бетонного перекриття цегляної надбудови виходу на дах будинку демонтована, а також технічний стан цегляної надбудови можна охарактеризувати як незадовільний, що призводить до того, що опади у вигляді дощу та снігу, які потрапляють та накопичуються на поверхні перекриття над квартирою АДРЕСА_3 , спричиняють залиття об`єкта дослідження.

Посилалась на те, що крім майнової шкоди, їй було завдано моральну шкоду. Так, протягом тривалого часу (5 місяців) відповідач ігнорував її звернення та вимоги чинного законодавства, внаслідок такої бездіяльності відбувалось тривале залиття її квартири. Технічний стан квартири неухильно погіршувався і дійшов до критичного. Належне їй майно було пошкоджено, виникла необхідність у виконанні ремонтних робіт для усунення шкоди. З урахуванням викладеного, оцінює розмір завданої їй моральної шкоди у сумі 3000 гривень.

Просила стягнути з ПП «Санітарія» на її користь завдану майнову шкоду у сумі 31445 грн. 74 коп. та завдану моральну шкоду у сумі 3000 гривень. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 09.10.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Ухвалою суду від 04.01.2024 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.

01.02.2024 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Пояснив суду, що відповідач умисно приховує договір на обслуговування будинку АДРЕСА_2 . Окрім того, зазначив, що влітку минулого року працівниками ПП «Санітарія» було відремонтовано покрівлю будинку, що підтверджує той факт, що даний обов`язок було покладено на відповідача. Зазначив, що покрівля потребувала поточного ремонту, а не капітального, як стверджує представник відповідача. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що позивач не довів, що на ПП «Санітарія» було покладено обов`язок по здійсненню капітального ремонту покрівлі будинку АДРЕСА_2 . Позивачем не було доведено тієї обставини, що до тарифу за послуги ПП «Санітарія», які сплачувала позивач, входять кошти, призначені на ремонт будинку. Йому не відомо хто відремонтував покрівлю будинку. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд,заслухавши поясненняпредставників сторін,дослідивши письмовідокази усправі,вважає,що позовпідлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, положеннями ст.15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права визначені у ст. 16 Кодексу. Це, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 (а.с.9-10).

30.01.2023 року позивач звернулась до ПП «Санітарія» з письмовою заявою, зареєстрованою за №8/10, у якій повідомила про те, що через незадовільний стан покрівлі будинку АДРЕСА_2 відбулось залиття належної їй квартири АДРЕСА_3 , що розташована на п`ятому поверсі. Просила направити комісію для обстеження покриття даху будинку АДРЕСА_2 другого під`їзду та квартири АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_3 просила провести ремонт покриття даху в найкоротші терміни (а.с.4).

Проте, вказані вимоги позивача були проігноровані відповідачем.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюютьсяЗаконом України від 09.11.2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно доп.12ч.1ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Пунктом 1 частини 4 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Положеннями ч.1 ст.18 цього ж Закону визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року,дожитлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 1,7,8,9 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини та ін.

Згідно з п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг та власник житла, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг тощо.

Із дослідженої судом відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради від 07.12.2023 року встановлено, що управителем будинку АДРЕСА_2 є приватне підприємство «Санітарія», яке обране співвласниками будинку на загальних зборах. Про це свідчить протокол №1 загальних зборів співвласників будинку від 10.06.2016 року. Зазначене підприємство відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надає послуги з утримання даного будинку та прибудинкової території. За заявою уповноваженої особи від будинку на укладення договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням ОСОБА_4 29.12.2016 року протокол здано на зберігання до Департаменту ЖКГ. Договір на управління між уповноваженою особою від будинку та Управителем до Департаменту не подавався (а.с.85-100).

14.02.2023 року на запит ОСОБА_3 відповідачем було надано відповідь про те, що 01.01.2017 року між ПП «Санітарія» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Одночасно відповідач відмовився надати позивачу копію договору, виходячи з того, що ОСОБА_3 не є стороною договору (а.с.101).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Санітарія» є управителем будинку АДРЕСА_2 .

Факт перебування сторін у договірних відносинах також підтверджується платіжними повідомленнями ПП «Санітарія» на ім`я ОСОБА_3 про необхідність сплати квартирної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що позивач не довела, що згідно умов договору від 01.01.2017 року на ПП «Санітарія» було покладено обов`язок щодо утримання в належному стані даху будинку, проводити його капітальний ремонт.

Оцінюючи аргументи сторін, суд виходить із наступного:

Так, згідно до ч. 1- ч.4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3, 7, 10ст. 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На виконання вказаних вимог Закону, судом за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 04.01.2024 року було витребувано від ПП «Санітарія» договір від 01.01.2017 року, на підставі якого ПП «Санітарія» надає послуги з управління багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_2 .

Однак, вимоги ухвали суду від 04.01.2024 року відповідачем виконані не були. Натомість, представником відповідача було надано суду копію акту прийому-передачі від 28.02.2022 року. Згідно вказаного акту ПП «Санітарія» у зв`язку з введенням воєнного стану на території України передало на зберігання документи: оригінали договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком ОСОБА_5 . Місце зберігання документів: Великобританія, Лондон (а.с.128зв.)

За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 04.01.2024 року без поважних причин, оскільки договір від 01.01.2017 року безумовно перебуває у володінні відповідача, зміст даного договору йому відомий, він не був позбавлений можливості надати суду його належним чином засвідчену паперову копію чи електронну копію документа.

З огляду на зазначене, суд визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, встановленою, тобто факт наявності у відповідача обов`язку утримувати в належному стані покрівлю будинку АДРЕСА_2 .

Окрім того, суд звертає увагу на те, що обов`язок проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладено на управителя в силу вимог ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року.

Також, згідно п.3-1 розділу VI Закону до затвердженняКабінетом МіністрівУкраїни Типовогодоговору пронадання послугиз управліннябагатоквартирним будинкомсторони укладаютьдоговір пронадання послугз управліннябагатоквартирним будинкомза формоюта наумовах,погоджених міжуправителем таспіввласниками,а вразі визначенняуправителя органоммісцевого самоврядуванняна конкурснихзасадах -виконавчим органоммісцевої ради.Умови такихдоговорів,що суперечатьположенням Типовогодоговору пронадання послугиз управліннябагатоквартирним будинкомпісля йогозатвердження КабінетомМіністрів України,не застосовуються,а регулюваннявідносин сторіндоговору вцій частиніздійснюється згідноз відповідниминормами Типовогодоговору пронадання послугиз управліннябагатоквартирним будинком.

05.09.2018 року постановою КМУ №712 було затверджено Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 3 Типового договору визначено, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, зокрема: поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Кожен із співвласників має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуги з управління та незаконного проникнення управителем в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна) (п.5 Договору).

Доводи представника відповідача про те, що у даному випадку необхідно було здійснити капітальний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку суд відхиляє.

Так, капітальний ремонтбудівлі-це комплексремонтно-будівельних,робіт,який передбачаєзаміну,відновлювання тамодернізацію конструкційі обладнаннябудівель взв`язкуз їхфізичною зношеністюта руйнуванням,поліпшення експлуатаційнихпоказників,а такожпокращання плануваннябудівлі іблагоустрою територіїбез змінибудівельних габаритівоб`єкта.Капітальний ремонтпередбачає призупиненняна часвиконання робітексплуатації будівлів ціломуабо їїчастин (заумови їхавтономності) (лист Держкомбуду від 30.04.2003 № 7/7-401).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що покрівля будинку АДРЕСА_2 потребувала саме капітального ремонту, представником відповідача суду надано не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що експлуатація будинку не призупинялася, рішення щодо визнання його аварійним не приймалося.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з частиною третьоюстатті 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Аналізуючи приписи наведених правових норм, що регулюють спірні правовідносини у межах пред`явленого позову, суд констатує, що у разі залиття квартири позивач (власник квартири) зобов`язаний належним чином зафіксувати факт залиття квартири та підтвердити фактичний розмір понесених збитків чи заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

03.02.2023 року у зв`язку з ігноруванням ПП «Санітарія» заяви про залиття, поданої позивачем, співвласниками будинку АДРЕСА_2 було складено акт про залиття (а.с.13). Із змісту вказаного акту вбачається, що 03.02.2023 року в будинку АДРЕСА_2 на горищі, в квартирі АДРЕСА_3 , під`їзді №2 трапилось залиття. Зокрема виявлено: замокання стелі в квартирі АДРЕСА_3 , в коридорі 1м., в кімнаті 1кв.м., в під`їзді 1 кв.м. Причиною залиття визначено аварійний стан покрівлі будинку над кв. АДРЕСА_3 , над під`їздом №2, засмічена зливова каналізація з даху. Висновки комісії: необхідно виконати терміновий ремонт покрівлі над кв. АДРЕСА_3 та під`їздом, прочистити зливову каналізацію на даху будинку. Акт підписаний власником кв. АДРЕСА_3 , а також власниками квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

Таким чином, з урахуванням доведеного факту ухилення відповідача від складення акту про залиття квартири, суд приходить до висновку, що позивач діяв у визначений Законом спосіб та належним чином підтвердив факт залиття квартири.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди, закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Статтею 1192 ЦК Українивизначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до яких: якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із дослідженого висновку будівельно-технічної експертизи №115 від 30.06.2023 року судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , вона знаходиться на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку АДРЕСА_2 з плоским руберойдовим дахом. При обстеженні сходової клітини п`ятого поверху будинку АДРЕСА_2 встановлено, що поруч із квартирою АДРЕСА_3 розташовані металеві сходи для виходу на дах через дерев`яний люк. Над дерев`яним люком влаштована цегляна надбудова для виходу на дах. Вона має свій дах із бетонних плит, накритий руберойдом, і отвір у вигляді дверей, що забезпечує вихід на покрівлю. Розміри прорізу в плиті для встановлення дерев`яного люку 0,7м. *0,85 м. Дана цегляна надбудова для виходу на дах частково розташована над квартирою АДРЕСА_3 та сходовою клітиною житлового будинку АДРЕСА_2 .

Як видно із фототаблиць, частина бетонного перекриття цегляної надбудови: виходу на дах будинку демонтована, а також технічний стан покрівлі надбудови можна охарактеризувати як незадовільний, що призводить до того, що опади у вигляді дощу та снігу, які потрапляють та накопичуються на поверхні перекриття над квартирою АДРЕСА_3 і спричиняють залиття об`єкту дослідження.

Розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , визначений станом на час проведення експертизи, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали, становить 31445 грн. 74 коп. (а.с.24-40).

Вартість проведеного експертного дослідження складає 3680 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.106ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що висновок експертного дослідження, одержаний у порядку, встановленим законом, суд вважає наданий позивачем висновок судового експерта належним, допустимим і достатнім письмовим доказом у розумінніст.76 ЦПК України, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Суд вважає, що належними і допустимими доказами доведений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями відповідача.

Відповідач ПП «Санітарія» не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення з ПП «Санітарія» завданої майнової шкоди у розмірі 31445 грн. 74 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Крім вказаного, позивач також просила стягнути моральну шкоду, яка була їй спричинена діями відповідача.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн., позивач посилалася на те, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що в результаті залиття квартири необхідно було докласти зусиль по відновленню первісного становища, протягом тривалого часу (5 місяців) відповідач ігнорував її звернення та вимоги чинного законодавства, внаслідок такої бездіяльності відбувалось тривале залиття її квартири. Технічний стан квартири неухильно погіршувався і дійшов до критичного.

Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода від шкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивачу ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна, ухиленням відповідача від виконання покладених на нього обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі №212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 3000 гривень відповідає засадам розумності та справедливості, а також є доведеним у такому розмірі та відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, сплачений судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ст.141 Кодексу).

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redkav. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchukv. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinykv. Ukraine), заява № 55109/08).

У зв`язку з розглядом справи № 727/10516/23 ОСОБА_3 оплатила вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи №115 від 30.06.2023 року у розмірі 3680 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 05.07.2023 року (а.с. 22).

За вказаних обставин, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено,а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.

Враховуючи наведене та керуючись статями15,16,22,23,1166,1168,1192 Цивільного кодексу України, статями 2, 4, 12,76-81,89,133,141, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Санітарія» (КОД ЄДРПОУ 32652255), що розташоване в м.Чернівці Бульвар Героїв Крут, 5, на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яка проживає у АДРЕСА_1 , завдану майнову шкоду у розмірі 31445 грн. 74 коп. та 3000 грн. 00 коп. у рахунок завданої моральної шкоди, а всього 34445 грн. 74 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Санітарія» (КОД ЄДРПОУ 32652255), що розташоване в м.Чернівці Бульвар Героїв Крут, 5, на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яка проживає у АДРЕСА_1 , понесені витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 3680 грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 20.02.2024 року.

Суддя: Одовічен Я.В.