Ухвала

від 24.06.2024 по справі 727/10516/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 727/10516/23

провадження № 61-8652ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Санітарія» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 лютого 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Санітарія» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила стягнути з ПП «Санітарія» на її користь завдану майнову шкоду у сумі

31 445, 74 грн та завдану моральну шкоду у сумі 3 000, 00 грн. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Шевченківський районний суд м. Чернівців рішенням від 20 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2024 року, позов задовольнив.

Стягнув з ПП «Санітарія» на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 31 445,74 грн та 3 000,00 грн як відшкодування завданої моральної шкоди, а всього

34 445, 74 грн.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

10 червня 2024 року ПП «Санітарія», в інтересах якого діє адвокат Поляк П. П., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 20 лютого 2024 року тапостанову Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду

в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок

і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Ціна позову у цій справі була заявлена позивачем у розмірі 34 445, 74 грн, тобто не перевищує суми двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2024 року був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (3 028,00 х 250 = 757 000,00).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Урахувавши ціну та предмет позову, оскаржувані судові рішення, прийняті у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для касаційного оскарження судового рішення, ухваленого у малозначній справі про стягнення аліментів, та які передбачені підпунктами а), б), в), г) пункту

2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені

у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником ненаведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.

З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження

у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Санітарія» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 20 лютого 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Санітарія» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров