Рішення

від 12.02.2024 по справі 914/607/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Справа № 914/607/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали заяви

про прийняття додаткового рішення у справі №914/607/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс», м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 174 211,65 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Стецюра О.В. адвокат

від третьої особи: не з`явився

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/607/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс», м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ про стягнення 174 211,65 грн.

12.06.2023 Господарським судом Львівської області у справі №914/607/23 винесено рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс» 127 500,00 грн страхового відшкодування, 35 903,21 пені, 2 154,19 грн 3% річних, 8 635,80 інфляційних, 2 683,73 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.06.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс» надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2356/23 від 15.06.2023).

У поданих через канцелярію запереченнях (вх. №1583/23 від 26.06.2023 та вх. №3169/24 від 02.02.2024) відповідач зазначив, що обсяг наданих послуг адвокатом, кількість витраченого часу та вартість таких робіт за договором про надання правової допомоги, що визначені позивачем, є надмірними і завищеними, так як за час розгляду справи адвокатом подані документи незначної складності та обсягу. Додатково зазначив, що позивачем не обґрунтовано деякі види послуг та не надано доказів оплати послуг. З огляду на наведене, відповідач просив суд відмовити в стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою суду від 19.06.2023 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено на 29.06.2023.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти А.Б., судове засідання, призначене на 29.06.2023, не відбулось.

Ухвалою суду від 04.07.2023 судове засідання було призначено на 17.07.2023.

Ухвалою від 17.07.2023 суд відклав судове засідання на 24.07.2023.

Ухвалою від 19.07.2023 провадження щодо вирішення питання про судові витрати у справі № 914/607/23 було зупинено до перегляду Західним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2023 у справі № 914/607/23.

Ухвалою від 25.01.2024 провадження було поновлено, засідання призначено на 12.02.2024.

Позивач явку представника в судове засідання 12.02.2024 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.02.2024 представник відповідача проти заяви заперечив.

Третя особа явку представника в судове засідання 09.10.2023 не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №827 від 12.10.2011, ордеру серії ВК №1062756 від 14.02.2023, договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.10.2022, акту виконаних робіт від 25.05.2023 на суму 15 000,00 грн, звіту про обсяг правничої допомоги та використання адвокатом робочого часу на надання правничої допомоги від 25.05.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 10 000,00 грн. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 127 500,00 грн страхового відшкодування, а також 35 920,62 грн пені, 2 155,24 грн 3% річних, 8 635,80 грн інфляційних); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо необґрунтованості витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Як встановлено судом, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми та не змінювався в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Таким чином, гонорар адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт, виконаних адвокатом.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати послуг, наданих позивачу зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. За наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 (п. 108 постанови).

З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14 (ідентифікаційний код 39433769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Транс», м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22 (ідентифікаційний код 32159544) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

3.В задоволенні решти вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено 19.02.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.