Рішення

від 12.02.2024 по справі 916/3119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3119/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Громадської організації "Автостоянка "Промінь" (65111, Одеська обл., місто Одеса, вул. Генерала Бочарова, буд.53)

до відповідача: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" (65045, Одеська область, місто Одеса, вулиця Жуковського, будинок 33)

про визнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Трусов А.С. ордер №1209417 від 25.07.2023

від відповідача: Слободяник І.С. - самопредставництво

від третьої особи: Костинюк Ю.Д. ордер №1289448 від 04.10.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Громадської організації "Автостоянка "Промінь".

19.07.2023 Громадська організація "Автостоянка "Промінь" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить суд визнати за Громадською організацією "Автостоянка "Промінь" право власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна адміністративну будівлю за адресою: м.Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Одночасно з позовною заявою Громадською організацією "Автостоянка "Промінь" подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої остання просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53 в м. Одесі;

- заборонити державним реєстраторам, a також особам, що здійснюють повноваження державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії відносно об?єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53;

- заборонити відповідачу Одеській міській раді, а також іншим особам, які діють від імені та в інтересах Одеської міської ради, здійснювати дії, спрямовані на виселення Громадської організації "Автостоянка "Промінь" з адміністративної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53 в м. Одесі, вселення до вказаної будівлі інших осіб, здійснення будівельних робіт щодо реконструкції, демонтажу об?єкту нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви Громадської організації "Автостоянка "Промінь" (вх.№2-1082/23 від 19.07.2023) про забезпечення позову, поданої у справі №916/3119/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 позовну заяву Громадської організації "Автостоянка "Промінь" залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 7 509,90 грн або обґрунтування сплати суми судового збору у розмірі 15 021 грн; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвала від 24.07.2023 була отримана представником Громадської організації "Автостоянка "Промінь" 03.07.2023 у приміщенні суду.

09.08.2023 до суду від Громадської організації "Автостоянка "Промінь" надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі № 916/3119/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т.1 а.с.87-95).

11.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "Стройконсалтинг" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

11.09.2023 Громадська організація "Автостоянка "Промінь" звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи №916/3119/23.

Ухвалою суду від 12.09.2023 відмовлено Громадській організації "Автостоянка "Промінь" у задоволенні заяви за вх.№2-1340/23 від 11.09.2023 про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи №916/3119/23.

Ухвалою суду від 13.09.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" до участі у справі №916/3119/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладено судове засідання по справі №916/3119/23.

Протокольною ухвалою від 04.10.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.

06.10.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив (т.1 а.с.163-168), а також статут ГО "Автостоянка "Промінь".

16.10.2023 відповідачем подано до суду заперечення (т.1 а.с.184-191).

27.10.2023 позивачем подано до суду додаткові пояснення (т.2 а.с.1-5).

30.10.2023 позивачем також подано до суду клопотання про призначення експертизи у справі.

10.11.2023 відповідачем подано до суду заперечення на клопотання про призначення експертизи.

Протокольною ухвалою від 13.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи з огляду на відсутність обставин, сукупність яких статтею 99 ГПК України визначено обов`язковою для призначення експертизи.

Суд також враховує, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона (експертиза) проводиться у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Натомість, за думкою суду, у даній справі відсутня необхідність у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи, та якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України позивач мав право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, натомість такі дії не вчинив.

Протокольною ухвалою від 13.11.2023 судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 12.02.2024 позивач просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи ГО "Автостоянка "Промінь".

З 1983 року за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова, 53, розташована автостоянка "Промінь".

Спірне майно було збудоване в період 1988-1989 років для задоволення потреб, які виникають при експлуатації та обслуговування автостоянки. Дана обставина встановлена у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси по справі 523/15557/17, а також випливає з технічного паспорту, виготовленого ФОП Кириленко С.О 02.10.2017.

10.12.1999 затверджено статут ГО "Автостоянка "Промінь", який зареєстровано Управлінням юстиції Одеської області 23.12.1999. В листопаді 2005 році ГО "Автостоянка "Промінь" зареєстрована в ЄДР.

З вказаного періоду позивач користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Бочарова, 53, а також адміністративною будівлею за вказаною адресою безперервно.

Оскільки позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє як земельною ділянкою, так і спірним майном, наявні правові підстави для визнання за ГО "Автостоянка "Промінь" права власності на спірний об`єкт за набувальною давністю в порядку статті 344 ЦК України.

Розпорядження виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 01.02.1996 року № 8 було ухвалене до реєстрації позивача, як юридичної особи, а отже позивач, володіючи спірним нерухомим майном, не знав хто є його власником.

Ані позивачем як юридичною особою, ані членами громадської організації не було вчинено жодної дії, спрямованої на приховання факту користування вказаним приміщенням. Більше того, таке приховання є неможливим з технічної точки зору, оскільки предметом спору є об?єкт нерухомості, що експлуатувався за своїм призначенням.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №1540/4810/18 встановлено, що спірна адміністративна будівля не є самочинним будівництвом.

З урахуванням положень Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року №91, до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Інспекція ДАБК у своєму листі від 01.09.2011 № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об?єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року», чітко підтверджує відсутність необхідності введення в експлуатацію споруди побудованої до 05.08.1992.

Крім того наявність державної реєстрації права власності на спірний об?єкт за позивачем не є підтвердженням титульного володіння, оскільки реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

3.2. Доводи Одеської міської ради.

Земельна ділянка, на якій розташована спірна адміністративна будівля для обслуговування автостоянки, є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та була передана в оренду ТОВ «Стройконсалтинг». Жодних рішень щодо передачі відповідної земельної ділянки у власність чи користування ГО «Автостоянка «Промінь» Одеською міською радою не приймалося.

Визнання права власності на об?єкт нерухомого майна, право власності на який вже було зареєстровано за позивачем, проте рішенням суду у справі №916/2448/22, яке набрало законної сили, відповідне рішення державного реєстратора скасоване, а об?єкт нерухомого майна вирішено знести, не відповідає правовій природі набуття права власності за набувальною давністю.

Вказаним рішення встановлено обставину самочинного будівництва спірного майна, з огляду на що намагання позивача набути право власності на адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за набувальною давністю не відповідає критерію добросовісності.

Позивачем у позові точно не визначено, з яким моментом він пов`язує своє володіння адміністративною будівлею для обслуговування автостоянки. Крім того, матеріали справи не містять достеменних відомостей щодо року спорудження спірного майна.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

В матеріалах справи наявне розпорядження Суворовської районної ради народних депутатів №8 від 01.02.1996 (т.1 а.с.39), яким вирішено зареєструвати відкриту автомобільну стоянку "Промінь", яка існує за адресою: вул. Генерала Бочарова, 53 з 1983 року; начальнику стоянки погодити з Одеським держвиконкомом питання відводу земельної ділянки під стоянку.

23.12.1999 року в Управлінні юстиції Одеської області зареєстровано Статут Громадської організації "Автостоянка "Промінь" (т.1 а.с.169-181), перша сторінка якого містить також інформацію про взяття організації на облік у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 05.01.2000 року.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.7) датою державної реєстрації Громадської організації "Автостоянка "Промінь" є 11.11.2005.

З наданого позивачем технічного паспорту, складеного ФОП Кириленко С.О. (т.1 а.с.8-12), судом встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, розташована адміністративна будівля для обслуговування автостоянки.

Щодо обставин, встановлених в рамках справи №916/2448/22.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 позов Одеської міської ради до Громадської організації "Автостоянка "Промінь" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ваховської Юлії Олегівни від 07.12.2020 №55547234 про державну реєстрацію права власності ГО "Автостоянка "Промінь" на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м (РНОНМ: 2241380351101); припинено право власності ГО Автостоянка Промінь на цей об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади м. Одеси, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, шляхом знесення самочинно збудованого на ній об`єкта нерухомого майна - адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, а також стягнуто з ГО Автостоянка Промінь на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 7 443,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.0.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2448/22 залишено без змін, апеляційну скаргу Громадської організації Автостоянка Промінь без задоволення.

Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі №916/2448/22 судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

"За наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, відсутній документ, який посвідчує право власності чи користування ГО Автостоянка Промінь земельною ділянкою, на якій розташований спірний об`єкт.

В листі Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 12.04.2022 № 789/03.01-07 зазначено, що згідно з архівними даними право власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративна будівля для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, загальною площею 54,6 кв.м, в Комунальному підприємстві Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради не зареєстровано. Інвентаризаційна та реєстраційна справи за вищевказаною адресою не зареєстровані.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.07.2022 №01-18/398,697 Одеською міською радою не приймалось рішення щодо передачі ГО Автостоянка Промінь у власність чи користування земельної ділянки, на якій розташована адміністративна будівля для обслуговування автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53.

Цим листом також повідомлено, що 14.09.2006 між Одеською міською радою та ТОВ Стройконсалтинг укладено договори оренди земельних ділянок за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 45а, (кадастровий номер: 5110137600:08:006:0005) та за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 35, 53, (кадастровий номер: 5110137600:08:006:0004). посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровані в реєстрі за № 3846 та №3845 відповідно.

Рішеннями Одеської міської ради від 22.07.2020 № 6291-VII та № 6292-VII поновлено договори оренди земельних ділянок, укладені 14.09.2006 між Одеською міською радою та ТОВ Стройконсалтинг. 02.10.2020 укладено додаткові договори (угоди) про поновлення договорів оренди землі, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровані в реєстрі за № 2437 та № 2436.

Відомості про право оренди ТОВ Стройконсалтинг внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, на якій розміщується зареєстрована за ГО Автостоянка Промінь адміністративна будівля для обслуговування автостоянки, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та з 2006 року знаходиться в оренді ТОВ Стройконсалтинг.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що Одеською міською радою приймалось будь-яке рішення щодо передачі у власність чи користування ГО Автостоянка Промінь земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач не надавав відповідачу права на забудову земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53.

Таким чином, здійснене ГО Автостоянка Промінь будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, проведене на земельній ділянці комунальної власності, право на користування якою та право на здійснення її забудови, Одеською міською радою, як власником земельної ділянки, не надавалося, а отже воно є самочинним.".

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2023 Касаційну скаргу Громадської організації "Автостоянка "Промінь" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/2448/22 повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №916/2448/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №916/2448/22 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023.

Щодо обставин, встановлених при розгляді справи №34/67-09-1983.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2009 у справі №34/67-09-1983, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2009, у задоволенні позову Громадська організація „Автостоянка "Промінь" до Одеської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,6687 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова,53, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановили, що позивач не набув право користування земельною ділянкою, оскільки проект відведення земельної ділянки не розроблено, не визначено межі земельної ділянки в натурі, не отримано рішення ради народних депутатів та відповідний державний акт, обов`язкові як за Земельним кодексом України, чинним до 01.01.2002 року так і після набрання чинності діючим Земельним кодексом України передбачена ним процедура набуття права користування також не дотримана.

Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції та постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2010 касаційну скаргу Громадської організації "Автостоянка "Промінь" на рішення господарського суду Одеської області від 25.08.09 та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.09 у справі № 34/67-09-1983 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.09 та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.09 у справі № 34/67-09-1983 залишив без змін.

Щодо обставин, встановлених при розгляді справи №523/15557/17.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22" червня 2018 р. по справі №523/15557/17 позовні вимоги Громадської організації "Автостоянка "Промінь" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання дій протиправними, про визнання протиправною та скасування постанови задоволено, визнано протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних та підготовчих робіт відносно громадської організації «Автостоянка «Промінь» у період з із 04.10.2017 по 18.10.2017, визнано протиправною та скасовано постанову Управління державної архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №120/17 від 27.10.2017, якою громадську організацію "Автостоянка "Промінь" притягнуто до відповідальності за ч. 8 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 60 624 гривень.

Означеним рішенням встановлено наступне.

В ході перевірки дотримання суб`єктами містобудівних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, головним спеціалістом відділу №2 Управління ДАБК ОМР Богусевичем А.П. складено акт № 001023, відповідно з яким ГО «Автостоянка «Промінь» експлуатує двоповерхову нежитлову будівлю по вулиці Генерала Бочарова,53 в м.Одесі (на території автостоянки «Промінь», не прийняту в експлуатацію, чим порушено ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.19-37);

18.10.2017 головним спеціалістом відділу №2 Управління ДАБК ОМР Богусевичем А.П. стосовно Громадської організації «Автостоянка «Промінь» був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за порушення ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.38);

18.10.2018 головним спеціалістом відділу №2 Управління ДАБК ОМР Богусевичем А.П. громадській організації «Автостоянка «Промінь» був виданий припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства у термін до 18.11.2017 року шляхом припинення експлуатації об`єкта до його прийняття в експлуатацію (а.с.39-40);

27.10.2018 на підставі акту, припису та протоколу Управління ДБК ОМР винесло постанову №12/17, якою Громадську організацію «Автостоянка «Промінь» притягнуто до відповідальності за ч. 8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 60 624 гривень (а.с.41-44).

При цьому судом вказано, що оскільки на час закінчення будівельних робіт Закон, на підставі якого на позивача накладено штраф (Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції від 19.01.2012), не діяв, останнє виключає можливість притягнення позивача до відповідальності на підставі цього закону. Відповідачем не доведено, що період виконання будівельних робіт приміщення та початку його експлуатації припадав на період після набрання чинності вказаним Законом та у період, коли був встановлений обов`язок вчинення дій по прийняттю в експлуатацію результатів таких робіт.

Щодо правомірності припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, суд зазанчив, що зі змісту оскаржуваного припису вбачається, що у зв`язку із порушенням Позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності органом державного архітектурно-будівельного контролю заборонено експлуатацію двоповерхової нежитлової будівлі по вулиці Генерала Бочарова,53 в м.Одесі (на території автостоянки «Промінь». Як вже зазначалося будівельні роботи здійснено у 1990 році, тобто у період, коли таки дії не були порушенням.

Заборона експлуатації закінчених будівництвом об`єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника Інспекції. Чинним законодавством не передбачено заборону експлуатації об`єкта шляхом винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. В матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника Інспекції щодо заборони експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, доказів його прийняття відповідачем не надано.

5. Позиція суду.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. Водночас володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та від 22 лютого 2021 року у справі № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).

Враховуючи доводи сторін, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовому статусу нерухомого майна, тобто законності такого об`єкта, як одній з умов, встановлення якої є необхідним для набуття особою права власності за набувальною давністю.

Так згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).

Як вбачається із наведених вище положень статті 376 ЦК України, ця норма передбачає декілька правових підстав для визнання нерухомого майна самочинним будівництвом. Положеннями цієї статті, зокрема, визначено, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (частина 1); право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54)).

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94)).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховує, що в рамках розгляду справи №916/2448/22 судами зроблено висновок про те, що спірна будівля є самочинно збудованою з урахуванням наступного:

-земельна ділянка, на якій розміщується спірна адміністративна будівля для обслуговування автостоянки, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та з 2006 року знаходиться в оренді ТОВ "Стройконсалтинг";

-в матеріалах справи відсутні докази того, що Одеською міською радою приймалось будь-яке рішення щодо передачі у власність чи користування ГО Автостоянка Промінь земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53;

-матеріали справи свідчать, що позивач не надавав відповідачу права на забудову земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53.

Рішення у справі №916/2448/22 є чинним та не скасовано.

Суд зауважує, що матеріали даної справи також не містять доказів наявності у позивача права користування (будь-якого речового права) земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно. Натомість чинними рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2009 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 у справі №34/67-09-1983, залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2010, ГО Автостоянка Промінь відмовлено у задоволені позову до Одеської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53, з підстав відсутності відповідного рішення ради та державного акту, а також проекту відведення земельної ділянки та визначення її меж в натурі.

Не містять матеріали справи також доказів наявності у позивача чи іншої особи, якою таке майно було збудоване, права на відповідну забудову.

При цьому доводи позивача стосовно того, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №1540/4810/18 вже було встановлено та перевірено належними доказами, що адміністративна будівля для обслуговування автостоянки за адресою м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 53 не є самочинним будівництвом, суд не приймає до уваги, оскільки відповідна постанова про накладення штрафу визнана протиправною та скасована у зв`язку з недотриманням Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради процедури проведення перевірки, а не у зв`язку з тим, що адміністративна будівля для обслуговування автостоянки не є самочинно збудованою.

Безпідставними є також доводи позивача з посиланням на Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 №91, щодо неможливості віднесення спірного нерухомого майна до самочинного будівництва, якщо його відповідність вимогам законодавства, будівельних норм підтверджується технічним паспортом, оскільки по-перше, відповідачем не було доведено рік побудови адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, зокрема ані з наданого позивачем, ані наданого відповідачем технічного паспорту це не можливо встановити, по-друге, відповідний Порядок діяв до 30.01.2013, натомість позов про визнання права власності заявлений у 2023 році, тобто в період в період коли Порядок втратив чинність, по-третє, в наведеному порядку взагалі відсутній такий об`єкт нерухомого майна як адміністративна будівля для обслуговування автостоянки.

Враховуючи правовий статус спірного нерухомого майна, як самочинно збудованого, тобто такого, що в силу положень ст. 376 ЦК України не може бути об`єктом права власності, суд зазначає про відсутність підстав для набуття позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Натомість в даному випадку звернення позивача до суду з відповідним позовом фактично є спробою переглянути рішення суду у справі №916/2448/22, яке набрало законної сили та яким спірне майно визнано самочинно збудованим та зобов`язано ГО "Автостоянка "Промін" звільнити земельну ділянку шляхом знесення спірного майна. Натомість суд зауважує, що у разі незгоди позивача із рішенням суду по справі №916/2448/22, останній мав право оскаржити таке рішення у процесуальний спосіб шляхом звернення до суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, відповідно до положень ст. 129 ГПК України розподілу не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Громадської організації "Автостоянка "Промінь" до Одеської міської ради про визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 лютого 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська