Постанова

від 13.02.2024 по справі 924/1018/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1018/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Краснов Є.В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023

у справі № 924/1018/22

за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Еко-Земля"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ,

про витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства "Еко-Земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, загальною площею 1,8 га, що розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

29.12.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства "Еко-Земля"у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, загальною площею 2 га, що розташована за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Ухвалами суду (суддя Яроцький А.М.) від 02.01.2023 прийнято позовні заяви до розгляду, відкрито провадження у справах за правилами загального позовного провадження, залучено до участі в справах в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2023 у справі №924/1021/22 судові провадження у справах № 924/1018/22 та № 924/1021/22 об`єднано в одне провадження № 924/1018/22.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою Хмельницької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин виявлено факт набуття права власності на земельні ділянки за відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування.

У цій справі заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння у комунальну власність Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельних ділянок з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, загальною площею 1,8 га, та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, загальною площею 2 га, що розташовані за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, оскільки Жванецька сільська рада (правонаступник Сокільської сільської ради) не вживала заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 (суддя Яроцький А.М.) у справі № 924/1018/22 позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння Фермерського господарства "ЕКО-ЗЕМЛЯ" у комунальну власність Жванецької сільської ради земельні ділянки площею 1,8 га, кадастровий номер 6822487900:03:002:0014 та площею 2 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0015, які розташовані за адресою: с. Межигір, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Касаційний суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер, оскільки здатні спричинити відповідні правові наслідки. Суд апеляційної інстанції у цій справі, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № №18, 19, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відтиску печатки на рішенні сесії, а також враховуючи заяви свідків про прийняття спірних рішень, встановив факт прийняття рішень органом місцевого самоврядування, які стали підставою вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, не надавши їм оцінки, зокрема щодо дотримання порядку їх прийняття у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Судом попередньої інстанції не враховані вищевикладені висновки при встановлені факту вибуття земельних ділянок з комунальної власності на підставі в тому числі показів трьох свідків про обставини прийняття рішень колективного органу місцевого самоврядування, які відповідно до передбаченого законодавством порядку, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", відображаються у відповідних документах, та з точки зору їх вірогідності не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції. В контекстів доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо належності, допустимості та вірогідності доказів, касаційний суд вважає, що апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності на підставі рішень органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування.

За результатами нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Судами встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 316578338 від 01.12.2022, 04.04.2014 відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

05.03.2015 на підставі рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 19 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за громадянином ОСОБА_1 .

В подальшому на підставі договору дарування від 11.11.2016 № 1023 припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, від 01.12.2022 № 316578552, 04.04.2014 відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстраціюї земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015 площею 2,0 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

10.03.2015 на підставі рішення Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 18, було зареєстровано право власності на вказану земельну за громадянкою ОСОБА_3 .

В подальшому на підставі договору дарування від 23.06.2015 № 599 припинено право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

19.08.2020 право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" (код ЄДРПОУ 43532443) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 24.04.2020 б/н та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: ФГ "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_2 .

Листом від 07.10.2022 керівник окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, звернувся в архівний відділ Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації щодо надання належним чином засвідчених копій протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулась 29.08.2014 року.

У відповідь на вказаний лист архівний відділ надав витребувані прокурором належним чином завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії.

Прокурором надано належним чином завірені копії рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 18, від 29.08.2014 № 19 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Крім цього, листом від 12.10.2022 керівник Окружної прокуратури також звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання інформації: який правовий статус мали земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0014, 6822487900:03:002:0014 до моменту їх передачі у приватну власність згідно обліковими даними та ін.

24.10.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом повідомило прокуратуру, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, площею 2,0 га станом на 29.08.2014 мали такий правовий статус, зокрема: форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання в межах категорії - особисте селянське господарство, склад угідь - рілля, місце розташування - в межах населеного пункту с. Межигір.

Прокурор, вивчивши копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії, вважає, що земельні ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0014, площею 1,8 га та з кадастровим номером 6822487900:03:002:0015, площею 2,0 га, вибули з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за № 42022242230000034, за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, по факту незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийнято рішення сесії Сокільської сільської ради від 27.12.2013 № 19, від 27.12.2013 № 26 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства вказаним особам, достовірність яких жодною стороною, в тому числі і прокурором, під сумнів не ставиться.

За зверненням цих же фізичних осіб Приватним підприємством "Земля 2012" розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Вказані проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок також погоджені відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України.

В матеріалах справи також знаходиться копії рішень 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 18 та № 19 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", відповідно до яких затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер 6822487900:03:002:0014, 6822487900:03:002:0015) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, надано вищевказаним громадянам у власність земельні ділянки площею 1,8000 га та 2,0000 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокільської сільської ради, що розташовані у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Вказані рішення підписано головою Сокільської ради Бешлей І.В.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Сокільської сільської ради № 18, № 19 від 29.08.2014, які слугували підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0015, 6822487900:03:002:0014 судом визнані такими, що суперечать нормам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що волі власника на таке вибуття не було. З наявних у матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік", встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради №18, №19 від 29.08.2014, які слугували підставою для реєстрації права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822487900:03:002:0015, 6822487900:03:002:0014 сільською радою не приймалось. З огляду на вказане, суд виснував про відсутність спрямованих на відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб рішень повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проекту землеустрою та передача у приватну власність) - Сокільської сільської ради, що є підставою для витребування їх з незаконного володіння останнього набувача ФГ "Еко-земля" у комунальну власність Жванецької сільської ради (правонаступника Сокільської сільської ради) на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Щодо застосування позовної давності господарський суд дійшов висновку, що прокурором строк для звернення до суду не пропущено, оскільки вимога про витребування майна заявлена в межах трирічного строку для пред`явлення віндикаційного позову, а саме 29.12.2022.

За результатами нового розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суду надані належним чином завірені копії рішень Сокільської сільської ради № 18 та № 19 від 29.08.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянам - як завершальний етап процедури, визначеної ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Суду повідомлено, що оригінали рішень залучені до кримінальної справи. Відповідні рішення підписані головою Сокольської ради і містять необхідні реквізити. Чинність таких рішень не була предметом судового розгляду. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 18 та № 19 від 29.08.2014, у тому числі відсутні обвинувальний вирок в межах кримінального провадження та висновок експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії. Також суд звернув увагу на те, що відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради, так само і належний документообіг, зберігання офіційних документів ради тощо не залежить від волі громадян/заявників , які зі свого боку вчинили відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, таким чином, - такі особи покладалися на легітимність добросовісних дій державного органу/органу місцевого самоврядування. До того ж матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення Сокільською сільською радою будь-яких дій, направлених на повернення землі протягом тривалого періоду часу з моменту рішення ради 29.08.2014, з моменту державної реєстрації 05.03.2015 та 10.03.2015 і до початку процедури реорганізації 02.01.2018. Так само не вчинялись подібні дії Жванецькою сільською радою, яка на запит прокурора повідомила про відсутність інформації щодо неправомірного відчуження землі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 13, 14 Конституції України, положення ст.ст. 3, 15, 16, 328, 330, 388 ЦК України, ст.ст.5, 12, 78, 116, 118, 122 ЗК України, статті 26 (пункт 34 частини першої), 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також порушено норми процесуального права, статті 2, 18, 73, 74, 236 ГПК України, оскільки відповідна постанова прийнята без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 17.01.2011 у справі № 35/390, від 04.12.2018 у справі № 32/563, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 15.05.2019 у справі № 522/736/14-ц, щодо виключної компетенції органу місцевого самоврядування на розпорядження землями комунальної власності від імені народу України.

Скаржник також наголошує, що предметом доказування у цьому спорі була відсутність волевиявлення територіальної громади в особі сесії Сокільської сільської ради щодо розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, а не законність чи незаконність рішень, на підставі яких вони зареєстрували речові права на землю.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що вказано вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.02.2024 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 29.01.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 29.01.2024 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, та просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 06.02.2024 оголошено перерву у справі до 13.02.2024.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 10.10.2023 у цій справі зазначив, що протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер, оскільки здатні спричинити відповідні правові наслідки. Суд апеляційної інстанції у цій справі, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № №18, 19, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відтиску печатки на рішенні сесії, а також враховуючи заяви свідків про прийняття спірних рішень, встановив факт прийняття рішень органом місцевого самоврядування, які стали підставою вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, не надавши їм оцінки, зокрема щодо дотримання порядку їх прийняття у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Судом попередньої інстанції не враховані вищевикладені висновки при встановлені факту вибуття земельних ділянок з комунальної власності на підставі в тому числі показів трьох свідків про обставини прийняття рішень колективного органу місцевого самоврядування, які відповідно до передбаченого законодавством порядку, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", відображаються у відповідних документах, та з точки зору їх вірогідності не наведено доводів на спростування висновків суду першої інстанції. В контекстів доводів прокурора про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо належності, допустимості та вірогідності доказів, касаційний суд вважає, що апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності на підставі рішень органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Ця вимога стосується і порядку прийняття рішення радою, оскільки аналіз статей 26, 46, 47, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) свідчить, що виключно на пленарних засіданнях сільських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття рішення більшістю депутатів від загального складу ради після обговорення. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Порядок, зокрема, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях визначається відповідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 14 та 15 якої передбачено, що скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Отже, протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер, оскільки здатні спричинити відповідні правові наслідки. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 287/203/19.

Суд апеляційної інстанції у цій справі, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № №18, 19, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відтиску печатки на рішенні сесії, встановив факт прийняття рішень органом місцевого самоврядування, які стали підставою вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності, не надавши їм оцінки, зокрема щодо дотримання порядку їх прийняття у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", про що наголошував Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд.

Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідні рішення підписані головою Сокольської ради і містять необхідні реквізити. Чинність таких рішень не була предметом судового розгляду. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження підроблення рішень Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 18 та № 19 від 29.08.2014, у тому числі відсутні обвинувальний вирок в межах кримінального провадження та висновок експертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії.

Так відповідно до ст. 86 ГПК України суди оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи та не надав оцінки як висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.10.2023 у цій справі, так і посиланням прокурора на те, що питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення цих земель та їх передачу у власність громадян на розгляд 46 позачергової сесії VI скликання колишньої Сокільської сільської ради 29.08.2014 не виносилися, не розглядалися та відповідні рішення нею не приймалися, а встановлення факту службового підроблення офіційного документа (події злочину) є предметом доказування у кримінальному судочинстві, тоді як предметом доказування в даному спорі є недотримання процедури набуття громадянами права власності на землю без прийняття шляхом голосування депутатами сільської ради рішень на пленарному засіданні сесії ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення їм землі та передачу її у власність.

Висновки суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у позові, про недолучення прокурором до матеріалів позову висновку експерта, отриманого в межах кримінального провадження, щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішеннях сесії №№ 18, 19 від 29.08.2014, не встановлення факту підробки офіційного документа, який виключав би необхідність визнання його незаконним та скасування у господарському чи іншому провадженні Верховний Суд вважає передчасними, оскільки предметом доказування у цій справі є не підробка підпису голови сільської ради у рішеннях, а підписання даних документів без волевиявлення його власника, а саме Сокільської сільської ради (нині - Жванецької сільської ради).

Дійсно, відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради, так само і належний документообіг, зберігання офіційних документів ради тощо не залежить від волі громадян/заявників , які зі свого боку вчинили відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Водночас рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним із етапів процесу отримання такого права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування є порушенням виключної компетенції органу місцевого самоврядування на розпорядження землею від імені народу України (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18), від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивування відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог. Таке рішення приймається на підставі проведеного голосування на сесії відповідною радою, та фіксується у протоколі, якій ведеться у встановленому порядку згідно з нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та відповідного Регламенту.

Оскільки зазначеного апеляційний господарський суд не зробив, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

Беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд суду апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, суду апеляційної інстанції слід також дослідити відповідні дії відповідача та третіх осіб в контексті предмета спору, оскільки однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

При цьому суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 924/1018/22 скасувати.

Справу № 924/1018/22 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Краснов Є.В.