Ухвала

від 19.02.2024 по справі 711/1142/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1142/23

Провадження № 2-др/711/12/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

представника відповідача Чорноіваненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі №711/1142/23 про стягнення витрат на правову допомогу,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

11.01.2024р. суд ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги повністю та ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 01.02.2022р. в розмірі 226000 доларів США.

18.01.2024р. на адресу суду надійшла заява представника позивача адвокат Ковальов В.М. про розподіл судових витрат, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1765518,64 грн. В обґрунтування вимог в заяві зазначено, що умовами договору про надання правової допомоги, який укладений між позивачем та АО «Агенція правового захисту», було погоджено розмір гонорару адвоката наступним чином: 1) здійснення правового аналізу документів у спірних правовідносинах та надання консультацій, що стосується судової практики стягнення позики 10000 грн.; 2) участь адвоката у судових засіданнях 4000 грн. за одне судове засідання; 3) гонорар у розмірі 20% від суми позики або, якщо буде присуджено більшу суму заборгованості відповідно від суми, вказаній у рішенні суду. З урахуванням обставин судового провадження загальний розмір вартості послуг адвоката складає 1765518,64 грн., а їх оплата має бути здійснена позивачем не раніше ніж через 90 днів після набрання судовим рішенням у справі законної сили. Оскільки позов було задоволено в повному обсязі, то витрати позивача з оплати послуг адвоката слід покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, 02.02.2024 року представником позивача адвокатом Ковальовим В.М. до суду було подано заяву, в якій останній просив розглянути питання про розподіл судових витрат без участі позивача та його представника та ухвалити рішення про покладання на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу витрат з оплати правової допомоги в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Чорноіваненко Д.О. в судовому засіданні заперечив проти вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування заперечень посилався на те, що визначена позивачем сума витрат на правову допомогу є занадто завищеною, неспівмірна із складністю справи та необґрунтована належним чином. Зауважив, що відповідач є особою з інвалідністю другої групи, а тому звільнений від сплати судових витрат, внаслідок чого відповідні витрати позивача слід компенсувати за рахунок бюджетних коштів. Пояснив, що з урахуванням особливостей справи та суті спірних правовідносин пропорційним є відшкодування позивачу відповідних витрат в розмірі, що не перевищує еквівалент 500 доларів США або 20 000 грн. Додатково зазначив, що відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в більшому розмірі складатиме надмірний тягар на державний бюджет.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши надані докази на підтвердження вимог позивача про відшкодування судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За обставинами справи судом встановлено, що судові витрати по справі складаються з судового збору, що підлягає сплаті за подання позову до суду, та витрат сторін на правову допомогу.

Позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», внаслідок чого відсутні правові підстави для розподілу між сторонами витрат з оплати судового збору, оскільки такі витрати слід віднести на рахунок держави на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, оскільки за наслідками розгляду справи по суті позовні вимоги були задоволені судом в повному обсязі, то витрати позивача на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. В цьому контексті суд звертає увагу, що наявність у відповідача статусу особи з інвалідністю другої групи не звільняє його від обов`язку відшкодування витрат позивача на правову допомогу оскільки відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правової допомоги від 14.02.2023р. з додатковою угодою до нього від 15.02.2023р.; звіт про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги) від 12.01.2024р.; акт прийому-передачі наданих послуг від 12.01.2024р.; рахунок на оплату послуг від 12.01.2024р. на суму 1765518,64 грн.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 1765518,64 грн.

Стосовно належності підтвердження розміру витрат, в контексті питання їх фактичного понесення позивачем, суд звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.). Отже та обставина, що відповідні витрати ще фактично не здійснені позивачем не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, оскільки умовами договору між позивачем та адвокатом передбачено можливість оплати вартості послуг адвоката після набрання рішення суду у справі законної сили.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- правовий аналіз документів та консультування по суті спірних правовідносин;

- підготовка та подання до суду позовної заяви;

- направлення до суду заяви з проханням прискорити відкриття провадження у справі;

- участь адвоката у судових засіданнях.

В той же час слід звернути увагу, що необґрунтованою є вимога щодо оплати послуг адвоката за направлення до суду заяви з проханням прискорити відкриття провадження у справі, оскільки вирішення питання про відкриття провадження у справі здійснюється виключно судом без участі учасників справи в межах строків, встановлених законом. Тож здійснення такої процесуальної дії, як направлення до суду клопотання з проханням прискорити відкриття провадження у справі, вочевидь не є необхідною процесуальною дією.

Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Ковальовим В.М., який має понад п`ятнадцятирічний досвід адвокатської діяльності і, відповідно, володіє належним рівнем компетентності для надання якісної правової допомоги у спірних правовідносинах, які ґрунтуються на договорі позики, вчиненому у письмовій формі.

В той же час суд бере до уваги процесуальну поведінку відповідача, оскільки саме за клопотанням відповідача судом неодноразово відкладались судові засідання з розгляду справи, а також призначалась судова почеркознавча експертиза, що також мало наслідком істотне збільшення строку розгляду справи та сприяло збільшенню кількості судових засідань, в яких мав брати участь представник позивача.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, заперечення сторони відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 1765518,64 грн. є необґрунтованою. При цьому суд погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та не співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням позовної заяви з додатками, а також участю адвоката у семи судових засіданнях).

За таких обставин, беручи до уваги розмір ціни позову, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 40000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, а також суму платежу, присуджену судом до стягнення з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі №711/1142/23 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Доповнити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2024 року у справі №711/1142/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики бзацом наступного змісту:

«Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.».

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складений 19 лютого 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко