Ухвала

від 14.11.2024 по справі 711/1142/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/1142/23

Провадження №6/711/290/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Скляренко В.М., розглянувши подання ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала цивільна справа №711/1142/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. 11.01.2024 за наслідком розгляду справи суд ухвалив рішення відповідно до якого стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 01.02.2022 в розмірі 226000 доларів США. На виконання такого судового рішення судом було видано відповідний виконавчий лист від 15.04.2024, який направлений представнику позивача за його заявою засобами поштового зв`язку.

11.11.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло подання ОСОБА_1 , в якому він просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.11.2022, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з однієї сторони, які є покупцями, та ОСОБА_2 з іншої сторони, який є продавцем, у зв`язку з тим, що на момент продажу останнім квартири він мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати державного або приватного виконавця ДВС невідкладно накласти арешт на майно за адресою: АДРЕСА_1 , тому що на момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не повернув грошову кошти, які брав у позику у ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог в поданні зазначено, що ОСОБА_2 , маючи боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 за договором позики від 01.02.2022, умисно усвідомлюючи, що не буде повертати позичені кошти, вчинив 16.11.2022 правочин по відчуженню належної йому квартири з метою уникнення звернення стягнення на таке майно.

Визначаючи наявність підстав для призначення судового засідання з розгляду такого подання суд виходить з наступного.

Однією з визначальних гарантій належного здійснення правосуддя є суворе дотримання порядку розгляду судом звернень фізичних та юридичних осіб, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Виконання рішення суду кінцевий етап захисту суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, який здійснюється не судом, а іншими, визначеними законом, органами та особами. Завданням суду на цьому етапі є належне звернення судового рішення до виконання та здійснення судового контролю за його виконанням.

Розділом VI ЦПК України регулюються процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб). Перелік відповідних питань визначений положеннями ст.ст. 431-444 ЦПК України. Спільною ознакою відповідних питань є те, що їх розгляд обумовлюється необхідністю реального виконання судового рішення і безпосередньо пов`язаний з правовідносинами, які виникли під час виконавчого провадження. При цьому враховуючи принцип диспозитивності і змагальності цивільного судочинства розгляду відповідних питань передує звернення до суду учасників справи (виконавчого провадження) з письмовою заявою, клопотанням, поданням тощо.

Системний аналіз змісту положень ст.ст. 431-444 ЦПК України свідчить, що правом на звернення до суду з поданням про вирішення питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, наділений лише виконавець, як спеціальний суб`єкт стадії виконавчого провадження. Сторони виконавчого провадження, зокрема стягував, мають право звертатись до суду лише з заявами та клопотаннями.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви з процесуальних питань.

Відповідна до ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Всупереч вимог ч. 1 ст. 183 ЦПК України заявник не зазначає у своїй заяві (поданні) зміст питання, яке відповідає переліку питань, передбачених ст.ст. 431-444 ЦПК України, що має бути розглянуто судом, а також не зазначає у заяві доказів на підтвердження обставин, якими обумовлене звернення заявника до суду та якими обумовлюються його вимоги. Також в заяві (поданні) зазначено, що вона стосується звернення стягнення на майно боржника, але відповідні вимоги не заявляються. До того ж з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника може звернутись виключно державний або приватний виконавець, що передбачено ч. 10 ст. 440 ЦПК України.

В той же час, суд звертає увагу, що викладені у заяві (поданні) вимоги (визнання недійсним договору купівлі-продажу та покладання на виконавця обов`язку накласти арешт на квартиру) за своєю сутністю взагалі не є тими процесуальними питаннями, які можуть бути розглянуті судом в порядку ст.ст. 431-444 ЦПК України за заявою сторони виконавчого провадження.

В цьому контексті варто зауважити, що вимога про визнання договору недійсним є способом захисту при оспоренні учасником цивільних відносин презумпції правомірності відповідного правочину, а відтак така вимога свідчить про наявність спору між заявником та учасниками оспорюваного правочину і може бути розглянута виключно в порядку позовного провадження шляхом пред`явлення позовної заяви до сторін оспорюваного договору.

У свою чергу вимога про покладання на виконавця обов`язку вчинити певну дію (накласти арешт) є засобом впливу на виконавця і може бути предметом судового розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, що передбачено розділом VII ЦПК України (ст.ст. 447-453 ЦПК України), оскільки згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Зазначене обумовлене тим, що саме виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії для чого йому надається, зокрема, право накладати арешт на майно боржника. Таким чином, якщо стягувач (в даному випадку заявник) вважає, що виконавець протиправно не реалізує своє право на накладення арешту на майно боржника і не реагує на звернення стягувача, то останній може оскаржити дії чи бездіяльність виконавця до суду шляхом подання відповідної скарги. Також слід звернути увагу, що за наявності відповідних підстав стягувач не обмежений у праві звернутись до виконавця з клопотанням про вжиття виконавцем заходів для звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Окрім того, всупереч вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з ч. 3 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

В даному випадку суд зауважує, що процесуальний закон не містить прямого правового регулювання механізму дій суду у випадках, коли на стадії виконання судового рішення учасник справи звертається до суду з заявою, в якій просить в порядку вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішити питання, розгляд якого не передбачений нормами процесуального закону, оскільки для розгляду таких питань законом визначений інший порядок судового провадження (позовне провадження; судовий контроль за діями виконавця тощо).

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За таких обставин, керуючись принципом пропорційності, суд вважає за необхідне повернути заявнику його заяву без розгляду, що не позбавляє заявника звернутись до суду повторно з тими самими вимогами, але з дотриманням порядку, передбаченого законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 182-183, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

у х в а л и в:

Подання ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: В.М. Скляренко