Ухвала

від 12.02.2024 по справі 509/3511/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

12 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 509/3511/22

Провадження № 61-18043ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка) на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року

у справі за її позовом до Миколаївського закладу загальної середньої освіти Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (далі -відповідач) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та

в с т а н о в и в:

1. У серпні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 14 червня 2022 року № 45-к про звільнення з посади вчителя музичного мистецтва (далі - оскаржений наказ) та поновити її на цій посаді. Мотивувала так: її незаконно звільнили і несвоєчасно видали трудову книжку; позивачка просила відповідача надати відпустку повною тривалістю у 56 днів, однак їй надали частину, а іншу компенсували грішми; Конституційний Суд України у рішенні від 7 лютого 2023 року визнав неконституційною норму Закону України «Про повну загальну середню освіту», за якою з учителями-пенсіонерами треба укладати лише строкові трудові договори; тому є підстава для скасування оскарженого наказу. Просила поновити строк на звернення до суду як пропущений із поважних причин (через намагання вирішити питання про поновлення на роботі у досудовому порядку).

2. У травні 2023 року позивачка подала до суду заяву, згідно з якою просила також стягнути з відповідача 2 298,78 грн компенсації за 11 днів невикористаної відпустки.

3. 7 червня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Позивачка цю ухвалу в апеляційному порядку не оскаржила.

4. Того ж дня суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову через пропуск строку для звернення до суду; стягнув із позивачки на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу (мотивував стягнення тим, що такий розмір витрат підтверджений належними доказами, є обґрунтованим і пропорційним, враховуючи предмет спору, складність справи та її значення для сторін).

5. 30 жовтня 2023 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував; ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: змінив дату звільнення позивачки на підставі оскарженого наказу відповідача з 10 липня 2022 року на 11 липня 2022 року, у задоволенні решти вимог відмовив через їхню необґрунтованість; стягнув із позивачки на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу, а саме 5 000,00 грн таких витрат у суді першої інстанції та 2 000,00 грн - в апеляційному суді. Мотивував постанову так:

- звільнення позивачки з роботи через закінчення строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України є правомірним, бо укладення або неукладення нового строкового трудового договору з працівником є дискреційним повноваженням роботодавця;

- суд першої інстанції не врахував, що позовну давність суд застосовує лише тоді, коли є підстави для задоволення позову;

- 5 000,00 грн витрат за надану адвокатом правову допомогу у суді першої інстанції відповідає критерію реальності цих витрат, дійсності, необхідності та розумності;

- судові витрати на правничу допомогу, надану в апеляційному суді, треба стягнути у розмірі 2 000,00 грн, бо він співмірний зі складністю справи, часом, який адвокат витратив на виконання відповідних робіт (надання послуг), та їхнім обсягом.

6. 13 грудня 2023 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:

- поновити строк на касаційне оскарження;

- скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року у частині стягнення з позивачки на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції;

- скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у частині стягнення на користь відповідача 5 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, та 2 000,00 грн таких витрат в апеляційному суді;

- зупинити на час розгляду касаційної скарги виконання рішення суду першої інстанції.

Обґрунтувала скаргу так:

- з постановою апеляційного суду позивачка згідна лише частково. Не погоджується з оскарженими судовими рішеннями у частині стягнення з неї судових витрат;

- суд першої інстанції у рішенні не застосував норми права та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо врахування грошових коштів, сплачених фізичною особою, як витрат на правничу допомогу юридичної особи;

- апеляційний суд визнав витрати фізичної особи ОСОБА_2 (далі - директриса відповідача) витратами на правничу допомогу юридичної особи-відповідача. Аргументи позивачки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги і не вказав причини цього;

- директриса відповідача не є учасником справи. Тому понесені нею витрати на правничу допомогу є її власними, а не витратами відповідача. Це вона підтвердила у заяві від 23 серпня 2023 року, яку додала до відзиву на апеляційну скаргу;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував припис статті 1160 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та лист Міністерства фінансів України від 26 лютого 2019 року № 11220-16-83/5675 і підтримав висновок суду першої інстанції про стягнення непонесених відповідачем витрат на правничу допомогу, хоча мав застосувати приписи Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Бюджетного кодексу України;

- відповідач є неприбутковою установою, яка фінансується і здійснює витрати відповідно до кошторису, затвердженого засновником (Овідіопольською селищною радою Одеського району Одеської області). Керівник закладу загальної середньої освіти не може самостійно вирішувати питання про витрати відповідача без унесення змін до вже затвердженого кошторису, не може перераховувати на будь-які цілі, відмінні від вказаних у кошторисі;

- немає доказів того, що Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області погодила зміни до кошторису відповідача та врахувала 5 000,00 грн особистих коштів директриси відповідача до витрат останнього. Не можна кошти, які особисто сплатила адвокату Батуріну С. Є. директриса відповідача, вважати витратами останнього за надану правову допомогу і відповідно до статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відшкодовувати відповідачеві за рахунок позивачки;

- квитанція про сплату директрисою відповідача 5 000,00 грн датована 5 жовтня 2022 року. Відповідач не надав відомостей про відсутність на той час юриста у штатному розписі відділу освіти;

- апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції і частково задовольнивши позов, у повному обсязі поклав на позивачку витрати на правничу допомогу, чим порушив припис частини тринадцятої статті 141 ЦПК України;

- до відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача додав докази, які не подав до суду першої інстанції. Апеляційний суд їх прийняв і поклав в основу постанови. Цим порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України, оскільки відповідач не надав докази неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

7. 8 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Позивачка мала надати відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету.

8. 23 січня 2024 року позивачка сформувала у системі «Електронний суд» заяву, у якій повідомила про наявність у неї такого кабінету.

9. У касаційній скарзі позивачка просила поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтувала тим, що копію оскарженої постанови у день проголошення 30 жовтня 2023 року суд апеляційної інстанції не вручив ні їй, ні її представнику, що підтверджує заява від 7 листопада 2023 року. Таку копію позивачка отримала лише 14 листопада 2023 року, що засвідчує її підпис на листі Одеського апеляційного суду щодо підтвердження вручення документа.

9.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).

9.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

9.3. Оскільки позивачка подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення їй копії оскарженої постанови апеляційного суду, то пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.

10. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

11. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження (відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах припису статті 1160 ЦК України для розподілу судових витрат згідно зі статтею 141 ЦК України, а саме щодо врахування власних коштів, які сплатила за професійну правничу допомогу директриса відповідача, як судових витрат останнього, без урахування вимог Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту» та Бюджетного кодексу України).

12. Позивачка у касаційній скарзі просить зупинити на час розгляду касаційної скарги виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року.

12.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

12.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

12.3. За змістом наведених приписів у заяві про зупинення виконання оскарженого рішення суду має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Позивачка таке обґрунтування не навела. Доказів на підтвердження того, що розпочалася процедура виконання судового рішення, не надала. Крім того, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове. Скасоване судове рішення не підлягає виконанню. З огляду на вказане у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення суду першої інстанції слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витребувати з Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/3511/22.

4. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 червня 2023 року.

5. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді: Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук