Постанова

від 14.02.2024 по справі 179/656/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 179/656/19

провадження № 61-10892св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяна Владиславівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В., про визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

- загальною площею 5,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 07 серпня 2001 року серії IV-ДП № 080452;

- загальною площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 15 листопада 2001 року серії IV-ДП № 032399.

Позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 були укладені договори оренди земельних ділянок:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н, строком дії на 49 (сорок девять) років. Право оренди земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 16 січня 2018 року індексний номер 39216199;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н, строком дії на 49 (сорок девять) років. Право оренди земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 16 січня 2018 року індексний номер 39213315.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 березня 2019 року № 158839666, № 158840452 він дізнався про існування договору про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, нібито укладеного між ним та ОСОБА_2 , яким дію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н припинено та договору про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2018 року, нібито укладеного між ним та ОСОБА_2 , яким дію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н припинено.

Позивач зазначав, що договорів про розірвання договорів оренди не підписував, будь-яких третіх осіб на уповноваження підписання спірного договору від свого імені не уповноважував.

Вказані договори про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року, які ним не підписувались, стали підставою Державному реєстратору Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В. для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині припинення іншого речового права, а саме:

- щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, індексний номер рішення 44701414 від 19 грудня 2018 року;

- щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, індексний номер рішення 44700518 від 19 грудня 2018 року.

Після неправомірного припинення іншого речового права, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явились записи про право користування зазначеними ним ділянками за третіми особами:

- щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, запис № 29924987, державний реєстратор Горобець О. П., Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 : ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45128266 від 21 січня 2019 року, Правокористувач: ОСОБА_3 ;

- щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, запис № 29925640, державний реєстратор Горобець О. П., Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45129077 від 21 січня 2019 року, Правокористувач: ОСОБА_3 .

Отже, станом на день подання позову право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1222382500:01:001:1067 та 1222382500:01:001:1068 залишається за відповідачем ОСОБА_3 .

Позивач вважав, що оспорювані договори від 15 жовтня 2018 року повинні бути визнані судом недійсними та скасовано державну реєстрацію, оскільки при їх укладенні його волевиявлення було відсутнім, про існування таких договорів він не знав та їх не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав.

Крім скасування державної реєстрації припинення іншого речового права, вважав, що для ефективного відновлення порушених прав, необхідним є витребування на його користь (титульного володільця) земельних ділянок:

- кадастровий номер 1222382500:01:001:1067;

- кадастровий номер 1222382500:01:001:1068;

шляхом віндикації та скасування реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 , оскільки такий спосіб захисту права власності є єдиним можливим у даних правовідносинах та відповідає нормам ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними договори про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року, скасувавши відповідні реєстраційні дії та витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 земельні ділянки: площею 5,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067; площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, шляхом скасування реєстраційних дій та записів в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким припинено дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067; договір про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким припинено дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068.

Скасовано державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, номер запису про інше речове право 24398105 від 12 січня 2018 року, зареєстрованого 17 грудня 2018 року, вчиненого на підставі рішення, індексний номер 44701414 від 19 грудня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В.

Скасовано державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, номер запису про інше речове право 24396296 від 12 січня 2018 року, зареєстрованого 17 грудня 2018 року, вчиненого на підставі рішення, індексний номер 44701414 від 19 грудня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 земельні ділянки: загальною площею 5,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, яка находиться на території Жданівської сільської ради, Магдалинівського району, Дніпропетровської області; загальною площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, яка находиться на території Жданівської сільської ради, Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Скасовано державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), земельної ділянки кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, номер запису про інше речове право 29924987 від 09 січня 2019 року, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45128266 від 21 січня 2019 року, прийнятого державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець О. П. від 21 січня 2019 року.

Скасовано державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), земельної ділянки кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, номер запису про інше речове право 29925640 від 09 січня 2019 року, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45129077 від 21 січня 2019 року, прийнятого державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець О. П. від 21 січня 2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2020 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року задоволено.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року скасовано та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано реєстраційні дії в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно, внесені державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В. щодо припинення іншого речового права земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, індексний номер рішення 44701414 від 19 грудня 2018 року.

Скасовано реєстраційні дії в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно, внесені державним реєстратором Чумаківської сільської ради, Дніпропетровського району Дніпропетровської області Грендач Т. В. щодо припинення іншого речового права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, індексний номер рішення 44700518 від 19 грудня 2018 року.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_3 земельні ділянки: загальною площею 5,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, яка находиться на території Жданівської сільської ради, Магдалинівського району, Дніпропетровської області; загальною площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, яка находиться на території Жданівської сільської ради, Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Скасовано реєстраційні дії та записи в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, № 29924987, вчинені державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець О. П., Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 : ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45128266 від 21 січня 2019 року, Правокористувач: ОСОБА_3 .

Скасовано реєстраційні дії та записи в Єдиному реєстрі речових право на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, № 29925640, державним реєстратором Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Горобець О. П.Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45129077 від 21 січня 2019 року. Правокористувач: ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договори про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року укладено та зареєстровано відповідне припинення речового права без вільного волевиявлення ОСОБА_1 , як сторони договору, у зв`язку із чим вказані договори є неукладеними.З огляду на неукладеність оспорюваних договорів від 15 жовтня 2018 року, районний суд вважав позовні вимоги про визнання договорів недійсними необґрунтованими.

На підставі статті 388 ЦК України суд вважав, що спірні земельні ділянки вибули з володіння користувача на підставі договору, який не укладено щодо цього майна, отже, поза його волею. Ураховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_4 про витребування майна суд вважав такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про скасування реєстраційних дій, на підставі яких було внесено запис про припинення права оренди на вищевказані земельні ділянки за позивачем та про реєстрацію права користування за ОСОБА_3 , є похідними від позовних вимог про витребування земельних ділянок, оскільки підставою виникнення іншого речового права та державної реєстрації за ОСОБА_3 була відсутність у позивача зареєстрованого права користування земельними ділянками. Суд зазначив, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Виходячи з наведеного, районний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування реєстраційних дій також підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судова почеркознавча експертиза у цій справі відповідно до ухвали апеляційного суду від 13 грудня 2022 року не була проведена, оскільки в матеріалах справи відсутні та суду, експерту не надані оригінали оскаржених позивачем договорів про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якими припинено дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067 та договору оренди від 15 жовтня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якими припинено дію договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068.

ОСОБА_2 на вимогу експерта не надав оригінали оскаржених позивачем договорів про розірвання договорів оренди, що унеможливило проведення у справі судової почеркознавчої експертизи. Отже, ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами те, що він не підписував оскаржені ним договори про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року.

При цьому суд апеляційної інстанції застосував положення статті 109 ЦПК України.

При цьому апеляційний суд не взяв до уваги наявний у матеріалах справи висновок спеціаліста № ЕD-1726-7-1495.20 від 02 березня 2020 року, наданий суду ОСОБА_1 , оскільки судовий експерт Афонін Д. С. перед проведенням експертного дослідження не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, суд врахував, що у висновках експерта зазначено, що результати дослідження носять виключно орієнтуючий характер.

Суд апеляційної інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки вони є неукладеними.

Щодо позовних вимог про скасування реєстраційних дій в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірних земельних ділянок, внесених державним реєстратором, апеляційний суд зазначив, що відсутні підстави для скасування реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому апеляційний суд зазначив, що з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо оскаржених договорів позивач до суду у цій справі не звертався.

Щодо позовних вимог про витребування з незаконного володіння у ОСОБА_3 спірних земельних ділянок суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що тільки власник майна має право витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем. Оскільки власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не є власником спірних земельних ділянок, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про витребування спірних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при розгляді спорів про витребування майна із чужого незаконного володіння позивачем може бути власник майна, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків, формально пославшись на те, що він не є власником спірних земельних ділянок, як підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування майна.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 та постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17, від 13 травня 2020 року у справі № 369/6892/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

1) загальною площею 5,6 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 07 серпня 2001 року серії IV-ДП № 080452;

2) загальною площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності від 15 листопада 2001 року серії IV-ДП № 032399 (том 1, а. с. 29-33).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори оренди земельних ділянок:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н, строком дії на 49 (сорок девять) років. Право оренди земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 16 січня 2018 року індексний номер 39216199;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2013 року № б/н, строком дії на 49 (сорок девять) років. Право оренди земельної ділянки було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 16 січня 2018 року індексний номер 39213315 (том 1, а. с. 9-27).

З огляду на інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 березня 2019 року № 158839666, № 158840452, 15 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору оренди, яким дію договору на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, договір від 23 грудня 2013 року б/н, строком дії на 49 років - припинено (том 1, а. с. 36).

15 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору оренди, яким дію договору на земельну ділянку з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, договір від 23 грудня 2013 року б/н, строком дії на 49 років - припинено (том 1, а. с. 40).

03 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення емфітевзису, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 у користування для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 5,600 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1067, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (том 3, а. с. 113-115).

03 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про встановлення емфітевзису, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 у користування для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 5,78 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:1068, яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (том 3, а. с. 117-119).

До Єдиного реєстру речових право на нерухоме майно внесено запис щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, № 29924987, вчинений державним реєстратором Горобець О. П., Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 : ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45128266 від 21 січня 2019 року, Правокористувач: ОСОБА_3 (том 1, а. с. 35).

До Єдиного реєстру речових право на нерухоме майно внесено запис щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068, № 29925640, вчинений державним реєстратором Горобець О. П., Магдалинівська районна державна адміністрація, Дніпропетровська обл. Підстава: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 03 грудня 2018 року, видавник: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45129077 від 21 січня 2019 року, Правокористувач: ОСОБА_3 (том 1, а. с. 39).

Відповідно до висновку спеціаліста № ЕD-1726-7-1495.20 від 02 березня 2020 року, наданого суду ОСОБА_1 , на дослідження надавалася електронна копія договору від 15 жовтня 2018 року, підпис в розділі «Орендар» в графі «Підпис

---

» в договорі про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що не можливо розглядати як висновок, для отримання якого необхідно дослідити оригінал підпису (том 1, а. с. 213-218).

Експертом зазначено, що у зв`язку із тим, що при дослідженні копії підпису не можливо виявити ознаки технічної підробки, крім цього не можливо за відсутності наявних ознак монтажу елементів об`єкту вважати, що такі відсутні, результати дослідження носять виключно орієнтуючий характер (том 1, а. с. 218).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок від 15 жовтня 2018 року, скасування відповідних реєстраційних дій та витребування земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з неукладеністю таких договорів.

При цьому апеляційним судом призначалася судово-почеркознавча експертиза для встановлення обставини підписання оспорюваних договорів про розірвання договору оренди від 15 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , чи іншою особою. Судова почеркознавча експертиза не була проведена у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналів оскаржуваних позивачем договорів про розірвання договорів оренди від 15 жовтня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На вимогу суду та прохання експертів ОСОБА_2. оригіналів зазначених договорів не надав, що стало підставою для застосування апеляційним судом положень статті 109 ЦПК України та визнання встановленими обставин непідписання ОСОБА_1 оспорюваних договорів.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів від 15 жовтня 2018 року з огляду на таке.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів про розірвання договорів оренди, яких не підписував, будь-яких третіх осіб на уповноваження підписання спірного договору від свого імені не уповноважував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин договори від 15 жовтня 2018 року про розірвання договорів оренди земельних ділянок є неукладеними і не можуть визнаватися недійсними.

Тому суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій було дотримано норми процесуального права щодо забезпечення змагальності процесу та надано можливість сторонам довести обставини, на які вони посилаються.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, є правильними та відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів про розірвання договорів оренди землі, права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису)

Встановлено, що на підставі договорів від 15 жовтня 2018 року про розірвання договорів оренди, дію договорів від 23 грудня 2013 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо оренди земельних ділянок з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, кадастровим номером 1222382500:01:001:1068 припинено.

Припинення права оренди за ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 грудня 2018 року.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірних земельних ділянокз кадастровими номерами 1222382500:01:001:1067, 1222382500:01:001:1068 є ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у матеріалах справи державними актами на право власності на землю.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладених між сторонами договорів про розірвання договорів оренди порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , як користувача спірних земельних ділянок, право користування якими набуто на підставі договорів оренди від 23 грудня 2013 року.

Отже, реєстрація у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме припинення права оренди ОСОБА_1 на підставі неукладених договорів від 15 жовтня 2018 року про розірвання договорів оренди землі та надалі реєстрація у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з кадастровими номерами 1222382500:01:001:1067, 1222382500:01:001:1068 за ОСОБА_3 не відповідає вимогам закону.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Сформовані ОСОБА_1 позовні вимоги про скасування реєстраційних дій за своїм змістом відповідають способу захисту, передбаченому законом, а саме - скасуванню державної реєстрації речових прав.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067, земельної ділянки з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068 за ОСОБА_1 та скасування реєстраційних дій щодокористування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) з кадастровим номером 1222382500:01:001:1067,з кадастровим номером 1222382500:01:001:1068 за ОСОБА_3 .

Щодо позовної вимоги про витребування земельних ділянок

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про витребування земельних ділянок, позивач у цій справі наполягав на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_3 без установлених законом підстав.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 (провадження № 61-29040св18) роз`яснено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, установлених законом. Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлено, що позивач позбавлений права володіння спірними земельними ділянками, тому належним способом захисту його прав у даному випадку є витребування земельних ділянок.

Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок у зв`язку з відсутністю у нього права власності на зазначені земельні ділянки.

ОСОБА_1 на правовій підставі (цивільно-правових договорах) є користувачем спірних земельних ділянок, отже, до закінчення дії договорів оренди або настання інших обставин, які позбавлять його статусу користувача земельних ділянок, він має право на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок підлягають задоволенню.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 9 222 грн судового збору, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частинах на користь ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 червня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 9 222 (дев`ять тисяч двісті двадцять дві) грн, тобто по 4 611(чотири тисячі шістсот одинадцять) грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець