Постанова

від 05.02.2024 по справі 613/734/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 613/734/21 Номер провадження 22-ц/814/1083/24Головуючий у 1-й інстанції Уварова Ю.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу державного підприємства«Богодухівський сільськогосподарськийучбово-курсовийкомбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року по справі за позовом Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» до ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідницький центр «Агротех» про визнання правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2021 року Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі - ДП «Богодухівський СУКК», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у якому просило визнати недійсними угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, що були укладені між підприємством та відповідачами у період з 03 грудня 2019 року до 28 грудня 2019 року, під час процедури приватизації підприємства без згоди органу приватизації, що не відповідає вимогам частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Вказувало, що підприємство спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції шляхом оброблення земельних ділянок, які перебувають як у володінні підприємства , так і на праві оренди на підставі укладених з фізичними особами договорів, зокрема з відповідачами.

10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - Регіональне відділення Фонду) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідницький центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех») був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СУКК», а 28 січня 2020 року складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання вказаного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.

В ході даної процедури, підприємству стало відомо про дострокове розірвання його директором, без згоди органу приватизації, в порушення вимог ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», договорів оренди землі з відповідачами, а саме: 03 грудня 2019 року із ОСОБА_1 (щодо двох земельних ділянок) і ОСОБА_3 (щодо двох земельних ділянок); 28 грудня 2019 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (щодо двох земельних ділянок), 24 грудня 2019 року з ОСОБА_9 , а 27 грудня 2019 року з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Таким чином, вищевказані правочини про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між підприємством та власниками земельних ділянок, є недійсними.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що право оренди належних відповідачам земельних ділянок входило до складу єдиного майнового комплексу підприємства, а тому немає підстав вважати, що унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод про розірвання договорів оренди відбулося зменшення вартості майна або зменшення розміру земельної ділянки, яка належала підприємству або перебувала в його користуванні.

При цьому, позивачем не зазначено конкретної площі, на яку зменшився розмір земельної ділянки, та які саме його права порушені відповідачами. Не надано позивачем і доказів того, що, укладаючи угоди про розірвання договорів оренди, власники земельних ділянок знали або не могли не знати, що директор підприємства діяв без належних повноважень, або, що для укладення цих угод існували будь-які обмеження, в тому числі пов`язані з приватизацією цього державного підприємства.

Крім того, суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону, оскільки оспорювані угоди є нікчемними правочинами, а тому їх визнання недійсним в судовому порядку не вимагається.

Не погодившись з рішення суду, ДП «Богодухівський СУКК» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказувало, що суд не вірно застосував норми ч.4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», не повно з`ясував фактичні обставини по справі та правовідносини між сторонами, внаслідок чого прийняв помилкове рішення, яке має бути скасовано.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Богодухівський СУКК» задоволено частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Підставою для відмови в задоволенні позову апеляційний суд вказав обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки позовні вимоги про розірвання договорів оренди є нікчемними згідно ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна».

Постановою ВерховногоСуду від18жовтня 2023року касаційнускаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Колєсніка І.А. задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині вирішення вимог, заявлених до ОСОБА_3 , скасовано, справу в частині вирішення вказаних вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Повертаючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, суд касаційної інстанції зазначив, що при розгляді апеляційної скарги суд дійшов помилкового висновку, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з ОСОБА_3 є нікчемним правочином згідно ст. 12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації до переходу права власності до покупця, а тому є оспорюваними правочинами.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 червня 2017 року № 307 ДП «Богодухівський СУКК» передано до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Наказом Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року № 447 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році, до якого включено ДП «Богодухівський СУКК».

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СУКК».

10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду і ТОВ «НВДЦ «Агротех» був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СУКК».

На виконання вказаного договору 28 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду і ТОВ «НВДЦ «Агротех» підписано акт приймання-передачі державного майна.

Наказом Регіонального відділення Фонду від 25 лютого 2020 року № 00434 припинено юридичну особу - ДП «Богодухівський СУКК», створено комісію з припинення юридичної особи, головою комісії призначено Брижань М.О., а інформацію про перебування ДП «Богодухівський СУКК» в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру за ДП «Богодухівський СУКК» зареєстровано право оренди земельних ділянок, які належать на праві власності відповідачам, а саме:

ОСОБА_1 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6320810100:03:002:0022 і 6320810100:03:002:0023;

ОСОБА_3 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0093 і 6320810100:03:003:0094;

ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0016;

ОСОБА_12 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0043;

ОСОБА_6 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0022;

ОСОБА_7 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0047;

ОСОБА_8 дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6320810100:03:003:0112 і 6320810100:03:003:0113;

ОСОБА_9 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:002:0147;

ОСОБА_10 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:002:0018;

ОСОБА_11 земельна ділянка з кадастровим номером 6320810100:03:003:0001.

Угодами, укладеними між ДП «Богодухівський СУКК», від імені якого діяв директор Тризна О. М., і орендодавцями, а саме 03 грудня 2019 року із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , 24 грудня 2019 року з ОСОБА_9 , а 27 грудня 2019 року з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 28 грудня 2019 року з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 достроково розірвано договори оренди вказаних земельних ділянок.

Згідно листа Регіонального відділення Фонду від 11 січня 2020 року № 20-05-00124, останнє не надавало директору ДП «Богодухівський СУКК» згоди на розірвання вищевказаних договорів оренди землі.

В інформаційному повідомленні Регіонального відділення Фонду про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації -ДП «Богодухівський СУКК», яке було розміщене на електронному майданчику, зазначено, що ДП «Богодухівський СУКК» орендує у приватних осіб земельні ділянки загальною площею 494,2163 га за 117 договорами оренди. Зазначені земельні ділянки не обліковуються на балансі ДП «Богодухівський СУКК» та не входять до складу єдиного майнового комплексу, що пропонується до продажу.

Умовами договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - ДП «Богодухівський СУКК» від 10 січня 2020 року (пункт 5.5) визначено, що покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський СУКК» відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1.3 договору земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

У відповідях Фонду державного майна України на запит представника відповідачів та на колективне звернення самих відповідачів також зазначено, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на його балансі.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів на підтвердження того, що орендовані земельні ділянки, в тому числі відповідача ОСОБА_3 , увійшли до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу).

З відповіді Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області від 30.09.2021 року №20-10-13 убачається, що до договору купівлі-продажу від 10 січня 2010 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації.

Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» від 10.01.2020 земельні ділянки не входять до складу Об`єкта приватизації. Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 28.01.2020 перелік нерухомого майна, що входить до складу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» зазначений в додатку 1 та 2, проте в них також не міститься інформація про земельні ділянки.

Також із відповіді регіонального відділення фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 23.12.2020 вбачається, що земельні ділянки приватної форми власності, які орендуються державним підприємством, не є власністю підприємства та не обліковуються на балансі державного підприємства.

В матеріалах інвентаризації майна ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», відсутні інвентаризаційні описи із зазначенням земельних ділянок приватної форми власності, які орендуються ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що орендовані земельні ділянки, в тому числі, що належать ОСОБА_3 , не входять до єдиного майнового комплексу, тобто предмета приватизації та продажу ДП «Богодухівський СУКК».

Крім того, самими умовами договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації визначено, що земельні ділянки не входять до складу об`єкту приватизації, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Таким чином, правовідносини між новим власником ТОВ «НВДЦ «Агротех» (третя особа по справі) та власниками земельних ділянок мають бути урегульовані шляхом укладання вже нових договорів оренди землі, а не у спосіб оспорювання розірвання договорів оренди з попереднім орендарем.

Крім того, вищевказаний договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації містить застереження, що покупець - ТОВ «НВДЦ «Агротех» є правонаступником майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою.

Тобто, з логічно-правової точки зору правонаступництво не охоплює як право на постійне користування земельною ділянкою, так і право оренди землі, власниками якої є фізичні особи, з якими у відповідності до п.1.3 питання землекористування потребують окремого вирішення в установленому земельним законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Тобто нікчемними правочинами (недійсними в силу закону) є правочини, про нікчемність яких вказано у відповідних нормах закону.

Однак у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права, зокрема щодо: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні; вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів підприємства та/або господарського товариства та/або майнових прав на зазначені об`єкти.

Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Отже, вказаною нормою передбачені певні обмеження щодо здійснення відповідних дій органами управління об`єктом приватизації без згоди органів приватизації здати підписання договору купівлі-продажу і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації.

Матеріалами справи доводиться, що договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський СУКК» укладений 10 січня 2020 року, а 28 січня 2020 року підписано акт приймання-передачі державного майна.

Між тим, угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між ДП «Богодухівський СУКК» та ОСОБА_3 в грудні 2019 року, тобто за місяць до укладання договору купівлі-продажу.

Враховуючи зазначене, суд дійшов помилкового висновку про те, що угоди про розірвання договорів оренди землі укладені з Відповідачами є нікчемним правочином в силу закону, тобто згідно з ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки дані правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Разом з тим, по справі відсутні будь-які докази, які б в розумінні положень ст.ст. 203, 215 ЦК України доводили наявність правових підстав для визнання недійсним угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі від 03.12.2019 р., власником яких є ОСОБА_3 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте невірно визначив підстави відмови у позові, тобто помилково зазначив останні як наслідок нікчемності правочинів в силу закону, тоді як оскаржувані угоди є оспорюваними і їх недійсність потребує доведення в судовому порядку.

Вище встановлені обставини є підставою для відмови в задоволенні позову Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» з мотивів викладених у цій постанові.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду про відмову в задоволенні позову відхиляються колегією суддів, оскільки по справі наявні правові підстави для відмови в задоволенні аявлених вимог внаслідок їх недоведеності, оскільки позивачем не було доведено обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов`язують недійсність правочину, коли така недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Тобто, сама по собі вказівка апелянта про невідповідність укладених угод про дострокове розірвання договорів оренди землі вимогам ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не може розглядатись як достатня правова підстава для визнання останніх недійсними, оскільки в даному випадку така недійсність має доводитись як правовий наслідок недодержання сторонами при вчиненні правочину загальних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено19 лютого 2024 року.

Судді: О. І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна