Ухвала

від 19.12.2024 по справі 613/734/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 613/734/21

провадження № 61-4049св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» в особі голови комісії з припинення Брижаня Максима Олексійовича , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо?дослідний центр «Агротех», розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року у складі судді Уварової Ю. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Державне підприємство «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» (далі - ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат») в особі голови комісії з припинення Брижаня М. О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний виробничо-дослідний центр «Агротех» (далі - ТОВ «НВДЦ «Агротех»), про визнання правочинів недійсними.

Позов мотивовано тим, що ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» на праві постійного користування володіло земельними ділянками (паями), які належать відповідачам, на підставі договорів оренди.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 червня 2017 року № 307 «Про передачу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат», ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» передано до сфери управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» містило такі відомості: «Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2019 року № 184014843 ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» орендує у приватних осіб земельні ділянки, загальною площею 494,2163 га, за 117 договорами оренди».

10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово курсовий комбінат».

28 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання зазначеного договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.5 договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 припинено юридичну особу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат». Призначено комісію з припинення юридичної особи, головою якої призначено Брижаня М. О.

Відомості про перебування ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначав, що згідно з частиною четвертою статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Проте директор ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» ОСОБА_13 , якого звільнено з посади 28 квітня 2020 року, жодні документи, що стосувалися б права оренди підприємством земельних ділянок, голові комісії з припинення не передавав.

Зазначав, що під час здійснення реорганізації підприємства довідався про розірвання директором ОСОБА_13 за своїм одноособовим рішенням без згоди органу приватизації договорів оренди землі, укладених між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та відповідачами на підставі додаткових угод про розірвання договорів, згідно з якими предметом таких угод стало добровільне розірвання договорів оренди землі між орендарем та орендодавцями, а саме:

03 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 травня 2012 року, кадастровий номер 6320810100:03:002:0022, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_12 ;

03 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 травня 2012 року, кадастровий номер 6320810100:03:002:0023, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_12 ;

03 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 21 липня 2016 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0093, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_3 ;

03 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 грудня 2013 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0094, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_3 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 18 серпня 2014 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0016, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_4 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 18 серпня 2014 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0043, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_5 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 18 серпня 2014 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:002, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_6 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 09 вересня 2016 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0047, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_7 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 26 червня 2017 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0112, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_8 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 26 червня 2017 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0113, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_8 ;

24 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 30 січня 2014 року, кадастровий номер 6320810100:03:002:0147, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_9 ;

27 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 травня 2012 року, кадастровий номер 6320810100:03:002:0018, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_10 ;

27 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 12 вересня 2016 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0001, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_11 ;

28 грудня 2019 року - угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 24 грудня 2013 року, кадастровий номер 6320810100:02:005:0151, укладена між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та ОСОБА_14 .

Позивач посилався на те, що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо вчинення правочинів та / або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та / або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та / або майнових прав на зазначені об`єкти та / або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та / або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Позивач вважав, що, починаючи з дня прийняття рішення про приватизацію підприємства (24 квітня 2018 року) і до завершення приватизації (03 лютого 2020 року), як ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», так і уповноважені органи управління були позбавлені права без згоди органів приватизації вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або, внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству або перебуває в його користуванні.

Усупереч такого законодавчого припису, директор ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» ОСОБА_13 без згоди органу приватизації, та й без звернення за наданням такої згоди взагалі, уклав угоди про розірвання договорів оренди землі, зокрема з відповідачами, які після прийняття рішення про приватизацію об`єкта перебували у користуванні ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Так, відповідно до листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях від 11 січня 2020 року № 20?05?00124 згоду директору ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» на розірвання договорів оренди землі орган приватизації не надавав.

Позивач зазначав, що дії директора ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» щодо укладення угод про розірвання договорів оренди землі з відповідачами протиправними та такими, що вчинені всупереч інтересам державного підприємства, порушують законний інтерес переможця аукціону ТОВ «НВДЦ «Агротех».

Посилаючись на викладене, ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» в особі голови комісії з припинення Брижаня М. О. просило суд визнати недійсними угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» та відповідачами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Богодухівський районний суд Харківської області рішенням від 18 лютого 2022 року у задоволенні позову ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що право оренди належних відповідачам земельних ділянок входило до складу єдиного майнового комплексу підприємства, а тому немає підстав вважати, що унаслідок укладення оспорюваних додаткових угод про розірвання договорів оренди відбулося зменшення вартості майна або зменшення розміру земельної ділянки, яка належала підприємству або перебувала в його користуванні.

Позивач не зазначив конкретної площі, на яку зменшився розмір земельної ділянки, та які саме його права порушені відповідачами. Не надав позивач і доказів того, що, укладаючи угоди про розірвання договорів оренди, власники земельних ділянок знали або не могли не знати, що директор підприємства діяв без належних повноважень, або, що для укладення цих угод існували будь-які обмеження, в тому числі пов`язані з приватизацією цього державного підприємства.

Крім того, місцевий суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону, оскільки оспорювані угоди є нікчемними правочинами, а тому їх визнання недійсними не вимагається.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до апеляційного суду. Апеляційну скаргу мотивував тим, що в оспорюваних угодах міститься інформація про площу земельних ділянок, відносно яких розірвана оренда, тобто наявні відомості про площу, на яку зменшилася земельна ділянка, що перебувала у користуванні підприємства. Посилаючись на норми статей 1, 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» зазначав, що, починаючи з дня прийняття рішення про приватизацію державного підприємства і до завершення приватизації заборонено без згоди органів приватизації вчиняти правочини, предметом яких є відчуження підприємством майнових прав на земельну ділянку та, або внаслідок яких може відбутися зменшення розміру земельної ділянки, що перебуває в користуванні такого підприємства. Оспорювані угоди укладені директором підприємства усупереч вимог закону без згоди органу приватизації, тому такі дії є протиправними, а угоди - недійсними.

Верховний Суд розпорядженням від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22

«Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінив територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2022 року залучив до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_12 - ОСОБА_2 .

Полтавський апеляційний суд постановою від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» задовольнив частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року змінив в частині мотивів відмови у задоволенні позову згідно з мотивувальною частиною цієї постанови.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що на спірні правовідносини не поширюються норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Так, з моменту прийняття наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 почали діяти обмеження для діяльності об`єкта малої приватизації, передбачені частиною четвертою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до закінчення приватизації, тобто до 03 лютого 2020 року.

Оскільки законом визначено обмежений порядок та умови розпорядження речовими правами об`єкта приватизації, у тому числі щодо відчуження майнових прав на земельні ділянки, які перебувають у його користуванні, укладення з відповідачами угод про розірвання договорів оренди у період здійснення приватизації державного підприємства без дотримання встановленої законом обов`язкової згоди на це органу приватизації є незаконним, спрямованим на зменшення розміру земельних ділянок, які перебували в користуванні підприємства за укладеними раніше договорами оренди.

Висновки місцевого суду про те, що спірні земельні ділянки не входили до єдиного майнового комплексу державного підприємства, що підлягало приватизації, а тому щодо них правомірно укладені угоди про розірвання договорів оренди, апеляційний суд визнав помилковими і такими, що також суперечать висновкам суду.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що немає підстав для визнання угод недійсними, оскільки вони є нікчемними в силу закону.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, відповідач ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв адвокат Колєснік І. А., оскаржив її до Верховного Суду. Як на підставу касаційного оскарження посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Касаційну скаргу мотивував тим, що апеляційний суд безпідставно вдався до правової оцінки дійсності спірних угод, відмовляючи при цьому в задоволенні позову з підстав неналежно обраного позивачем способу судового захисту. За таких обставин суд не мав права надавати правову оцінку по суті спору, тобто надавати висновки щодо дійсності цих угод.

Верховний Суд постановою від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв адвокат Колєснік І. А., задовольнив частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що угоди про розірвання договорів оренди землі, які укладені з ОСОБА_3 , є нікчемними правочинами згідно зі статтею 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки ці правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації до переходу права власності до покупця, а тому є оспорюваними правочинами.

Полтавський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» задовольнив частково. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року змінив, виклав мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд керувався таким.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації укладений 10 січня 2020 року, а угоди про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладені між директором ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» та ОСОБА_3 у грудні 2019 року, тобто за місяць до укладення зазначеного вище договору купівлі?продажу, місцевий суд дійшов помилкового висновку про нікчемність цих угод, оскільки такі правочини укладені не у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця, а тому вони є оспорюваними правочинами.

Водночас відсутні будь-які докази, які відповідно до статей 203, 215 ЦК України доводили наявність правових підстав для визнання недійсними спірних угод про дострокове розірвання договорів оренди землі від 03 грудня 2019 року, власником яких є ОСОБА_3 .

Полтавський апеляційний суд додатковою постановою від 04 березня 2024 року доповнив резолютивну частину постанови Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року вказівкою про зміну рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року в частині позовних вимог ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» до ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат», у якій позивач просив скасувати рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 , постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року та додаткову постанову цього суду від 04 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21 (провадження № 61-1752св23).

Скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи застосував положення статей 1, 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» без врахування висновку Верховного Суду щодо її правильного застосування, а саме не врахував, що відсутність згоди органу приватизації на укладення правочину з відчуження майнових прав (права користування) на землю свідчить, що такі правочини є оспорюваними.

Також посилався на помилкове тлумачення судом апеляційної інстанції визначення та складу «єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства» у розумінні положень зазначеного закону.

Доводи інших учасників справи

У червні 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, підписаний відповідачами ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у якому останні зазначають про безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На думку зазначених відповідачів, правовідносини між новим власником ТОВ «НВДЦ «Агротех» та власниками земельних ділянок мають бути врегульовані шляхом укладення нових договорів оренди землі, а не у спосіб оспорювання угод про розірвання договорів оренди з попереднім орендарем.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційну скаргу подано до Верховного Суду ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» у березні 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 06 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі, та витребував цивільну справу з Богодухівського районного суду Харківської області.

У травні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 червня 2017 року № 307 «Про передачу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» передано до сфери управління регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 24 квітня 2018 року № 895 прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про проведення продажу на аукціоні об`єкта малої приватизації ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» містило такі відомості: «Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2019 року № 184014843 ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» орендує у приватних осіб земельні ділянки, загальною площею 494,2163 га, за 117 договорами оренди».

10 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» укладено договір купівлі-продажу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат».

28 січня 2020 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ТОВ «НВДЦ «Агротех» складено та підписано акт приймання-передачі державного майна на виконання зазначеного договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року земельні ділянки не входять до складу об`єкта приватизації. Питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому законодавством порядку після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Відповідно до пункту 5.5 договору купівлі-продажу від 10 січня 2020 року покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат».

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях від 25 лютого 2020 року № 00434 припинено юридичну особу ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат». Призначено комісію з припинення юридичної особи, головою якої призначено Брижаня М. О.

Відомості про перебування ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» в стані припинення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03 грудня 2019 року між ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат», від імені якого діяв директор ОСОБА_13, та ОСОБА_3 укладено угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 21 липня 2016 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0093, та дострокове розірвання договору оренди землі від 24 грудня 2013 року, кадастровий номер 6320810100:03:003:0094.

Згідно з листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях від 11 січня 2020 року № 20?05?00124 останнє не надавало директору ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» згоди на розірвання договорів оренди землі, зокрема, укладених з ОСОБА_3 .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 травня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до змісту касаційної скарги суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 613/734/21 (провадження № 61?1752св23).

Позиція Верховного Суду

Щодо закриття касаційного провадження

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження підлягає закриттю.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40) тощо);

висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 06 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14.

У справі, яка переглядається, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у цій же справі № 613/734/21.

Так, Верховний Суд постановою від 18 жовтня 2023 року у цій справі скасував постанову Полтавського апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині вирішення вимог, заявлених до ОСОБА_15 , справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції керувався тим, що апеляційний суд не з`ясував, чи увійшли орендовані земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_15 , до єдиного майнового комплексу (предмета приватизації та продажу), що має важливе значення для встановлення порушення прав саме позивача, за захистом яких він звернувся з цим позовом. Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

У статті 417 ЦПК України зазначено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття справи до свого розгляду, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 09 грудня 2019 року в справі № 756/2765/15-ц (провадження № 61-39290сво18) висловився, що «у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки Верховний Суд в іншій аналогічній (тотожній) справі не викладав висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. А відступати від правового висновку, викладеного Верховним Судом у цій же справі під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень, є неможливим з огляду на те, що ухвалене ним судове рішення вже реалізовано прийняттям нового судового рішення судом нижчої інстанції. Щодо такого судового рішення Верховного Суду діє імперативна норма щодо обов`язковості вказівок (стаття 417 ЦПК України), за винятком правових ситуацій, коли у порядку, передбаченому нормами ЦПК України, відповідний судовий орган відійшов від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.».

Направлення справи на новий розгляд до відповідного суду не означає остаточного вирішення спору у таких справах, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі, який може враховуватись при розгляді інших справ у подібних правовідносинах (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у cправі № 914/3290/20).

Колегія суддів зазначає, що саме лише цитування у вказаній постанові Верховного Суду норми статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача про те, що суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначеній у касаційній скарзі постанові Верховного Суду у цій же справі, прийнятій під час перегляду попередньо ухвалених судових рішень, не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші доводи касаційної скарги, не доводять порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Богодухівський сільськогосподарський учбово-курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у цій справі.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 613/734/21 за касаційною скаргою Державного підприємства «Богодухівський сільськогосподарський учбово?курсовий комбінат» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 18 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк