Постанова

від 20.02.2024 по справі 490/11458/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 490/11458/23

Головуючий в 1 інстанції: Чулуп О.С. Дата і місце ухвалення: 29.11.2023р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

при секретарі Кавчак К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 листопада 2023 року по справі за позовом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И Л А :

23 листопада 2023 року Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області звернулося до Центрального районного суду м.Миколаєва з адміністративним позовом про продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк не більше, як на вісімнадцять місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 01.06.2023р. по справі №490/4897/23 затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк, достатній для виконання судового рішення, але не більше 6 місяців з моменту затримання, тобто до 30.11.2023р. Наразі ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 18.09.2023р., перебуває у процедурі розгляду питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з чим в Управління ДМС в Миколаївській області на даний час відсутні правові підстави для продовження здійснення заходів з ідентифікації та документування ОСОБА_1 документом, що дасть йому право на перетин державного кордону України з метою реалізації рішення про його примусове видворення. Натомість, вказані обставини дають підстави для продовження строку його перебування в ПТПІ.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом п`яти робочих днів з дня ухвалення судом рішення внести заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400,00 грн., яка може бути внесена іноземцем або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 26299835, МФО 820172, банк: ДКСУ, м.Київ, рахунок UA688201720355229002000016294, призначення платежу «застава (із зазначенням інформації про рішення суду, прізвище ім`я по-батькові відповідача)».

Визначено, що до моменту внесення застави громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримується у Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» та звільняється з неї у день надання позивачу документів, що підтверджують про внесення застави.

Зобов`язано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 у випадку внесення застави: що два тижні прибувати до уповноваженої особи Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області; не відлучатися з населеного пункту, в якому іноземець тимчасово перебуває, без дозволу уповноваженої особи Управління ДМС в Миколаївській області; невідкладно повідомляти уповноважену особу Управління ДМС в Миколаївській області про зміну місця свого проживання.

Зазначено, що на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 29.11.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що довідка про звернення за захистом в Україні, видана ОСОБА_1 , являється документом, що ідентифікує особу. Судом не враховано, що сама по собі видача особі довідки про звернення за захистом в Україні не являється документом, що ідентифікує дану особу. Така довідка лише підтверджує той факт, що особа звернулася в установлений законом порядок та спосіб до органів міграційної служби та перебуває в процесі винесення рішення по такій заяві, в тому числі така особа ще підлягає проведенню ідентифікації.

Також, апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що відсутність у іноземця або особи без громадянства документа, що дає право на виїзд з України, не являється підставою для його затримання. Такі висновки суду суперечать положенням ч.1 ст.289 КАС України. Наявність підстав для затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення, перевірялось судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді судової справи №490/4897/23.

Посилається апелянт і на те, що судом не враховано, що на даний час ідентифікація та документування ОСОБА_1 документом, що дає право на перетин державного кордону України, неможлива, оскільки особа перебуває в процесі розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. А відтак, відповідач підлягає проходженню ідентифікації, що визначена положеннями Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». При цьому, пунктом 13 Розділу ІІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016р. №141, чітко визначено, що особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує перебувати в ПТПІ до остаточного прийняття рішення за заявою.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування такого заходу, як внесення застави, оскільки, як слідує зі змісту ч.1 ст.289 КАС України, такий захід може бути застосований судом не за клопотанням учасника справи або з ініціативи суду, а за адміністративним позовом уповноваженого органу (в даному випадку органу міграційної служби). До того ж, один із заходів, що визначені ч.1 ст.289 КАС України, можливий до застосування у разі першочергового звернення уповноваженого органу до суду з відповідною позовною заявою. КАС України не передбачає можливість зміни визначених вказаною нормою заходів при вирішенні питання про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства.

В обґрунтування своїх тверджень про порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що судом долучено до матеріалів справи заяви відповідача, подання яких не передбачено ч.1 ст.269 КАС України; копія відзиву на позовну заяву Управлінню ДМС в Миколаївській області не вручалася та не надсилалася; оголошення рішення суду відбулося без участі позивача, чим судом порушено ст.271 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023р. працівниками ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було затримано та доставлено до Центрального відділу у м.Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перевірки було встановлено факт порушення іноземцем міграційного законодавства. В зв`язку з цим, постановою від 23.03.2023р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 5100 грн.

Встановлено, що 07.02.2023р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення стосовно ОСОБА_1 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки, до 07.02.2026р.

23.03.2023р. Центральним відділом у м.Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача було прийнято рішення №7 про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано його покинути територію України у термін до 24.03.2023р.

Вказане рішення неможливо було виконати, оскільки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у перетині кордону у пункті пропуску «Паланка» до території Молдови, оскільки він документований паспортом РФ для виїзду за кордон, термін дії якого закінчився 23 січня 2022 року.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23.03.2023р. примусово видворено громадянина громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Затримано громадянина громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк, достатній для виконання судового рішення, але не більше шести місяців з моменту затримання, тобто 23.09.2023р.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2023р. вказане рішення суду скасовано та у задоволенні позову органу ДМС відмовлено.

Протоколом про адміністративне затримання №ММК 000049 від 31.05.2023р. співробітниками УДМС України в Миколаївській області затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП.

31.05.2023р. Управлінням ДМС в Миколаївській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Того ж дня, ОСОБА_1 поміщений до Миколаївського ПТПІ.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 01.06.2023р. по справі №490/4897/23, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023р., затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк, достатній для виконання судового рішення, але не більше шести місяців з моменту затримання, тобто до 30 листопада 2023 року.

Згідно листа Головного управління ДМС в Одеській області від 03.11.2023р. на обліку управління з питань захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області перебуває особова справа громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Миколаївському ПТПІ. Також повідомлено, що останній неодноразово звертався із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Перше звернення відбулось 25.04.2023р. та відповідно до наказу від 15.05.2023р. №96 стосовно особи прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зазначене рішення було оскаржене. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2023р. по справі №420/14190/23 позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 залишено без розгляду.

05.07.2023р. ОСОБА_1 подав до центрального апарату ДМС скаргу на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформлені документів. За результатами розгляду скарги прийнято рішення ДМС від 01.09.2023р. №06-23 «Про залишення без розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».

Друге звернення відбулось 18.09.2023р.

06.10.2023р. Головним управління ДМС в Одеській області прийнято наказ №200 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що наразі громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 перебуває в процедурі розгляду питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

При зверненні з даним позовом до суду про продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС в Миколаївській області зазначає, що судове рішення по справі №490/4897/23 набрало законної сили 19.07.2023р. Між ухвалою суду по справі №420/14190/23 про оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем (14.08.2023р.) та повторним зверненням відповідачем із заявою про визнання біженцем (18.09.2023р.) пройшло менше місяця, що являється неналежним терміном для вчинення органами міграційної служби дій для ідентифікації та документування іноземця. Під час розгляду заяви особи про визнання її біженцем відомості про таку особу до дипломатичних представництв або консульських установ держави її походження не надсилаються. А відтак, наявні, передбачені ч.11 ст.289 КАС України, підстави для прийняття судом рішення про продовження строку затримання.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов Управління ДМС в Миколаївській області, дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, оскільки відповідач йде на співпрацю з органами ДМС та, для реалізації рішення позивача про його примусове видворення, добровільно прибув до кордону України з Республікою Молдови для залишення території України, але рішення не було реалізовано через відсутність у нього документа, що дає право на виїзд з України. Суд зазначив, що припинення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією не може бути підставою для затримання відповідача до граничного строку, визначеного законодавством (18 місяців), без вжиття з боку органів держави України будь-яких заходів, направлених на документування відповідача та видворення його за межі території України. У зв`язку з цим, за висновками суду, наявні підстави для застосування до відповідача такого заходу, як зобов`язання внести заставу в розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 268400грн.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).

Частина 1 статті 30 Закону №3773-VI встановлює, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Частина одинадцята статті 289 КАС України передбачає, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно ч.ч.12, 13 ст.289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З аналізу ст.289 КАС України слідує, що продовження строку утримання особи в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства може бути лише при існуванні однієї з підстав:

- наявність передбачених ч.13 ст.289 КАС України умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у визначений ч.11 вказаної статті Кодексу строк (шість місяців);

-неможливість прийняти рішення за заявою про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Звертаючись з даним позовом до суду про продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області посилається на те, що наразі відповідач, на підставі його заяви від 18.09.2023р., перебуває у процедурі розгляду питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У зв`язку з цим, в Управління відсутні правові підстави для продовження здійснення заходів з його ідентифікації та документування. Натомість, вказані обставини дають підстави для продовження строку його перебування в ПТПІ.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки прийняття судом рішення про продовження строку затримання особи ч.11 ст.289 КАС України пов`язує не тільки з неможливістю ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення її примусового видворення, а й з неможливістю прийняти рішення за заявою про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, у строк, визначений ч.1 ст.289 КАС України.

Відповідно до п.13 Розділу ІІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС України від 29.02.2016р. №141 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2016р. за №748/28878), у разі звернення іноземця або особи без громадянства до адміністрації ПТПІ про передачу заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, для розгляду територіального органу ДМС, на території обслуговування якого знаходиться ПТПІ, адміністрація ПТПІ того ж дня надсилає заяву реєстрованим поштовим відправленням до територіального органу ДМС із одночасним повідомленням цього органу засобами електронних комунікацій. Копія повідомлення про відправлення заяви іноземця або особи без громадянства та електронного листа долучається до особової справи особи.

Особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує перебувати в ПТПІ до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відомості про таку особу до дипломатичних представництв або консульських установ держави її походження не надсилаються.

Після завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС того самого дня письмово повідомляє адміністрацію ПТПІ та заінтересований орган про прийняте рішення та надсилає факсимільним або електронним зв`язком копію підтвердних документів.

Сторонами у справі не заперечується, що наразі громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 18.09.2023р., перебуває у процедурі розгляду питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

06.10.2023р. Головним управління ДМС в Одеській області прийнято наказ №200 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення про визнання відповідача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або ж рішення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наразі уповноваженим органом ДМС не прийнято.

А відтак, на думку колегії суддів, наявні, передбачені ч.11 ст.289 КАС України, підстави для прийняття рішення про продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що наразі Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області не здійснюються заходи щодо ідентифікації відповідача у зв`язку з припиненням дипломатичних відносин з Російською Федерацією, що фактично призводить до позбавлення відповідача волі на тривалий строк.

При здійсненні таких висновків судом першої інстанції не враховано, що при зверненні з даним позовом до суду Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області не обґрунтовувало необхідність продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 наявністю передбачених ч.13 ст.289 КАС України умов, за яких неможливо ідентифікувати відповідача та забезпечити його примусове видворення. Звернення до суду обумовлено неможливістю органу ДМС прийняти рішення за заявою відповідача від 18.09.2023р. про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Що ж до висновку суду першої інстанції про застосування до іноземця альтернативного заходу - зобов`язання внести заставу, то колегія суддів вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не правильно застосовано ст.289 КАС України.

Визначені частиною першою вказаної статті Кодексу заходи (затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу) можуть бути застосовані лише у разі першочергового звернення уповноваженого органу до суду з відповідною позовною заявою за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Стаття 289 КАС України не передбачає можливість зміни визначених частиною першою заходів при вирішенні питання про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ч.11 ст.289 КАС України, для продовження строку затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно, для задоволення поданого Управлінням Державної міграційної служби України в Миколаївській області позову.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та допущено не правильне застосування норм матеріального права, тому оскаржуване рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області.

Підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 листопада 2023 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк до прийняття рішення за його заявою від 18.09.2023р. про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж до 30 травня 2024 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук