Ухвала

від 19.02.2024 по справі 160/4191/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 160/4191/21

адміністративне провадження № К/990/5237/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області, Національне антикорупційне бюро України про визнання договорів недійсними та стягнення коштів в дохід держави,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просило визнати недійсним договір поставки від 16 липня 2019 року №359, укладений між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», на загальну суму 6 885 004,80 грн; визнати недійсним договір складського зберігання зерна від 11 липня 2019 року №17-3Б/2019; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд» на користь Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України» 6 885 004,80 грн та стягнути з Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України» на користь державного бюджету 6 885 004,80 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 1 листопада 2021 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав договір поставки від 16 липня 2019 року №359, укладений між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», на загальну суму 6 885 004,80 грн - недійсним; визнав недійсним договір складського зберігання зерна від 11 липня 2019 року №17-3Б/2019; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України» задовольнив, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишив без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року скасував і прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд постановою від 26 квітня 2023 року касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнив частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2023 року апеляційні скарги Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишив без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/4191/21 залишив без змін.

12 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року, в частині відмовлених позовних вимог, та прийняти нове, яким задовольнити позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Скаржником не взято до уваги, що суди попередніх інстанцій враховували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №640/18643/18, від 18 листопада 2020 року справа №810/2287/17, від 8 серпня 2019 року справа №2а-12868/12/2670, від 29 листопада 2022 року у справі №911/1245/21, від 25 червня 2019 року у справі №922/1500/18, від 28 листопада 2019 року у справі №918/150/19, від 4 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі №910/6091/19, від 27 січня 2020 у справі №761/26815/17, від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 7 грудня 2022 року у справі №500/2237/20, від 20 червня 2018 року у справі №802/470/17-а, від 8 травня 2018 року у справі № 2а-3847/08/0470, від 16 жовтня 2019 року у справі №2а-1670/8497/11, від 4 червня 2020 року у справі №2а-6995/12/1370, від 26 жовтня 2021 року у справі №2а-19251/11/2670, від 25 липня 2023 року у справі №160/14095/21 та не доведено помилковість їх використання.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не належно викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційні скарги скаржником в цій справі вже подавались, проте ухвалами Верховного Суду від 24 січня 2024 року та від 9 лютого 2024 року їх повернуто як такі, що не містять підстав касаційного оскарження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись втретє з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «Зернотрейд», Акціонерного товариства «Державне продовольчо-зернова корпорація України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Київській області, Національне антикорупційне бюро України про визнання договорів недійсними та стягнення коштів в дохід держави повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська