Рішення

від 23.01.2024 по справі 754/12188/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/616/24

Справа №754/12188/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

секретаря: Солонюк К.Г.,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Якимчука М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ «Динамік-Київ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Подану позовну заяву мотивує тим, що позивач з 01.03.2021 по 09.06.2023 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Звільнився на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін. В день звільнення не було здійснено розрахунку, грошові кошти у сумі 4225,61 грн. отримав лише 15.06.2023. Станом на день звернення із позовом до суду позивач не отримав розрахунковий лист. 24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач змушений вивезти свою сім`ю у безпечне місце - с. Студеники, Бориспільського району Київської області. Від`їзд позивача узгоджений із директором ТОВ «Динамік - Київ». 26.02.2022 позивач вступив в ДФТГ Студениківської територіальної громади, а 20.03.2022 наказом № 53 Командувача Сил Територіальної оборони ЗСУ призначений командиром вказаного ДФТГ, про що позивач повідомив директора ТОВ «Динамік - Київ». Позивач в березні - квітні 2022 заробітну плату не отримував, відповідач пояснював браком коштів, обіцяв виплатити як тільки стабілізується ситуація. В травні 2022 позивачу нараховані - 3095,24 грн., отримано - 2491,67 грн., в червні 2022 нараховані 6770,43 грн., позивачем отримано 17.06.2022 - 3000,00 грн., 19.07.2022 - 2450,19 грн. З липня 2022 по 09.06.2023 позивачу заробітна плата не виплачувалась. Звернувшись до відповідача 28.04.2023 із проханням надати довідку про нарахування та виплати, отримав відповідь, згідно якої позивачу стало відомо про те, що з 01.03.2022 останній перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, проте жодних заяв позивачем не подавалось. В подальшому позивачу стало відомо про те, що згідно даних обліку використання робочого часу, позивач обліковується, як особа, яка відсутня на робочому місці з нез`ясованих причин з 24.02.2022 по 05.06.2023. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь не виплачену заробітну плату в сумі 98166,85 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку - 16180,50 грн., зобов`язати відповідача сплатити податки по ЄСВ, та стягнути моральну шкоду у сумі 30000,00 грн. за порушення прав позивача, за вимушені поневіряння під час військових дій в країні, залишення без засобів до існування.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 14.09.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити, вважає позовну заяву безпідставною та такою, що подана з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до наказу № 4 від 01.03.2021 позивача прийнято на роботу на посаду водія-експедитора із заробітною платою згідно штатного розпису. З початку військової агресії рф проти України, по дату звільнення, позивач не з`являвся на роботі, у зв`язку із чим обліковувано як працівника, який не з`явився на роботу з нез`ясованих причин. В подальшому позивач повідомив відповідача про те, що знаходиться у складі добровольчого формування територіальної громади та є командиром такого формування. На підставі усного повідомлення позивача, відповідачем видано накази від 31.05.2022 та 15.06.2022 відповідно до яких позивачу нараховано середній заробіток. Листом від 05.06.2023 позивачу повідомлено про необхідність надання документів на підтвердження виконання ним державних та/або громадських обов`язків із зазначенням дати та часу їх виконання, починаючи з 24.02.2022 для здійснення коригування табелю обліку використання робочого часу та вчинення дій, які передбачені чинним законодавством України. 08.06.2023 позивач подав заяву про звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, 09.06.2023 проведено розрахунок. Представник відповідача вказує, що обов`язковою умовою для застосування положень ст. 119 КЗпП України є призив на військову службу або укладення контракту про проходження військової служби. Отже члени ДФТГ не належать до категорії осіб, що виконують державний або громадський обов`язок. Позивачем не наведено обґрунтування розміру відшкодування завданої моральної шкоди та не надано докази.

В судовому засіданні позивач подану позовну заяву підтримав, просив задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 призначено на посаду водія - експедитора з 01.03.2021 з заробітною платою, згідно штатного розпису, на підставі наказу ТОВ «Динамік - Київ» № 4 від 01.03.2021.

Відповідно до витягу з наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (з основної діяльності) № 53 від 20.03.2022 на підставі подання командира військової частини НОМЕР_1 Сил територіальної оборони від 14.03.2022 та протоколу зборів ініціативної групи, ОСОБА_1 призначено командиром добровольчого формування № 1 Студениківської сільської територіальної громади.

20.03.2022 між командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 укладено контракт командира добровольчого формування територіальної громади.

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 дійсно перебуває у складі добровольчого формування Студениківської територіальної громади № 1 з 20.03.2022 по теперішній час та займає посаду командира Студениківського ДФТГ № 1. З 20.03.2022 по теперішній час цілодобово в режимі 24/7 задіяний до виконання обов`язків командира добровольчого формування та постійно знаходиться на службі.

З наказу № 1 від 31.05.2022 ТОВ «Динамік - Київ» вбачається, що за результатами усного звернення ОСОБА_1 , без надання підтверджуючих документів, останній повідомив, що перебуває у складі ДФТГ, а відтак наказано здійснити йому нарахування середнього заробітку за період 15.05.2022 по 31.05.2022 з прив`язкою до періоду окупації Київщини. Бухгалтеру наказано здійснити нарахування та виплату водію - експедитору ОСОБА_1 середню заробітну плату за вказаний період за наявності обігових грошових коштів.

Згідно наказу № 2 від 15.06.2022 ТОВ «Динамік - Київ» наказано бухгалтеру здійснити нарахування та виплату водію - експедитору ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.03.2022 по 31.03.2022.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.02.2023 вбачається, що ТОВ «Динамік - Київ» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату у січні 2022 року, лютому 2022 року по 6500,00 грн., у травні 2022 року - 3095,24 грн., червні 2022 року - 6770,43 грн.

08.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «Динамік - Київ» із заявою про звільнення його із займаної посади водія транспортних засобів з 09.06.2023 за згодою сторін.

Відповідно до наказу № 3 від 09.06.2023 ТОВ «Динамік - Київ» звільнило ОСОБА_1 з посади водія транспортних засобів з 09.06.2023 згідно п. 1 ст. 36 КЗ ПП України (за угодою сторін).

09.06.2023 відповідно до видаткового касового ордеру, ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 4255,61 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про основи національного спротиву», доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про основи національного спротиву» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони, типова форма якого затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84.

Сторони трудового договору можуть врегулювати питання збереження за позивачам і місця роботи, і середнього заробітку відповідно до ч.1 ст. 119 КЗпП в позасудовому порядку, а у разі не досягнення домовленності, працівник має право звернутися до суду.

З огляду на те, що позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони, суд приходить до висновку, що на нього поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку передбачені ст. 119 КЗпП України.

Та обставина, що діяльність добровольчого формування територіальної громади не є військовою службою, не спростовує, що на позивача поширювалися гарантії, встановлені ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання ним державних та громадських обов`язків.

Доводи відповідача, що обов`язковою умовою для застосування положень ч. 2 ст. 119 КЗпП України щодо гарантій працівників на час виконання державних або громадських обов`язків є призов на військову службу або укладення контракту про проходження військової служби, суд вважає неспроможними та такими, що суперечать письмовим матеріалам справи.

Згідно наказів ТОВ «Динамік -Київ» № 1, 2 зазначено, що ОСОБА_1 усно повідомив відповідача про своє перебування у складі ДФТГ. Директор ТОВ «Динамік - Київ» наказав виплатити заробітну плату та зобов`язав бухгалтера отримати від ОСОБА_1 підтверджуючи документи щодо виконання ним державних та/або громадських обов`язків.

Суд звертає увагу на суперечливість доводів сторони відповідача щодо наявності у позивача права на гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України, адже ТОВ «Динамік - Київ» здійснював виплату заробітної плати позивачу за березень 2022 та 15.05.2022 по 31.05.2022, при цьому позивач обліковувався, як особа, яка відсутня на робочому місці з нез`ясованих причин з 24.02.2022, а звільнення позивача відбулось саме в порядку п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Таким чином, враховуючи період перебування позивача в складі ДФТГ по день його звільнення (09.06.2023) та виплат, отриманих позивачем згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.02.2023, суд приходить до висновку, що розмір невиплаченої заробітної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає - 87439,98 грн.

При цьому, при обрахуванні розміру невиплаченої заробітної плати, суд приймає до уваги розмір заробітної плати, що виплачувався позивачу згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.02.2023, оскільки інших доказів на підтвердження розміру заробітної плати письмові матеріали справи не містять, в свою чергу сторона відповідача вказаний розмір не спростувала під час розгляду справи.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ «Динамік - Київ» на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 16180,50 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Письмові матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії наказу про звільнення та письмового повідомлення про нараховані суми при звільненні.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Факт не отримання заробітної плати у належному розмірі підтверджено під час розгляду справи, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, але не більше, як за шість місяців.

Положення п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 31 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами і доповненнями), далі - Порядок. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи зміст ст. 116 КЗпП України, позовні вимоги, що викладені у прохальній частині позовної заяви та враховуючи принцип диспозитивності, закріплений ч. 1 ст. 13 ЦПК України, приймаючи до уваги наданий стороною позивача розрахунок, суд дійшов висновку, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає - 16180,50 грн.

Щодо вимоги про зобов`язання ТОВ «Динамік - Київ» сплатити податки по ЄСВ за вказаний період у сумі 21596,72 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п. 1 ст. ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Положенням ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.4 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Проте, позивач всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, звертаючись до суду за захистом свої прав як особи застрахованої відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не надав суду довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), в якій відображені відомості про нараховану заробітну плату, про перерахований ЄСВ, що позбавляє суд визначити, чи був перерахований із нарахованої заробітної плати позивача ЄСВ, а відтак вказана вимога є недоведеною.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн., що зумовлена порушенням прав позивача, за вимушені поневіряння під час військових дій, залишення позивача без засобів до існування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя позивача, зокрема він перебував у постійному пошуку додаткових засобів існування, враховуючи зусилля, вжиті для відновлення трудових прав, а також принципи розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 1073,60 грн а також 492,35 грн. на користь позивача у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 87439,98 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16180,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» на користь ОСОБА_1 судовий збір 492,35 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ», код ЄДРПОУ 39267815, адреса - м. Київ, вул. Лодигіна, 2.

Повний текст рішення суду складено: 20.02.2024.

Суддя В.О. Сенюта