Постанова

від 23.09.2024 по справі 754/12188/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8636/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), Желепа О. В., Мазурик О. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Якимчука Михайла Миколайовича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Київ»,

на рішення Деснянського районного суду міста Києва в складі судді Сенюти В. О.

від 23 січня 2024 року

у цивільній справі № 754/12188/23 Деснянського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Київ»

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Динамік-Київ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що позивач з 01.03.2021 р. по 09.06.2023 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем. Звільнився на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін. В день звільнення з ним не було здійснено розрахунку, грошові кошти у сумі 4225,61 грн отримав лише 15.06.2023 р. Станом на день звернення із даним позовом до суду позивач не отримав розрахунковий лист.

Зазначав, що 24.02.2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач був змушений вивезти свою сім`ю у безпечне місце - с. Студеники, Бориспільського району Київської області. Від`їзд позивача був узгоджений із директором ТОВ «Динамік - Київ».

26.02.2022 року позивач вступив в ДФТГ Студениківської територіальної громади, а 20.03.2022 року наказом № 53 Командувача Сил Територіальної оборони ЗСУ призначений командиром вказаного ДФТГ, про що позивач повідомив директора ТОВ «Динамік-Київ».

Вказував, що в березні - квітні 2022 року заробітну плату не отримував. Зазначав, що відповідач пояснював це браком коштів, обіцяв виплатити як тільки стабілізується ситуація. В травні 2022 року позивачу нараховано - 3095,24 грн., отримано - 2491,67 грн., в червні 2022 року нараховано 6770,43 грн., отримано 17.06.2022 року- 3000,00 грн., а 19.07.2022 року - 2450,19 грн.

З липня 2022 року по 09.06.2023 року позивачу заробітна плата не виплачувалась. Із довідки про нарахування та виплати, отриманої на запит позивача, стало відомо про те, що з 01.03.2022 р. останній перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, проте жодних таких заяв позивачем не подавалось. В подальшому позивачу стало відомо про те, що згідно даних обліку використання робочого часу, він обліковується, як особа, яка відсутня на робочому місці з нез`ясованих причин з 24.02.2022 р. по 05.06.2023 р.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь не виплачену заробітну плату в сумі 98 166,85 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 16 180,50 грн., зобов`язати відповідача сплатити податки по ЄСВ, та стягнути моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн за порушення трудових прав позивача, за вимушені поневіряння під час військових дій в країні, залишення позивача та його родини без засобів до існування.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Динамік-Київ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 87 439,98 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16 180,50 грн. Стягнуто з ТОВ «Динамік-Київ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Ухвалою Деснянського районного суду від 21 лютого 2024 року виправлено описку у вступній та резолютивній частині рішення суду від 23 січня 2024 року.

В апеляційній скарзі адвокат Якимчук М. М., який діє в інтересах ТОВ «Динамік-Київ», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та стягнути з відповідача судові витрати.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції незаконно встановив обов`язок відповідача здійснення нарахування середнього заробітку позивачу за час перебування його у складі добровольчого формування № 1 Студенківської сільської територіальної громади, а також помилково дійшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних відносин гарантій, встановлених ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання громадських обов`язків, оскільки останній жодних належних доказів не надав. Вважав, що застосування ст. 119 КЗпП України в питаннях виконання обов`язку можливе лише у випадку, коли такий обов`язок встановлено у передбачений законом спосіб та щодо передбачених законом осіб, і члени добровольчих формувань територіальних громад до категорії осіб, що виконують державний або громадський обов`язок, не належить.

При цьому зазначав, що частково задовольнивши вимоги про стягнення моральної шкоди, суд не послався на докази та обставини, які вказували на наявність заподіяної моральної шкоди, причинного зв`язку та обґрунтування його розміру, що вказує на незаконність рішення в оскаржуваній частині.

Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 23 січня 2024 р. в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку до електронного кабінету адвоката Якимчука М. М., який діє в інтересах відповідача, а також про направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказував на те, що за період перебування його на посаді командира добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2, він будучи працевлаштованим у ТОВ «Динамік-Київ», не отримував заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по її сплаті та сплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що на період перебування позивача в складі ДФТГ по день його звільнення тобто з 20 березня 2022 року по 09 червня 2023 року розповсюджуються правила ст. 119 КЗпП України.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі наказу ТОВ «Динамік-Київ» № 4 від 01.03.2021 р. позивача ОСОБА_1 призначено на посаду водія - експедитора з 01.03.2021р. із заробітною платою, згідно штатного розпису.

Відповідно до витягу з наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (з основної діяльності) № 53 від 20.03.2022 р. на підставі подання командира військової частини НОМЕР_2 Сил територіальної оборони від 14.03.2022 р. та протоколу зборів ініціативної групи, ОСОБА_1 призначено командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено, що 20.03.2022 р. між командиром військової частини НОМЕР_2 та командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 укладено контракт командира добровольчого формування територіальної громади.

Згідно копії довідки військової частини НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 дійсно перебуває у складі добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.03.2022 р. по теперішній час та займає посаду командира з 20.03.2022 р. по теперішній час, цілодобово в режимі 24/7 задіяний до виконання обов`язків командира добровольчого формування та постійно знаходиться на службі.

З наказу № 1 від 31.05.2022 р. ТОВ «Динамік-Київ» вбачається, що за результатами усного звернення ОСОБА_1 , без надання підтверджуючих документів, останній повідомив, що перебуває у складі ДФТГ, а відтак наказано здійснити йому нарахування середнього заробітку за період 15.05.2022 р. по 31.05.2022 р. з прив`язкою до періоду окупації Київщини з нарахуванням та виплатою водію - експедитору ОСОБА_1 середньої заробітної плати за вказаний період за наявності обігових грошових коштів.

На підставі наказу № 2 від 15.06.2022 р. ТОВ «Динамік-Київ» здійснено нарахування та виплата водію-експедитору ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 р.

Відповідно до наказу № 3 від 09.06.2023 р. ТОВ «Динамік-Київ» звільнило ОСОБА_1 з посади водія транспортних засобів з 09.06.2023 згідно п. 1 ст. 36 КЗ ПП України (за угодою сторін). У цей же день виплачена компенсація за невикористану відпустку у сумі 4255 грн 61 коп., що підтверджується видатковим ордером.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.02.2023р. вбачається, що ТОВ «Динамік - Київ» виплатило ОСОБА_1 заробітну плату у січні 2022 року та лютому 2022 року по 6500,00 грн., у травні 2022 року - 3095,24 грн., червні 2022 року - 6770,43 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України«Про основи національного спротиву» (далі - Закон), доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні, є контракт добровольця територіальної оборони, типова форма якого затверджена наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2022 року № 84.

Сторони трудового договору можуть врегулювати питання збереження за позивачам і місця роботи, і середнього заробітку відповідно до ч.1 ст. 119 КЗпП в позасудовому порядку, а у разі не досягнення домовленості, працівник має право звернутися до суду.

З огляду на те, що позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на ОСОБА_1 поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку передбачені ст. 119 КЗпП України і про наявність підстав для стягнення заробітної плати з відповідача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з тим, суд стягнув з відповідача користь позивача невиплачену заробітну плату в сумі в сумі 87 439 грн 98 коп. за період з березня 2022 року по червень 2023 року з урахуванням виплат, що були здійснені.

Колегія суддів не може погодитись повністю з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла до 19.07.2022 р., за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб- підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Водночас 19.07.2022 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), яким у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно, з дати набрання чинності Законом № 2352-IX, середній заробіток за працівниками, перелік яких визначений частиною третьою статті 119 КЗпП України, не зберігається.

За таких обставин, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача заробітна плата за період з 01 березня 2022 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням виплат, отриманих позивачем.

Середньоденний заробіток працівника визначається пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Так, пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи вказаний вище пункт Порядку, середньоденна заробітна плата позивача становить 317 грн 07 коп. (13000 / 41).

При обрахуванні розміру невиплаченої заробітної плати, апеляційний суд приймає до уваги розмір заробітної плати, що виплачувався позивачу згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.02.2023 р, оскільки інших доказів на підтвердження розміру заробітної плати матеріали справи не містять, вказаний розмір стороною відповідача у відповідності до вимог ст. ст. 12,81 ЦПК України спростовано не було.

Сума виплачених позивачу коштів в рахунок заробітної плати становить 9 865 грн 67 коп., кількість робочих днів за період з 01 березня 2022 року по 18 липня 2022 року становить 100 днів.

З огляду на викладене та враховуючи період перебування позивача в складі ДФТГта з урахуванням Закону № 2352-IX зі змінами від 19 липня 2022 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за період з 01 березня 2022 року по 18 липня 2022 року в сумі 21 841 грн 33 коп. (13000/41*100 - 9865 грн 67 коп.).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії наказу про звільнення та письмового повідомлення про нараховані суми при звільненні.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, не проведення розрахунку з працівником у зазначені строки в свою чергу є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем всіх сум, що належали йому в день звільнення.

З матеріалів справи слідує, що звільнення ОСОБА_1 відбулось 09 червня 2023 року, а з позовом він звернувся 04 вересня 2023 року, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто за три місяці, в розмірі 12 999 грн 87 коп., виходячи із наступного розрахунку (317,07*41), де 317 грн 07 коп. середньоденний заробіток, 41-кількість днів затримки розрахунку.

Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, враховуючи, що порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагало додаткових зусиль для організації життя позивача, зокрема звернення до суду з даним позовом, тощо та вважає, що розмір такої шкоди в сумі 5000 грн, визначений районним судом з врахування принципів розумності та справедливості та підстав для зменшення розміру шкоди не вбачає, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт укладення контракту добровольця територіальної оборони не є безумовним підтвердженням залучення позивача, а надана копія довідки про виконання завдань територіальної оборони не являється доказом того, що позивач виконував державні або громадські обов`язки саме у робочий час не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та достовірними доказами. Крім того, довідка військової частини НОМЕР_2 , за якою ОСОБА_1 дійсно перебуває у складі добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.03.2022 по теперішній час та займає посаду командира ІНФОРМАЦІЯ_2. З 20.03.2022 по теперішній час цілодобово в режимі 24/7 задіяний до виконання обов`язків командира добровольчого формування та постійно знаходиться на службі стороною відповідача у встановленому законом порядку не спростована.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Якимчука Михайла Миколайовича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік - Київ», задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року змінити.

Зменшити розмір заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Київ» на користь ОСОБА_1 до 21 841 грн 39 коп.

Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Динамік-Київ» на користь ОСОБА_1 до 12 999 грн 87 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та у касаційному порядку не оскаржується.

Судді: Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик