Постанова

від 20.02.2024 по справі 925/968/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа №925/968/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 (повний текст складено 17.11.2023)

у справі №925/968/23 (суддя Скиба Г.М )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Черкаського районного споживчого товариства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт",

про стягнення 16 366,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПАТ "СК "Уніка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Черкаського районного споживчого товариства про стягнення 16 366,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, всупереч статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі №925/968/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (далі - ПАТ "СК "УСС") як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутність визначених процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, дійшов висновку про відмову у позові до такого відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "СК "Уніка" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є неправомірним, незаконним та необґрунтованим. Містить невідповідність висновку суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню на підставі статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки при його ухваленні місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що предметом розгляду даної справи є саме частина збитку, яка не відшкодовується страховиком відповідача, в силу статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та покладається на особу відповідальну за завдані збитки.

Також, позивач стверджує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично визнав страховика відповідача зобов`язаною особою в повному розмірі та не з`ясував/врахував наявність фізичного зносу.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії звіту від 12.07.2021 №12033.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 апеляційну скаргу ПАТ "СК "Уніка" у справі №925/968/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/968/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ПАТ "СК "Уніка" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/968/23.

15.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/968/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/968/23. Розгляд апеляційної скарги ПАТ "СК "Уніка" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПАТ "СК "Уніка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 - без змін.

Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції в ухваленому рішенні цілком обгрунтовано встановлено та зазначено, що розмір страхового відшкодування, розрахований позивачем та сплачений власнику застрахованого автомобіля "Ніссан", на підставі страхового акта №00433651, становить 127 342,80 грн. Станом на 06.04.2021, ліміт відповідальності страховика відповідача, розмір якого становить 130 000,00 грн за шкоду завдану забезпеченим ТЗ майну третіх осіб, згідно з діючим страховим полісом серії ЕР №1204071568, повністю покривав та покриває розмір завданої шкоди і сплачене позивачем страхове відшкодування його страхувальнику (130 000,00 грн - 127 342,80 грн). Тому, на думку відповідача, Черкаське районне споживче товариство, яке уклало відповідний договір страхування з ПАТ "СК "УСС", що діяв станом на 04.06.2021, не є і не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки застрахувало свою цивільно-правову відповідальність та сплачувало страхові платежі. Заявлена вимога про стягнення 16 366,32 грн невідшкодованої суми майнової шкоди як з особи, яка її завдала - суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

В апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії звіту від 12.07.2021 №12033.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведений документ, долучений позивачем до апеляційної скарги, не приймається судом до розгляду, оскільки ПАТ "СК "Уніка", всупереч вимогам частини 3 статті 269 ГПК України, не надало належних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.12.2020 між ПАТ "СК "Уніка" (страховик) та ОСОБА_1 (застрахована особа) укладено договір добровільного страхування №024051/0000096 автомобіля "Ніссан", державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до вимог Закону України "Про страхування".

04.06.2021 в місті Черкаси трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Ніссан", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , Черкаського районного споживчого товариства, під керуванням водія ОСОБА_3 .

Вина водія ОСОБА_3 підтверджена постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.2021 у справі №712/6453/21.

Застрахована особа ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування.

09.07.2021 ПАТ "СК "Уніка" оформлено страховий акт №00433651, згідно з яким сума страхового відшкодування застрахованого автомобіля "Ніссан", державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 127 324,80 грн, за вирахуванням франшизи - 1 900,00 грн.

Позивач перерахував суму відшкодування на дилерську СТО відповідно до рахунку від 02.07.2021.

26.10.2021 ПАТ "СК "УСС", на підставі заяви ПАТ "СК "Уніка", здійснено виплату страхового відшкодування в добровільному порядку в розмірі 110 958,48 грн.

З посиланням на приписи статей 22, 1166, 1188 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 16 366,32 грн матеріальної шкоди, як витрати з урахуванням зносу за ремонт застрахованого автомобіля "Ніссан".

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наполягає на безпідставності вимог та відсутності обов`язку сплати 16 366,32 грн матеріальної шкоди позивачу. Просить в позові відмовити, оскільки автомобіль відповідача теж застрахований і сума відповідальності перекриває суму виплачених коштів на відновлення пошкодженого автомобіля "Ніссан".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 цього ж Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону №1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №754/1108/15-ц (провадження №61-20780св 18) зроблено правовий висновок, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно з Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Аналогічна правова позиція наведена у пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20). Зокрема Велика Палата Верховного Суду наголосила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника (відповідача в даній справі), який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961 -IV).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У даній справі, автомобіль відповідача - ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , станом на 04.06.2021 був застрахований у ПАТ "СК" УСС". Відповідач мав діючий страховий поліс серія ЕР №204071568 та ліміт страхового відшкодування за завдану шкоду у розмірі 130 000,00 грн.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, розмір страхового відшкодування, розрахований позивачем та сплачений СТО страхувальника на підставі страхового акта №00433651, становить - 127 342,80 грн. Тобто, станом на 04.06.2021, ліміт відповідальності страховика відповідача, розмір якого становив 130 000,00 грн за шкоду завдану забезпеченим ТЗ майну третіх осіб згідно з діючим страховим полісом серії ЕР №1204071568, повністю покривав та покриває на сьогодні розмір завданої шкоди і сплачене позивачем страхове відшкодування його страхувальнику (130 000,00-127342,80 грн).

Отже, Черкаське районне споживче товариство, яке уклало відповідний договір страхування з ПАТ "СК" УСС", що діяв станом на 04.06.2021, не є і не може бути належним відповідачем у цій справі, оскільки застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, сплачувало страхові платежі, а заявлена до нього вимога про стягнення 16 366,32 грн невідшкодованої суми майнової шкоди як з особи, яка її завдала - суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).

Усталена практика Верховного Суду і усталена правова позиція в даній категорії справ, висловлена в черговій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021, справа №147/66/17 (провадження №14-95цс20), послідовно наголошує на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (пункт 85 постанови).

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивач не навів доказів звернення до страховика відповідача з вимогою про відшкодування 16 366,32 грн невідшкодованої суми майнової шкоди та, в подальшому, про відмову страховика відповідача у її виплаті з конкретним зазначенням підстав такої відмови, відповідно до вимог чинного законодавства.

Оскільки відповідальність винуватця, у разі визнання страхового випадку страховиком, настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст статті 1194 ЦК України, а в даній справі такі обставини відсутні, тому відсутні і правові підстави стягнення з відповідача 16 366,32 грн як невідшкодованої суми майнової шкоди за рішенням суду, а Черкаське районне споживче товариство не є належним відповідачем у цій справі.

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

Позовна вимога про відшкодування шкоди, на підставі статей 1166, 1187 ЦК України, не може бути заявлена лише до учасника ДТП (в даному випадку Черкаського районного споживчого товариства) як особи, майном якого завдано шкоди, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована належним чином.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.12.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).

Згідно зі статтями 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Колегія суддів зазначає, що між сторонами відсутній спір та наявність будь-яких правовідносин, що підтверджує відсутність підстав для захисту судом порушеного права чи господарського інтересу позивача.

Суд також зазначає, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів статей 15, 16 ЦК України, оскільки позивач не доводить порушення свого права саме відповідачем.

Враховуючи те, що позивач не довів порушення своїх прав, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у задоволенні позову належить відмовити з мотивів необґрунтованості, недоведеності, безпідставності та суперечливої поведінки.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПАТ "СК "Уніка" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.11.2023 у справі №925/968/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка".

4. Матеріали справи №925/968/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран