Рішення

від 30.01.2024 по справі 911/217/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/217/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп»доДержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаПриватне акціонерне товаристве «Страхова компанія «Універсальна»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруКомпанія «AIR BALTIC CORPORATION A/S»простягнення 1542459,60 грн. за участю представників:

позивача:Міняєв А.О. адвокат, ордер від 03.04.2023 серія АЕ № 1190585відповідача:Приходько Я.М. адвокат, дов. від 01.01.2024 № 01-22/7-33третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Коптілін С.Ю. дов. від 20.03.2023 № 22D/2023третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:не з`явились суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» (далі позивач) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі відповідач) про стягнення 1542459,60 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач на вимогу позивача не видав йому товар сигналізатори зледеніння EW-164AB у кількості 3 штук, вартістю 36900 Євро, який знаходився в нього на відповідальному зберіганні, 100 % вартості якого було сплачена позивачем постачальнику ТОВ «Aviaciajs petniecibas centrs» на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Aviaciajs petniecibas centrs» контракту від 07.07.2021 № TS-U-1/2021, у зв`язку з чим на переконання позивача йому завданні збитки в заявленій до стягнення сумі, яка дорівнює вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Зобов`язано позивача надати суду нотаріально завірений переклад авіаційної вантажної накладної № 657-12951901, на яку він посилається в позовній заяві та надав її завірену копію до матеріалів позову. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 21.03.2023.

У встановлений судом строк Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало до суду відзиві на позовну заяву від 10.03.2023 № 35-22/1-127, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що виходячи з положень ст.ст. 334, 655, 664 ЦК України та умов контракту від 07.07.2021 № TS-U-1/2021, укладеного між позивачем та продавцем товару ТОВ «Aviaciajs petniecibas centrs», позивач не набув у власність вищезазначений товар, а тому позивачу не можуть бути завдані збитки внаслідок пошкодження чи викрадення товару, який йому не належить. Між сторонами у справі відсутні договірні зобов`язання, зокрема, зобов`язання за договором про відповідальне зберігання товару, за яким відповідач прийняв на відповідальне зберігання вищезазначений товар, а відтак у аеропорту відсутні зобов`язання перед позивачем по зберіганню товару. Відповідач зазначає, що до нього не може бути застосована відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оскільки у діях ДП «МА «Бориспіль» відсутня протиправна поведінка, бездіяльність, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Відповідач посилаючись на положення Монреальської конвенції, Повітряного кодексу України та Правил повітряних перевезень вантажів зазначає, що умови перелічених положень законодавства не передбачають відповідальність аеропортів перед вантажоодержувачами, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

У прохальній частині відзиву на позовну заяву від 10.03.2023 № 35-22/1-127 міститься клопотання відповідача про залучення до участі у справі ПрАТ «СК «Універсальна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права ПрАТ «СК «Універсальна».

Позивач подав до суду клопотання від 20.03.2023 (вх. № суду 5470/23 від 24.03.2023) про долучення доказів.

На адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» надійшла заява від 31.03.2023 (вх. № суду 6197/23 від 31.03.2023) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

На електронну пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» надійшли: клопотання від 03.04.2023 про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Антонов»; клопотання від 03.04.2023 про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, авіаперевізника Компанію «AIR BALTIC CORPORATION A/S»; на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 24.04.2023 (вх. № суду 8273/23 від 28.04.2023), в якій позивач наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні призначеному на 02.05.2023, дослідивши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» від 03.04.2023 про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Антонов», суд, заслухавши думку присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції представника позивача та присутніх у судовому засіданні представників відповідача, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 02.05.2023, якою відмовив в його задоволенні з огляду на те, що рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки Державного підприємства «Антонов» щодо однієї із сторін у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення поданого клопотання та залучення Державне підприємство «Антонов», до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 у даній справі задоволено клопотання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яке міститься у відзиві на позовну заяву, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» від 31.03.2023 (вх. № суду 6197/23 від 31.03.2023) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна». Частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» від 03.04.2023 про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Компанію «AIR BALTIC CORPORATION A/S». Встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив до 30.05.2023. Запропоновано третім особам надати суду письмові пояснення щодо заявленого позову.

Через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 25.05.2023 про долучення доказів.

У встановлений судом строк відповідач подав заперечення на відповідь на відзив від 23.05.2023 № 35-22/1-245, в яких наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» подало до суду пояснення від 02.06.2023 (вх. № суду 10839/23 від 02.06.2023); додаткові пояснення від 31.07.2023 (вх. № суду 14640/23 від 31.07.2023).

Через систему «Електронний суд» позивач подав до суду клопотання від 14.08.2023 (вх. № суду 2664/23 від 15.08.2023) про долучення доказів.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» подало до суду заперечення від 21.08.2023 (вх. № суду 15995/23 від 22.08.2023) проти задоволення клопотання позивача від 14.08.2023 про долучення письмових доказів до матеріалів справи № 911/217/23.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду заперечення від 25.09.2023 (вх. № суду 3288/23 від 25.09.2023) на клопотання позивача про долучення доказів та клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке міститься у вказаних запереченнях.

Через систему «Електронний суд» позивач подав до суду письмові пояснення від 25.09.2023 (вх. № 3295/23 від 25.09.2023) та через канцелярію суду аналогічні письмові пояснення від 25.09.2023 (вх. № 18301/23 від 26.09.2023), в яких зокрема, просив суд поновити позивачу строк для долучення додаткових письмових доказів по даній справі.

Дослідивши у судовому засіданні призначеному на 26.09.2023 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, яке міститься в запереченнях відповідача від 25.09.2023 (вх. № суду 3288/23 від 25.09.2023) на клопотання позивача про долучення доказів, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні, що відображено у протоколі підготовчого судового засідання від 26.09.2023, з мотивів відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2023 у даній справі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Український Капітал Груп, яке міститься в письмових пояснення від 25.09.2023 (вх. № суду 3295/23 від 25.09.2023), про поновлення строку для долучення додаткових доказів та клопотання від 14.08.2023 (вх. № суду 2664/23 від 15.08.2023) про долучення доказів задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Український Капітал Груп строк для долучення додаткових доказів, які додані до клопотання про долучення доказів від 14.08.2023 (вх. № суду 2664/23 від 15.08.2023). Долучено до матеріалів справи додаткові докази додані до клопотання про долучення доказів від 14.08.2023 (вх. № суду 2664/23 від 15.08.2023).

Через систему «Електронний суд» позивач подав до суду клопотання від 05.10.2023 (вх. № суду 3478/23 від 05.10.2023) про долучення доказів.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» подало до суду додаткові пояснення від 18.10.2023 (вх. № суду 19818/23 від 18.10.2023).

Через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду письмові пояснення від 23.10.2023 (вх. № суду 3842/23 від 24.10.2023).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023 о 15:20.

Через систему «Електронний суд» позивач подав до суду клопотання від 20.11.2023 (вх. № суду 4673/23 від 21.11.2023) про долучення доказів.

В судовому засіданні призначеному на 21.11.2023, дослідивши клопотання позивача від 20.11.2023 (вх. № суду 4673/23 від 21.11.2023) про долучення доказів, заслухавши думку з приводу зазначеного клопотання присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив дане клопотання та залучив до матеріалів справи перелічені у ньому докази, що відображено в протоколі судового засідання від 21.11.2023.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав до суду письмові пояснення від 29.01.2024 (вх. № суду 944/24 від 29.01.2024).

Присутній в судовому засіданні призначеному на 30.01.2024 в режимі відеоконференції представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні призначеному на 30.01.2024 представник відповідач проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Присутній в судовому засіданні призначеному на 30.01.2024 представник третьої особи на стороні відповідача проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Компанії «AIR BALTIC CORPORATION A/S» в судове засідання не з`явився.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представників відповідача та третьої особи на стороні відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Aviacijas petniecibas centrs» (далі постачальник) та позивачем (далі покупець) було укладено контракт від 07.07.2021 № TS-U-1/2021 (далі контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товару у відповідності до специфікації (додаток № 1 до цього контракту), а покупець зобов`язався прийняти та сплатити товар у відповідності до умов цього контракту (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 1.2 контракту найменування, кількість, термін поставки, вартість (ціна) товару вказані в специфікаціях (додаток № 1 до цього контракту), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Термін контракту в цілому: початок 07.07.221 дата підписання договору, закінчення не пізніше 30.12.2023 (п. 2.1 контракту).

Згідно з п. 3.1, 3.2 контракту валюта контракту Євро. Вартість (ціна) товару вказана в специфікації (додаток 1), і включає в себе: вартість товару, перевірку віброхарактеристик і всі витрати з поставки товару на умовах DDP в Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 12, Україна 51700 (Інкотермс, 2010), включно з вартістю тари, упаковки, маркування, страхування товару на період транспортування, витрати постачальника на оформлення супровідної документації, витрати на зберігання, доставку, а також акцизи, мита та всі податки та збори, що підлягають сплаті в Латвійській Республіці відповідно до чинного законодавства, всі інші витрати, які необхідні для поставки товару у встановлений термін та у відповідності до вимог цього контракту і додатків до нього.

Платежі за цим контрактом здійснюються на підставі авансового інвойса постачальника в розмірі 100% вартості товару, що постачається (п. 4.2 контракту).

Пунктом 4.3 контракту передбачено, що відвантаження товару здійснюється протягом 100 календарних днів з моменту зарахування коштів покупця, що відповідають сумі авансового інвойса, на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1 контракту кількість поставленого товару має відповідати специфікаціям (додаток № 1 до цього контракту).

Пунктом 5.2 контракту визначено, що приймання товару здійснюється покупцем за кількістю та якістю на території покупця за адресою: Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 12, Україна, 51700.

В додатку № 1 до контракту сторони контракту погодили специфікацію, відповідно до п. 1 якого предмет поставки: Сигналізатор обледеніння EW-164AB, в кількості 3 шт., загальною вартістю 39600 Євро.

На виконання умов вказаного контракту позивач перерахував на користь постачальника грошові кошти в розмірі 39600 Євро на підставі платіжних доручень від 05.10.2021 № 16JBKLLA на суму 20000 Євро, від 16.12.2021 № 18JBKLLC на суму 19600 Євро, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Між постачальником та позивачем було укладено угоду від 20.01.2022 (додаток № 2 до контракту), відповідно до умов якої сторони контракту домовилися змінити передбачені п. 3.2 контракту № TS-U-1/2021 умови поставки, замінивши: замість умови DDP з поставкою в Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, 12, Україна 51700 (Інкотермс, 2010) позначити умову СРТ з поставкою в Міжнарожний аеропорт Бориспіль, Київ, Україна (Інкотермс, 2010).

Відповідно до авіаційної накладної № 657-12951901, рейсом ВТ406/21 авіакомпанії «AIR BALTIC CORPORATION A/S», вантаж у кількості 1 місце, загальна вага - 5,3 кг. було доставлено на територію Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та 22.02.2022 вантаж розміщено на складі тимчасового зберігання № 1 (СТЗ № 1) Аеропорту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» листом від 30.06.2022 № 226 звернулось до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» щодо надання інформації про місцезнаходження вантажу, який було прийнято аеропортом за авіаційною накладною № 657-12951901.

У відповідь на вказаний лист Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» листом від 06.07.2022 № 06-22-161 повідомило позивача, що комісією з обліку та перевірки наявності вантажів (інвентаризації) здійснено перевірку відповідності фактичної наявності вантажів, що зберігаються в СТЗ, даним електронної системи обліку АСК ТПА, під час якої (перевірки) місце знаходження вантажу за авіанакладною № 657-12951901 (1 місце/5,3 кг) не встановлено. До вказаного листа додано витяг з Акту перевірки фактичної наявності вантажів, що зберігаються в СТЗ, даним електронної системи обліку АСК ТПА від 30.06.2022 № 06-11-7. Додатково інформовано позивача, що працівниками ДА МА «Бориспіль» складено заяву про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12022111100000333 від 28.02.2022.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що з інформації отриманої від відповідача, товаросупровідні документи на вантаж за авіаційною накладною № 657-12951901, були видані 23.02.2022 представникові вантажоотримувача Курчинському Д., про що у відомості видачі вантажних авіанакладних вантажоодержувачам Ф-16-18-05 було зроблений відповідний запис. Але, за твердженнями позивача, особа Курчинського Д. йому не відома та вказану особу не було уповноважено позивачем на представництво його інтересів, в т.ч. на отримання товаросупровідних документів на вантаж. Вказаними неналежними та неправомірними діями відповідач унеможливив очистку імпортного товару від таможених пошлін та зборів та отримання вантажу в подальшому позивачем. Позивач вказує, що відповідач після прийняття вантажу на свій склад жодним чином не повідомив позивача. Оскільки товар (вантаж) знаходився у відповідача на тимчасовому зберіганні під митним контролем, відповідач зобов`язаний був його зберігати належним чином та не допускати його втрати. Після звернення до відповідача із запитом щодо затримання та невидачі товару представнику позивача, відповідач після проведення перевірки в липні 2022 року повідомив позивача про відсутність товару на СТЗ1, на підтвердження чого надав витяг з Акту перевірки фактичної наявності вантажів, що зберігаються в СТЗ, даним електронної системи обліку АСК ТПА від 30.06.2022 № 06-11-7 від 04.07.2022 № 26-26/4-46.

Враховуючи, що відповідач на вимогу позивача не видав товар сигналізатори зледеніння EW-164AB у кількості 3 штук, вартістю 36900 Євро, який знаходився в нього на відповідальному зберіганні, 100 % вартості якого було сплачена позивачем постачальнику ТОВ «Aviaciajs petniecibas centrs» на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Aviaciajs petniecibas centrs» контракту від 07.07.2021 № TS-U-1/2021, позивачу завданні збитки в заявленій до стягнення сумі, яка дорівнює вартості товару, відповідальність з відшкодування яких, на думку позивача, покладається на відповідача.

Відповідач заперечує проти вказаних вимог з мотивів зокрема, того, що між сторонами у справі відсутні договірні зобов`язання, зокрема, договору про відповідальне зберігання товару, за яким відповідач прийняв на відповідальне зберігання вищезазначений товар, а відтак у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем по зберіганню товару. Відповідач зазначає, що до нього не може бути застосована відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оскільки у діях ДП МА Бориспіль відсутня протиправна поведінка, бездіяльність, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Відповідач посилаючись на положення Монреальської конвенції, Повітряного кодексу України та Правил повітряних перевезень вантажів зазначає, що умови перелічених положень законодавства не передбачають відповідальність аеропортів перед вантажоодержувачами, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

З огляду на вказані підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

З наданої суду авіаційної накладної вбачається, що доставка вантажу здійснювалася авіаційним транспортом авіакомпанією «AIR BALTIC CORPORATION A/S».

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 100 Повітряного кодексу України правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб`єктами з наземного обслуговування, а також галузеві стандарти та нормативи якості такого обслуговування встановлюються авіаційними правилами України та мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. Авіаперевізник зобов`язаний виконувати зазначені у частині другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також галузеві стандарти та нормативи якості обслуговування. При цьому критерії віднесення до класу обслуговування (бізнес-клас, економ-клас, преміум-клас) повинні бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів.

Статтею 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 310 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.

Згідно з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 зазначав, що ст. 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Тобто відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 924/887/20, від 26.03.2018 у справі № 910/5040/17).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 903/846/19, від 21.02.2020 у справі № 907/746/17).

В постанові від 11.06.2019 у справі № 907/603/17 Верховний Суд також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 910/14398/16 дійшов висновку про те, що перевізник вантажу несе відповідальність за крадіжку вантажу, яка трапилась під час його перевезення.

Тобто відповідальність перевізника за пошкодження вантажу настає у тому випадку, якщо таке пошкодження було здійснене з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його одержувачеві. У такому разі вина перевізника презюмується і за наявності пошкоджень перевізник несе відповідальність крім випадків, якщо він доведе існування умов, за яких відповідно до договору перевезення та положень чинного законодавства він може бути звільнений від відповідальності (зокрема, супроводження вантажу іншою особою - експедитором). При цьому тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

Наказом Державної авіаційної служби України від 19 листопада 2021 року № 1795 затверджено Авіаційні правила України «Правила повітряних перевезень вантажів», які поширюються на всіх суб`єктів авіаційної діяльності та визначають умови повітряних перевезень вантажів і є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами авіаційної діяльності. Ці Авіаційні правила встановлюють загальні умови перевезення вантажів авіаційним транспортом, які забезпечують належний рівень безпеки польотів та якості перевезень.

У цих Авіаційних правилах терміни вживаються в таких значеннях:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill) - документ, оформлений вантажовідправником чи від імені вантажовідправника, у тому числі його електронна копія (у разі використання), який є підтвердженням укладання договору перевезення між авіаперевізником та вантажовідправником на перевезення та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у ньому, а також є квитанцією на отримання вантажу.

Згідно з п. 1-6, 12 розділу XVII Правил повітряних перевезень вантажів доставка вантажу вважається виконаною, коли доставлений в пункт призначення вантаж переданий вантажоодержувачу відповідно до умов, які визначені договором перевезення. Доставка вантажу здійснюється після погодження вантажоодержувачем відповідних строків та умов, визначених в авіаційній вантажній накладній, та оформлюється квитанцією про одержання вантажу в письмовій формі чи іншим погодженим з авіаперевізником документом. Якщо інше не визначене в авіаційній вантажній накладній, отримання вантажу здійснюється тільки вантажоодержувачем, який зазначений в ній, або особою, що ним уповноважена. Приймаючи авіаційну вантажну накладну чи вантаж, вантажоодержувач відповідає за сплату митних платежів та оплату послуг, пов`язаних зі зберіганням та перевезенням вантажу, якщо інше не передбачено договором перевезення. Авіаперевізник має право перенести строк доставки вантажу залежно від сплати митних платежів та оплати зазначених послуг. За винятком випадків, коли вантажовідправник реалізував свої права відповідно до розділу XVI цих Авіаційних правил, вантажоодержувач має право вимагати від авіаперевізника, з моменту прибуття вантажу в пункт призначення, видачі йому вантажу після сплати авіаперевізнику відповідних сум і виконання умов договору перевезення. Якщо інше не передбачене договором перевезення, авіаперевізник (його агент) негайно повідомляє вантажоодержувача про прибуття вантажу. Повідомлення про прибуття вантажу, у разі відсутності інших вказівок, надається вантажоодержувачу чи будь-якій іншій особі, яка зазначена в авіаційній вантажній накладній і яку авіаперевізник повинен повідомити. Таке повідомлення відправляється звичайними (зрозумілими) способами. Авіаперевізник не відповідатиме за неотримання чи затримку такого повідомлення. Вантажоодержувач зобов`язаний прийняти вантаж і забрати його в терміналі аеропорту пункту призначення чи в іншому місці, яке було попередньо погоджено з авіаперевізником, протягом 90 днів з дня надходження вантажу до пункту призначення, якщо інше не визначено умовами договору.

Відповідно до п. 2-4 розділу XXV Правил повітряних перевезень вантажів Авіаперевізник є відповідальним за шкоду, заподіяну в разі знищення, втрати, пошкодження чи затримки в доставці вантажу, якщо випадок, що призвів до шкоди, стався під час повітряного перевезення. Повітряне перевезення, у розумінні пункту 6 цього розділу, включає лише період часу, коли вантаж перебуває під відповідальністю авіаперевізника. Період часу повітряного перевезення не включає жодного перевезення наземними, морськими (річковими) видами транспорту, яке здійснене поза зоною аеропорту. Однак, якщо таке перевезення здійснюється на виконання договору перевезення з метою завантаження, видачі, перевантаження, будь-яка шкода, до підтвердження протилежного, уважається наслідком події, що мала місце в період часу повітряного перевезення. Якщо без згоди вантажовідправника авіаперевізник повністю або частково замінює перевезення, яке за договором сторін має бути здійснене авіаційним транспортом, на перевезення будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, що здійснене в період часу повітряного перевезення.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписами ст. 10 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень» від 17 грудня 2008 року № 685-VI Верховна рада України постановила приєднатися до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчиненої 28 травня 1999 року у м. Монреалі (далі Монреальська конвенція).

Згідно із ст. 55 Монреальської конвенції норми цієї Конвенції мають переважну силу над будь-якими нормами, що застосовуються до міжнародного повітряного перевезення між державами - сторонами цієї Конвенції внаслідок спільної участі цих держав у: а) Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (995_181), підписаній у Варшаві 12 жовтня 1929 року (далі - Варшавська конвенція); b) Протоколі про зміну Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року ( 995_562 ), учиненому в Гаазі 28 вересня 1955 року (далі - Гаазький протокол); c) Конвенції, додатковій до Варшавської конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваних особою, яка не є перевізником за договором (995_130), підписаній у Гвадалахарі 18 вересня 1961 року (далі - Гвадалахарська конвенція); d) Протоколі про зміну Конвенції про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року та зміненої Протоколом, учиненим у Гаазі 28 вересня 1955 року, підписаному в Гватемалі 8 березня 1971 року (далі - Гватемальський протокол); e) додаткових протоколах № 1-3 та Монреальському протоколі № 4 про зміну Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким протоколом, або Варшавської конвенції, зміненої Гаазьким і Гватемальським протоколами, підписаних у Монреалі 25 вересня 1975 року (далі - Монреальські протоколи); або у межах території будь-якої окремої держави - сторони цієї Конвенції внаслідок участі цієї держави в одному або кількох документах, згаданих вище в підпунктах «a»-«e».

Відповідно до положень ст. 1 Монреальської конвенції ця конвенція застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно. Для цілей цієї конвенції «міжнародне перевезення» означає будь-яке перевезення, при якому, згідно з визначенням сторін, місце відправлення й місце призначення незалежно від того, чи є перерва у перевезенні або перевантаження, розташовані або на території двох держав-сторін, або на території однієї й тієї самої держави-сторони, якщо погоджена зупинка передбачена на території іншої держави, навіть якщо ця держава не є державою-стороною.

Згідно ст. 2 Монреальської конвенції ця конвенція застосовується до перевезень, що здійснюються державою або законно створеними суб`єктами публічного права та відповідають умовам, передбаченим у статті 1.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 12 Монреальської конвенції вантажовідправник має право, за умови виконання всіх зобов`язань, що випливають з договору про перевезення, розпоряджатися вантажем, забираючи його в аеропорту відправлення або призначення, затримуючи його в ході перевезення в будь-якому пункті посадки, даючи вказівки про видачу його в пункті призначення або в ході перевезення особі, іншій, ніж попередньо зазначеному одержувачу, або вимагаючи повернення вантажу в аеропорт відправлення. Вантажовідправник не повинен використовувати право розпоряджатися вантажем на шкоду перевізнику або іншим вантажовідправникам і зобов`язаний відшкодувати всі витрати, що випливають із застосування цього права. Право вантажовідправника розпоряджатися вантажем припиняється в той момент, коли згідно зі статтею 13 виникає право одержувача. Проте якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж або з ним неможливо зв`язатися, вантажовідправник знову набуває свого права розпорядження.

Якщо перевізником визнана втрата вантажу або якщо вантаж не прибув після закінчення семиденного строку з дня, коли він повинен був прибути, одержувач має право застосувати проти перевізника санкції, які випливають з договору перевезення (ч. 3 ст. 13 Монреальської конвенції).

Згідно з п. 1 ст. 18 Монреальської конвенції перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну у випадку знищення, утрати або пошкодження вантажу, тільки за умови, що подія, яка стала причиною такої шкоди, мала місце під час повітряного перевезення.

Пунктами 3, 4 ст. 18 Монреальської конвенції передбачено, що повітряне перевезення в контексті пункту 1 цієї статті охоплює період, протягом якого вантаж знаходиться під відповідальністю перевізника. Період повітряного перевезення не охоплює періоду наземного перевезення, перевезення морем або внутрішнім водним шляхом, здійсненого поза аеропортом. Однак якщо подібне перевезення здійснюється на виконання договору про повітряне перевезення з метою завантаження, видачі або перевантаження вантажу, будь-яка шкода, до доведення протилежного, уважається наслідком події, яка мала місце впродовж повітряного перевезення. Якщо перевізник без згоди вантажовідправника замінює перевезення, яке за згодою сторін передбачалося здійснити повітряним транспортом, повністю або частково перевезенням, здійснюваним будь-яким іншим видом транспорту, таке перевезення іншим видом транспорту вважається перевезенням, здійснюваним у період повітряного перевезення.

В силу положень ст. 26 Монреальської конвенції будь-яке положення, спрямоване на звільнення перевізника від відповідальності або на встановлення межі відповідальності, нижчої, ніж та, яка встановлена цією Конвенцією, є недійсним і не має юридичної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Монреальської конвенції відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов`язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

Статтею 29 Монреальської конвенції врегульовано, що під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв`язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.

Наведені положення законодавства не містять умов, які б передбачали відповідальність аеропортів перед вантажоодержувачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Повітряного кодексу України у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов`язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.

Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA) з метою впорядкування правовідносин з надання аеропортних послуг та спрощення процедури укладення відповідних договорів розробила структуру і сформувала умови Стандартної угоди наземного обслуговування (SCHA), текст якої публікуються Міжнародною асоціацією повітряного транспорту в Airport Handling Manual - офіційний вісник Міжнародної асоціації повітряного транспорту. Стандартний договір ІАТА з наземного обслуговування включає в себе три частини: Основний договір (Main Agreement), Додаток А (Annex A), Додаток Б (Annex (es) B).

Додаток А включає в себе перераховані і визначені основні технологічні процеси наземного обслуговування в аеропортах. У додатку наводяться перелік послуг, які можуть бути надані в аеропорту, в тому числі обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, багажу, вантажу, пошти.

Перелік послуг, які будуть надаватися за угодою між авіаперевізником та аеропортом/обслуговуючою компанією в аеропорту визначається сторонами в додатку Б.

Положення Стандартної угоди ІАТА та додатків до неї передбачають відповідальність аеропорту за обслуговування вантажу перед авіаперевізником, з яким укладено договір.

Відповідно до додатку «В» № 2.0/02.1-14/2-19 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 30.03.2016, укладеного між відповідачем у справі та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору авіакомпанією «AIR BALTIC CORPORATION A/S», сторони уклали зазначений додаток у відповідності до спрощеної процедури та погодили, що умови Основної угоди та додатку А до СУНО від січня 2013 року, опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, ніби ці умови були повністю повторені у цьому документі, сторони підтверджують, що вони ознайомлені із зазначеною вище Основною угодою та Додатком А.

За змістом параграфу 1 «Послуги обслуговування» додатку «В» № 2.0/02.1-14/2-19 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 30.03.2016, укладеного між відповідачем у справі та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору авіакомпанією «AIR BALTIC CORPORATION A/S», вбачається, що відповідач та авіаперевізник погодили порядок та умови надання послуг з обслуговування вантажу та пошти, а також відповідальність за їх порушення, дій осіб у разі неотримання вантажу вантажоодержувачем.

Отже, послуги з обслуговування вантажу отриманого за авіаційною накладною № 657-12951901 надавалися відповідачем авіаперевізнику, зазначеному у авіаційній вантажній накладній третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору авіакомпанії «AIR BALTIC CORPORATION A/S», а не позивачу у справі.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України, а саме частиною 1 унормовано, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (частина перша статті 937 Цивільного кодексу України).

У статті 942 Цивільного кодексу України передбачені обов`язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі, а саме, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України) та якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну (ч. 2 ст. 942 Цивільного кодексу України).

Позивач не надав суду жодного документу, який би свідчив про укладення між сторонами у справі договору, предметом якого було б зберігання товару. Договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем судом не встановлено.

Твердження позивача, що відповідачем не дотримано належної схоронності вантажу спростовуються матеріалами справи, оскільки останні не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем договору про відповідальне зберігання вантажу, доказів приймання відповідачем від позивача на зберігання вантажу, відповідно у відповідача не виник обов`язок перед позивачем щодо зберігання вантажу. Також позивачем не зазначено правові підстави, які встановлюють відповідальність аеропорту перед вантажоодержувачем за втрату вантажу та що така відповідальність аеропорту покладається на аеропорт у розмірі вартості втраченого вантажу, а не, зокрема, у розмірі вартості маси вантажу одержавного за авіаційною накладною чи іншому розмірі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Позивачем всупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, не доведено протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, в зв`язку з чим відсутній повний складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

З оглядку на викладене, відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків в розмірі заявленої до стягнення суми.

Оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1542459,60 грн., то позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Відшкодування витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Капітал Груп» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Компанії «AIR BALTIC CORPORATION A/S» про стягнення 1542459,60 грн. збитків відмовити повністю.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 21.02.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк